Фінансові ресурси суб’єктів господарювання 12 страница

164. Міжбюджетні відносини, їх сутність і необхідність регулювання. Назвіть і охарактеризуйте види і форми міжбюджетних відносин.

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.
В збалансуванні бюджетів велике значення має бюджетне регулювання, яке полягає у наданні коштів з Державного бюджету України до бюджету Автономної Республіки Крим, бюджетів областей, міст Києва і Севастополя з метою збалансування доходів і видатків кожного бюджету.

Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інст-зуктивними документами; договірні — на підставі угоди між зідповідними органами влади чи управління.

Форми взаємовідносин: бюджетне субсидіювання, вилу­чення коштів, взаємні розрахунки; бюджетні позички. Субсидію­вання — це виділення коштів з бюджетів вищого рівня бюджетам нижчого рівня. Види субсидіювання: субсидії, субвенції, дотації. Вилучення коштів — передання коштів із бюджетів нижчого рівня до бюджетів вищого рівня. Взаємні розрахунки — передання кош­тів із одного бюджету до іншого у зв'язку з перерозподілом між ними доходів чи видатків після затвердження бюджету. Бюджетні позички — запозичення коштів у зв'язку з виникненням тимчасо­вого касового розриву — незбігання у часі фінансування видатків і надходження доходів. Можуть надаватись або з бюджету вищого рівня, або установами банківської системи (на даний час в Україні позички можна отримати тільки в банках).

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, установлене законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними курсами, які повинні забезпечити виконання цих повноважень.

165. Міжбюджетні відносини: сутність та необхідність їх регулювання. Види міжбюджетних трансфертів, їх характеристика.

Під час передання державою права на здійснення видатків ви­никають міжбюджетні відносини. Міжбюджетні відносини — це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурса­ми, необхідними для виконання функцій, передбачених Консти­туцією України та законами України.Види взаємовідносин: регламентовані законодавчими та інст-зуктивними документами; договірні — на підставі угоди між зідповідними органами влади чи управління.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, установлене законодавчими актами України за бюджетами, та бюджетними курсами, які повинні забезпечити виконання цих повноважень.Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.Існують такі види міжбюджетних трансфертів:

• дотація вирівнювання- це міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Це доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидії.

• субвенція - це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно прописаної цілі/цілей. Субвенція є дотацією місцевим бюджетам з державного бюджету

• кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

• інші дотації.

166. Міжбюджетні трансферти: характеристика їх видів. Досвід застосування міжбюджетних трансфертів в Україні.

Міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого.

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1) дотацію вирівнювання - це міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Це доплата з державного бюджету задля збалансування бюджетів нижчих рівнів; різновид субсидії. Дотація – це безвідплатна, безповоротна допомога з бюджету вищого рівня бюджету нижчого, яка не має цільового характеру та надається у випадку перевищення видатків над доходами.У бюджетній діяльності застосовується дотація вирівнювання, що являє міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує. Надаються на безвідплатній і безповоротній основі без встановлення напрямів і (або) умов їх використання.

2) субвенцію - це форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного бюджету, яка призначена для конкретно прописаної цілі/цілей. Субвенція є дотацією місцевим бюджетам з державного бюджету. Субвенцію слід відрізняти від субсидії, яка призначена як дотації бюджетам, так і різним організаціям за рахунок бюджету або за рахунок спеціальних фондів, які формуються на основі внесків громадян і окремих компаній.

3)кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4)інші дотації.У Державному бюджеті затверджується обсяг дотації вирів­нювання та субвенцій окремо для бюджету АРК, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення Автономної Рес­публіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів. Окремо затверджуються обсяги коштів, що передаються до Дер­жавного бюджету України з місцевих бюджетів. Субвенції виді­ляються для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції. Суб­венції можуть надаватись на здійснення програм соціального розвитку, виконання інвестиційних проектів, на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання влас­них повноважень внаслідок надання пільг, установлених держа­вою, на утримання об'єктів спільного користування та інші.

