Тема 1. Теоретичні засади бухгалтерського обліку

План

1. Господарський облік та його види

2. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку

3. Метод бухгалтерського обліку

4. Принципи бухгалтерського обліку

5. Нормативно-правове забезпечення обліку в Україні

Питання 1. Господарський облік та його види

Поняття облік у широкому розумінні означає спостереження, вимірювання та реєстрацію певних природних і суспільних явищ. Для людей важливим є облік того, що впливає на суспільство, й об'єктом особливої уваги є господарська діяльність, основу якої становить виробництво матеріальних благ.

Господарська діяльність - це будь-яка діяльність, що пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ.

Господарський облік історично зумовлений; виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. У XV ст. з'явилися перші друковані праці з правил ведення обліку, автором однієї з яких був Лука Пачолі (1445—1515), відомий як родоначальник бухгалтерії.

Метою господарського обліку є адекватне відображення фактів господарської діяльності, надання повної і правдивої інформації для прийняття рішень. Господарський облік поділяють на 3 види:

1) оперативний облік використовується для спостереження і контролю за окремими операціями і процесами на найважливіших ділянках господарської діяльності з метою управління ними в міру їх здійснення. Він тісно пов'язаний з контролем, не має певної системи документації, використовує всі вимірники, забезпечує оперативність одержання інформації.

2) статистичний облік вивчає і контролює масові суспільно-економічні та окремі типові явища і процеси. При цьому кількісні аспекти статистика досліджує в нерозривному зв'язку з якісним змістом у конкретних умовах місця і часу. Застосовує різні вимірники і способи спостереження (масові та вибіркові), систему показників (абсолютні, відносні та середні величини). Дані статистичного обліку застосовують для макроекономічного аналізу й управління, тому оперативний і бухгалтерський облік підпорядковують завданням державної статистики;

3) бухгалтерський облік відображає господарську діяльність підприємств, організацій і установ. Він охоплює всі засоби господарства, джерела їх формування, всі господарські процеси і результати діяльності. Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

За обліковими функціями бухгалтерський облік поділяється на:

- фінансовий облік - комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період. Його ведуть відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку. Здійснюється для формування вартісних показників діяльності підприємства і виявлення зовнішніх зв'язків із постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами.

- управлінський облік - процес підготовки інформації, необхідної керівництву для потреб внутрішнього менеджменту поточної виробничої діяльності підприємства. Здійснюється для формування показників всередині підприємства за центрами відповідальності.

Крім того існує галузева диференціація обліку (бюджетний, банківський, на виробництві, в торгівлі, в сільському господарстві тощо).

Питання 2. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку

Предмет бухгалтерського обліку в широкому розумінні - все те, що пов'язане з отриманням необхідної інформації про суб'єкт господарювання, його господарську діяльність та ресурси. У вузькому розумінні, предметом обліку є сукупність процедур, пов'язаних з виявленням, вимірюванням, реєстрацією, накопиченням, узагальненням, зберіганням та передачею інформації про господарську діяльність користувачам для прийняття рішень.

Предмет деталізується через об’єкти. Під об'єктом обліку розуміють конкретний засіб (майно), джерело його утворення та його рух в процесі відтворення. Об'єктом обліку є також факти, дії і події господарської діяльності, які характеризують стан та використання ресурсів, процеси придбання засобів виробництва продукції та її збуту, розрахункові відносини господарюючого суб’єкта з юридичними та фізичними особами, фінансовий стан та результати діяльності суб’єкта господарювання.

Об'єкти, що обліковуються, за економічним змістом та призначенням можна об'єднати в такі групи:

1) господарські засоби - це майно, ресурси та грошові кошти, отримані господарюючим суб’єктом у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до збільшення економічних вигід у майбутньому. Оскільки вони відображаються в активі балансу, то господарські засоби ще називають активами. Вони можуть класифікуватись за різними ознаками:

- за формами функціонування господарські засоби (активи) поділяють на такі групи: матеріальні, нематеріальні, фінансові активи;

- за характером участі у процесі обороту господарські засоби (активи) поділяють на необоротні та оборотні активи;

- за ступенем ліквідності господарські засоби (активи) підприємства поділяють на абсолютно ліквідні, ліквідні й малоліквідні;

2) джерела господарських засобів відображають форму власності, на базі якої даний суб'єкт господарювання створено. Джерела класифікують на:

- власні джерела. До власних джерел формування господарських засобів належать кошти статутного та пайового капіталу (кошти, внесені засновниками на час реєстрації господарюючого суб’єкта), додаткового та резервного капіталу, прибутку (одержаного за результатами діяльності);

- залучені джерела. До залучених джерел формування господарських засобів належать ті, що тимчасово надаються в користування підприємству, а потім повертаються їх власникам на узгоджених між ними і підприємством умовах. До таких джерел відносять: кредити банків, позикові кошти під зобов'язання, кредиторську заборгованість. Залучені кошти можуть бути довгостроковими і поточними (короткостроковими) та мають форму зобов'язань;

