Загальні організаційно - методичні вказівки

Міністерство внутрішніх справ україни

Національна академія внутрішніх справ

Кафедра військової підготовки

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Для проведення групових занять з теоретичного курсу первинної військово-професійної підготовки

Тема 1.5

Радіаційний, хімічний і біологічний захист

Як вид бойового забезпечення бою

КИЇВ – 2016

Міністерство внутрішніх справ україни

Національна академія внутрішніх справ

Кафедра військової підготовки

                                                                             ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри військової підготовки          

                  В.Ф.Гречко

        ___.___.2016

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

Для проведення практичних занять з теоретичного курсу первинної військово-професійної підготовки

Тема 1.5

Радіаційний, хімічний і біологічний захист

Як вид бойового забезпечення бою

Навчальний час 4 год.                                    

Для студентів кафедри військової підготовки Національної академії внутрішніх справ

Обговорено та ухвалено на засіданні кафедри військової підготовки

____.____.2016, протокол № ____

КИЇВ – 2016

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Для проведення групових занять з навчальної дисципліни

"Теоретичний курс первинної військово-професійної підготовки"

Тема 1.5

Радіаційний, хімічний і біологічний захист

Як вид бойового забезпечення бою

Дидактичні цілі:

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни тактична підготовка військ

статути ЗС України

загальна тактика

Забезпечувані дисципліни тактична підготовка військ

СБД СМВЧМ

СБД підрозділів з ОГП

СБД підрозділів з охорони ОВО та АЕС

основи військового управління

Навчально-методичне забезпечення заняття:

Наочність                             презентація Microsoft Power Point

Технічні засоби навчання мультимедійний проектор

                                       ноутбук

Матеріальне забезпечення класна дошка, кольорова крейда, указка

Категорія слухачів          студенти кафедри військової підготовки НАВС.

Навчальний час                        4 години

Місце                                 аудиторія навчальної групи.

Метод проведення           розповідь, показ, пояснення, бесіда,

Рекомендована література:

1. Конституція України – К.: 1996.

2. Закон України ″Про Національну гвардію України" – К.: 2014.

3. Козмірчук Р. В. Радіаційний, хімічний і біологічний захист підрозділів. – ЛАСВ, 2013.

4. Навчання підрозділів діям у бою: навч. посіб. / [В. М. Дзюба, В. І. Зелений, С. В. Лисенко та ін.]. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А. В., 2011. – 214 с.

5. Приходько І. І. Перша медична допомога: Навчально-методичний посібник. – Харків: ВІ ВВ МВС України, 2006. – 56 с.

6. Стандарт підготовки І-СТ-8 Індивідуальна підготовка військовослужбовця з радіаційного, біологічного і хімічного захисту. – К: 2013.

Навчальні питання та рекомендований розрахунок часу по їх відпрацюванню:

Вступна частина                                                                             - 5 хв.

Основна частина (відпрацювання навчальних питань)                               - 150 хв.

1. Радіаційний, хімічний, біологічний захист як вид бойового забезпечення бою. Роль і місце радіаційного, хімічного, біологічного захисту в системі бойового забезпечення бою.

2. Завдання радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

3. Основні поняття про ядерну,хімічну і біологічну зброю.

4. Ядерна, хімічна і біологічна зброя.

5. Вражаючі чинники ядерної зброї і дія їх на організм людини.

Заключна частина                                                                               - 5 хв.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

Загальні організаційно - методичні вказівки

1. Заняття викладач розпочинає з нагадування про важливість даної теми для наступного її практичного засвоєння слухачами.

2. Особисто викладачу за 5-7 днів до початку проведення групового заняття необхідно детальніше розібратись в навчальних питаннях, підготувати необхідні навчальні матеріали, написати план проведення заняття та затвердити його.

3. Напередодні заняття дати вказівки командирові /заступникові командира групи/ по забезпеченню необхідною літературою та довідковим матеріалом.

4. Заняття проводиться в аудиторії навчальної групи.

5. При розгляді навчальних питань необхідно добиватись від навчаємих активності в обговорені матеріалу. Для закріплення розглянутого навчального питання, в кінці бажано провести опитування 2-3 слухачів.

6. По закінченню розгляду кожного навчального питання викладач підводить підсумок, а після відпрацювання всіх навчальних питань проводить розбір заняття в цілому.

Методичні вказівки до вступної частини та перевірка готовності слухачів до заняття

1. Прийняти доповідь від командира групи.

2. Перевірити наявність особового складу, їх зовнішній вигляд, навчально-матеріальне забезпечення та усунути недоліки.

3. Довести тему, мету та навчальні питання даного заняття.

4. У вступному слові нагадати про важливість розгляду даного матеріалу для послідуючого практичного призначення вивчення даної теми.

Методичні вказівки по відпрацюванню начальних питань

Перше навчальне питання. Радіаційний, хімічний, біологічний захист як вид бойового забезпечення бою. Роль і місце радіаційного, хімічного, біологічного захисту в системі бойового забезпечення бою.

1. Відпрацювання навчального питання доцільно провести розподіливши його на підпитання:

- види бойового забезпечення бою, вимоги до нього;

- РХБЗ як вид бойового забезпечення бою;

- роль і місце РХБЗ в системі бойового забезпечення бою.

2. Для активізації роботи слухачів та впевненості в вивчені матеріалу в кінці доведення даного матеріалу бажано провести коротке опитування 2-3 слухачів.

3. B кінці розгляду навчального питання провести короткий його розбір та підвести підсумок.

Друге навчальне питання.Завдання радіаційного, хімічного, біологічного захисту.

1. Відпрацювання навчального питання доцільно провести розподіливши його на підпитання:

- завдання радіаційного захисту;

- завдання хімічного захисту;

- завдання біологічного захисту.

2. Для активізації роботи слухачів та впевненості в вивчені матеріалу в кінці доведення даного матеріалу бажано провести коротке опитування 2-3 слухачів.

3. B кінці розгляду навчального питання провести короткий його розбір та підвести підсумок.

Третє навчальне питання.Основні поняття про ядерну,хімічну і біологічну зброю.

1. Відпрацювання навчального питання доцільно провести розподіливши його на підпитання:

- основні поняття про ядерну зброю;

- основні поняття про хімічну зброю;

- основні поняття про біологічну зброю.

2. Для активізації роботи слухачів та впевненості в вивчені матеріалу в кінці доведення даного матеріалу бажано провести коротке опитування 2-3 слухачів.

3. B кінці розгляду навчального питання провести короткий його розбір та підвести підсумок.

Четверте навчальне питання.Ядерна, хімічна і біологічна зброя.

1. Відпрацювання навчального питання доцільно провести розподіливши його на підпитання:

- ядерна зброя: призначення, чинники, захист особового складу;

- хімічна зброя: призначення, чинники, захист особового складу;

- біологічна зброя: призначення, чинники, захист особового складу.

2. Для активізації роботи слухачів та впевненості в вивчені матеріалу в кінці доведення даного матеріалу бажано провести коротке опитування 2-3 слухачів.

3. B кінці розгляду навчального питання провести короткий його розбір та підвести підсумок.

П’яте навчальне питання.Вражаючі чинники ядерної зброї і дія їх на організм людини.