167. Поясніть, чому функціонування бюджетної системи України передбачає використання міжбюджетних трансфертів?Згідно з Бюджетним кодексом трансферт визначають як кошти, отримані від інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших держав чи міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі. У цьому Кодексі міжбюджетні трансферти визначають як кошти, що безповоротно й безоплатно передають із одного бюджету в інший, а також встановлюються їх види:

1) дотація вирівнювання; 2) субвенція; 3) кошти, що передають у Державний бюджет України й місцеві бюджети з інших місцевих бюджетів; 4) інші дотації.

Зв’язки між бюджетами різних ланок зумовлені:1) необхідністю досягнення збалансованості усіх бюджетів;2) забезпечення виконання завдань центральних органів влади та управління і місцевого самоврядування;3) здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів в зв'язку із розбіжностями у рівнях податкового потенціалу і відмінностями у обсягах видатків в територіальному розрізі.

Основними складовими міжбюджетних відносин є:

— розмежування функцій і повноважень між органами державної влади і місцевим самоврядування і на цій основі розподіл доходів і видатків між окремими видами бюджетів;

— надання фінансової допомоги бюджетам тих територій, які мають недостатній податковий потенціал, т.б. здійснення бюджетного регулювання;

— забезпечення перерахування надлишкових коштів з бюджетів територій-донорів;

— здійснення фінансового вирівнювання як гарантії задоволення потреб населення усіх територіальних громад на однаковому рівні.

168. Поясніть, чому місцеві бюджети вважаються фінансовою основою місцевого самоврядування.

Місцевий бюджет — бюджет адміністративно-територіальної одиниці — області, району, міста, селища, села, затверджений відповідною радою. Місцевий бюджет області об'єднує обласний бюджет, бюджет районів і міст обласного підпорядкування. Місцевий бюджет району — районний бюджет, бюджет міст районного підпорядкування, селищні й сільські бюджети. Завданням місцевого бюджету є забезпечення необхідними грошовими ресурсами фінансування заходів господарського й культурного будівництва, комунального і житлового господарства, розвитку освіти, охорони здоров'я тощо.

Важливою особливістю функціонування місцевих бюджетів є те, що вони забезпечують матеріальну незалежність органів місцевого самоврядування, і безпосередньо їм підпорядковані. Це дає змогу місцевим органам самоврядування бути організаторами цих бюджетних відносин. Місцеві органи самоврядування мають право в межах наявних коштів збільшувати видатки на утримання житлово-комунального господарства, установ та закладів освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, науки і культури, спорту, охорони навколишнього природного середовища тощо. Місцеві органи самоврядування можуть визначати у встановленому порядку в межах додатково вишуканих протягом року коштів додаткові пільги на допомогу громадянам, які потребують соціального захисту.

Виконання місцевих бюджетів здійснює Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації і виконавчі органи відповідних рад. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів здійснюється територіальними органами Державного казначейства України. Місцеві бюджети виконуються згідно з розписом, затвердженим керівником місцевого фінансового органу, який протягом бюджетного періоду забезпечує відповідність розпису місцевого бюджету встановленим бюджетним призначенням.

169. Поясніть, яку роль місцеві бюджети відіграють у забезпеченні економічного та соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Місцеві бюджети є фінансовою базою органів місцевого самоврядування та вирішальним фактором регіонального розвитку. Наявність місцевих бюджетів закріплює економічну самостійність місцевих органів самоврядування, що передбачено Конституцією та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 27.05.97р., активізує господарську діяльність, дозволяє їм розвивати інфраструктуру на підвідомчій території, розширювати економічний потенціал регіону, виявляти і використовувати резерви фінансових ресурсів. В кінцевому підсумку все це розширює можливості місцевих органів влади у більш повному задоволенні потреб населення.

Як економічна категорія, місцеві бюджети відображають обумовлену адміністративним поділом і бюджетним устроєм держави сферу економічних відносин суспільства, пов’язаних із формуванням, розподілом і використанням централізованих грошових коштів, що знаходяться у розпорядженні місцевих органів влади і призначених для соціально-економічного розвитку конкретних регіонів країни.

