Фінансовий стан і показники його оцінки

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відношень підприємства, визначається сукупність виробничо-господарських чинників і характеризується системою показників, що визначають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Онисько С.М. та Марич П.М. сформулювали таке визначення: „Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю його фінансовими ресурсами, які необхідні для нормального функціонування, доцільністю їх розміщення та ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з іншими юридичними і фізичними особами, платоспроможністю та фінансовою стійкістю"

За визначенням Філімоненкова О.С.: „Під фінансовим станом підприємства розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасних грошових розрахунків за своїми зобов’язаннями”

 Під фінансовими ресурсами розуміються кошти, що є в розпорядженні підприємства, тобто до фінансових ресурсів ставляться всі грошові фонди і та частина коштів, що використовуються в нефондовій формі.

Таким чином, фінансовий стан є результатом взаємодії усіх елементів фінансових відносин, що виникають у підприємства в процесі його господарської діяльності, і характеризується як розміщенням і використанням активів, так і джерелами їх формування.

 Основними джерелами формування фінансових ресурсів підприємств є власні і допоміжні засоби. До власного ставляться:

- статутний фонд;

- амортизаційні нарахування;

- валовий прибуток;

- прибуток.

- пайові інші внески, мобілізовані на фінансових і кредитних ринках.

 Кожне підприємство намагається досягти стійкого фінансового стану, тобто забезпечити ефективне використання фінансових ресурсів, що є гарантом своєчасності розрахунків з постачальниками, бюджетом та іншими ланками фінансової системи, подальшого економічного та соціального розвитку підприємства. Тому фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, досягнення оптимального співвідношення власних, позичених і залучених фінансових ресурсів.

Таким чином виникає об’єктивна необхідність оцінки фінансового стану суб’єктів господарювання з метою раціонального використання їх фінансових ресурсів.

Отже, метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів збільшення його прибутковості та платоспроможності.

Фінансовий стан підприємства необхідно систематично й всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити негативні тенденції у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Метою аналізу фінансового стану підприємства є оцінка напрямів його розвитку та вивчення його реального фінансового стану і з’ясування можливостей підвищення ефективності функціонування за допомогою проведення раціональної фінансової політики. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції, до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства. Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його комерційної, виробничої і фінансово-господарської діяльності. Насамперед, на фінансовий стан підприємства позитивно впливає безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, чим більше показники виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг і нижче їх собівартість, тим вище прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості, призводить до зменшення надходжень на рахунку підприємства, у результаті чого погіршується його платоспроможність.

 Фінансовий стан може бути:

- стійким;

- хитливим;

- кризовим.

 Спроможність підприємства своєчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі - свідчить про його гарний фінансовий стан.

Фінансовий стан підприємства визначається такими елементами його економічної діяльності як: прибутковість ( рентабельність ) роботи підприємства; оптимальність, із погляду економічного стану підприємства поділу прибутку, який залишився в його розпорядженні після оплати податків і обов'язкових відрахувань ресурсів, не нижче мінімально необхідного рівня для організації виробництва і процесу реалізації продукції.

 Раціональне розміщення основних і оборотних коштів (власних і позичкових), насамперед, випливає, варто не допустити відволікання грошей у запаси непотрібного підприємству устаткування, котре тривалий час не використовується, а також наднормативні запаси товарно-матеріальних цінностей і інші позапланові витрати: платоспроможність, ліквідність.

Головна ціль фінансової діяльності – вирішити де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку. Зміст фінансової діяльності зображений на схемі №1 і має таку структуру:

Схема № 1.1

Якщо підприємство досягає в цих напрямках необхідних параметрів, то фінансовий стан такого підприємства стає стабільним. Стійке фінансове положення у свою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльності, як складова частина господарської діяльності направлена на забезпечення планомірного надходження і витрат грошових ресурсів; доповнення розрахункової дисципліни; досягнення раціональних пропорцій власного і позичкового капіталу і найбільш ефективного його використання.

Прибуток підприємства - головний початок збільшення обсягу фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства не може бути стійким, якщо воно не одержує прибутку в розмірах, що необхідні для забезпечення приросту фінансових ресурсів, у першу чергу для фінансування заходів, спрямованих на зміцнення матеріально-технічної бази і соціальної сфери, більш того, якщо воно не може бути стабільним, якщо підприємство працює збитково. Робота такого роду веде до зменшення статутного фонду підприємства.

Тому, у першу чергу, завданням існуючих спеціальних фінансових служб є фінансовий контроль за виконанням намічених планів і завдань по випуску високоякісної, конкурентноздатної продукції для внутрішніх і зовнішніх ринків; за зниження витрат на виробництво; впровадження режиму економії ресурсів на всіх ланках виробництва і керування ними.

Такий контроль є важливим чинником росту прибутковості підприємства і своєчасного виходу з кризи.

Такий контроль є важливим чинником росту прибутковості підприємства, коли запаси і витрати не забезпечуються джерелами їхнього формування.

 Роблячи висновки по всьому вище сказаному можна відзначити, що фінансовий стан підприємства характеризується складом і розміщенням засобів, швидкістю обороту капіталу, спроможністю підприємства погасити свої зобов'язання в термін і в повному обсязі, а також іншими чинниками, за допомогою яких можна досягти ефективного фінансового стану.

 Оцінка фінансового стану підприємства - операція неоднозначна. Теорія і практика для цілої оцінки фінансового стану підприємства виділила 4 рівня показників:

- рентабельність;

- ринкова усталеність;

- ліквідність балансу;

- платоспроможність.

Аналіз рентабельності суб'єкта , що господарює , характеризується абсолютними і відносними показниками.

 Абсолютний показник прибутковості - це сума прибутку.

 Відносний показник - це рівень рентабельності, що пов'язаний із виробництвом продукції (товарів, робіт, послуг). Визначається процентним відношенням прибутку від реалізації продукції до собівартості продукції.

Рентабельність

Показники цього рівня з різних позицій відображають ефективність господарської діяльності підприємства. Всі вони базуються на багатогранному понятті рентабельність.

 Основними показниками для розрахунку рентабельності є:

Ринкова усталеність

Коефіцієнт автономії визначається на початок і на кінець звітного періоду як відношення розміру власного капіталу до розміру всього майна підприємства:

Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами визначається на початок і на кінець звітного періоду як відношення величини власного оборотного капіталу до розміру запасів:

Коефіцієнт забезпечення запасів власними оборотними коштами визначається на початок і на кінець звітного періоду як відношення величини власного оборотного капіталу до розміру запасів.

Фінансовий аналіз підрозділяється на окремі види в залежності від наступних ознак:

1) за організаційними формами проведення виділяють внутрішній і зовнішній фінансовий аналіз підприємства:

а) внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею, виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової діяльності підприємства. Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є:

- аналіз майна (капіталу) підприємства;

- аналіз фінансової стійкості підприємства;

- оцінка ділової активності підприємства;

- оцінка використання майна та вкладеного капіталу;

- аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства.

Суб’єктами внутрішнього аналізу є тільки керівництво і залучені ними аудитори і консультанти. Інформаційною базою управлінського аналізу є вся система інформації про діяльність підприємства - про технічну підготовку виробництва, нормативна і планова інформація, господарський облік, у тому числі дані оперативного, бухгалтерського і статистичного обліку, зовнішня публічна фінансова і вся система внутрішньогосподарської звітності, інші види інформації, у тому числі опитування фахівців, інформація виробничих нарад, преса тощо;

б) зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями - податковою інспекцією, банками, страховими компаніями, а також аудиторськими фірмами, іншими структурами з метою вивчення правильності відображення фінансових результатів діяльності підприємства, його фінансової стійкості і кредитоспроможності. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є комерційною таємницею. Основним змістом зовнішнього аналізу є:

- аналіз фінансового стану, фінансової стійкості підприємства, його платоспроможності та ліквідності;

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

До річного бухгалтерського звіту обов’язково додається пояснювальна записка, в якій викладаються основні фактори, що вплинули в звітному році на підсумки діяльності підприємства, і висвітлюється фінансовий та майновий стан.

Бухгалтерські звіти - баланси та інші форми фінансового звіту складаються та подаються у відповідному складі та у встановлені строки в органи, які визначено законодавством.