1. Відпрацювання навчального питання доцільно провести розподіливши його на підпитання:

- ударна хвиля: виникнення, розвиток, вплив на навколишнє середовище та особовий склад;

- світлове випромінювання: виникнення, розвиток, вплив на навколишнє середовище та особовий склад;

- проникаюча радіація: виникнення, розвиток, вплив на навколишнє середовище та особовий склад;

- електромагнітний імпульс: виникнення, розвиток, вплив на навколишнє середовище та особовий склад.

2. Для активізації роботи слухачів та впевненості в вивчені матеріалу в кінці доведення даного матеріалу бажано провести коротке опитування 2-3 слухачів.

3. B кінці розгляду навчального питання провести короткий його розбір та підвести підсумок.

Методичні вказівки по проведенню заключної частини

1. Нагадати тему, цілі, навчальні питання та якість їх відпрацювання.

2. Провести розбір заняття, на якому вказати позитивні та негативні сторони заняття, кращих та гірших слухачів, недоліки і шляхи їх усунення;

3. Дати завдання на самостійну підготовку.

4. Дати відповідь на запитання слухачів, що виникли в ході заняття.

 Питання на самостійну підготовку:

· характеристика зброї масового ураження;

· види ядерних вибухів;

· вражаючі чинники, притаманні кожному виду ядерних вибухів.

Навчальний матеріал:

Радіаційний, хімічний та біологічний захист організується і здійснюється з метою максимально знизити втрати підрозділів і забезпечити виконання поставлених перед ними завдань при діях в умовах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження, підвищити їх захист від високоточної та інших видів зброї.

На радіаційний, хімічний і біологічний захист покладається виконання таких основних завдань:

виявлення та оцінка масштабів і наслідків застосування зброї масового ураження, руйнування радіаційно -, хімічно та біологічно небезпечних об'єктів;

забезпечення захисту особового складу від радіоактивних, отруйних, інших токсичних речовин і біологічних засобів;

зниження помітності підрозділів і об'єктів.

В укріпленому районі на радіаційний, хімічний і біологічний захист додатково покладаються завдання по:

використанню захисних властивостей довготривалих фортифікаційних споруд;

виконання протиепідемічних, санітарно - гігієнічних і спеціальних профілактичних заходів особистим складом при тривалому його знаходженні в довготривалих фортифікаційних спорудах;

організацію контролю за справністю фільтровентиляційних установок в довготривалих фортифікаційних спорудах і за ступенем зараженості повітря в них;

проведення робіт з порятунку і евакуації особового складу з зруйнованих довготривалих фортифікаційних споруд.

До заходів радіаційного, хімічного і біологічного захисту відносяться:

зарубка ядерних вибухів;

радіаційна, хімічна, біологічна розвідка і контроль;

збір, обробка даних і інформація про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку;

оповіщення підрозділів про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження;

використання засобів індивідуального та колективного захисту, захисних властивостей місцевості, техніки та інших об'єктів;

спеціальна обробка підрозділів, знезараження ділянок місцевості, об'єктів і споруд;

аерозольна протидія засобам розвідки і наведення зброї;

застосування радіопоглинаючих матеріалів і пін.

Завдання радіаційного, хімічного і біологічного захисту виконуються силами і засобами підрозділів батальйону (роти) з використанням табельних засобів у всіх видах тактичних дій, в різних умовах обстановки, в будь-який час року і доби. При цьому найбільш складні і специфічні завдання, що вимагають особливої підготовки особового складу і застосування спеціальної техніки, виконуються підрозділами радіаційного, хімічного і біологічного захисту.

Заходи радіаційної, хімічної і біологічного захисту

1. Радіаційна, хімічна, біологічна розвідка і контроль.

Радіаційна, хімічна та біологічна розвідка організується і проводиться з метою отримання даних про факт, масштаби радіоактивного, хімічного і біологічного зараження і фактичної радіаційної, хімічної і біологічної обстановки, визначення необхідності використання засобів індивідуального та колективного захисту.

Завданнями радіаційної, хімічної і біологічної розвідки є:

визначення наявності та меж радіоактивного, хімічного і біологічного зараження місцевості, повітряного простору і акваторії;

визначення потужності доз випромінювання, типу отруйних і сильнодіючих отруйних речовин;

визначення напрямків (маршрутів, районів) з найменшими потужностями доз випромінювання; відбір проб для специфічної індикації в лабораторіях служб РХБ захисту, медичної та інженерної.

Вона ведеться підрозділами розвідки військ радіаційного, хімічного та біологічного захисту, від яких призначаються дозори радіаційної, хімічної та біологічної розвідки і пости радіаційного, хімічного і біологічного спостереження.

Від підрозділів батальйону призначаються дозори радіаційної, хімічної і біологічної розвідки і пости радіаційного, хімічного і біологічного спостереження (спостерігачі за радіаційною, хімічною і біологічною обстановкою) зі складу спеціально підготовлених відділень, екіпажів і розрахунків.

Для ведення розвідки на маршрутах руху батальйону (роти), шляхах підвезення і евакуації можуть залучатися комендантські пости регулювання руху.

Дозори радіаційної, хімічної і біологічної розвідки діють самостійно або в складі органів військової розвідки, передових, розвідувальних, рейдових, спеціальних загонів, авангардів, загонів забезпечення руху і загонів ліквідації наслідків застосування противником зброї масового ураження.

Пости радіаційного, хімічного і біологічного спостереження (спостерігачі за радіаційною, хімічною і біологічною обстановкою) здійснюють виявлення радіаційної, хімічної і біологічної обстановки на командно - спостережних пунктах підрозділів.

Для розвідки інженерно - хімічних загороджень, пророблення в них проходів, а при необхідності і їх знезараження, залучаються сили і засоби військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту.

Радіаційний, хімічний та біологічний контроль організується і проводиться з метою отримання даних для оцінки боєздатності за радіаційним фактором підрозділів батальйону, визначення необхідності використання засобів індивідуального та колективного захисту і проведення спеціальної обробки.

Завданнями радіаційного, хімічного і біологічного контролю є:

контроль опромінення особового складу;

контроль радіоактивного, хімічного і біологічного зараження підрозділів, повітря, місцевості, води, продовольства, споруд та інших об'єктів.

Радіаційний контроль (включає контроль радіаційного опромінення особового складу і контроль радіоактивного зараження) організується і проводиться з метою оцінки боєздатності батальйону (роти) (за радіаційним фактором), визначення необхідності і повноти проведення спеціальної обробки (дезактивації) військ, знезараження об'єктів, місцевості, доріг і споруд. Він підрозділяється на військовий і індивідуальний.

Військовий контроль опромінення здійснюється з метою отримання інформації про дози опромінення груп військовослужбовців (відділення, розрахунку і їм рівних) і доз опромінення кожного офіцера, прапорщика, а також військовослужбовців, що діють самостійно.

Індивідуальний контроль опромінення військовослужбовців – з метою отримання інформації про індивідуальні дози опромінення і проводиться при:

медичному сортуванні поранених (уражених) на етапах медичної евакуації;

проведенні медичних обстежень особового складу;

виконанні робіт з іонізуючими джерелами випромінювань.

Контроль радіаційного опромінення (облік доз опромінення) особового складу ведеться штабами:

в штабі - всього особового складу і командирів підпорядкованих підрозділів на два ступені нижче; в підрозділах (ротах, батареях і їм рівних) - всього особового складу.

