Тема 6: Основні закони екології.

Тема: Структура сучасної екології. Найголовніші екологічні закони, правила і принципи.

Література

1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. § 2.6 стор.99 - 101.

2. В.О. Аніщенко Основи екології. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009.- 148с. § 3.1 Стор. 35 – 36.

    Екологія – це принципово нова інтегративна дисципліна, яка зв’язує фізичні та біологічні явища і утворює міст між природничими та суспільними науками. 

     Нині сформувалося близько ста напрямів екологічних досліджень, які можна об’єднати за принципами галузевої належності, взаємозв’язків, пріоритетності, теоретичного та практичного значення. Сучасну науку про довкілля можна розділити на два напрямки: теоретичну та практичну екологію. Теоретична екологія включає в себе різні біологічні науки: екологію людини, екологію тварин, рослин, мікросвіту та ін. Практична екологія включає геологічні науки, технологічні науки, військову діяльність, правові науки, економічні науки та ін.

     На думку відомого еколога Д.Чіраса, природа розвивається й функціонує за чотирма основними принципами:

1) рециклічності, або повторного багаторазового використання найважливіших речовин;

2) постійного відновлення ресурсів;

3) консервативного споживання, коли живі істоти споживають лише те й у тій кількості, яка їм необхідна;

4) популяційного контролю – природа не допускає вибухоподібного росту популяцій, регулюючи кількість особин того чи іншого виду створенням відповідних умов для його існування та розмноження.

   Більшість цих та інших законів узагальнив американський еколог

 Б. Коммонер у 1974 році, звівши їх до чотирьох законів.

Закон перший: усе пов’язано з усім. Біосфера – це складна система з багатьма взаємопов’язаними елементами. Будь-яке втручання в роботу збалансованого механізму біосфери приводить до руйнування зв’язків і робить прогнозування в екології надзвичайно складною справою.

Закон другий: усе має кудись діватись. Рештки й продукти життєдіяльності одних організмів у природі є джерелом існування для інших. Людина у своїй господарській діяльності поки ще не створила такого кругообігу речовин. Будь-яке виробництво постійно „випускає” дві речі – необхідну продукцію та відходи. Відходи не зникають, а нагромаджуються і призводять до непередбачуваних наслідків.

Закон третій: природа знає краще. Штучне створення органічних речовин, які не існують у природі, а створені людиною, але беруть участь у живій системі, швидше приносять шкоду як користь. Природні речовини розкладаються ферментами, а вони не діють на синтетичні речовини, які накопичуються. Наслідки такого накопичення непередбачувані.

Закон четвертий: ніщо не дається задарма. Природні ресурси не нескінченні. Людина бере їх у природи у „борг”, залишаючи під заставу відходи і забруднення, яким не може чи не хоче запобігти. Цей борг зростає. За нього треба платити. Існування людства під загрозою. Люди мають усвідомити необхідність усунення наслідків своєї діяльності. Це потребує величезних затрат, які й стануть сплатою „боргу” природі. 

Розділ 2. Геоекологія

Тема 9: Стан і охорона водних ресурсів.

Тема: Гідросфера Землі та її роль у функціонуванні біосфери.

Література

1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. § 3.3 стор. 148 – 152.

2. В.О. Аніщенко Основи екології. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009.- 148с. § 6.2 Стор. 70 – 71.

      Гідросфера – водна оболонка Землі. Вона включає моря, океани, крижані шапки приполярних районів, річки, озера, підземні води. Запаси води на Землі величезні – 1,46 ×10⁹ км³  ( 0, 025 % її маси). Але це переважно гірко-солона морська вода, непридатна для пиття й технологічного використання. Прісна ж вода становить всього 2% її загальної кількості на планеті, причому 85% її зосереджено в льодовикових щитах Гренландії та Антарктиди, айсбергах і гірських льодовиках. Лише 1% прісної води містять річки, озера і підземні води. Ці джерела і використовує людство для своїх потреб. Води світового океану вкривають поверхню Землі на 71%.

     Вода– є глобальним елементом екологічної системи і виконує дуже важливі функції:

Ø є складовою частиною усіх живих організмів (тіло людини складається на 70% з води, а медуза або огірок, на 98 – 99 %);

Ø обмін речовин та тепла, а також інші процеси в екосистемах здійснюються за допомогою води.

Ø Води Світового океану – основний кліматоутворюючий фактор, головний акумулятор сонячної енергії і „кухня” погоди на планеті;

Ø Вода – це головний вид мінеральної сировини, природний ресурс, що споживається людством (води використовується в тисячі разів більше, ніж нафти чи вугілля).

Відіграє вода і величезну роль у формуванні поверхні Землі, її ландшафтів, вивітрюванні гірських порід, ерозії, карстах, перенесенні хімічних речовин, у тому числі й забруднювачів довкілля.

 Для багатьох організмів, вода – середовище життя. Хімічний склад морської води дуже близький до плазми крові людини: містить ті ж самі хімічні елементи й у тих же пропорціях. Це один з доказів, що предки людини, як і решти ссавців, колись жили у морі. Солоність океанічних вод становить 35 ‰ (в 1 л води міститься 35г солей). Найсолоніша вода у Мертвому морі – 260 ‰ (людина вільно лежить на поверхні води, не занурюючись у неї), у Чорному морі – солоність води становить 18 ‰, а в Азовському – 12 ‰.

   Підземні води за хімічним складом дуже різноманітні: від прісної, що використовують для водопостачання і пиття, до мінералізованих і навіть до ропи із солоністю 600 ‰, деякі мінералізовані підземні води мають лікувальні властивості. Основне джерело водопостачання для людини – річковий стік. Перше місце за цими показниками займає Бразилія з її повноводою рікою Амазонкою. Проблемою для людства є нерівномірний розподіл річкового стоку по поверхні Землі. Деякі держави, наприклад Китай планують повернути русла річок так, щоб зросити посушливі райони. Екологи вважають, що реалізація таких планів є небезпечною і може спричинити лихо глобального масштабу. Нажаль економічні фактори сьогодні переважають.

     У природі відбувається постійний колообіг води, яка може перебувати у трьох агрегатних станах: рідкому, твердому і газоподібному. Водяна пара надходить в атмосферу, випаровуючись з поверхні води, транспірації рослин, дихання організмів і конденсуючись, випадає у вигляді дощу, снігу, граду, туману. Тривалість перебування молекул води у повітрі – від кількох годин до кількох тижнів. Вода вбирається живими організмами, проходить через обмін речовин і знову виділяється у навколишнє середовище.

Тема: Стан водних басейнів в  Україні. Основні забруднювачі води у промисловості та побуті. Стічні води.

Література

1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. § 3.3 стор. 148 – 158.

2. В.О. Аніщенко Основи екології. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009.- 148с. § 6.2 Стор. 70 – 71.

3. Р.А. Кизима Екологія та екологічне право: навчальний посібник – Тернопіль: підручники і посібники, 2009 – 288с. § 3.3.5 стор. 48 – 50.

   Річковий стік України становить 83,5 млрд. м³, а в посушливі роки зменшується до 48,8 млрд. м³ і розподіляється по території нерівномірно: 70 % стоку припадає на Північно-Західний район де мешкає 40% населення. Райони ж біль населені та з водоємними підприємствами (Донецько – Придніпровський та Південний) мають лише 30% стоку. Тому у багатьох південних районах відчувається дефіцит води. Важливе значення для України мають і підземні води.

 Головні ріки України: Дніпро (загальна довжина 2201км, в межах України – 981км, середній річний стік – 53,5млрд.м³ ), Дністер (загальна довжина 1362км, по Україні – 705км, середній річний стік – 8,7млрд.км³), Південний Буг (загальна довжина 806км, середній річний стік – 3,4 млрд.м³ ), Сіверський Донець (загальна довжина 1053км, в межах України – 672км, середній річний стік – 5млрд.м³ ). Дунай протікає по території України на ділянці 174км; середній річний стік – 12,3млрд.м³. всього на території України понад 70 річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100км.

     У маловодних районах для постачання води було збудовано канали: Північно-Кримський, довжиною 400,4км, Дніпро-Донбас – 550км, Сіверський Донець – Донбас – 131,6км та ін. на півдні створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах з надлишковим зволоженням або уповільненням стоку діють меліоративні системи (Верхньо – Прип’ятьська, Латорицька та ін.).

     Озер в Україні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км² . Великі озера розташовані в плавнях Дунаю та поблизу узбережжя Чорного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся – Свитязь. Синевір – найбільше озеро Карпат. Запаси прісних підземних вод складають 27,4 км³; з них  9,8 км³ – не пов’язані з поверхневим стоком. В цілому водні ресурси України недостатні.

     В результаті діяльності людини гідросфера забруднюється. Забруднення поділяється на фізичне, хімічне, біологічне і теплове. До основних забруднювачів води належать хімічні, нафтопереробні й целюлозо - паперові комбінати, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість, а також синтетичні мийні засоби, які дуже стійкі і у воді зберігаються роками.

      Усі природні водойми здатні до самоочищення. Самоочищення – це нейтралізація стічних вод, випадіння в осад твердих забруднювачів, хімічні, біологічні та інші природні процеси, що сприяють видаленню з водойми забруднювачів і поверненню води до її первісного стану. Але здатність до самоочищення має свої межі. Чинним законодавством України передбачено, що для різних господарських потреб має використовуватися вода певної якості.

Очищення стічних вод – це руйнування або видалення з них забруднювачів і знищення хвороботворних бактерій. Сьогодні використовується два методи очищення стічних вод: у штучних умовах та у природних умовах.

          Забруднені стічні води піддають механічному, хімічному і біологічному очищенню. Але деякі особливо токсичні стічні води хімічних підприємств взагалі не піддаються очищенню ніякими сучасними методами. Їх доводиться закачувати у підземні сховища, наприклад у відпрацьовані нафтові родовища. Таким чином утворюються небезпечні об’єкти, що є “мінами” сповільненої дії, небезпечними для усього живого.