Класифікація потокових ліній.

Промислове підприємство: види, цілі, сутність, функціонування.

Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має право юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку /доходу/. У разі збиткової діяльності підприємств держава, якщо вона визнає продукцію цих підприємств необхідною, може надавати таким підприємствам дотацію, інші пільги.

Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий рахунок у закладах банку, печатку із своїм найменуванням, а промислове підприємство – також товарний знак. Водночас підприємство не має у своєму складі інших юридичних осіб.

Підприємство здійснює будь-які види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України та відповідають цілям, передбаченим статусом підприємства. Окремими видами діяльності підприємство може займатися лише на підставі спеціального дозволу /ліцензії/. Перелік видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також порядок отримання дозволу /ліцензії/ для здійснення такої діяльності встановлюється законом України “Про підприємництво”.

Підприємство дії на підставі статуту. Статут затверджується власником майна, а для державного підприємства – власником майна за участю трудового колективу. Утворенню підприємства передує аналіз потреб ринку у конкретній продукції, дослідження розвитку продуктивних сил, вибір варіантів оптимального розташування, а також глибокий аналіз та обгрунтування рівня спеціалізації. обсягу випуску продукції. З цією метою проводиться детальне техніко-економічне обгрунтування будівництва нового підприємства, яке містить характеристику району та місця майбутнього підприємства, номенклатуру та обсяг виробництва продукції, умови кооперування та постачання , розробку технологічних процесів, розрахунок техніко-економічних показників і економічної ефективності створення підприємства та ін.

Відповідно до форм власності, встановлених законом України “Про власність”, можуть діяти підприємства таких видів:

       індивідуальне, що грунтується на особистій власності фізичної особи та виключно її праці;

       сімейне, засноване на власності і праці громадян України – членів однієї сім’ї , що проживають разом;

       приватне, засноване на власності окремого громадянина України, з правом найму робочої сили;

       колективне, засноване на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, громадської та релігійної організації;

       державне комунальне, засноване на власності адміністративне-територіальних одиниць;

       державне, засноване на загальнодержавній /республіканській/ власності;

       спільне, засноване на базі об’єднання майна різних власників /змішана форма власності/ .

Мету функціонування підприємства розуміють як бажані результати його діяльності. Зміст цілей функціонування зумовлюється практичними потребами суспільства. Відмінності між бажаним і справжнім станом виробництва формулюється як проблема, розв’язання якої формулюється у вигляді цілі або комплексу цілей виробничої системи. Більшість виробничих систем характеризується наявністю багатьох різноманітних цілей, тому процес цілеутворення складається з ранжування цілей за важливістю та їх деталізації.

Метою створення будь-якого підприємства та сутністю його функціонування є випуск продукції високої якості у строки, передбачені договором, потрібної номенклатури з мінімальним витраченням виробничих ресурсів на виконання виробничої програми.

Класифікація потокових ліній.

Залежно від масштабу виробництва, характеристики виготовлюваної продукції, трудомісткості обробки або складання та ступеня безперервності потокові лінії поділяють на такі групи: постійно-потокові, змінно-потокові, багато номенклатурні, безперервно-потокові, перервно-потокові.

Постійно-потокові лінії характеризуються масовим випуском одноіменних виробів із постійно діючим технологічним процесом. Інструменти, пристрої та транспортні засоби розраховані на виготовлення лише одного виробу.

Змінно-потокові лінії створюються для обробки чи складання на них кількох виробів у певній послідовності. При цьому вироби повинні бути більш чи менш однотипними за конструкцією та технологією обробки і складання. За кожним робочим місцем закріплюється кілька операцій. Вироби запускаються у виробництво партіями відповідно до періодичності випуску їх з потокової лінії. Між операційне передавання виробів виконується поштучно. При переході з обробки або складання одного виробу на інший необхідне переналагодження обладнання та перепланування робочих місць. Так, у механічних цехах обладнання розміщується ланцюгом відповідно до технологічного процесу виготовлення однієї провідної деталі.

Багато номенклатурні лінії дозволяють одночасно або по черзі обробляти кілька деталей. Прикладами таких ліній можуть бути лінії по виготовленню шасі, каркасів, плат, кронштейнів, кожухів, ручок, шайб, втулок, гвинтів і т.д.

Для багатономенклатурних потокових ліній характерні такі особливості.

1. За робочими місцями закріплена значна кількість деталеоперацій, тобто на лінії водночас обробляються деталі кількох найменувань.

2. Групи деталей підбирають так, щоб технологія їх виготовлення та маршрути були подібні між собою. Для обробки деталей необхідне однотипне обладнання, що забезпечує його високе завантаження.

3. Виготовлення деталей організується партіями відповідно до періодичності їх запуску. Передавання цих деталей з однієї операції на іншу також проводиться партіями. До комплекту партії деталей включається передусім провідна група деталей, для якої розробляється оптимальний технологічний процес та маршрут обробки.

За технологічним маршрутом деталей провідної групи намічається склад і послідовність розташування робочих місць багато номенклатурної лінії. Після цього розробляються технологічні процеси та маршрути обробки для окремих відібраних деталей партії.

4. При переході з обробки однієї деталі на обробку іншої виконується переналагоджування та підналагоджування обладнання. У окремих випадках можуть бути створені і безпереналагоджувальні потокові лінії. У інструментальних цехах, наприклад, вони створюються для виготовлення свердл, розверсток або гайкорізів різних діаметрів.

Безперервно-потокові лінії характеризуються дрібним розчленуванням операції. Передавання деталей або вузлів з однієї операції на іншу виконується поштучно. Безперервно-потокові лінії – найбільш досконала форма потоку, вони застосовуються за умов масового велико серійного виробництва.

