Типи проектного фінансування

1) без регреса на позичальника;
2) з частковим регресом на позичальника;
3) з повним регресом на позичальника;
4) на консорційних засадах.
Регрес — це право кредитора висувати фінансові вимоги до позичальника. Право регресу регламентує відносини між суб’єктами інвестиційного процесу.
Фінансування без регресу на позичальника застосовується дуже рідко. Банк бере на себе інвестиційні ризики тільки по достатньо високоефективних проектах та встановлює при цьому дуже високі відсоткові ставки. Укладанню кредитного договору передує велика аналітична робота щодо техніко-економічного обґрунтування проекту.
Фінансування з частковим регресом на позичальника зумовлює паритетний розподіл ризиків між учасниками проекту. Всі учасники беруть на себе відповідальність за ризики, які виникають у результаті їх діяльності: замовники — за виділення ділянки під будівництво, вчасне надання проектно-кошторисної документації, деяких видів обладнання та матеріалів; підрядники — за своєчасне введення об’єкта в експлуатацію з відповідною якістю та дотриманням кошторису; постачальники обладнання — за своєчасність, якість та комплектність поставок; кредитори — за вчасність надання фінансових ресурсів, дотримання платіжної та розрахункової дисципліни.Вартість такого типу фінансування відносно невелика, що можна пояснити його достатнім поширенням.
Фінансування з повним регресом на позичальника дозволяє оформити фінансування у найкоротші строки. Цей тип фінансування застосовується для проектів, які мають державне значення, здійснюються під гарантію уряду або за його підтримкою. До цих проектів належать проекти розвитку пріоритетних галузей, регіонів, виробничої та соціальної інфраструктури тощо. Сьогодні міжнародні фінансово-кредитні інституції віддають перевагу саме цьому виду фінансування.
Фінансування на консорційних засадах здійснюється за схемою: “створюй — володій — експлуатуй”. Така схема припускає згоду між учасниками проекту щодо створення (будівництва) підприємства, його акціонування або корпоратизації та експлуатації власниками на пайових умовах.

Джерела інформації для складання бізнес-плану

- опубліковані наук. джерела (енциклопедії, довідники, статист. збірники)
- ЗМІ
- Статут підприємства, установчий договір
- дані маркет. досліджень відділу збуту
- схеми виробн. потоків
- паспорт виробів
- уклдені договори про постачання ресурсів
- відомості про технологіч. обладнання
- кошторис витрат на вир-во
- організац. схема управління підпр.
- план розстановки кадрів

Структура бізнес-плану інвестиційного проекту

1. Резюме: Повна назва, адреса підпр., засновники, статус, мета рпректу, його вартість, потреба в фінансах
2.аналіз галузі, де реалізов. проект: поточ. ситуація і тенденції розвитку в галузі, напрями і завдання діяльн. проекту
3. Характеристика продукції : види прод-ї, якісні характеристики, ліцензії, патенти
4. Аналіз ринку: потенц. споживачі прод-ї, конкуренти, розмір ринку і його зрост-ня, оціночна частка ринку
5. Розміщення об*єкту? повна адреса об*єкта
5. План-ня обсягів і структури вир-ва: загал. обсяги вир-ва, прогнозов. річні обсяги вир-ва, структура вир-ва, вплив на довкілля
6. Управління реалізацією інвестиційного проекту: власність і організац.-правова фрпма підпр., відомість про партенрів, власників підпр., керівний скалад, чисельність пресоналу
7. Забезпеченість вир-ва осн. ресурсами: наявність сировини і матеріалів постачальників, наявність енергетич. ресурсів, машин, облпаднання
8. Стратегія маркетингу: ціни на прод-ю, цінова політика, реклама, прогноз-ня збуту нової прод-ї

Зміст управління інвестиційним процесом.

управління інвестиційнимпроцесом підприємства повинна будуватися на основі інвестиційної стратегії, яка розробляється з використанням різних фінансово-економічних методів, що в сукупності складають науково-фінансову методологію формування інвестиційної стратегії і являють собою економічний аспект інвестиційної стратегії. Базовими елементами економічного аспекту є сукупність різних економічних показників, що використовуються для оцінки інвестиційної стратегії. Наприклад, це можуть бути такі показники: обсяг випуску продукції; структура випуску продукції; динаміка реалізації готової продукції; динаміка інвестиційних витрат і доходів; строк окупності інвестиційних рішень тощо.

Регулювання інвестиційного процесу в державі з ринковою економікою здійснюється:
• через державну інвестиційну політику, яка визначає та підтримує пріоритетні напрями розвитку економіки;
• через індикативне планування певних показників і встановлення нормативів регулювання інвестиційного процесу;
• шляхом забезпечення належного функціонування договірно-правової системи;
• через порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт.

Інвестиційне проектування.Інвестиційне проектування-це розробка комплексу технічної документації, яка містить техніко-економічне обґрунтування (креслення, пояснювальні записки, бізнес-план та інші необхідні документи) проектів. Це надзвичайно важливий і відповідальний етап в інвестиційному процесі, бо розробка проекту, або проектування є одним з найважливіших ланцюжків з ланки здійснення капітального будівництва, що пов'язує науку з виробництвом. Від якості технологічного обґрунтування та рівня проектних рішень залежить ефективність інвестицій, кошторисна вартість будівництва об'єкта інвестування та строки його здійснення.У процесі інвестиційного проектування вирішуються основні питання будівництва майбутнього об'єкта для того, щоб він відповідав найкращим експлуатаційним вимогам, а його реалізація була економічною - тобто здійснювалась у мінімальні строки з найменшими витратами праці, матеріальних та грошових коштів.Весь процес проектування можна розподілити на три етапи:1) передпроектні роботи, до яких входять збір і підготовка вихідних даних та проведення наукових досліджень, необхідних для розробки проектів;2) вишукування, переважно, пов'язані з передплановими роботами, вибором та відведенням території піл будівництво;3) проектування об'єктів.