Конструкція крокуючих механізмів землерийних машин

         Крокуюче ходове устаткування сучасних екскаваторів-драглайнів складається з двох самостійних систем опорних поверхонь – бази (опорної рами) і лиж (опорних башмаків). При роботі машини база є основною опорною поверхнею, вона сприймає навантаження від поворотної частини машини і передає них на грунт. База являє собою круглу плиту, що складається із системи пересічних поперечних і подовжніх балок, закритих нижніми і верхніми аркушами настилу.

Пересування машин, обладнаних крокуючим ходом, здійснюється періодичними переміщеннями їхній щораз на величину кроку. За цикл крокування механізми забезпечують підйомом і перенос уперед лиж, посадку лиж на грунт і відрив бази від нього, пересування уперед усієї машини, посадку бази і відрив лиж від грунту. Прямолінійний рух машини відбувається по напрямку її подовжньої осі уздовж стріли. Зміна напряму руху досягається поворотом обертової частини машини при піднятих лижах, при цьому змінюється напрямок подовжньої осі.

Усі конструкції механізмів крокування виконуються у виді кривошипних систем: кривошипно-ексцентриковий, кривошипно-шарнірний з трикутною рамою, кривошипно-шарнірний крейцкопфний, піднімальний , ексцентриковий із задньою сергою, ексцентриковий з верхньою сергою, кривошипно-колісний, двокривошипний. Виключення складають екскаватори Уралмашзавода й екскаватор 4550-W фірми «Бюсайрус-Ірі», що обладнані гідравлічними крокуючими механізмами.

На рисунку 4.1 приведені схеми механізмів крокування і показане положення ланок механізмів у різні моменти циклу пересування. Кривошипно-ексцентриковим крокуючим ходом обладнаний екскаватор ЕК-4/40 ПАТ «НКМЗ». При кривошипно- ексцентриковом ході ексцентрики установлені на кінцях головного ходового вала й утримуються ребордами в литих розбірних ексцентрикових рамах, кожна з яких установлена на лижі. До рами прикріплені виливки з напрямними для пальця кривошипа з ексцентриком.

Рисунок 4.1. Схеми механізмів крокування:

а – важільно-гідравлічного; б – ексцентрикового; в – кривошипно-важільного з провушиной; I -V – послідовність переміщення механізму крокування

На машинах, що випускаються ЗАТ «НКМЗ», найбільш розповсюджений кривошипно-шарнірний крокуючий хід, що у порівнянні з кривошипно-ексцентриковим ходом має більш високий КПД, меншу вагу і більш високу експлуатаційну надійність. Цим ходом обладнані екскаватори ЕШ-4/40, ЕШ-6/60, ЕК-10/60, ЕШ-10/70, ЕШ-10/70А, екскаватор ЕШ-5/45 і його модифікації, а також відвалоутворювач ОШ-1500/105. При кривошипно-важільному і чотириланковому крокуючому механізмі кривошипи надають руху ноги за рахунок ексцентриків, що насаджені на дворядних підшипниках. Верхня частина ноги шарнірно зв’язана з кінцем важеля, другий кінець якого укріплений на цапфі надбудови. Кулькове з’єднання ноги з лижею дозволяє останній добре пристосовуватися до рельєфу місцевості, а також повертатися навколо осі ноги в горизонтальній площині. Повернення лиж у нормальне положення здійснюється спеціальним механізмом-механізмом вирівнювання лиж.

Розглянемо конструкцію опорної бази рисунок.4.2 на прикладі екскаватора ЕК-10/60. У центрі опорної бази екскаватора розташована центральна цапфа, що сприймає горизонтальні навантаження. На верхній площині кругової балки укріплені за допомогою спеціальних прокладок нижнє рейкове коло опорно-поворотного пристрою і зубчастий вінець механізму повороту машини. У верхній частині опорна база має круговий виступ для опор, що піднімають базу при пересуванні. Опори-підхвати монтуються на поворотній платформі машини. З умов транспортування базу розділяють монтажними стиками на окремі секції. На нижній площині опорної бази укріплені радіальні ребра, що забезпечують зчеплення бази з ґрунтом при роботі машини.