Перервно-потокові (прямотокові) лінії організовуються в основному тоді, коли не можна досягти повної синхронізації операцій, тобто їх рівності у часі, тому час окремих операцій тут значно відхиляється від заданого ритму потоку. Завантаження обладнання та робочих місць на таких лініях не досить рівномірне.

Перервно-потокові лінії застосовуються головним чином на підприємствах, які серійно виготовляють окремі деталі і вузли. За охопленням виробництва ці лінії поділяються на внутрішньоцехові та міжцехові. На внутрішньоцехових обробляють деталі або збирають вузли та вироби у цеху, на певній дільниці.

При наявності міжцехових конвеєрів поток на підприємстві стає наскрізним, тобто всі виробничі операції та переміщення напівфабрикатів від моменту надходження матеріалів на обробку до випуску виробу здійснюються безперервно і ритмічно.

3. Визначити тривалість циклів і побудувати графіки видів руху послідовним способом, якщо величина партії деталей n = 5 шт., трудомісткості операцій t₁ = 10 хв.; t₂ = 12 хв.; t₃ = 7 хв.; t₄ = 24 хв.; величина передавальної партії p = 1 шт., число верстатів С = 1.

Варіант №2

Основні типи виробництва.

Типи виробництва розуміють як організаційно-технічну характеристику виробничого процесу, що ґрунтується на його спеціалізації, повторюваності і ритмічності (на робочому місці, технологічній лінії, дільниці, цеху, заводі загалом). Властивий даному заводу чи цеху тип виробництва значною мірою визначає наперед застосовувані тут методи підготовки, планування, контролю виробництва, форм організації праці, особливості технологічних процесів.

За ступенем спеціалізації та формами виробничого процесу прийнято розрізняти одиничне (індивідуальне), серійне та масове виробництво.

Одиничне виробництво характеризується нестійкою та різноманітною номенклатурою виготовлюваних виробів, окремі види яких виробляються або через певний проміжок часу, або лише один раз. До одиночного виробництва належать блюмінги, парові турбіни, дослідні підприємства по виробництву нових видів радіоелектронної апаратури та ін.

Нестійка та різноманітна номенклатура продукції вимагає застосування універсального обладнання, інструментів, пристосувань, пресформ. Це, однак, не виключає використання спеціальних видів обладнання та інструментів на окремих дільницях при виготовленні нормалізованих деталей та вузлів.

Технологічний процес і норми часу розробляються укрупнено, тобто на виготовлення деталі вузла, на виконання кожного замовлення окремо. При цьому відсутнє, як правило, обов’язкове закріплення операцій за окремими робочими місцями. Робітникам доводиться виконувати різні операції. Тут повинні бути робітники-універсали високої кваліфікації.

Одиничне виробництво характеризується великою різноманітністю застосовуваних матеріалів та порівняно великими їх запасами. Незавершене виробництво досягає значних розмірів, тому що цикл виробництва продукції великий.

Зазначені особливості одиничного виробництва зумовлюють велику трудомісткість та високу собівартість нових видів виробів.

Серійне виробництво характеризується виготовленням продукції серіями або партіями, що періодично повторюються через певні проміжки часу.

Залежно від кількості виробів у серії і частоти повторюваності партії протягом року розрізняють дрібносерійне, середньосерійне та великосерійне види виробництва.

Такий поділ є досить умовним для різних видів промислових підприємств.

Дрібносерійне виробництво, як правило, організується для випуску продукції, що потрібна народному господарству у невеликих кількостях. Дрібними серіями випускають складні об’єкти, такі як потужні радіо передавальні пристрої, складні верстати та ін.

Великосерійне виробництво характеризується порівняно великим, але не масовим випуском продукції. Прикладом великосерійного виробництва є випуск насосів, моторів, верстатів і т.п.

Середньосерійне виробництво займає проміжне положення між дрібносерійним та великосерійним виробництвом. Кількість виробів у серії залежить від ступеня їх освоєння та трудомісткості цих виробів.

Підприємства з серійним виробництвом мають більш стійку номенклатуру виробів порівняно з одиничним виробництвом, що дозволяє застосовувати спеціалізоване обладнання, інструменти, пристрої. На окремих дільницях можуть створюватися поточні та автоматичні лінії. Використання спеціалізованого обладнання і пристроїв дозволяє мати менш високу кваліфікацію робітників, ніж у одиночному виробництві.

У серійному виробництві існує більш глибокий поділ праці, спеціалізація робочих місць, краще використовується обладнання, вище продуктивність праці і нижче собівартість виготовленої продукції. Отже, серійне виробництво відрізняється від одиночного більш ефективною організацією виробничого процесу.

Масове виробництво характеризується виготовленням однотипної продукції у великих масштабах.

Прикладом масового виробництва можуть служити підприємства по випуску автомобілів, телевізорів, радіоприймачів, годинників, взуття, інших виробів, споживання яких має масовий характер.

Скорочення підприємств з масовим сприяє скороченню номенклатури виробів, кількості типів застосованого обладнання, інструментів, підвищенню рівня виробничого кооперування.

У масовому виробництві всі основні види робіт механізовані. Виготовлення деталей та вузлів ведеться на поточних лініях. Технологічний процес збирання ведеться поточно-конвеєрним методом.

При масовому виробництві для кожної операції розробляється операційна карта. На кожному робочому місці виконується одна-дві операції.

Масове виробництво має великі переваги перед одиночним і серійним.

Застосування високопродуктивного обладнання, високий рівень спеціалізації, механізація та автоматизація виробничих процесів зумовлюють вищу продуктивність праці, краще використання основних виробничих фондів, скорочення витрати матеріалів на виріб, і, як наслідок, нижчу собівартість продукції. Ось чому у промисловості найбільшого розвитку набуло масове та великосерійне виробництво.