Контроль радіоактивного зараження ведеться підрозділами РХБ розвідки і лабораторіями служб РХБ захисту, медичної та інженерної за рішенням командирів (начальників), як правило, після виходу батальйону (роти) з зон радіоактивного зараження, а на зараженій місцевості - в укриттях (інженерних спорудах) і на стерильних ділянках місцевості.

Хімічний контроль (контроль хімічного зараження) організується і проводиться з метою визначення необхідності та повноти спеціальної обробки (дегазації) озброєння, військової техніки, матеріальних засобів, споруд і місцевості; знезараження продовольства і води; встановлення можливості дій особового складу без засобів захисту, а також для визначення факту застосування противником невідомих отруйних речовин.

Хімічний контроль підрозділяється на військовий і спеціальний.

Військовий контроль проводиться частинами і підрозділами всіх родів військ і служб з завданням - встановлення наявності ОР і основних інгаляційно небезпечних СДОР в районах (на маршрутах) їх дій, виявлення зараження ОР штатних (табельних) матеріальних засобів і джерел води, а також визначення ступеня небезпеки їх зараження для особового складу. Військовий хімічний контроль виконується спеціально підготовленими відділеннями (екіпажами) Для виконання найбільш складних завдань хімічного контролю залучаються фахівці служби РХБ захисту. Він проводиться з застосуванням штатних (табельних) технічних засобів хімічної розвідки і контролю частин і підрозділів.

Спеціальний хімічний контроль проводиться частинами військ РХБ захисту, інженерних військ, медичною та ветеринарною службами з використанням хімічних лабораторій з завданням - встановлення факту першого застосування противником хімічної зброї, встановлення наявності та кількісного вмісту конкретних ОР і інших токсичних речовин в аналізованих пробах повітря, грунту, води, розшифровки структури невідомих ОР, а також визначення ступеня небезпеки хімічного зараження досліджуваних об'єктів для особистого складу.

Біологічний контроль (контроль біологічного зараження) організується і проводиться з метою визначення зараженості біологічними засобами особового складу, місцевості, техніки, продовольства, води, споруд та інших об'єктів, змісту заходів і порядку ліквідації наслідків застосування біологічної зброї (режимно - обмежувальних, лікувально - евакуаційних, дезінфекційних, профілактичних і санітарно - гігієнічних).

Біологічний контроль (специфічна індикація біологічних засобів) ведеться санітарно - епідеміологічними підрозділами медичної служби. Відбір проб для біологічного контролю проводиться розвідувальними дозорами і спостережливими постами частин і підрозділів військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту, медичної та ветеринарної служб по позитивним результатами неспецифічної біологічної розвідки, при раптовій появі групових інфекційних захворювань особового складу підрозділів, населення в районах ведення (майбутніх) бойових дій, тварин, а також при отриманні інформації про застосування біологічної зброї по сусіднім частинам і підрозділам.

2.Збір, обробка даних і інформації про радіаційну, хімічну і біологічну обстановку організується і проводиться з метою оцінки масштабів і наслідків застосування зброї масового знищення, руйнування радіаційно, хімічно та біологічно небезпечних об'єктів та передачі цієї інформації у вищі, підлеглі і взаємодіючі органи управління.

Дані про факт застосування противником зброї масового ураження негайно доводяться командирами батальйонів (рот) до вищестоящих штабів.

3. Оповіщення військ про радіоактивне, хімічне та біологічне зараження організовується і проводиться з метою своєчасного прийняття частинами і підрозділами заходів захисту від впливу радіоактивних, отруйних, інших токсичних і біологічних засобів.

Оповіщення проводиться командирами і штабами всіх ступенів негайно по всіх каналах і лініях зв'язку єдиними встановленими сигналами на основі даних про факт застосування зброї масового ураження, радіоактивного, хімічного і біологічного зараження, отриманих в результаті радіаційної, хімічної і біологічної розвідки (спостереження) і контролю.

4. Використання засобів індивідуального та колективного захисту, захисних властивостей місцевості, техніки та інших об'єктів організується і здійснюється з метою захисту особового складу від вражаючих факторів ядерних вибухів, отруйних, інших токсичних речовин і біологічних засобів.

Завданням використання засобів захисту є своєчасне і вміле їх застосування, яке досягається:

постійним контролем за наявністю і справністю засобів індивідуального та колективного захисту;

завчасної підготовкою особового складу в користуванні цими засобами;

визначенням термінів використання засобів захисту;

правильним урахуванням захисних властивостей місцевості, лісових масивів, фортифікаційних споруд, будівель в населених пунктах та інших об'єктів.

Засоби захисту, захисні властивості місцевості і інших об'єктів використовуються особовим складом військ з отриманням сигналів оповіщення

про безпосередню загрозу і початок застосування зброї масового ураження, руйнуванні радіаційно, хімічно та біологічно небезпечних об'єктів, радіаційним, хімічним і біологічним зараженні, а також при виявленні ознак ураження особового складу і зараження озброєння, техніки та інших об'єктів радіоактивними, отруйними, іншими токсичними речовинами і біологічними засобами.

Зняття засобів захисту та припинення використання засобів колективного захисту здійснюється на основі даних радіаційного, хімічного і біологічного контролю. При тривалому перебуванні в умовах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження, командир батальйону визначає режим бойової діяльності особового складу, порядок використання засобів захисту, відпочинку, прийому їжі і т.д.

5. Спеціальна обробка підрозділів і знезараження ділянок місцевості, доріг, споруд організовується і проводиться з метою ліквідації їх радіоактивного, хімічного і біологічного зараження.

Завданнями спеціальної обробки підрозділів є проведення дезактивації, дегазації і дезінфекції озброєння, техніки, засобів індивідуального захисту, обмундирування, спорядження та інших об'єктів, а при необхідності - проведення санітарної обробки особового складу. Дані завдання виконуються силами підрозділів з використанням табельних засобів спеціальної обробки, а також частинами радіаційного, хімічного і біологічного захисту.

Спеціальна обробка може бути частковою та повною. Часткова спеціальна обробка проводиться за рішенням командира батальйону особовим складом з використанням табельних засобів без припинення виконання бойових завдань, повна - за рішенням вищого командира силами частин (підрозділів) радіаційного, хімічного і біологічного захисту в районах спеціальної обробки. При необхідності вона може проводитися в бойових порядках.

Дегазація, дезактивація та дезінфекція знеособлених озброєння, техніки, боєприпасів, обмундирування і різних матеріальних засобів проводиться підрозділами військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту на пунктах спеціальної обробки та дегазаційних пунктах, розгорнутих поблизу маршрутів евакуації, збірних пунктів пошкоджених машин, місць зосередження зараженого майна і складів.

Знезараження ділянок місцевості, споруд проводиться частинами радіаційної хімічного та біологічного захисту, а в окремих випадках - силами і засобами батальйону (роти).

6. Аерозольна протидія засобам розвідки і наведення зброї противника організовується і проводиться з метою підвищення захисту частин (підрозділів) від ураження високоточною і іншими видами зброї.

Завданнями аерозольного протидії є:

постановка маскуючих і осліплюючих майданних і лінійних аерозольних завіс, екранів в районах зосередження (розташування) частин і підрозділів, на відкритих ділянках маршрутів висування і рубежах розгортання в передбойовий і бойові порядки, переправах через водні перепони, станціях навантаження (вивантаження);

засліплення наглядових пунктів, пунктів управління та розрахунків (екіпажів) вогневих засобів противника.

