Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
ТЕМА 4. ВИТРАТИ ВИРОБНИЦТВА ТА ВИТРАТИ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
4.1. Перелік теоретичних питань необхідних для засвоєння теми: 1. Облік і контроль витрат за статями калькуляції. 2. Особливості обліку і розподілу витрат на утримання і експлуатацію 3. Облік і розподіл витрат від браку, інших виробничих витрат та супутньої 4.Облік і розподіл витрат допоміжних (підсобних) виробництв. 5. Облік, оцінка та контроль витрат за економічними елементами.
4.4. Тестові завдання: 1. Елемент витрат – це: а) певний вид витрат, що характеризує їхнє цільове призначення; б) сукупність економічно однорідних витрат; в) сукупність витрат згрупованих відповідно до внутрішніх нормативних документів підприємства.
2. Стаття калькуляції – це: а) певний вид витрат, що характеризує їхнє цільове призначення; б) сукупність економічно однорідних витрат; в) сукупність витрат, згрупованих відповідно до вимог П(С)БО.
3.Витрати періоду складаються із: а) витрат на збут та загальногосподарських витрат; б) виробничих витрат, інформація про які згрупована на рахунках бухгалтерського обліку за один звітний період; в) загальновиробничих витрат; г) надзвичайних витрат.
4. Основна заробітна плата – це: а) сукупність виплат, спрямованих на стимулювання планомірного і найдоцільнішого використання праці робітників з метою досягнення її високої продуктивності; б) певний вид витрат, що характеризує їх цільове призначення; в) винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених умов праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).
4. Додаткова заробітна плата – це: а) певний вид виплат, що характеризує їх цільове призначення; б) сукупність виплат, спрямованих на стимулювання планомірного і найдоцільнішого використання праці працівників з метою досягнення її високої продуктивності; в) винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених умов праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов’язків).
5. Калькуляція – це: а) розрахунок в грошовому виразі витрат на виготовлення певного об’єкта калькулювання; б) вимір витрат на виробництво продукції за звітний період; в) процес визначення собівартості певного об’єкту витрат.
6. Незавершене виробництво – це: а) вимір витрат на продукцію, оброблену за звітний період; б) незакінчена продукція на різних стадіях технологічного процесу і запаси напівфабрикатів власного виробництва, на які списують витрати; в) собівартість напівфабрикатів власного виробництва.
7. Облік витрат – це: а) додавання витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційні одиниці; б) сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення витрат підприємства протягом певного періоду; в) система обліку, яка забезпечує контроль собівартості об’єктів витрат.
8. Об’єкт обліку витрат – це: а) витрати, на виробництво продукції; б) окремий носій витрат в розрізі якого ведеться аналітичний облік витрат; в) витрати, поточної діяльності підприємства.
9. Система виробничого обліку – це: а) система обліку, яка забезпечує калькулювання і контроль собівартості об’єктів витрат; б) додавання витрат за центрами відповідальності і розподіл цих витрат на калькуляційні одиниці; в) сукупність свідомих дій, спрямованих на відображення витрат підприємства протягом певного періоду.
10. Сутність способу нагромадження (підсумовування) витрат в процесі калькулювання полягає у: а) додаванні витрат пропорційно до обґрунтовано-вибраного показника; б) додаванні витрат за видами продукції, процесами, переділами; в) визначенні сукупності витрат виробництва загалом чи за окремими статтями.
11. Спосіб розподілу витрат в процесі калькулювання – це: а) спосіб калькулювання який застосовують при розмежуванні витрат і визначенні собівартості супутньої продукції, отримуваної в одному виробничому процесі; б) спосіб калькулювання, згідно якого сукупні витрати виробництва загалом чи за окремими статтями ділять на кількість одиниць виготовленої продукції; в) спосіб калькулювання витрат, який використовують на підприємствах, які виробляють декілька видів продукції.
12. Сутність способу прямого розрахунку витрат у процесі калькулювання полягає у тому, що: а) сукупні витрати виробництва загалом чи за окремими статтями ділять на кількість одиниць виготовленої продукції; б) собівартість об’єкта калькулювання визначають прямим додаванням витрат за видами продукції, процесами, переділами; в) витрати розподіляють пропорційно до певного показника.
13. Спосіб вилучення витрат – це: а) спосіб калькулювання який використовують на підприємствах, що виробляють декілька видів продукції; б) спосіб калькулювання, який застосовують при розмежуванні витрат і визначенні собівартості супутньої продукції, отримуваної в одному виробничому процесі; в) спосіб, який використовують при визначенні собівартості реалізованої продукції.
14. При застосуванні системи директ-кост до собівартості продукції включають: а) змінні виробничі витрати; б) змінні витрати на збут; в) постійні виробничі накладні витрати.
15. Маржинальний дохід це: а) різниця між постійними витратами та прибутком; б) сума постійних витрат та прибутку; в) сума змінних витрат та прибутку.
16. Суму зворотніх відходів а) додають до собівартості продукції повністю; б) додають до собівартості продукції частково; в) віднімають від собівартості продукції; г) віднімають від собівартості продукції з коефіцієнтом 0,5. 17. Для контролю за матеріальними витратами використовують такий метод: а) аналітичних розрахунків; б) маршрутних листів; в) обліку розкрою за партіями матеріалів; г) середньозваженої собівартості.
18. До собівартості продукції включають: а) усі втрати підприємства від браку; б) витрати на виправлення браку та вартість остаточно забракованої продукції; в) вартість остаточно забракованої продукції та витрати на виправлення технічно-неминучого браку; г) вартість остаточно забракованої з технічних причин продукції зменшену на її справедливу вартість та витрати на виправлення технічно-неминучого браку.
19. Витрати допоміжних (підсобних) виробництв розподіляють на основні підрозділи, використовуючи метод: а) взаємних послуг; б) цільового розподілу; в) кошторисних ставок; г) нормативного розподілу.
20. Дати правильну відповідь. Таблиця 4.1
Практичні завдання Задача 1. Підприємство виготовляє два види продукції (пряники, вівсяне печиво), фрагментарна інформація про його діяльність наведена в табл. 4.2. Таблиця 2 |
||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2018-05-31; просмотров: 206. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |