Опис окремих фаз розвитку видів рослин

В. В.Альохін (1925) запропонував такі умовні знаки для окремих фаз розвитку видів:

— почалась вегетація рослини, утворилася розетка прикореневих листків, розвивається стебло:

Л — утворилося стебло, з'явились бруньки;

З — рослина починає цвітіння;

О — рослина в повному цвітінні;

С — рослина закінчує цвітіння;

4- — рослина одцвіла, з'явились зелені плоди;

# — плоди дозріли, опадають, висипається насіння;

~~* — вегетація після опадання плодів.

Іноді, замість умовних знаків, записують скорочені назви фаз розвитку

рослин:

ВЄГ., ЦВ_Ь ЦВ₂, ЦВ₃, ПЛ_Ь ПЛ₂, ПЛ₃.

2. Вивчення фенологічних змін

Одне із важливих завдань стаціонарних досліджень фітоценозів. Фенологічні зміни рослинних угруповань свідчать про розвиток рослин, що утворюють угруповання.

Тому дослідник зосереджує свою увагу на вивченні фаз розвитку компонентів фітоценозу.

Фенологічні спостереження над кожним видом провадяться за таким планом:

а) вегетативна фаза,

б) фаза квіткових бруньок,

в) фаза цвітіння,

г) фаза дозрівання насіння і плодів,

д) фаза зрілості насіння і плодів,

є) фаза часткового чи повного відмирання.

Необхідно фіксувати початок і кінець кожної фази розвитку. Багаторічні спостереження над фенологією фітоценозу і узагальнення їх дають підставу зробити висновки про закономірність фенологічних явищ, залежність їх від середовища і насамперед від умов клімату.

Рекомендована література:

1. Береговий М.П. Геоботаніка. - Радянська школа. - К.: 1966, 174 с.

  2. А.Г. Воронов. Геоботаника. Учеб. пособие –.Высшая школа, 1973. –  384с.
3.Работнов Т.А. Фитоцинология – 2-е изд. изд-во Моск. ун-та, 1983 – 296 с.

3лобін Ю.А. Основи екології, . – К.: Лібра, 1998 – 248с.
4. Горишина Т.К. Екология растений.М.: Высш. школа, 1979. –  368 с

Лабораторне заняття №6

Тема: Геоботанічне вивчення лісу

Мета: закріплення теоретичного матеріалу з даної теми, освоєння основних практичних способів геоботанічного вивчення лісу.

Професійна спрямованість:Матеріал даної теми може бути використаний вчителем біології.

Питання для самопідготовки:

1. Завдання та основні методи дослідження лісу.

2. План опису пробних ділянок.

3. Схеми опису деревного, чагарникового, трав'янистого ярусів лісу.

4. Поняття деревостану, бонітету.

Хід роботи:

Завдання геоботаніка при вивченні лісів - провести інвентаризацію площ лісів та інших угідь, визначити типи лісу, облікувати деревні породи, визначити хід їх росту їх, запаси деревини, провести облік кущів і з'ясувати їх господарське і промислове значення, облік окремих видів рослин.

План опису пробної ділянки лісу

1) порядковий номер;

2) дата;

3) тип лісу, асоціація;

4) місце знаходження;

5) рельєф;

6) ґрунт;

7) покриття (загальне для асоціації);

8) розмір пробної ділянки;

9) опис рослинності.

Опис рослинності.

Вописі рослинності зустрічаються такі поняття, як деревостан, бонітет. Деревостаном називають сукупність дерев, які ростуть на певній визначеній території; поділяють їх на прості і складні.

Простими називають деревостани, які складаються з однієї породи однакових за віком дерев, наприклад, чисті насадження дуба, бука, граба. Складні деревостани утворюються з кількох порід або з однієї породи дерев, різних за віком (вікова різниця між окремими деревами буде 20 і більше років). Складний деревостан має, наприклад, дібровний ліс, у першому ярусі якого росте дуб звичайний, ясен звичайний, у другому — клен гостролистий, липа серцелиста та ін.

