Мережі АРМ управлінського персоналу

Автоматизоване робоче місце (АРМ) – проблемно-орієнтований апаратно-програмний комплекс, що включає апаратні, програмні та інформаційні засоби для рішення задач користувача (спеціаліста з управління) безпосередньо на його робочому місці в режимі діалогу з ЕОМ.

Технічне (апаратне) забезпечення АРМ об’єднує персональний комп’ютер, периферійне та мережне обладнання. В залежності від вирішуваних задач цей набір може модифікуватися, наприклад, у складі АРМ може бути використаний малопотужний мережний комп’ютер або термінальний комплекс.

Комплекс програмного забезпечення АРМ може включати засоби:

1. Загальносистемне програмне забезпечення.

1.1. Операційні системи та програми системного супроводження.

1.2. Системи управління базами даних.

1.3. Комплекси програм вводу-виводу та контролю даних.

1.4. Програмні комплекси передачі даних та підтримки комунікацій.

2. Програмне забезпечення загального призначення - сервісні програми та засоби створення «дружнього» інтерфейсу.

3. Проблемно-орієнтоване програмне забезпечення.

3.1. Комплекси програм, орієнтовані на розв’язання конкретних прикладних задач предметної області.

3.2. Програми підтримки прийняття та супроводження планових, управлінських та комерційних рішень.

3.3. Засоби автоматизації економіко-математичних розрахунків.

Автоматизовані робочі місця функціонально, фізично й організаційно налаштовуються на конкретного користувача (персональний АРМ) або групу користувачів (груповий АРМ). В залежності від конкретного функціонального призначення виділяють АРМ плановика, АРМ бухгалтера, АРМ менеджера з управління персоналом і т. ін. Відповідно до рівня організаційного управління можна виділити АРМ керівника, АРМ спеціаліста, АРМ технічного і допоміжного персоналу.

АРМ керівника вміщує підсистеми забезпечення ділової діяльності, прийняття рішень, рутинних робіт, комунікацій.

АРМ спеціаліста містить системи забезпечення ділової і професійної діяльності, забезпечення рутинних робіт і підтримки комунікацій.

До класу АРМ технічного і допоміжного персоналу належать АРМ оператора текстових документів, АРМ архіваріуса, АРМ комірника, АРМ інспектора, АРМ секретаря. Основними підсистемами АРМ є підсистеми рутинних робіт і комунікацій.

Сервіс-орієнтована архітектура

Суть концепції сервіс-орієнтованої архітектури SOA (services oriented architecture) полягає у побудові інформаційних систем на основі об’єднання в єдиній структурі окремих сервісних одиниць, у ролі яких можуть виступати прикладні програми та їх компоненти. Для всіх компонентів SOA використовує єдині стандарти опису і взаємодії сервісів, приховуючи індивідуальні особливості їх реалізації. Головним напрямком використання SOA є побудова систем керування бізнес-процесами BPM.

SOA реалізує три рівні агрегації: агрегацію компонентів, сервісів і бізнес-процесів. Компоненти є програмами для виконання специфічних завдань, мають визначений інтерфейс і, зазвичай, виконують одну операцію (наприклад, перевірка рівню запасу матеріалу). Сервіс є простим групуванням компонентів для виконання певної задачі (наприклад, оформлення надходження матеріалу). Бізнес-процес є головним об’єктом управління в SOA і складається з компонентів і сервісів.

За призначенням компоненти поділяють на такі типи:

· технічні - виконують технологічні операції і не залежать від економічного змісту задач (наприклад, контроль правильності даних, шифрування даних);

· бізнесові - виконують специфічні задачі, основані на бізнес-правилах (наприклад, перевірка суми грошей на рахунку);

· прикладні шаблони - угруповання компонентів, що задовольняють більшість існуючих бізнес-вимог.

Сервіси, використовувані в SOA, поділяють за способом побудови інтерфейсу:

· на основі угод (Contracts);

· на основі повідомлень (Messages);

· на основі сховищ (Repository).

Сервіси першого типу для визначення інтерфейсу використовують існуючі домовленості (наприклад, спеціальні мови).

Другий тип організації інтерфейсу - через передачу і отримання повідомлень, тобто обмежених блоків даних із заголовком, супроводжувальною інформацією тощо.

Останній тип сервісів взаємодіє з іншими, використовуючи механізм посилань на міжкомпонентні і міжсервісні інформаційні ресурси.

Останнім часом для SOA характерна тенденція переходу від використання сервісів першого типу до сервісів другого, а саме - орієнтація на застосування сучасної технології створення розподілених систем на базі Web-сервісів (Web Services, WS). Web-сервісна технологія реалізує сервісно-орієнтований підхід і як базу для своїх специфікацій використовує відкриті Internet-стандарти (розширювану мову гіпертекстового маркування - XML, мову визначення схеми для XML-документів - XML Schema, мову шляхів - ідентифікації складових частин XML-документів - Xpath), що дозволяє створювати гетерогенні (платформно незалежні) і масштабовані (від локальних до глобальних) рішення.

Технологія Web-сервісів

Web-сервісна технологія являє собою універсальну технологію зв’язування різнорідних інформаційних систем. Виділяють чотири категорії Web-сервісів:

· consumer oriented- сервіси, призначені для використання кінцевими користувачами (зазвичай для доступу до контенту або передачі з користувацьких робочих місць невеликих об’ємів інформації);

· business oriented - сервіси, що реалізують бізнес-процеси;

· system oriented - сервіси, що реалізують системні функції (оцінка продуктивності, моніторинг безпеки і т.ін.);

· device oriented - сервіси, що забезпечують доступ до пристроїв.

Сучасний ринок Web-сервісів розділений на дві частини:

· web services application - доступ до розподілених додатків;

· middleware and tools - інфрастуктура, що дозволяє користувачам створювати і виконувати власні Web-додатки.

Розвиток технологій Web Services розпочався приблизно з 2000-го р., коли з’явились описи перших WS-стандартів. Регуляторну роль у процесі розвитку WS-стандартів відіграють консорціум World Wide Web (W3C, http://www.w3.org) - міжнародна організація, що здійснює підтримку і координацію розробок стандартів і протоколів в області WWW, та організація з просування стандартів у галузі структурованої інформації OASIS (Organization for the Advancement of Structured Information Standards).

До даного часу розроблено цілу систему WS-стандартів, структура якої подана на рис. 7.19.

Основу структури WS-технологій складають базові стандарти - SOAP (Simple Object Access Protocol) для обміну даними між системами, WSDL (Web Services Description Language) для опису програмних інтерфейсів сервісів і UDDI (Universal Description Discovery & Integration) для збереження й одержання за запитом WSDL-описів. Над ними розташовуються прошарки управління безпекою, обміном повідомленнями, керування контекстом, координації, керування транзакціями. Вищі рівні ієрархії WS-технологій займають прошарки оркестровки (Orchestration) і хореографії (Choreography). Термін "оркестровка" використовується протягом останніх 6 років для позначення задач керування бізнес-процесами. Термін "хореографія" з’явився пізніше і також належить до проблематики автоматизації бізнес-процесів, але при цьому переважає акцент на інтеграцію різнорідних додатків, і зокрема, на включення в процес дій персоналу.