Лижі (опорні плити) призначені для опирання машини на ґрунт при пересуванні і представляють по своїй конструкції металоконструкцію у вигляді балки, зварену з подовжніх вертикальних аркушів, зв’язаних ребрами жорсткості і посилених горизонтальними листами верхнього і нижнього настилів. Навантаження сприймається лижею у вигляді зосередженої сили, що проходить через центр опори (ноги) крокуючого механізму. На опорній площині лижі поперечні ребра (шпори, іноді їх називають грунтозацепами), що поліпшують зчеплення лижі з ґрунтом при пересуванні машини. Іноді лижі мають опорну поверхню у вигляді ламаної площини в процесі пересування машин, обладнаних цими лижами, відбувається опирання на частину поверхні лижі. У таких випадках має місце збільшення сили зчеплення опорної поверхні лижі з ґрунтом за рахунок підвищеного опору ґрунту зрушенню при великих тисках, які виникають при ущільненні ґрунта.

Кривошипно-колісний крокуючий хід, намічений до застосування на екскаваторах, що випускаються ЗАТ «НКМЗ», є модифікацією кривошипно-ексцентрикового. Цей тип крокуючого ходового устаткування поєднав у собі позитивні якості кривошипно-шарнірного і кривошипно-ексцентрикового крокуючих механізмів. При кривошипно-колісному ході на кінцях головного вала, що одержує обертання від привода механізму крокування, насаджені ведучі кривошипи, нерухомо з’єднані з тяговими кривошипами. На ведучих кривошипах насаджені на підшипниках каретки з ходовими колесами, що рухаються по направляючих рамах. Кожна з рам установлена на лижі. Тягові важелі шарнірно з’єднані з кривошипами і цапфами на рамах. Кривошипно-колісний механізм пересування змонтований на конвеєрному перевантажувачі ОШ-56/1000.

Привод ходових механізмів, виконуваних у виді кривошипних систем, для машин малої потужності з ковшем ємністю 5-6 м³ і довжиною стріли 40-60 м здійснюється від двигуна тягової лебідки через редуктор і відкриті передачі. На машинах великої потужності привод виконується у виді окремого двигуна постійного струму, з’єднаного з виконавчим механізмом через редуктор і відкриті передачі (кінематичні схеми механізмів крокування приведені у додатку 4).

Тиск на ґрунт крокуючих екскаваторів значно відрізняється по значенню в такі періоди як копання ґрунтів і пересування екскаватора по вибоям. При виконанні основних технологічних операцій екскаватор стоїть на одній базі діаметром D, опорні плити (лижі) підняті догори, а середній тиск від ваги верхньої частини, вузлів, стріли і ковша з ґрунтом визначається по залежності:

      (4.1)

де G_е-вага екскаватора, МН;

D- діаметр опорної бази, м.

В процесі пересування частина ваги екскаватора передається на опорні плити (лижі), а частина (0,2…0,15)G_е на кромку опорної бази, яка пересувається (волочиться) по грунтовому полотну (площині вибою). Тоді середній тиск при пересуванні визначається по залежності:

       (4.2)

де k-коефіцієнт, що показує яка частина ваги екскаватора передається на опорні плити, МН/м²;

b,L- ширина і довжина опорних плит, м.

Під час роботи екскаватора навантаження на базу (а саме центр мас) зміщується в залежності від положення ковша і його наповнення, тому тиск на грунт під опорною базою розподіляється нерівномірно і в загальному вигляді його визначають по залежності [2]:

    (4.3)

де – G_е-вага екскаватора з ковшом і грунтом, кН,

е-величина зміщення рівнодіючою від центра бази, м.

     Для господарського комплексу України на найближче майбутнє одним із пріоритетних напрямків буде видобуток корисних копалин відкритим способом, для якого характерною ознакою є використання одноківшових екскаваторів. Виконавчі механізми і робоче обладнання таких машин працюють в надзвичайно важких умовах, тому їх удосконалення з метою підвищення технічного рівня являється досить актуальною науково технічною задачею. На основі оцінки технічного рівня сучасних механізмів пересування, а саме, гусеничного традиційного трьох опорного, та нового крокуючого чотирьох опорного [1] було встановлено [2], що саме останній механізм являється досить перспективним як для екскаваторів так і інших технологічних самохідних машин (бурових станків, дробарок та інш.).