Аерозольна протидія засобам розвідки і наведення зброї противника проводиться при підготовці і в ході бою, як правило, в комплексі з іншими заходами тактичного маскування військ, а в деяких випадках і самостійно із застосуванням димових шашок, димових гранат, запальних димових патронів, термічної димової апаратури танків і БМП, артилерійських боєприпасів.

7. Застосування радіопоглинаючих матеріалів і пін організується і здійснюється з метою підвищення захисту військ і об'єктів від ураження високоточною і іншими видами зброї.

Застосування радіопоглинаючих матеріалів і пін здійснюється шляхом нанесення на озброєння, військову техніку та інші об'єкти радіопоглинаючих матеріалів і пін, а також використанням радіопоглинаючих маскувальних сіток, чохлів і накидок.

Радіопоглинаючі матеріали і піни наносяться на поверхню озброєння, техніки і споруд за допомогою спеціальних засобів військ радіаційного, хімічного і біологічного захисту та ремонтно - відновлювальних частин в призначених пунктах (районах).

Аерозольна протидія засобам розвідки і наведення зброї противника, застосування радіопоглинаючих матеріалів і пін проводяться при підготовці і в ході бою, операції, як правило, в комплексі з іншими заходами оперативного маскування військ, а в деяких випадках і самостійно.

Завдання РХБ захисту в різних видах бою

1. Основними завданнями радіаційного, хімічного і біологічного захисту батальйону (роти) в обороні є:

виявлення і оцінка масштабів і наслідків застосування зброї масового знищення, руйнувань радіаційно, хімічно та біологічно небезпечних об'єктів на маршрутах висування, в призначених для заняття батальйонних районах оборони (ротних опорних пунктах), пунктах управління, вогневих позиціях артилерії, тилу, маршрутах висування і рубежах розгортання другого ешелонів (резервів) для проведення контратак, рубежах розгортання протитанкових резервів і рухливих загонів загородження, шляхи підвозу матеріальних засобів, евакуації поранених і хворих;

забезпечення захисту особового складу від радіоактивних, отруйних, інших токсичних речовин і біологічних засобів в умовах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження при висунення військ, занятті оборони і знаходження в призначених смугах (ділянках);

зниження помітності військ на відкритих ділянках маршрутів висунення, при розгортанні в передбойові і бойові порядки, при відході, здійсненні маневру, на переправах через водні перешкоди, в позиційних районах розгортання резервів, в районах стартових позицій ракетних та зенітних ракетних військ, станцій навантаження і вивантаження.

Вогнеметні підрозділи, як правило, надаються мотострілецьким підрозділам, що діють на напрямку головного удару супротивника з обов'язковим виділенням резерву для вирішення раптово виникаючих завдань. При цьому найменшою виділяється тактичної одиницею є вогнеметний взвод на бойових машинах.

2. Основними завданнями радіаційного, хімічного і біологічного захисту батальйону (роти) в наступі і зустрічному бою є:

виявлення і оцінка масштабів і наслідків застосування зброї масового знищення, руйнувань радіаційно, хімічно та біологічно небезпечних об'єктів на маршрутах перегрупування, висунення в призначені райони, в вихідних (вичікувальних) районах для наступу і на напрямках настання батальйону (роти);

забезпечення захисту особового складу від радіоактивних, отруйних, інших токсичних речовин і біологічних засобів при перегрупування, висунення в призначені райони, знаходженні в вихідних (вичікувальних) районах для наступу, а також при виконанні батальйоном (ротою) бойових завдань на різних етапах настання, особливо при переході до застосування противником зброї масового знищення, веденні бойових дій в умовах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження;

зниження помітності військ на ділянках маршрутах їх висунення в призначені райони, при проходженні відкритих ділянок місцевості, дефіле, переправ через водні перешкоди, при знаходженні в початкових (вичікувальних) районах для наступу і розгортанні на рубіж переходу в атаку.

3.Основні завданнями радіаційного, хімічного і біологічного захисту при бою в оточенні і виході з нього є:

виявлення і оцінка масштабів і наслідків застосування зброї масового знищення, руйнувань радіаційно, хімічно та біологічно небезпечних об'єктів на маршрутах висування і напрямках прориву кільця оточення, маршрутах відходу;

забезпечення захисту особового складу від радіоактивних, отруйних, інших токсичних речовин і біологічних засобів в умовах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження при висунення підрозділів, прориві кільця оточення, маршрутах відходу;

зниження помітності підрозділів на відкритих ділянках маршрутів висування і напрямках прориву кільця оточення, маршрутах відходу. виявлення і оцінка масштабів і наслідків застосування зброї масового знищення, руйнувань радіаційно, хімічно та біологічно небезпечних об'єктів в вихідному районі, на маршрутах висування, в районах привалів і відпочинку, районі зосередження, а також на станціях навантаження (вивантаження);

забезпечення захисту особового складу від радіоактивних, отруйних, інших токсичних речовин і біологічних засобів в умовах радіоактивного, хімічного і біологічного зараження при діях в вихідному районі, на маршрутах висування, в районах привалів і відпочинку, районі зосередження, а також на станціях навантаження (вивантаження);

зниження помітності підрозділів на відкритих ділянках, в районах зосередження, привалів і відпочинку, а також на станціях навантаження (вивантаження).

    Ядерною зброєю називається зброя масового ураження вибухового дії, засноване на використанні внутрішньоядерної енергії, що виділяється при ланцюгових реакціях поділу важких ядер деяких ізотопів урану і плутонію або при термоядерних реакціях синтезу легких ядер ізотопів водню (дейтерію і тритію) в більш важкі, наприклад ядра ізотопів гелію.

    Ядерний вибух супроводжується виділенням величезної кількості енергії, тому по руйнівній і вражаючій дії він в сотні і тисячі разів може перевищувати вибухи найбільших боєприпасів, споряджених звичайними вибуховими речовинами.

    Серед сучасних засобів збройної боротьби ядерна зброя займає особливе місце - вона є головним засобом ураження противника. Ядерна зброя дозволяє знищувати засоби масового ураження противника, в короткі терміни наносити йому великих втрат в живій силі і бойовій техніці, руйнувати споруди та інші об'єкти, заражати місцевість радіоактивними речовинами, а також здійснювати на особовий склад сильний морально - психологічний вплив та тим самим створювати стороні, яка застосовує ядерну зброю, вигідні умови для досягнення перемоги в бою.

    Пристрої, призначені для здійснення вибухового процесу звільнення внутрішньоядерної енергії, називаються ядерними зарядами.

    До ядерних боєприпасів належать споряджені ядерними зарядами бойові (головні) частини ракет різних типів і призначення, бомби, торпеди, глибинні бомби, артилерійські снаряди і ядерні міни.

    Потужність ядерних боєприпасів прийнято характеризувати тротиловим еквівалентом, тобто такою кількістю тротилу в тоннах, при вибуху якого виділяється стільки ж енергії, що і при вибуху даного ядерного заряду.

Ядерні боєприпаси по потужності умовно діляться на:

надмалі (до 1кт),

малі (1-10кт),

середні (10-100кт),

великі (100кТ - 1Мт),

надвеликі (понад 1Мт).

До засобів застосування ядерної зброї відносяться:

ракети тактичного, оперативно - тактичного і стратегічного призначення;

літаки - носії ядерної зброї;

крилаті ракети;

підводні човни;

артилерія, яка застосовує ядерні боєприпаси;

ядерні міни.

Види ядерних вибухів

   Залежно від завдань, що вирішуються застосуванням ядерної зброї, ядерні вибухи можуть проводитися в повітрі, на поверхні землі і води, під землею і водою. Відповідно до цього розрізняють висотний, повітряний, наземний (надводний) і підземний (підводний) вибухи (Рис. 1.1).

Висотний ядерний вибух - це вибух, вироблений з метою знищення в польоті ракет і літаків на безпечній для наземних об'єктів висоті (понад 10 км).

Вражаючими факторами висотного вибуху є:

· ударна хвиля,

· світлове випромінювання,

· проникаюча радіація,

· електромагнітний імпульс (ЕМІ).

Повітряний ядерний вибух - це вибух, здійснений на висоті до 10 км, коли область, яка світиться, не торкається землі (води). Повітряні вибухи поділяються на низькі і високі. Сильне радіоактивне зараження місцевості утворюється тільки поблизу епіцентрів низьких повітряних вибухів. Зараження місцевості по сліду хмари істотного впливу на дії особового складу не робить. Найбільш повно при повітряному ядерному вибуху проявляються ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація і ЕМІ.

Наземний (надводний) ядерний вибух - це вибух, проведений на поверхні землі (води), при якому область, яка світиться, торкається поверхні землі (води), а пиловий (водяний) стовп з моменту утворення з'єднаний з хмарою вибуху. Характерною особливістю наземного (надводного) ядерного вибуху є сильне радіоактивне зараження місцевості (води) як в районі вибуху, так і по напрямку руху хмари вибуху. Вражаючими факторами цього вибуху є ударна хвиля, світлове випромінювання, проникаюча радіація, радіоактивне зараження місцевості і ЕМІ.

Підземний (підводний) ядерний вибух - це вибух, проведений під землею (під водою) і характеризується викидом великої кількості грунту (води), перемішаного з продуктами ядерної вибухової речовини (осколками поділу урану-235 або плутонію-239). Вражаюча і руйнівна дія підземного ядерного вибуху визначається в основному сейсмовзривними хвилями (основний вражаючий фактор), утворенням воронки в грунті і сильним радіоактивним зараженням місцевості. Світлове випромінювання і проникаюча радіація відсутні. Характерним для підводного вибуху є утворення султана з (стовпу води), базисної хвилі, яка утворюється при обваленні султана (стовпа води).

Розвиток ядерного вибуху

Повітряний ядерний вибух починається короткочасним сліпучим спалахом, світло від якого можна спостерігати на відстані декількох десятків і сотень кілометрів. Слідом за спалахом з'являється яскрава область у вигляді сфери або півсфери (при наземному вибуху), що є джерелом потужного світлового випромінювання. Одночасно із зони вибуху в навколишнє середовище поширюється потужний потік гамма-випромінювання і нейтронів, які утворюються в ході ланцюгової ядерної реакції і в процесі розпаду радіоактивних уламків поділу ядерного заряду. Гамма-кванти і нейтрони, що випускаються при ядерному вибуху, називають проникаючою радіацією. Під дією миттєвого гамма-випромінювання відбувається іонізація атомів навколишнього середовища, яка призводить до виникнення електричних і магнітних полів. Ці поля з урахуванням їх короткочасності дії прийнято називати електромагнітним імпульсом ядерного вибуху.

У центрі ядерного вибуху температура миттєво підвищується до декількох мільйонів градусів, в результаті чого речовина заряду перетворюється в високотемпературну плазму, що випускає рентгенівське випромінювання. Тиск газоподібних продуктів спочатку досягає декількох мільярдів атмосфер. Сфера розжарених газів області, що світиться, прагнучи розширитися, стискає прилеглі шари повітря, створює різкий перепад тиску на кордоні стисненого шару і утворює ударну хвилю, яка поширюється від центру вибуху в різних напрямках. Так як щільність газів, що складають вогненну кулю, набагато нижче щільності навколишнього повітря, то куля швидко піднімається вгору. При цьому утворюється хмара грибовидної форми, що містить гази, пари води, дрібні частинки грунту і величезну кількість радіоактивних продуктів вибуху. Після досягнення максимальної висоти хмара під дією повітряних течій переноситься на великі відстані, розсіюється і радіоактивні продукти випадають на поверхню землі, створюючи радіоактивне зараження місцевості і об'єктів.

Вражаючі фактори ядерного вибуху

Ударна хвиля ядерного вибуху виникає в результаті розширення яскравої розпеченої маси газів в центрі вибуху і являє собою область різкого стиску повітря, яка розповсюджується від центру вибуху з надзвуковою швидкістю. Дія її триває кілька секунд. Відстань 1 км ударна хвиля проходить за 2 с, 2 км - за 5 с, 3 км - за 8 с. Поразки ударною хвилею викликаються як внаслідок надлишкового тиску, так і метальною її дією (швидкісним напором), обумовленим рухом повітря в хвилі. Особовий склад, озброєння і військова техніка, розташовані на відкритій місцевості, уражаються головним чином в результаті метальної дії ударної хвилі, а об'єкти великих розмірів (будівлі та ін.) - внаслідок надлишкового тиску. Ураження можуть бути нанесені також в результаті непрямого впливу ударної хвилі (уламками будівель, дерев і т. п.). У ряді випадків тяжкість поразки від непрямого впливу може бути більше, ніж від безпосередньої дії ударної хвилі, а кількість уражених - переважаючим.

На параметри ударної хвилі помітний вплив чинять рельєф місцевості, лісові масиви і рослинність. На схилах, звернених до вибуху з крутизною понад 10 °, тиск збільшується: чим крутіше скат, тим більше тиск. На зворотних схилах височин має місце зворотне явище. В лощинах, траншеях та інших спорудах земляного типу, розташованих перпендикулярно до напрямку поширення ударної хвилі, метальна дія значно менше, ніж на відкритій місцевості. Тиск в ударній хвилі всередині лісового масиву вище, а метальна дія менше, ніж на відкритій місцевості. Це пояснюється опором дерев повітряним масам, що рухаються з великою швидкістю за фронтом ударної хвилі. Укриття особового складу за пагорбами і насипами, в ярах, виїмках і молодих лісах, використання фортифікаційних споруд, танків, БМП, БТР та інших бойових машин знижує ступінь його поразки ударною хвилею. Так, особовий склад у відкритих траншеях уражається ударною хвилею на відстанях в 1,5 рази менше, ніж знаходиться відкрито на місцевості. Озброєння, техніка та інші матеріальні засоби від впливу ударної хвилі можуть бути пошкоджені або повністю зруйновані. Тому для їх захисту необхідно використовувати природні нерівності місцевості (пагорби, складки і т. п.) і укриття.

Світлове випромінювання ядерного вибуху - це видиме, ультрафіолетовое і інфрачервоне випромінювання, що діє протягом декількох секунд. У особового складу воно може викликати опіки шкіри, ураження очей і тимчасове осліплення. Опіки виникають від безпосереднього впливу світлового випромінювання на відкриті ділянки шкіри (первинні опіки), а також від палаючого одягу, в осередках пожеж (вторинні опіки).

Залежно від тяжкості ураження опіки поділяються на чотири ступені:

· перша - почервоніння, припухлість і хворобливість шкіри;

· друга - утворення пухирів;

· третя - омертвіння шкірних покривів і тканин;

· четверта - обвуглювання шкіри.