Податкові платежі, що сплачуються з прибутку

Прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства (чистий прибуток

Схема 1.2 «Діючий порядок розподілу прибутку під-ва»

Інформаційною базою фінансового аналізу є бухгалтерська звітність.

Бухгалтерська звітність являє собою систему показників, що відбивають майновий та фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи бухгалтерської звітності на підприємствах України регламентовані Положенням “Про бухгалтерську звітність підприємств”, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 1999 р №40. Згідно з цим положенням бухгалтерська звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників бухгалтерського балансу, звіту про фінансові результати і пояснень до них. Головними вимогами до бухгалтерської звітністі є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

Інформація, подана в бухгалтерській формі № 2, що має назву “Звіт про фінансові результати”, є більш аналитичною, деталізованою і конкретною, порівняно з загальним бухгалтерським балансом (форма № 1). Для інвесторів і аналітиків ця форма є в багатьох відношеннях важливіша ніж сам баланс, тому що в ній міститься не застигла одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких факторів.

За даними форми № 2 проводять аналіз фінансових результатів діяльності організації як по загальному обсягу в динаміці, так і за структурою, а також факторний аналіз прибутку та рентабельності.

Пояснення до бухгалтерського балансу і звіт про фінансові результати повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів бухгалтерської звітності додатковими даними, які недоцільно включати в бухгалтерський баланс і звіт про фінансові результати, але котрі є необхідними користувачам бухгалтерської звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності² .

Пояснення до балансу і звіту про фінансові результати повинні містити розшифрування окремих показників форм № 1 і 2, що характеризують структуру майна, джерела його утворення, склад і розміри фондів організації, окремих видів дебіторської і кредиторської заборгованостей, основних засобів і нематеріальних активів, фінансових вкладень і зобов'язань. Пояснювальна записка, що складається до річної звітності, повинна містити стислу характеристику діяльності організації:

По-перше, види виробничої, комерційної й інвестиційної діяльності організації і її географічні ринки збуту;

По-друге, основні показники діяльності і чинники, що вплинули в звітному періоді на фінансові результати, такі як: а) частка активної частини основних засобів; б) коефіцієнти зносу, відновлення і вибуття основних засобів; в) коефіцієнт поточної ліквідності на початок і кінець звітного періоду; г) коефіцієнт забезпеченості власними засобами й інші показники, необхідні для повного й об'єктивного уявлення фінансового стану організації.

Бухгалтерський баланс є найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства.

Уміння читати баланс базується на знанні змісту кожної його статті, способу її оцінки, ролі в діяльності підприємства, зв'язку з іншими статтями, характеристики цих змін для економіки підприємства.

Дослідження бухгалтерського балансу дає можливість: одержати значний обсяг інформації про підприємство; визначити ступінь забезпеченості підприємства власними оборотними коштами; встановити, за рахунок яких статей змінився розмір оборотних коштів; оцінити загальний фінансовий стан підприємства навіть без розрахунків аналітичних показників.

Бухгалтерський баланс є реальним засобом комунікації, адже завдяки йому керівники отримують уявлення про місце свого підприємства в системі аналогічних підприємств, правильності обраного стратегічного курсу, порівняльних характеристик ефективності використання ресурсів і прийнятті рішень найрізноманітніших питань по управлінню підприємством. Аудитори отримують підказку для вибору правильного рішення в процесі планування своєї перевірки, виявлення слабких місць у системі обліку, а також можливих навмисних і ненавмисних помилок у зовнішній звітності клієнта.

На основі бухгалтерського балансу фінансові аналітики визначають напрямки аналізу підприємства. Значення бухгалтерського балансу є настільки важливим, що аналіз фінансового стану нерідко називають аналізом балансу. Основними напрямками аналізу для реальної оцінки фінансового стану є наступні:

1. Аналіз фінансового стану на короткострокову перспективу, який полягає в розрахунку показників оцінки задовільності структури балансу (коефіцієнт ліквідності, забезпеченості власними засобами і можливості відновлення (втрати) платоспроможності.

При характеристиці платоспроможності увагу в основному звертають на такі показники, як наявність коштів на розрахункових рахунках у банках, у касі організації, збитки, прострочена дебіторська і кредиторська заборгованість, не погашені в термін кредити і позики, на оцінку положення організації на бланку цінних паперів.²