Поняття корпоративних відносин та їх розвиток в Україні

11

ну природу корпоративних відносин, визначити їх місце в систе­мі цивільного права.

Виникнення корпоративних відносин пов'язане з реформу­ванням економіки України, закріпленням в основоположних нормативних актах прав і свобод людини, в тому числі права на створення юридичної особи та права на зайняття підприєм­ницькою діяльністю шляхом створення юридичних осіб різних видів. Поява корпоративних відносин спричинена ускладнен­ням майнових відносин на сучасному етапі економічного обо­роту. Корпоративні правовідносини визнані в Україні як вид суспільних відносин, що врегульовані нормами права і пере­бувають у стадії розвитку. А суспільні відносини, які за своїм предметом є відносинами з управління майновими комплекса­ми (компаніями), у найзагальнішому вигляді слід вважати кор­поративними.

Необхідність доктринального аналізу інституту корпоратив­ного права пов'язана, по-перше, із формуванням великої групи підприємств, заснованих на приватному капіталі, а, по-друге, з потребою позначити певний сегмент відносин, які тільки в рин­ковій економіці набувають майнового характеру та опосередко­вують цивільний оборот, по-третє, обумовлена штучністю такого суб'єкта, як юридична особа, що наділена волездатністю (зва­жаючи при цьому на той факт, що ця воля завжди є похідною). Ці причини є на перший погляд досить різними, але їх сукуп­ність стала визначальною для розуміння необхідності створення відповідного юридичного інституту. Визначення кола корпора­тивних відносин має надзвичайно велике кодифікаційне значен­ня і, крім того, дозволить вирішити проблему підсудності корпо­ративних спорів.

Корпоративне право слід розглядати як цивільно-правовий інститут, як частину цивільного права. Особливості корпоратив­них відносин визначають їх внутрішню диференціацію і потре­бують відповідного правового регулювання. Для регулювання таких суспільних відносин застосовується цивільно-правовий метод юридичної рівності сторін. У результаті врегулювання нормами права ця група суспільних відносин набуває форми цивільних правовідносин.

Щоб окреслити предмет регулювання інституту корпоратив­ного права, необхідно обрати критерій, який би дав можливість встановити межі «відбору» суспільних відносин. Така мета має

не тільки суто теоретичне значення. Вона дозволяє проаналізу­вати предмет регулювання, його особливості, які, своєю чергою, дадуть можливість не лише застосувати галузевий метод регу­лювання, а й сприятимуть максимальній уніфікації норматив­ного визначення корпоративних прав і забезпечать адекватне таким суспільним відносинам правове регулювання.

При визначенні кола суспільних відносин, які слід віднести до корпоративних, потрібно зважати на встановлений правовий критерій. У Господарському кодексі України дається визначення корпоративних відносин, відповідно до якого ними є відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо корпоратив­них прав. Зазначений нормативний акт закріплює визначення і корпоративних прав. Згідно із ч. 1 ст. 167 ГК під такими права­ми слід розуміти права особи, частка якої визначається у статут­ному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповід­но до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Традиційно вважається, що між засновником і підприєм­ством виникають правовідносини зобов'язального характеру. Підприємство, зокрема, зобов'язане здійснювати діяльність від­повідно до установчих документів, передавати засновнику, упов­новаженій особі обумовлені доходи від підприємницької діяль­ності. Можна ігнорувати дане твердження і припустити, що ці правовідносини не є зобов'язальними. Сутність зобов'язання полягає в праві однієї особи (кредитора) вимагати від іншої осо­би (боржника) вчинення певної дії або утримання від певних дій. У відносинах засновника та юридичної особи не лише за­сновник може бути кредитором. Зокрема, товариство має право вимагати від засновників здійснити внесок до статутного фон­ду в установлений строк, оплатити акції в повному розмірі то­що. У цих відносинах засновник є боржником, а не кредитором. Зобов'язання виникають унаслідок волевиявлення учасників. У момент волевиявлення щодо створення юридичної особи її як суб'єкта ще немає. Отже, не можна покласти зобов'язання на особу, якої не існує. Сплата частини прибутку (дивідентів) на користь засновника також не може вважатися зобов'язанням підприємства. Засновник чи збори учасників самостійно визна-

12

Розділ 1