Місцеві бюджети є основним каналом доведення до населення кінцевих результатів суспільного виробництва, що спрямовуються на суспільне споживання. Через місцеві бюджети суспільні фонди споживання розподіляються в територіальному і соціальному розрізах. Разом з іншими ланками бюджетної системи місцеві бюджети є одним з головних інструментів реалізації на практиці програми економічного і соціального розвитку як регіонів, так і країни в цілому.

Економічна сутність місцевих бюджетів проявляється в їх призначенні, а саме:

-формування грошових фондів, які є фінансовим забезпеченням діяльності місцевих органів влади;

-розподіл і використання цих фондів між галузями народного господарства;

контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємств та організацій, підвідомчих цим органам влади.

170. Страхування: сутність і призначення. Назвіть ознаки, які характеризують специфічність цієї категорії в системі фінансів.

Страхування (С) є самостійною сферою фінансової системи. С — це система обмінно-перерозпо­дільних відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності.

З позицій цільового формування і використання страхових фондів — це перерозподільні відносини між тими суб’єктами, що сплачували страхові внески, і тими, хто отримує відшкодування збитків. З погляду взаємовідносин окремих суб’єктів зі страховими компаніями — це плата за хеджування ризику (плата за спокій), тобто обмінні відносини. Розміщення коштів страхових фондів на фінансовому ринку відображає відносини з приводу торгівлі тимчасово вільними фінансовими ресурсами, тобто перерозподіл ресурсів між

можна виділити суттєві ознаки, що характеризують специфічність категорії С:1) С пов’язане тільки з перерозподільними відносинами, які обумовлені наявністю настання раптових, непередбачених подій, тобто страхових випадків, які завдають матеріальної або іншої шкоди народному господарству і населенню. 2) при С має місце солідарне розкладення завданого збитку між учасниками страхування, що зумовлює повернення коштів, мобілізованих до страхового фонду. 3) замкнене розкладення збитків обумовлює зворотність коштів, мобілізованих у страховий фонд. Страхові платежі кожного страхувальника, внесенні в страховий фонд, мають тільки одне призначення— відшкодування ймовірної суми шкоди у визначеному територіальному масштабі протягом певного періоду. 4) перерозподільні відносини у С виходять за рамки календарного року.

171. Страхування: сутність, економічна необхідність, особливості і роль. Охарактеризуйте стан та перспективи розвитку страхування в Україні.

Страхування (С) є самостійною сферою фінансової системи. Включаючи сферу С до фінансової системи, ми виходимо з того, що економічна категорія С є складовою категорії фінансів. С — це система обмінно-перерозпо­дільних відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності. З позицій цільового формування і використання страхових фондів — це перерозподільні відносини між тими суб’єктами, що сплачували страхові внески, і тими, хто отримує відшкодування збитків. З погляду взаємовідносин окремих суб’єктів зі страховими компаніями — це плата за хеджування ризику (плата за спокій), тобто обмінні відносини. Розміщення коштів страхових фондів на фінансовому ринку відображає відносини з приводу торгівлі тимчасово вільними фінансовими ресурсами, тобто перерозподіл ресурсів між учасниками С та іншими суб’єктами фінансових відносин. Водночас можна виділити суттєві ознаки, що характеризують специфічність категорії С:1) С пов’язане тільки з перерозподільними відносинами, які обумовлені наявністю настання раптових, непередбачених подій, тобто страхових випадків, які завдають матеріальної або іншої шкоди народному господарству і населенню. 2) при С має місце солідарне розкладення завданого збитку між учасниками страхування, що зумовлює повернення коштів, мобілізованих до страхового фонду. 3) замкнене розкладення збитків обумовлює зворотність коштів, мобілізованих у страховий фонд. Страхові платежі кожного страхувальника, внесенні в страховий фонд, мають тільки одне призначення— відшкодування ймовірної суми шкоди у визначеному територіальному масштабі протягом певного періоду. 4) перерозподільні відносини у С виходять за рамки календарного року.