              Методи проектування і розрахунків приводів крокуючих механізмів в сучасних роботах представлена тільки для трьох опорних і то в досить загальному вигляді [3, 4], тому розробка методів розрахунків приводів, визначення геометричних, кінематичних і силових параметрів таких рушіїв, та застосування їх на практиці являється досить актуальною. В ДДМА на кафедрі ПТМ проводяться такі дослідження на теоретичному і експериментальному рівнях.

     Теоретичні дослідження та розроблено і виготовлено фізичну модель крокуючого рушія з метою відтворення динаміки процесу пересування машини, уточнення параметрів і характеристик привода, вивчити вплив геометричних параметрів на кінематику процесу пересування, та вивчити характер взаємодії такого рушія з зовнішнім середовищем. Для цього було проведено фізичне моделювання і розроблена модель стосовно до машини масою від 100 до 400 тон [5]. Основні параметри моделі крокуючого рушія приведені в таблиці 1 із якої видно що конструкція моделі дозволяє змінити слідуючи параметри: вагу крокуючого візка від 4 тон до 13 тон, питомий тиск на грунт від 0,07 МПа до 0,27 МПа, швидкість пересування та час одного циклу пересування майже в два рази. Привід крокуючого рушія змонтовано на жорсткій рамі (рис.2), на якій також установлено центральну цапфу, що дає змогу змінювати положення центра мас машини за допомогою стріли, яка установлюється на центральну цапфу.

     Враховуючи можливі зміни навантажень на двигун рушія, а саме: пересування по прямій горизонтальній поверхні, підйом по площині, нахиленої до горизонту на кут до 12°; поворот моделі в різних режимах; зміна ваги і положення центру мас крокуючого візка було вибрано можливі коефіціент перевантаження ψ=2,4 визначили максимальний момент на валу двигуна (кНм):

де G_T – вага транспортного візка, кН;

е – величина ексцентриситету, м;

U_Σ - сумарне передатне відношення механізму;

Η – ККД передаточного механізму.

     Виходячи з визначених геометричних, силових і кінематичних параметрів фізичної моделі крокуючого механізму визначено потужність двигуна:

де ω – кутова швидкість вихідного вала з ексцентриком, с^-1;

ψ – коефіцієнт можливого перевантаження привода;

η_м – ККД ексцентрикового привода.

Основні розрахункові параметри привода фізичної моделі крокуючого механізму слідуючи:

Розрахункові параметри привода моделі чотирьох опорного крокуючого механізму наступні:

На підставі наведених залежностей і відповідно до, що розраховуються параметрами побудована модель крокуючого механізму, кінематична схема якої наведено на рисунку 4.2.

Рисунок. 4.2. Кінематична схема моделі крокуючого чотирьохопорного механізму:

1– електродвигун із двома вихідними валами; 2– редуктори;

3 – конічні передачі; 4 – відкриті зубчасті передачі; 5 – вали;

6, 7 – опорні башмаки

     Крутний момент від двигуна 1 через муфти передається на передатний механізм, що включає редуктори 2, конічні й циліндричної зубчасті передачі 3 і 4, які забезпечують обертання вала 5 з ексцентриком е. Це дозволяє по черзі переміщати опорні черевики 6 з однієї сторони візка. Симетрично описаному механізму розміщений на протилежній стороні візка такий же другий механізм, що дозволяє переміщати металоконструкцію візка й моделює процес руху.

У результаті виконаної роботи були визначені основні масштабні коефіцієнти геометричних, кінематичних і силових параметрів моделі й натури для крокуючого механізму стосовно до екскаватора ЭКГ-10Н. Це дозволяє провести синтез крокуючого механізму й опорної частини, виявити параметри, які впливають на процес переміщення й вибрати їхнє раціональне значення для різних умов роботи, досліджувати вплив цих параметрів на енергоємність процесу переміщення екскаватора й обґрунтувати раціональне відношення цих параметрів.

     Для проведення експериментальних досліджень була розроблена методика, яка приведена в таблиці 1.

Таблиця 1 – Основні параметри моделі і розрахункові дані.