3) господарські операції. Під терміном господарська операція розуміють дію або подію, яка викликає зміни у структурі активів, зобов'язань та власному капіталі господарюючого суб’єкта. Більшість господарських операцій є наслідком вольових дій юридичних та фізичних осіб, які укладають угоди, здійснюють технологічні операції. Разом із тим господарські операції можуть мати місце в результаті певних подій, скажімо явищ реальної дійсності, що трапляються незалежно від волі людини (стихійне лихо, моральний знос, інфляційний вплив тощо);

4) господарські процеси. Вони формують кругооборот засобів (капіталу) й бувають:

- процес постачання (купівлі) - стадія кругообороту, на якій гроші перетворюються в засоби виробництва і ресурси праці. Підприємство в результаті забезпечується матеріальними і трудовими ресурсами;

- процес виробництва - стадія кругообороту, на якій створюють блага шляхом поєднання засобів виробництва з робочою силою (виготовлення продукції, виконання робіт, надання послуг). Виготовлений продукт доставляють до споживача;

- процес реалізації - стадія кругообороту, на якій реалізують вироблену товарну продукцію, і остання набирає грошової форми, що дає можливість продовження наступного операційного циклу кругообороту капіталу.

Питання 3. Метод бухгалтерського обліку

Метод бухгалтерського обліку - це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

- хронологічного і систематичного спостереження;

- вимірювання господарських засобів і процесів;

- реєстрації та класифікації даних з метою їх систематизації;

- узагальнення інформації з метою звітності.

Перелічені методи дають змогу формувати бухгалтерську інформацію для зовнішніх і внутрішніх користувачів. Облікові дані формуються за допомогою таких інструментів - елементів методу:

1) документування - спосіб первинного спостереження і відображення господарських операцій у первинних бухгалтерських документах;

2) інвентаризація - метод підтвердження достовірності даних бухгалтерського обліку;

3) оцінка - спосіб грошового вимірювання об'єктів бухгалтерського обліку;

4) калькуляція - це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги, з метою визначення собівартості;

5) бухгалтерські рахунки - спосіб поточного групування у встановленому порядку. Рахунок - це локальна інформаційна система для групування економічно однорідних об'єктів обліку;

6) подвійний запис полягає у подвійному відображенні в бухгалтерському обліку кожної господарської операції: за дебетом одного і кредитом іншого рахунка однієї і тієї ж суми;

7) баланс - це спосіб групування майна господарюючого суб’єкта за складом і джерелами їх формування в грошовому вираженні на звітну дату

Методичні прийоми бухгалтерського обліку взаємопов'язані, доповнюють один одного і в сукупності становлять одне ціле - метод бухгалтерського обліку.

Питання 4. Принципи бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік ґрунтується на таких основних принципах:

- обачність - застосування в бухгалтерському обліку методів оцінки, які повинні запобігати заниженню оцінки зобов'язань та витрат і завищенню оцінки активів і доходів підприємства;

- повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі;

- автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства;

- послідовність - постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової політики можлива лише у випадках, передбачених національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, і повинна бути обґрунтована;

- безперервність - оцінка активів та зобов'язань підприємства здійснюється виходячи з припущення, що його діяльність буде тривати далі;

- нарахування та відповідність доходів і витрат - для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів;

- превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми;

- історична (фактична) собівартість - пріоритетною є оцінка активів підприємства, виходячи з витрат на їх виробництво та придбання;

- єдиний грошовий вимірник - вимірювання та узагальнення всіх господарських операцій підприємства у його фінансовій звітності здійснюються в єдиній грошовій одиниці;

- періодичність - можливість розподілу діяльності підприємства на певні періоди часу з метою складання фінансової звітності.

Питання 5. Нормативно-правове забезпечення обліку в Україні

Бухгалтерський облік в Україні регламентується:

1) Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996–ХІV. Закон визначає мету бухгалтерського обліку, принципи, на яких він повинен ґрунтуватись, визначає коло користувачів бухгалтерської інформації, окреслює загальні підходи до організації та ведення бухгалтерського обліку;

2) Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку (П(С)БО). Вони регламентують зміст, форму та порядок складання фінансової (бухгалтерської) звітності суб’єктів господарювання (недержавними), а саме Балансу, Звіту про фінансові результати, Звіту про рух грошових коштів, Звіту про власний капітал. П(С)БО також визначають методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про різні активи та пасиви господарюючого суб’єкта, його доходи, витрати, специфічні облікові процедури. Дія П(С)БО не поширюється на банківські та бюджетні установи;

3) Інструкціями Національного банку України з методології бух. обліку. Вони регламентують різні облікові процедури комерційних банків, враховуючи специфіку їх діяльності, порядок складання фінансової звітності банківськими установами;

4) Національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в державному секторі. Вони встановлюють порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності суб’єктами державного сектору.

5) Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку (для гармонізації стандартів бух. обліку і облікових політик, які застосовуються в різних країнах, а також для досягнення можливості порівняння різних підприємств).