Історія виникнення діагностики у сфері соціального забезпечення.

Діагностична функція є провідною у соціальній роботі як різновид професійної діяльності, спрямованої па забезпечення належного соціаль­ного, культурного та матеріального рівня життя членів суспільства та надання допомоги різним категоріям людей. Ще наприкінці ХІХ-поч.ХХст. родоначальник теорії соціальної роботи Мері Річмонд у своїй книзі "Соц­іальні діагнози" (1917р.) докладно представила власний метод соціаль­ної роботи. Найважливішим і головним компонентом у ній М.Річмонд вважала здатність у кожному конкретному випадку поставити соціальний діагноз, тобто провести оцінку, як особистості клієнта, так і його соц­іального оточення та взяти його результати діагностики за основу при визначенні методу допомоги.

Соціа́льнадіагно́стика — встановлення ступеня (рівня) відповідності (невідповідності) фактичних параметрів соціальної ситуації (кількості ресурсів, якості об'єктів, переважних соціальних установок) соціальним сподіванням (еталонної моделі соціального об'єкта) з наступним комплексним дослідженням причин відхилень, що виникли.

Завдання соціальної діагностики — збирати, обробляти і аналізувати становище в соціальній сфері країни з метою відстеження результатів соціально-економічної політики держави і вироблення пропозицій про внесення до неї при необхідності певних коректив.Виконується на макро- та мікрорівнях.