Яким саме вимогам мають відповідати емітенти, щоб отримати позитивну відповідь про допуск цінних паперів до обігу й котирування на біржі?

По-перше, мінімальний статутний фонд має становити менше ніж 50 000 мінімальних заробітних плат.

По-друге, мінімальна загальна кількість засновників (акціонерів) має становити не менше 1000 юридичних та фізичних осіб.

По-третє, максимальна номінальна вартість одного цінного паперу не може перевищувати 10 мінімальних зарплат.

По-четверте, мінімальна номінальна вартість одного цінного паперу не може бути нижчою за одну мінімальну зарплату.

По-п’яте, максимальне відношення загальної суми кредиторської заборгованості до сукупних активів має становити 0,3.

По-шосте, максимальна частка статутного фонду, що знаходиться у власності працівників емітента, які не входять до складу органу управління акціонерного товариства, а також працівників виконавчого органу та інших органів управління емітента, не повинна перевищувати 30 відсотків.

По-сьоме, мінімальна середня норма прибутковості (відношення чистого прибутку до сукупних активів) за останні три роки має становити не менше ніж 10 відсотків.

По-восьме, мінімальна сума емісії, що пропонується для допуску, не має бути меншою за10 відсотків від загальної суми емісії.

Якщо питання вирішується позитивно і цінні папери допускаються до котирування, то з цього моменту між акціонерним товариством чи іншим емітентом та біржею встановлюється тісний взаємозв’язок. Спеціальні спостерігачі (працівники фондової біржі) здійснюють постійний контроль за роботою і фінансовим станом усіх організацій-емітентів, які пройшли процедуру лістингу.

Але коли виникають сумніви щодо фінансово-економічного стану емітента або його платоспроможності, біржа після ретельної перевірки усіх наявних фактів, мусить провести процедуру делістингу, тобто вилучити конкретні цінні папери з обігу та котирування.

Отже, лістинг робиться виключно в інтересах інвесторів, які мають бути максимально захищені від фінансових збитків внаслідок банкрутства компаній-емітентів.

Торгівля цінними паперами на фондовій біржі провадиться кількома способами.

Перший — це «простий аукціон».За цього способу продавці цінних паперів (до початку торгів) подають свої пропозиції на продаж тих чи інших фондових інструментів, які зазначаються у котирувальному бюлетені. Ці бюлетені розповсюджуються між учасниками торгових сесій, які вступають між собою у змагання за право придбання названих там цінних паперів. Покупцями стають учасники аукціону, що назвали найвищу ціну.

Крім простого аукціону може застосовуватися система подвійного аукціону. За такої форми торгів змагання відбувається не тільки між покупцями за право придбати фондові інструменти, а й між продавцями за право реалізувати їх.

У свою чергу, подвійні аукціони можуть існувати або у формі онкольних ринків, або як безперервні аукціони.

У рамках онкольної системи торгівпротягом певного часу відбувається накопичення замовлень на придбання та продаж цінних паперів, на основі яких встановлюються офіційні ціни на кожний вид фондових інструментів. За цими цінами забезпечується виконання ринкових замовлень: замовлення задовольняється, чи навпаки — залишається без виконання.

У випадку, коли цінні папери постійно користуються попитом і постійно пропонуються, використовується система безперервних аукціонів. У рамках таких аукціонів замовлення на купівлю чи продаж цінних паперів виконуються негайно після їх надходження.

Безперервний подвійний аукціон застосовується на фондовій біржі, де концентрується велика кількість пропозицій на купівлю і продаж цінних паперів.

Кожна біржа самостійно вибирає свій метод проведення торгів.

Місцем проведення торгів є операційний зал біржі.

Торги різними видами цінних паперів здійснюються в різних місцях операційного залу або в різний час на одному місці.

Брати участь у торгах мають право:

— брокери, що діють на підставі доручень від брокерських контор, відкритих при біржі;

— спеціалісти, що є представниками апарату біржі і ведуть торги та реєструють угоди;

— помічники спеціалістів (не більше двох у кожного спеціаліста);

— юридичні особи, які не є членами біржі, але мають дозвіл Мінфіну України на здійснення операцій з цінними паперами та оплатили разовий чи строковий абонемент з правом укладання угод.

Цінні папери, допущені до торгів на фондовій біржі, проходять котирування.

Котирування —це найвища ціна, яку покупець пропонує за цінний папір, і найменша ціна, за якою продавець готовий його продати в даний момент.

Ціна, визначена в угоді щодо цінних паперів, називається курсом цінних паперів. Курсова ціна, як правило, є в прямій залежності від доходів [31, с.319] на цінні папери і в обернено пропорційній залежності від позикового відсотку.

На Українській фондовій біржі офіційне котирування здійснюють три котирувальні відділення: два відділення (К-1 і К-2) офіційного котирування, одне відділення (К-3) позаофіційного котирування — вільний ринок.

У першому відділенні знаходяться цінні папери, емітенти яких задовольняють економічним та фінансовим критеріям, що встановлені ВБК, і які регулярно поширюють інформацію про свою діяльність.

У другому відділенні знаходяться цінні папери, емітенти яких не відповідають повністю економічним та фінансовим критеріям, встановленим для цінних паперів відділення К-1. Проте економічне та фінансове становище цих емітентів є задовільним з погляду вимог УФБ. Обов’язки щодо поширення інформації ті самі, як і для відділення К-1.

На фондових біржах світу допускаються до виконання такі види операцій з цінними паперами:касові операції; операції на строк; операції з опціоном; ф’ючерські операції.

Виходячи з того, що види угод з купівлі-продажу цінних паперів чинним законодавством України на сьогодні не регламентовані, на УФБ використовується світовий досвід торгів з цінними паперами і передбачені такі види угод: касові, угоди на строк, угоди «за курсом дня», угоди за обмежувальним курсом.