Тлумачний словник та кримінально-правовий тезаурус Особливої частини КК України: поняття, необхідність розробки та значення

Сьогодні надзвичайно важливого значення набуває проблема створення правових словників різних типів та напрямків. Останнім часом спостерігається своєрідний «словниковий бум», коли кількість виданих словників з різних галузей знань, у тому числі й правових, постійно збільшується. Це, безумовно, позитивна тенденція. Однак в опублікованих та тих, що готуються до друку, виданнях, простежуються такі закономірності: словники прагнуть охопити все існуюче правове поле, вміщують статті, що стосуються всіх галузей права, головна увага у них зосереджена на загальних поняттях, що стосуються державного устрою і правової системи. При цьому кримінально-правова тематика у цих юридичних словниках відображена недостатньо. Тому існує необхідність створення тлумачного словника Особливої частини КК та кримінально-правового тезауруса.

    Як відомо, багатьом юридичним термінам дається легальне визначення. Щодо термінологічного апарату Особливої частини КК, то легальне визначення мають, зокрема, такі терміни та термінологічні звороти: «крадіжка», «грабіж», «контрабанда» тощо (це терміни власне термінологічного апарату Особливої частини КК і їх визначення містить КК). Деяким термінам дається визначення в інших нормативно-правових актах. Це, наприклад, такі терміни: «близькі родичі», «незаконне полювання» та інші. Є і такі кримінально-правові терміни, тлумачення яких дається у постановах Пленуму Верховного Суду України. Це, зокрема, визначення таких термінів, як «банда», «вибухові речовини», «винятковий цинізм», «особлива жорстокість» тощо. Але є й такі кримінально-правові терміни, щодо яких немає ніяких визначень. У такому випадку необхідно, використовуючи різноманітні словники та інші джерела, визначити незрозумілий термін. До таких термінів можна віднести: «агресивна війна», «громадська безпека», «болісні дії», «значна шкода», «транспортні комунікації» та інші. Але в будь-якому випадку при встановленні значення того чи іншого терміна не слід зловживати тлумачними словниками загальновживаної лексики, адже в багатьох випадках у тексті кримінально-правової норми звичайне слово набуває певного специфічного відтінку та юридичного значення.

Нагальна потреба в укладанні словника кримінально-правових термінів постала з прийняттям нового КК. У зв’язку з цим потребують систематизованого викладу визначення термінів та термінологічних зворотів, які використовуються у КК 2001 року. Їхні дефініції «розкидані» по багатьох нормативно-правових актах як кримінально-правового характеру, так і інших галузей права. Дефініції багатьох понять відсутні взагалі. А тому, використовуючи різні способи тлумачення, необхідно давати власне визначення цьому терміну.

Тлумачний словник, у тому числі Особливої частини КК, матиме як практичне, так і теоретичне значення. Він допоможе студентам-юристам при вивченні Особливої частини кримінального права України, юристам-практикам – при пошуку відповідного нормативно-правового акта, що регулює те чи інше питання, юристам-науковцям – для вдосконалення термінологічного апарату кримінального права України, законодавцям – при підготовці законопроектів з питань відповідальності за окремі види злочинів та для вдосконалення термінологічного апарату Особливої частини КК та всім тим, хто цікавиться питаннями кримінального права.

Поряд з тлумачним словником необхідно також розробити кримінально-правовий тезаурус. Ця проблема виникла у зв’язку зі створенням автоматизованих систем пошуку словесної інформації. На сьогодні є роботи, присвячені проблемі створення тезаурусів різних наук [88, c.213]. Існують і роботи , присвячені створенню загальноправового тезауруса [102, c.4-8]. Оскільки загальноправовий тезаурус відображає кримінально-правову специфіку вкрай обмежено є потреба у створенні власне кримінально-правового тезауруса.

Слово «тезаурус» грецького походження і означає «скарбниця, запас, скарб». У широкому розумінні «тезаурус» (від грецьк. thesauros - скарби) - це словник, у якому слова, які належать до певних галузей знань, розташовані за тематичною ознакою і мають приклади їх правильного використання в тексті [45, c.976]. У теорії інформаційного пошуку слово «тезаурус» вживається для позначення словників найменувань понять та їх кваліфікаційних зв’язків [ 101, c.28].

Вперше термін тезаурус застосував ще в XVIII СТ. Брунетто Латіні у заголовку своєї праці – систематизованої енциклопедії. Він назвав свою працю «Книга про скарб». Перші тезауруси складалися без будь-якого зв’язку з потребами управління та інформаційної діяльності. Особливо велику популярність отримав тезаурус, складений у 1852 році англійцем Роджетом «для полегшення виразу думки і допомоги при написанні творів», який у 1956 році був використаний Кембріджською групою при дослідженні мови в її роботах з автоматизованого перекладу[64, c.74].