Опіки очного дна (при прямому погляді на вибух) можливі на відстанях, що перевищують радіуси зон опіків шкіри. Тимчасове осліплення виникає зазвичай вночі і в сутінки і не залежить від напрямку погляду в момент вибуху і буде носити масовий характер. Вдень воно виникає лише при погляді на вибух. Тимчасове осліплення проходить швидко, не залишає наслідків, і медична допомога зазвичай не потрібна. Спостереження через прилади нічного бачення виключає осліплення, однак воно можливо через прилади денного бачення; тому їх на нічний час слід закривати спеціальними шторками. З метою захисту очей від засліплення особовий склад повинен знаходитися по можливості в техніці з закритими люками, тентами, необхідно використовувати фортифікаційні споруди і захисні властивості місцевості.

Світлове випромінювання ядерного вибуху викликає загоряння і обвуглювання різних горючих матеріалів: дерев'яних частин озброєння і техніки, чохлів у танків, БТР і БМП.

Проникаюча радіація ядерного вибуху являє собою спільне гамма-випромінювання і нейтронне випромінювання. Гамма-кванти і нейтрони, поширюючись в будь-якому середовищі, викликають її іонізацію. під дією нейтронів, крім того, нерадіоактивні атоми середовища перетворюються в радіоактивні, тобто. утворюється так звана наведена активність. В результаті іонізації атомів, що входять в склад живого організму, порушуються процеси життєдіяльності клітин і органів, що призводить до захворювання променевою хворобою.

Проникаюча радіація викликає потемніння оптики, засвічування світлочутливих фотоматеріалів і виводить з ладу радіоелектронну апаратуру, особливо що містить напівпровідникові елементи.

Вражаюча дія проникаючої радіації характеризується величиною дози випромінювання, тобто кількістю енергії радіоактивних випромінювань, поглиненої одиницею маси середовища, що опромінюється.

Розрізняють експозиційну і поглинену дозу. Експозиційну дозу вимірюють в рентгенах (Р). Один рентген - це така доза гама-випромінювання, яка створює в 1 см3 повітря близько 2 млрд. пар іонів. Поглинену дозу вимірюють в радах. Один рад - це така доза, при якій енергія випромінювання 100 ерг передається одному граму речовини (одиниця вимірювання поглинутої дози в системі СІ - грей. 1 Гр дорівнює 100 рад).

Поразка особового складу проникаючою радіацією визначається сумарною дозою, отриманої організмом, характером опромінення і його тривалістю. Залежно від тривалості опромінення прийняті наступні сумарні дози гамма-випромінювання, що не приводять до зниження боєздатності особового складу:

одноразове опромінення (імпульсне або протягом перших 4 діб) - 50 рад;

багаторазове опромінення (безперервне або періодичне) протягом перших 30 діб. - 100 рад, протягом 3 міс. - 200 рад, протягом 1 року - 300 рад.

Захист особового складу від проникаючої радіації забезпечується використанням рухомих об'єктів і фортифікаційних споруд (сховищ, бліндажів, перекритих траншей).

Радіоактивне зараження місцевості, приземного шару атмосфери, повітряного простору, води та інших об'єктів виникає в результаті випадання радіоактивних речовин з хмари ядерного вибуху під час його руху. Поступово осідаючи на поверхню землі, радіоактивні речовини створюють ділянку радіоактивного зараження, який називається радіоактивним слідом.

Основними джерелами радіоактивного зараження є сколки поділу ядерного заряду і наведена активність ґрунту. Розпад цих радіоактивних речовин супроводжується гамма- і бета-випромінюваннями. Радіоактивне зараження місцевості характеризується рівнем радіації (потужністю експозиційної дози), вимірюваним в рентгенах на годину (Р / год). За ступенем небезпеки для особового складу радіоактивний слід умовно ділиться на чотири зони: зона А - помірне зараження; зона Б - сильне зараження; зона В - небезпечне зараження; зона Г - надзвичайно небезпечне зараження. Рівні радіації (потужності доз) на зовнішніх кордонах цих зон через 1 год після вибуху становлять 8; 80; 240 і 800 Р / ч, а через 10 год. - 0,5; 5; 15 і 50 Р / год відповідно.

Про ступінь зараження (забруднення) радіоактивними речовинами поверхонь різних об'єктів, обмундирування особового складу і шкірних покривів прийнято судити за величиною потужності експозиційної дози гамма-випромінювання поблизу заражених поверхонь, яка визначається в мілірентгенах на годину (мР / год). 1 мР / год = 10^-3 Р / ч.

Безпечні потужності експозиційної дози гамма-випромінювання поблизу заражених поверхонь різних об'єктів наведені в табл. 1.1.

В інтересах захисту особового складу, що діє на зараженій місцевості, використовують озброєння і військову техніку, природні укриття і фортифікаційні споруди.

Електромагнітний імпульс (ЕМІ). Ядерні вибухи призводять до виникнення потужних електромагнітних полів. Ці поля з урахуванням їх короткочасного існування прийнято називати електромагнітним імпульсом, який найбільш повно проявляється при наземних і низьких повітряних ядерних вибухах.

ЕМІ впливає насамперед на радіоелектронну і електротехнічну апаратуру, що знаходиться на військовій техніці та інших об'єктах. Під дією ЕМІ у зазначеній апаратурі наводяться електричні струми і напруги, які можуть викликати пробой ізоляції, пошкодження трансформаторів, згоряння розрядників, псування напівпровідникових приладів, перегоряння плавких вставок і ін. елементів радіотехнічних пристроїв. Найбільш схильні до впливу ЕМІ лінії зв'язку, сигналізації та управління. Коли величина ЕМІ не достатня для пошкодження приладів або окремих деталей, то можливо спрацьовування засобів захисту (плавких вставок, грозоразрядников) і порушення працездатності ліній. Якщо ядерні вибухи стануться поблизу ліній енергопостачання, зв'язку, що мають велику протяжність, то наведені в них напруги можуть поширюватися по проводах на багато кілометрів і викликати пошкодження апаратури і ураження особового складу, що знаходиться на безпечній відстані по відношенню до інших вражаючих факторів ядерного вибуху.

Нейтронні боєприпаси

В США наприкінці ХХ століття розроблений ядерний заряд нейтронного типу для спорядження снарядів артилерійських систем калібру 155 мм і 203,2 мм і бойової частини ракети типу "Ланс".

При їх вибуху близько 80% всієї енергії виділяється у вигляді потужного потоку надшвидких нейтронів, інша енергія припадає на інші вражаючі фактори. Захист особового складу від нейтронних боєприпасів забезпечується використанням бойової техніки, бліндажів і притулків.

Хімічна зброя

Хімічна зброя (ХЗ) - це отруйні речовини та засоби їх застосування. Отруйними речовинами (ОР) називаються токсичні хімічні сполуки, призначені для нанесення масових поразок живій силі при бойовому застосуванні. Отруйні речовини складають основу хімічної зброї та перебувають на озброєнні армій ряду капіталістичних держав. В армії США кожній ОР присвоєно певний буквений шифр.

За характером впливу на організм людини ОР підрозділяються на:

· нервово - паралітичні,

· шкірно - наривні,

· загально отруйної дії,

· задушливі,

· психохімічні,

· дратівливі.

