Система вивчення морфемної будови слова.

Завдання вивчення морфемної будови слова в почат­кових класах полягає у формуванні в учнів понять: ос­нова, закінчення, корінь, суфікс, префікс, усвідомленні їх ролі, а також у практичному оволодінні морфологіч­ним способом словотвору (без називання термінів), у збагаченні і розширенні словника учнів. Тема «Будова слова» як самостійна починає вивча­тися в 2 класі і закінчується в 3. Вона складається з та­ких основних етапів: 1. Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинами слова, яка полягає у спостереженні за спорід­неними словами, доборі споріднених слів і побудові ре­чень (2 клас). 2. Ознайомлення зі специфікою і роллю морфем (ко­рінь, префікс, суфікс) у слові та з однокорінними (спо­рідненими) словами (3 клас). 3. Закріплення і поглиблення знань про морфемну будову слова, які пов'язуються із формуванням право­писних і мовленнєвих навичок (3—4 класи).Розуміння основи слова немож­ливе без знання того, що таке за­кінчення. Вивчаючи закінчення, учитель має розкрити перед школярами його ознаки:закінчення — це змінна частина слова;закінчення служить для зв'язку слів у реченні;закінчення стоїть у кінці слова.Робота над формуванням поняття про закінчення скла­дається з кількох етапів.На першому етапі учні одержують початкові уявлен­ня про закінчення. Це здійснюється під час виконання вправ, які включають спостереження за змінами форми одного й того ж слова в контексті. На цьому етапі можна запропонувати учням як один із варіантів такої роботи виписати слово, яке зустрічається в усіх реченнях, у тій формі, в якій воно там уживається. На другому етапі учні засвоюють термін «закінчення» і усвідомлюють функцію цієї частини слова — зв'язує сло­ва в реченні. Третій етап у вивченні закінчення передбачає форму­лювання власного висновку й усвідомлення його (виве­дення правила): «Замінна частина слова називається за­кінченням. Закінчення служить для зв'язку слів у реченні. Закінчення стоїть у кінці слова». На цьому етапі учительпоказує схематичне позначення закінчення. Конкретизація набутих учнями знань про закінчення слова відбувається під час виконання тренувальних вправ (четвертий етап). Це можуть бути, зокрема, такі вправи:визначте закінчення у виділених словах;поставте слова, що в дужках, у потрібній формі, виділіть закінчення;складіть словосполучення з поданих слів тощо. Усвідомивши роль і місце закінчення слова, учні лег­ко зрозуміють характерні риси основи слова: основа — це частина слова без закінчення. Ознайомлення з осно­вою слова слід здійснювати одночасно з вивченням за­кінчення. Учитель повідомляє дітям, що та частина сло­ва, яка залишається після виділення в ньому закінчен­ня, називається основою, і надалі вимагає від школярів називати під час розбору слова його закінчення і осно­ву, а на письмі позначати значками. Приступаючи до вивчення кореня слова, учитель має сформуватив учнів знання про те, що корінь — головна частина сло­ва, яка обов'язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення; слова з однаковим коренем називаються спорід­неними, або однокореневими;слова, близькі за значенням, але такі, що не ма­ють спільної смислової частини, не вважаються спорід­неними словами (наприклад, хоробрий і мужній);слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються однокорінними, бо у них різні корені (смислові частини), наприклад гора і горе; у споріднених словах корінь може частково змі­нювати свій звуковий (а отже, і буквений) склад. Корінь слова вивчається у певній послідовності. Спо­чатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін «споріднені слова», потім повідомляєть­ся, що спільна частина споріднених слів називається ко­ренем, а споріднені слова називаються ще й однокорін­ними (2 клас). Тут же вчитель вводить значок для схематичного по­значення кореня. На наступному етапі формування поняття слід пока­зати, що істотнішу ознаку кореня становить смисл, а не однакове звучання частини різних слів. Тому проводить­ся протиставлення однокореневих слів і синонімів, а та­кож однокореневих слів і слів, які мають корені-омоніми. Всі ці етапи супроводжуються виконанням певних вправ. Робота по формуванню поняття «корінь слова», отже, зводиться до усвідомлення кореня як необхідної частини слова, без якої слово не може існувати.Формуючи поняття про префікс,учитель знайомить дітей із таки­ми ознаками цієї частини слова:префікси утворюють нові слова (внук — правнук)або слова з новими відтінками значень (гарний — пре­гарний);префікс стоїть перед коренем.Значення префіксів найзручніше показати під час вив­чення дієслів. Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, до того ж такі, у яких є омонімічні префікси і прийменники (доїхав до Києва, відійшов від столу). Після того як діти одержать початкове уявлення про значення префіксів, відбувається узагальнення їх­ніх істотних ознак у спеціальному слові-терміні, фор­мулюється визначення префіксів (частина слова, що стоїть перед коренем і надає слову нового значення або смислового відтінку), вводиться його схематичне позна­чення. У 1—4 класах учні одержують тільки початкове уяв­лення про префікс і не вивчають усієї багатогранності. префікси не механіч­но приєднуються до слова, а впливають на його лексичне значення. Усвідомленню такого значення префіксів сприяють вправи, спрямовані на порівняння і добір однокореневих слів, різниця у значенні яких зумовлена наявністю пре­фікса, на порівняння одного й того ж префікса в різних словах, на утворення за допомогою префіксів нових слів.Мета вивч суфікса в поч. кл – розкрити роль суфіксів у слові. Учні мають усвідомити, що:суфікс — це частина слова, з допомогою якої утворю­ються нові слова;суфікс — це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предме­та, міру якості, передає ставлення до предмета); суфікс завжди стоїть між коренем і закінченням, як­що ж у слові нульове закінчення, то суфікс стоїть після кореня;у слові може бути не один суфікс, а й два чи три. Робота над засвоєнням поняття суфікс починається із з'ясування значення зменшено-пестливих суфіксів.При першому знайомстві з поняттям «суфікс» учитель спирається на конкретні уявлення дітей. Демонструючи предметну наочність або малюнки, учитель спрямовує школярів від порівняння предметів у дійсності до порів­няння слів — назв цих предметів. З терміном «суфікс» і його схематичним зображенням школярів знайомить учитель.Подальша робота націлена на поглиблення уявлень учнів про словотворчу роль суфіксів. Усвідомити роль суфікса в слові допомагає дітям по­рівняння його з префіксом.