Ця обставина породжує необхідність резервування в сприятливі роки частини страхових платежів, що надійшли, для створення запасного фонду як джерела відшкодування надзвичайних збитків у несприятливому році.Проблеми:найбільш суттєвими проблемами, що стримують розвиток вітчизняного ринку страхових послуг, є: недосконалість нормативно-правової бази у сфері С; недостатність інституційної спроможності для розвитку окремих видів С; низька платоспроможність потенційних споживачів страхових послуг; низька довіра до інституту С (зокрема, через відсутність якісних страхових продуктів, існуючі факти шахрайства та нехтування правами страхувальників з боку страховиків, нестачу інформації щодо страхових компаній та послуг, що вони надають); обмеженість можливостей для інвестування страхових резервів. До цього часу не створені законодавчі засади для впровадження інвестиційного та обов'язкового медичного і пенсійного С. Нерозвиненими залишаються такі сфери С як аграрні, екологічні та катастрофічні ризики. Рівень капіталізації більшості страхових компаній є вкрай низьким. Існує недобросовісна конкуренція (демпінг), щодо тарифікації окремих видів страхових послуг. Недосконалим залишається нормативно-правове врегулювання діяльності страхових посередників, актуаріїв та аварійних комісарів. Відсутній ефективний механізм досудового захисту, не працює інститут омбудсмена. Найближчими пріоритетами у регулюванні страхового ринку є: - сприяння прийняттю нової редакції Закону України «Про страхування»; - впровадження європейських принципів регулювання страхової діяльності; - забезпечення прозорості страхового ринку, шляхом забезпечення достовірної та регулярної фінансової звітності; - боротьба за чистоту страхового ринку шляхом підняття стандартів та посилення відповідальності за їх невиконання; - сприяння унормуванню діяльності щодо С фінансових ризиків; - всебічне сприяння розробці та запровадженню нових видів обов’язкового С; - вдосконалення системи авто страхування; - капіталізація сектора; - впровадження соціально орієнтованих видів страхування: обов`язкового медичного С, добровільного медичного С, агрострахування.

172. Обґрунтуйте, в чому полягають особливості перерозподільних відносин у сфері страхування.

особливості перерозподільних відносин, що виникають під час страхування:

Страхування як економічна категорія — це сукупність особливих замкнутих перерозподільних відносин між його учасниками з приводу формування цільового страхового фонду і його використання для відшкодування збитків, заподіяних за непередбачених обставин, а також для надання матеріальної допомоги громадянам у разі настання певних подій у їх житті. Страхування є гарантом компенсації збитків, заподіяних майновим інтересам держави, суб’єктів господарювання і населення. Воно значною мірою звільняє бюджет від тягаря витрат на відшкодування збитків, що мають місце внаслідок руйнівних природних катаклізмів, техногенних катастроф, епідемій та інших нещасних випадків, захищає підприємців від майнових і комерційних витрат, забезпечує підтримку рівня життя громадян. Підприємництво і страхування нерозривно пов’язані. Наявність ринкових відносин обумовлює необхідність дій самостійних виробників на свій страх і ризик, що посилює значення страхових послуг. Страхування є ефективним засобом реалізації соціальної політики держави, здійснюючи матеріальний захист громадян шляхом виплати пенсій і грошової допомоги через систему державного соціального страхування. Страхування — стабільне джерело інвестиційних ресурсів держа-ви. Вкладаючи кошти страхових резервів (переважно за довгостроковими договорами особистого страхування) в пріоритетні галузі, держава спроможна вирішувати глобальні економічні завдання. Страху­вання має стратегічне значення у розвитку національної економіки. Отже, страхування є одночасно засобом залучення грошових ресурсів і способом відшкодування збитків.

173. Сутність страхування. Визначте об’єкти страхування в різних галузях страхових відносин: майнове, соціальне, особисте, медичне, страхування відповідальності і страхування підприємницьких ризиків.

Страхування — це система обмінно-перерозподільних відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності.  

З позицій цільового формування і використання страхових фондів — це перерозподільні відносини між тими суб’єктами, що сплачували страхові внески, і тими, хто отримує відшкодування збитків. З погляду взаємовідносин окремих суб’єктів зі страховими компаніями — це плата за хеджування ризику (плата за спокій), тобто обмінні відносини. Розміщення коштів страхових фондів на фінансовому ринку відображає відносини з приводу торгівлі тимчасово вільними фінансовими ресурсами, тобто перерозподіл ресурсів між учасниками страхування та іншими суб’єктами фінансових відносин.