Усі поняття природної мови, що служать для опису навколишнього світу, являють собою загальний тезаурус світу. Загальний тезаурус можна поділити на окремі тезауруси шляхом виділення сукупності однорідних понять за їх ієрархічним рівнем чи шляхом виділення понять, якими можна описати будь-яку специфічну частину світу. Кримінально-правовий тезаурус належить до окремих тезаурусів, оскільки має свою систему понять, якими можна описати ті суспільні відносини, які поставлені під охорону Особливої частини КК.

На сьогодні зібрання термінології з відображенням зв’язків між ними прийнято називати тезаурусами. Тезаурус – це обернений тлумачний словник: якщо у звичайному словнику за словом відшукується його значення, то в тезаурусі за значенням, яке записується певним чином, знаходиться слово чи декілька слів, які виражають значення, що відшукується [131, c.124]. Отже, кримінально-правовий тезаурус має будуватися у вигляді списку термінів, їх визначень та класифікаційних зв’язків між ними.

Пропонуємо таке визначення кримінально-правового тезауруса: кримінально-правовий тезаурус Особливої частини КК – це сукупність ключових слів, які відібрані зі статей Особливої частини КК, між якими наочно виражені характерні смислові зв’язки.

Кримінально-правовий тезаурус має створюватися не тільки для використання в інформаційно-пошукових системах, а й для упорядкування, унормування кримінально-правової термінології. Він має значення для виявлення синонімії та дублетності понять в Особливій частині кримінального законодавства України. За допомогою тезауруса можна досягти певної термінологічної єдності. Надзвичайно великого значення набуває створення кримінально-правового тезауруса для упорядкування термінології Особливої частини КК. У результаті цього з’являється можливість виявити непослідовність та суперечності у використанні термінів та термінологічних зворотів, які вживаються в Особливій частині КК. Зокрема, при складанні кримінально-правового тезауруса можна виявити такі недоліки у вживанні термінології: позначення одного і того ж поняття різними термінами; використання або занадто широкого або занадто вузького терміна; вживання для одного поняття декількох синонімів тощо [62, c.56-57].

Для створення кримінально-правового тезауруса необхідно залучити науковців різних профілів, які займаються вивченням проблем термінології. Таким чином можна буде зафіксувати сучасні погляди на використання кримінально-правової термінології, створити упорядковану систему цієї термінології, якою необхідно керуватися при вдосконаленні КК.

ВИСНОВКИ

Отже, понятійний апарат КК України – це складова загальноправового понятійного апарата, яка становить собою систему логічно пов’язаних та послідовно розміщених понять та категорій, виражених за допомогою термінів і термінологічних зворотів, виділених зі статей закону, присвячених відповідальності за окремі види злочинів, роз’ясненню змісту окремих кримінально-правових понять та які умови звільнення при позитивній посткримінальній поведінці особи. До його складу входять:

1. Кримінально-правові категорії – це загальні та фундаментальні поняття кримінального права.

2. Кримінально-правові поняття - це ідеальний образ кримінально-правової дійсності, який існує у вигляді думки про істотні ознаки кримінально-правових суспільних відносин і є знаряддям їхнього пізнання.

Системі понять кожної науки відповідає система термінів. Кримінально-правовий термін – це слово (або словосполучення), яке використовується у статтях Особливої частини КК України, однозначно виражає кримінально-правове поняття (категорію), послідовно використовується у ньому, незалежне від контексту, взаємопов’язане з іншими термінами КК України та є стилістично нейтральним.

В роботі було проведено співвідношення понятійного апарата Особливої частини КК України з Особливою частиною теорії кримінального права України, понятійними апаратами міжнародних актів кримінально-правового характеру, Загальною частиною КК України та іншими галузями законодавства. Внаслідок чого був виявлений та охарактеризований їх тісний взаємозв’язок, який будується на певних принципах для кожної з груп.

Багато вчених працюють на виробленням вимог до понятійного апарата, які можна застосувати і безпосередньо до Особливої частини КК України. Найголовнішими серед них являються такі:

1) Офіційний характер: понятійний апарат має адекватно відображати волю законодавця, доносити її до безпосередніх виконавців за допомогою термінів та термінологічних зворотів;

2) Чіткість передбачає, що йому мають бути властиві виразність, точність, зручність для читання, вичерпність;

3) Зрозумілість: охоплює простоту, ясність, доступність термінології Особливої частини КК. Це означає, що її зміст повинен бути дохідливим, неважким для розуміння, легко сприйматися.;

4) Єдність термінології: кожному правовому поняттю відповідає один і той же термін і навпаки, різні поняття позначаються відмінними термінами;встановлення єдиних норм і вимог до викладу однакових положень;

5) Стислість: термінологічний апарат Особливої частини КК повинен бути небагатослівним, лаконічним.