По швидкості настання вражаючої дії ОР (в армії США) підрозділяються на смертельні, тимчасово виводячі з ладу і короткочасно виводячі з ладу. При бойовому застосуванні смертельні ОР викликають важкі (смертельні) ураження живої сили. У цю групу входять ОР нервово - паралітичної, шкірно - наривної, загальотруйної і задушливої ​​дії, ботулінічний токсин (речовина у ХК). Тимчасово виводячі з ладу ОР (психохімічної дії і стафілококовий токсин) позбавляють боєздатності особовий склад на термін від декількох годин до декількох діб. Вражаюча дія короткочасно виводячих з ладу ОР (дратівної дії) проявляється протягом часу контакту з ними і зберігається протягом декількох годин після виходу із зараженої атмосфери.

В момент бойового застосування ОР можуть перебувати в пароподібному, аерозольному і крапельно - рідкому стані. У парообразний і дрібнодисперсний аерозольний стан (дим, туман) переводяться ОР, застосовувані для зараження приземного шару повітря. Хмара пара і аерозолю, утворене в момент застосування хімічних боєприпасів, називається первинною хмарою зараженого повітря (3П). Хмара пара, яка утворюється за рахунок випаровування ОР, що випали на грунт, називається вторинною. ОР у вигляді пари і дрібнодисперсного аерозолю, що переносяться вітром, вражають живу силу не тільки в районі застосування, але і на значній відстані. Глибина поширення 3П на пересіченій і лісистій місцевості в 1,5-3 рази менше, ніж на відкритій. лощини, яри, лісові та чагарникові масиви можуть з'явитися місцями застою ОР і зміни напрямку його поширення.

Для зараження місцевості, озброєння і військової техніки, обмундирування, спорядження і шкірних покривів людей ОР застосовуються у вигляді грубодисперсних аерозолів і крапель. Заражена місцевість, озброєння і військова техніка та інші об'єкти є джерелом ураження людей. У цих умовах особовий склад буде змушений тривалий час, обумовлений стійкістю ОР, перебувати в засобах захисту, що знизить боєздатність військ.

Стійкість ОР на місцевості - це час від його застосування до моменту, коли особовий склад може долати заражену ділянку або перебувати на ній без засобів захисту.

ОР можуть проникати в організм через органи дихання (інгаляційно), через рани шкіри, слизові оболонки і шкірні покриви (шкірно - резорбтивно). При вживанні зараженої їжі і води проникнення ОР здійснюється через шлунково - кишковий тракт. Більшість ОР кумулятивні, тобто здатні накопичувати токсичний ефект.

ОР нервово - паралітичної дії

Потрапляючи в організм, ОР нервово - паралітичної дії вражають нервову систему. Характерною особливістю ураження є звуження зіниць очей (міоз). В армії США основними представниками цієї групи ОР є зарин (GB) і ві-ікс (VX).

Зарин (GB) - безбарвна або жовтувата летюча рідина, практично без запаху, взимку не замерзає. Змішується з водою і органічними розчинниками в будь-яких відносинах, добре розчиняється в жирах. Стійкий до дії води, що обумовлює зараження непроточних водойм на тривалий час - до 2 міс. При попаданні на шкіру людини, обмундирування, взуття та інші пористі матеріали швидко в них вбирається. Зарин застосовується для ураження живої сили шляхом зараження приземного шару повітря нанесенням коротких вогневих нальотів артилерією, ударами ракет і тактичної авіації. Основний бойовий стан - пар. Пари зарину при середніх метеорологічних умовах можуть поширюватися за вітром до 20 км від місця застосування. Стійкість зарину (в воронках): влітку - кілька годин, взимку - до 2 діб. При діях підрозділів на бойовій техніці в атмосфері, зараженої зарином, для захисту використовуються протигази і загальновійськовий комплексний захисний комплект. При діях на зараженій місцевості в пішому порядку додатково надягають захисні панчохи. При тривалому перебуванні в районах з високим вмістом парів зарину необхідно використовувати протигаз і загальновійськовий захисний комплект у вигляді комбінезона. Захист від зарину забезпечується також використанням техніки і притулків герметизованого типу, оснащених фільтровентиляційними установками. Пари зарину здатні поглинатися обмундируванням і після виходу із зараженої атмосфери випаровуватися, заражаючи повітря. Тому протигази знімаються тільки після проведення спеціальної обробки обмундирування, спорядження і контролю зараженості повітря.

Ві-ікс (VX) - малолетюча безбарвна рідина, яка не має запаху і не замерзає взимку. У воді розчиняється помірно (5%), в органічних розчинниках і жирах - добре. Заражає відкриті водойми на дуже тривалий період - до 6 міс. Основний бойовий стан - грубодисперсна аерозоль. Аерозолі VX заражають приземні шари повітря і поширюються по напрямку вітру на глибину від 5 до 20 км, вражають живу силу через органи дихання, відкриті ділянки шкіри і звичайне армійське обмундирування, а також заражають місцевість, озброєння і військову техніку і відкриті водойми.

VX застосовується артилерією, авіацією (касети і виливні авіаційні прилади), а також за допомогою хімічних фугасів.

Озброєння і військова техніка, заражені краплями VX, представляють небезпеку влітку протягом 3 діб, взимку - 30- 60 діб. Стійкість VX на місцевості (шкірно - резорбтивна дія): влітку - від 7 до 15 діб.; взимку – на весь період до настання тепла. Захист від VX: протигаз, загальновійськовий захисний комплект, герметизовані об'єкти бойової техніки та сховища.

До отруйних речовин нервово - паралітичної дії відноситься також зоман (GD), який за своїми властивостями займає проміжне положення між зарином і VX. Нервово – паралітичні ОР здатні вражати людину при будь-якому способі надходження в організм. При інгаляційному ураженні легкого ступеня спостерігаються погіршення зору, звуження зіниць очей (міоз), утруднення дихання, відчуття тяжкості в грудях (загрудинний ефект), посилюється виділення слини і слизу з носа. Ці явища супроводжуються сильними головними болями і можуть зберігатися від 2 до 3 діб. При впливі на організм смертельних концентрацій ОР виникають сильний міоз, задуха, рясне слиновиділення і потовиділення, з'являються почуття страху, блювота і пронос, судоми, які можуть тривати кілька годин, втрата свідомості. Смерть настає від паралічу дихання і серця. При дії через шкіру картина ураження в основному аналогічна інгаляційній. Відмінність в тому, що симптоми проявляються через деякий час (від декількох хвилин до декількох годин). При цьому з'являється м'язове сіпання в місці попадання ОР, потім судоми, м'язова слабкість і параліч.

Перша допомога. Ураженому необхідно надіти протигаз (при попаданні аерозолю або крапельно - рідкої ОР на шкіру обличчя протигаз надаватися тільки після обробки особи рідиною з ІПП). Ввести антидот за допомогою шприц - тюбика з червоним ковпачком з індивідуальної аптечки і видалити ураженого із зараженої атмосфери. Якщо протягом 10 хв судоми не зняті, антидот ввести повторно. У разі зупинки дихання зробити штучне дихання. При попаданні ОР на тіло, негайно обробити заражені місця за допомогою ІПП. При попаданні ОР в шлунок необхідно викликати блювоту, по можливості промити шлунок 1% -вим розчином питної соди або чистою водою, уражені очі промити 2% -вим розчином питної соди або чистою водою. Вражений особовий склад доставити на медичний пункт.