Об’єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Нині в Україні найпоширеніші серед фізичних осіб страхування будівель, домашнього майна, транспортних засобів.

Об’єкти особового страхування — це життя та здоров’я громадян. Видами особового страхування є змішане страхування життя (об’єктами виступають одночасно життя і здоров’я), страхування дітей, весільне страхування тощо.

У системі соціального страхування об’єктами страхування є працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати, а страхування працевлаштування — на випадок безробіття.

У медичному страхуванні об’єктом страхування є здоров’я громадян.

У разі страхування відповідальності об’єктом є зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Найпоширеніший вид його — страхування громадянської відповідальності водіїв автотранспортних засобів. Крім того, об’єктом страхування може бути професійна відповідальність для осіб окремих професій, які своїми діями чи неналежним виконанням своїх обов’язків можуть спричинити збитки своїм клієнтам.

Об’єкт страхування ризиків — недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими. Це ризики, пов’язані з кредитними і заставними операціями, з біржовими угодами, депозитними вкладами юридичних і фізичних осіб, втратами від коливання валютних курсів тощо.

174. Сутність і функції страхування. Назвіть і охарактеризуйте галузі страхових відносин.

Страхування — це система обмінно-перерозпо­дільних відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів на засадах солідарної відповідальності. З позицій цільового формування і використання страхових фондів — це перерозподільні відносини між тими суб’єктами, що сплачували страхові внески, і тими, хто отримує відшкодування збитків. З погляду взаємовідносин окремих суб’єктів зі страховими компаніями — це плата за хеджування ризику (плата за спокій), тобто обмінні відносини. Розміщення коштів страхових фондів на фінансовому ринку відображає відносини з приводу торгівлі тимчасово вільними фінансовими ресурсами, тобто перерозподіл ресурсів між учасниками страхування та іншими суб’єктами фінансових відносин. Страхування виконує такі функції: ризиковану (полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за наслідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором); створення і використання страхових резервних фондів (страхування стає можливим лише за наявності у страховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків у разі їх виникнення, заподіяних страхувальникові страховою подією), заощадження коштів (населенню часто вигідніше заощаджувати кошти у страховій системі, ніж у банках), превентивну (до правової превенції належать передбачені чинним законодавством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється страхових відшкодувань, Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів). Галузі страхових відносин: майнове, особове, соціальне, медичне, страхування відповідальності, страхування ризиків. Об’єктом майнового страхування є рухоме та нерухоме майно юридичних і фізичних осіб. Об’єкти особового страхування — це життя та здоров’я громадян. Видами особового страхування є змішане страхування життя (об’єктами виступають одночасно життя і здоров’я), страхування дітей, весільне страхування тощо. Особове страхування виконує дві функції: страхову та нагромаджувальну. Страхова функція передбачає відшкодування втрат у разі настання страхової події. Нагромаджувальна полягає в тому, що після закінчення строку дії страхового договору, застрахованому виплачується страхова сума. У системі соціального страхування об’єктами страхування є працездатність і працевлаштування. Страхування працездатності здійснюється на випадок її постійної чи тимчасової втрати, а страхування працевлаштування — на випадок безробіття. У медичному страхуванні об’єктом страхування є здоров’я громадян. Воно здійснюється на випадок хвороби чи травми як в обов’язковій, так і додатково в добровільній формі через державні та недержавні структури. У разі страхування відповідальності об’єктом є зобов’язання застрахованої особи виплатити відшкодування за завдані збитки третім особам. Об’єкт страхування ризиків — недоотриманий прибуток чи збитки при здійсненні певних господарських і фінансових операцій, які є ризикованими. Це ризики, пов’язані з кредитними і заставними операціями, з біржовими угодами, депозитними вкладами юридичних і фізичних осіб, втратами від коливання валютних курсів тощо.

175. Визначте сутність і функції страхування. Назвіть і охарактеризуйте об’єкти і суб’єкти страхових відносин.