Бонітетом у лісівництві називають продуктивність лісу в певних екологічних умовах; бонітет визначають висотою домінуючих порід у певному їх віці. Для визначення бонітету існує шкала, яка включає сім класів — Іа, І, II, III, IV, V, Vа. Найвищий бонітет належить до класу Іа, найнижчий — до Vа.

Наприклад, бонітет сосни звичайної на родючих ґрунтах і при оптимальному зволоженні грунту (суборовий вологий ліс) буде Іа, І, II, а на сухих піщаних грунтах (боровий ліс сухої відміни) він буде IV, V. Ще нижчий бонітет (V— У а) має сосна, що росте на торфовому болоті.

Опис рослинності пробних ділянок лісу проводять за ярусами і в такому порядку: деревний, чагарниковий, трав'янистий. Деревний ярус описують за схемою:

Схема опису деревного ярусу

Щоб обчислити найбільшу і середню величину діаметра стовбурів певної породи, роблять проміри діаметра стовбурів сантиметровою лінійкою на висоті 1,3 м від основи стовбура. Зручніше проміри діаметра робити мірною вилкою (мал.. 1). Максимальну й середню висоту стовбурів дерев визначають на око чи за допомогою міліметрової лінійки, висотоміра і записують її у метрах.

Мал. 1. Мірна вилка.

Визначати вік дерев найкраще за річними кільцями на пеньках свіжо зрізаних дерев, вік молодих насаджень сосни (до ЗО р.)

.Визначають, підрахувавши кільця гілок на стовбурах. Відомості про вік дерев геоботаніки часто беруть із таксаційних матеріалів лісництв.

План опису чагарникового ярусу.

Перед тим, як описувати рослини чагарникового ярусу, визначають і записують процент покриття його і визначають аспект. Опис окремих порід кущів подають за формою:

Опис кущів проводять так, як і опис дерев. Якщо чагарник складається з двох чи трьох під'ярусів, опис починають з рослин першого під'ярусу. В кінці опису треба відмітити, як впливає деревний ярус, рельєф, експозиція, ступінь зволоження грунту на формування чагарників.

Схема опису трав 'янистого ярусу

Геоботанічний опис трав'янистого ярусу проводять за формою,, якою користуються під час опису пробних ділянок луків.

Насамперед дослідник складає список видового складу трав'янистого покриву, визначає життєві форми, зміну аспектів протягом періоду вегетації. Результати дослідження типу лісу (екологічних умов, рослинності) дають можливість геоботаніку зробити господарську оцінку цього лісу в цілому, окремих компонентів деревного, чагарникового і трав'янистого ярусів, визна­чити запас деревини на га, урожай насіння важливих порід дерен і кущів, кормову цінність травостою, урожай ягід, грибів.

У висновках геоботанік намічає заходи, завдяки яким можна підвищити продуктивність лісу досліджуваної території.

Рекомендована література:

   1. Береговий М.П. Геоботаніка. - Видавництво "Радянська школа". - К.: 1966, 174 с.

  2. А.Г. Воронов. Геоботаника. Учеб. пособие –.Высшая школа, 1973. –  384 с.

3. Куперман Ф.М. Закономерности индивидуального развития растении в зависимости от условий внешней среды. М–.: Изд-во МГУ, 1963. –  104 с.

4.Гончар М.Т. Лесные фитоценозы: повышение. продуктивности и охрана. Львов: Вища школа. Изд-во ун-та, 1983. –  166 с.

Навчальне видання

Аннамухаммедова О.О.

ІНСТРУКТИВНО - МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДО ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ГЕОБОТАНІКА»

Надруковано з оригінал-макета автора

Підписано до друку 26.05.12. Формат 60х90/16. Ум. друк.арк. 1.5

Обл. вид арк. 3 Друк різографічний.

Гарнітура Times New Roman. Зам. 210. Наклад 100.

Видавництво Житомирського державного університету імені Івана Франка

Свідоцтво про державну реєстрацію:

серія ЖТ № 10 від 07.12.04 р.

м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40

електрона пошта (zu@zu.edu.ua)