Наявність нервово - паралітичних ОР в повітрі, на місцевості, озброєнні і військовій техніці виявляється за допомогою приладів хімічної розвідки (індикаторна трубка з червоним кільцем і крапкою) і газосигналізаторів. Для виявлення аерозолів VX служить індикаторна плівка АП-1.

ОР шкірно - наривної дії

Основною ОР шкірно - наривної дії є іприт. В армії США використовується технічний (H) і перегнаний (очищений) іприт (HD).

Іприт є злегка жовтуватою (перегнаний) або темно - бурою рідиною з запахом часнику або гірчиці, добре розчинною в органічних розчинниках і погано розчинною у воді.

Іприт важчий за воду, замерзає при температурі близько 14 ° С. Легко поглинається різними лакофарбовими покриттями, гумотехнічними і пористими матеріалами, що призводить до їх глибинного зараження. На повітрі іприт випаровується повільно. Основний бойовий стан іприту крапельно - рідкий або аерозольний. Однак іприт здатний створювати небезпечні концентрації своїх парів за рахунок природного випаровування з зараженої місцевості. У бойових умовах іприт може бути застосований артилерією (мінометами), авіацією за допомогою бомб і виливних приладів, а також фугасами. Поразка особового складу досягається шляхом зараження приземного шару повітря парами і аерозолями іприту, зараженням аерозолями і краплями іприту відкритих ділянок шкіри, обмундирування, спорядження, озброєння і військової техніки та ділянок місцевості. Глибина поширення парів іприту становить від 1 до 20 км для відкритих ділянок місцевості. Іприт здатний заражати місцевість влітку до 2 діб., взимку до 2- 3 тижнів. Техніка, заражена іпритом, являє небезпеку для незахищеного засобами захисту особового складу та підлягає дегазації. Іприт заражає непротічні водойми на 2 3 міс.

Наявність парів іприту визначається за допомогою індикаторної трубки (одна жовте кільце) приладами хімічної розвідки ВПХР і ППХР. Для захисту від іприту використовуються протигаз і загальновійськовий захисний комплект, а також озброєння і військова техніка, сховища, обладнані фільтровентиляційними установками, перекриті щілини, траншеї і ходи сполучення. Іприт має вражаючу дію при будь-яких шляхах проникнення в організм. Поразки слизових оболонок очей, носоглотки і верхніх дихальних шляхів виявляються навіть при незначних концентраціях іприту. При більш високих концентраціях поряд з місцевими ураженнями відбувається загальне отруєння організму. Іприт має прихований період дії (2-8 год.) і кумулятивність. У момент контакту з іпритом роздратування шкіри і больові ефекти відсутні. Уражені іпритом місця схильні до інфекції. Поразка шкіри починається з почервоніння, яке проявляється через 2-6 год. після впливу іприту. Через добу на місці почервоніння утворюються дрібні бульбашки, наповнені жовтої прозорою рідиною. В подальшому відбувається злиття бульбашок. Через 2-3 дні бульбашки лопаються і утворюється болюча виразка, яка не загоюється 20- 30 діб. Якщо в виразку потрапляє інфекція, то загоєння настає через 2- 3 міс. При вдиханні парів або аерозолю іприту перші ознаки ураження проявляються через кілька годин у вигляді сухості і печіння в носоглотці, потім настає сильний набряк слизової носоглотки, що супроводжується гнійними виділеннями. У важких випадках розвивається запалення легенів, смерть настає на 3 4-й день від задухи. Особливо чутливі до парів іприту очі. При впливі парів іприту на очі з'являється відчуття піску в очах, сльозотеча, світлобоязнь, потім відбуваються почервоніння і набряк слизової оболонки очей і вік, що супроводжується виділенням гною. попадання в очі капельно-рідкого іприту може привести до сліпоти. При попаданні іприту в шлунково - кишковий тракт через 30- 60 хв. з'являються різкі болі в шлунку, слинотеча, нудота, блювота, в подальшому розвивається пронос (іноді з кров'ю).

Перша допомога. Краплі іприту на шкірі необхідно негайно продегазувати за допомогою ІПП. Очі і ніс слід рясно промити, а рот і горло прополоскати 2% -вим розчином питної соди або чистою водою. При отруєнні водою або їжею, зараженої іпритом, викликати блювоту, а потім ввести кашку, приготовлену з розрахунку 25 г активованого вугілля на 100 мл води.

ОР загальноотруйної дії

Отруйні речовини загальноотруйної дії, потрапляючи в організм, порушують передачу кисню з крові до тканин. Це одні з найбільш швидкодіючих ОР. До них відносяться синильна кислота (AC) і хлорциан (CK). В армії США синильна кислота і хлорціан є запасними ОР.

Синильна кислота - безбарвна рідина, швидко випаровується, з запахом гіркого мигдалю. На відкритій місцевості швидко випаровується (через 10- 15 хв), що не заражає місцевість і техніку. Дегазація приміщень, сховищ і закритих машин проводиться провітрюванням. В польових умовах можливе значне сорбирування синильної кислоти обмундируванням. Знезараження досягається також провітрюванням. Температура замерзання синильної кислоти мінус 14 ° С, тому в холодну пору застосовується в суміші з хлорціаном або іншими ОР. Синильна кислота може застосовуватися хімічними авіабомбами крупного калібру. Поразка настає при вдиханні зараженого повітря (можливе ураження через шкіру при тривалій дії дуже високих концентрацій). Засобами захисту від синильної кислоти є протигаз, сховища і техніка, оснащені фільтровентиляційними установками. При ураженні синильною кислотою з'являються неприємний металевий присмак і печіння в роті, оніміння кінчика язика, поколювання в області очей, дряпання в горлі, стан занепокоєння, слабкість і запаморочення. потім з'являється відчуття страху, розширюються зіниці, пульс стає рідкісним, а подих нерівномірним. Вражений непритомніє і починається напад судом, за якими настає параліч. Смерть настає від зупинки дихання. При дії дуже високих концентрацій виникає так звана блискавична форма ураження: уражений відразу ж непритомніє, дихання часте і поверхневе, судоми, параліч і смерть. При ураженні синильною кислотою спостерігається рожеве забарвлення обличчя і слизових оболонок. Синильна кислота кумулятивною дією не володіє.

Перша допомога. На ураженого надягти протигаз, роздавити ампулу з антидотом на синильну кислоту і ввести її в підмасочний простір лицьової частини протигаза. При необхідності зробити штучне дихання. Якщо симптоми ураження зберігаються, антидот може бути введений повторно. Виявляється синильна кислота при допомоги індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями приладами ВПХР і ППХР.

Хлорціан (СК) - безбарвна більш летюча, ніж синильна кислота, рідина з різким неприємним запахом. За своїми токсичними властивостями схожий на синильну кислоту, але на відміну від неї дратує верхні дихальні шляхи і очі. Засоби застосування, захисту, дегазації ті ж, що і для синильної кислоти.

ОР задушливої ​​дії

До даної групи ОР відноситься фосген. В армії США фосген (СG) - запасна ОР.

Фосген (СG) при звичайних умовах безбарвний газ, важчий за повітря в 3,5 рази, з характерним запахом прілого сіна або гнилих фруктів. В воді розчиняється погано і легко нею розкладається. Бойовий стан - пар. Стійкість на місцевості 30- 50 хв., Можливий застій парів в траншеях, ярах від 2 до 3 год. Глибина поширення зараженого повітря від 2 до 3 км.