Страхування — це економічні відносини, за яких страхувальник сплатою грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі нас­тання події, обумовленої договором або законом, суму виплати стра­ховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпе­чення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превен­тивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестрахо­вує частину останнього. Завдяки страхуванню акумулюються великі кошти, які до настання страхових випадків використовуються передусім як джерело кредит­них ресурсів.

Функції страхування Це ризикова, попереджувальна, нагромаджу вальна, контрольна.

Суб’єкти страхових відносин- страховик ,страхувальник та застрахований-осн субєкти

Страховики — юридичні особи (акціонерні, повні, командитні товариства або товариства з додатковою відповідальністю), що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Вони виробляють умови страхування і пропонують страхові послуги своїм клієнтам.

Страхувальники — юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори щодо страхування свого власного інтересу або інтересу третьої особи, сплачують страхові премії і мають право (за договором або за законом) на отримання компенсації (відшкодування) при настанні страхового випадку.

Застрахований — юридична чи фізична особа, якій належні, страхове відшкодування у разі настання страхового випаді Застрахований може бути одночасно і страхувальником, якщо уклав договір стосовно себе ісплатив страховий внесок. Крім того, може виділятись такий суб’єкт як отримувач страхового відшкодування у тих випадках, коли його не може отримати застрахований.

Об’єктом страхових відносин завжди повинен виступати законний майновий інтерес страхувальника щодо матеріальних і грошових цінностей (майно, прибуток від підприємницької діяльності), або цивільної відповідальності страхувальника з приводу можливого заподіяння шкоди внаслідок його діяльності або бездіяльності, або щодо особистих благ, котрими людина володіє – її життя, здоров’я, працездатності, пенсійного або ритуального забезпечення, котрі вона ризикує втратити у зв’язку з настанням певних випадкових подій у період страхування.

176. Назвіть і охарактеризуйте функції страхування. Специфічні особливості категорії “страхування”. Як страхування пов’язане з ризиками?

Це ризикова, попереджувальна, нагромаджу вальна, контрольна.

Головною, визначальною є ризикова функція, оскільки страховий ризик як імовірність збитків безпосередньо пов'язаний з основним призначенням страхування — надання грошової допомоги постраждалим господарствам або громадянам. Саме в рамках ризикової функції відбувається перерозподіл грошових коштів серед учасників страхування у зв'язку з наслідками страхових подій. Страхування виконує також попереджувальну функціюпов'язану з використанням частини страхового фонду на зменшення наслідків страхового ризику. У страхуванні життя категорія страхування найбільшою мірою зближується з категорією кредит і при заощадженні за договором страхування на дожиття обумовлених страхових сум. Заощадження грошових сум за допомогою страхування на дожиття пов'язане з потребою в страховому захисті досягнутого сімейного статку. Отже, страхування може мати ій нагромаджу вальну функцію.

Контрольна функціястрахування випливає з указаних вищі трьох специфічних функцій і проявляється одночасно з ними і конкретних страхових відносинах в умовах страхування. Відповідно до вимоги контрольної функції здійснюється фінансовий контроль за правильним проведенням страхових операцій.

можна виділити суттєві ознаки, що характеризують специфічність категорії страхування.Це:

1) страхування пов'язане тільки з перерозподільними відносинами, які обумовлені наявністю настання раптових, непередбачених подій, тобто страхових випадків, які завдають матеріальної або іншої шкоди народному господарству і населенню.

В умовах ринкового господарства поряд з традиційним використанням можливостей страхування з захисту від надзвичайних явищ природного характеру (землетруси, урагани, повені та ін.) і техногенних ризиків (пожежі, аварії, вибухи тощо) зростає потреба у підприємців у страховому покритті збитків, що виникають у разі порушення фінансових і кредитних зобов'язань, неплатоспроможності контрагентів, коливання валютних курсів та дії інших економічних факторів, які призводять до втрат прибутків і реальних доходів. Страховий захист життя, здоров'я, працездатності і матеріального благополуччя населення також пов'язаний із його економічними інтересами і реалізується за допомогою страхових послуг;