    В роботі охарактеризовані ключові компоненти понятійного апарату Особливої частини КК України, а саме: назви, спеціалізовані неправові терміни, терміни іншомовного походження. Назви в кримінальному праві – це вираз формалізованої чи природної мови, який позначає предмет (власна або одинична назва) чи клас, множинність предметів (загальна назва). До назв висуваються ті ж самі вимоги, що і до понятійного апарату в цілому. Проте окрім цих вимог з’являються ще декілька нових, а саме системність та співвідносність. Назви покликані, щоб виконувати описову (називну), інформативну, орієнтаційно-нормативну функції. Окрему увагу в роботі приділено характеристиці назв «Кримінальний кодекс», «Загальна частина» та «Особлива частина», заголовків певних розділів та статей Особливої частини КК.

    Щодо спеціалізованих неправових термінів, то у термінологічному апараті Особливої частини КК є багато таких прикладів, що запозичені зі спеціальних сфер суспільного життя, які охороняються кримінально-правовими нормами та які не стали загальновживаними. Спеціалізовані неправові терміни найчастіше запозичуються у термінологічний апарат Особливої частини КК з таких сфер: медичної, техніки та транспорту, релігійної, військової, екологічної, фінансової. У понятійному апараті Особливої частини КК необхідно максимально обмежувати використання спеціалізованих термінів. А у разі їх використання варто дотримуватися конкретно визначених правил.

Принцип пріоритету міжнародного права над національним, розширення міжнародних зв’язків та орієнтація на міжнародні стандарти обумовлює використання у національному законодавстві термінології в оригіналі його походження. Запозичення відбувається тоді, коли використання іншомовного слова (чи похідного від нього) для номінації нового поняття чи явища видається найбільш вдалим, органічним і функціональним. Проте іншомовна лексика не повинна «перевантажувати» нормативно-правовий акт. У випадках вживання таких термінів і термінологічних зворотів потрібно дотримуватися правил законодавчої техніки.

Окрему увагу приділено питанням, які потребують вирішення та змін в понятійному апараті Особливої частини КК України. До них відносяться: . синонімія термінів та тавтологія. Недоречне вживання синонімії та дублетності провокують порушення однієї з ключових вимог до понятійного апарату Особливої частини КК, а саме принципу єдності. Термінологічний апарат Особливої частини КК багатий на синоніми та дублети. Але деякі випадки вживання синонімів є виправданими. Так, це потрібно для уточнення смислу певного терміна чи термінологічного звороту; уточнення думки законодавця; щоб надати необхідних відтінків у значенні поняття. В роботі виділено випадки, коли застосування синонімів є недопустимим: використання квазісинонімів; використання синоніма, який неточно відображає відтінок відповідного поняття; синонімічна надлишковість. Аналіз статей Особливої частини КК свідчить, що окрім синонімів часто вживаються дублети, а саме в таких випадках: вживання термінів іншомовного походження та українських термінів; русизмів та українських термінів; термінів, які виникли у результаті використання синонімічних афіксів, приєднаних до першої основи; жаргонів та нежаргонної лексики.

Одним із недоліків понятійного апарата є вживання тавтології. Тавтологія – це спеціальне або непередбачуване повторення тих самих, спільнокореневих або близьких за значенням слів. Вона класифікується за різноманітними підставами: залежно від доцільності повторення певного терміна, термінологічного; з урахуванням того, впливає чи не впливає вона на зміст норми; за характером та кількістю повторень.

Особливу увагу заслуговує вивчення питання понятійного апарата кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак складів злочинів. Виокремлено вимоги, відповідно до яких має будуватися даний понятійний апарат: узгодженість кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) та основних ознак складу злочину; уніфікація законодавчих конструкцій; єдність термінології, яка використовується для позначення даних ознак тощо. Понятійний апарат кваліфікуючих (особливо кваліфікуючих) ознак потребує вдосконалення та окремого наукового дослідження.

На основі вищевикладеного ми прийшли до висновку, що понятійний апарат Особливої частини КК України потребує удосконалення. Для цього потрібно:

1. Потрібно роз’яснити зміст термінів, які використовуються в Особливій частині КК;

2. Варто скласти відповідний кримінально-правовий тезаурус Особливої частини КК. Це забезпечить уніфікацію та стандартизацію існуючої термінології, усунення синонімії та дублетності;

3. Провести філологічну експертизу текстів законопроектів на всіх стадіях їх створення та проходження;

4. Створення правил підготовки нормативно-правових актів, у яких були б спеціальні розділи присвячені використанню термінів іншомовного походження, русизмів, а також спеціалізованих термінів і термінологічних зворотів.