Поняття капіталу. Первісне нагромадження капіталу

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Запорізький гідроенергетичний коледж

Запорізької державної інженерної академії

                                                                                         С.В. Усова

ЕКОНОМІКА (ЕКОНОМІЧНА ТЕОРІЯ)

Теоретичний матеріал аудиторних занять

(частина ІІ)

Для студентів денної форми навчання

ЗГЕК ЗДІА

Запоріжжя

2016

Економіка (економічна теорія).Теоретичний матеріал аудиторних занять(частина ІІ) для студентів денної форми навчання Запорізького гідроенергетичного коледжу Запорізької державної інженерної академії. – Запоріжжя, 2016

Укладач: Усова С.В., голова ЦМК дисциплін соціально-економічної та гуманітарної підготовки, викладач ЗГЕК ЗДІА, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист

Рецензент: Бірюкова Н.О., викладач ЗГЕК ЗДІА, спеціаліст вищої категорії

Навчальну програму розглянуто і схвалено на засіданні предметної (циклової) комісії дисциплін соціально-економічної та гуманітарної підготовки

Протокол №___ від _________ 200_ р.

ЗМІСТ

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Предмет загальноосвітнього циклу «Економіка» інтегрується в дисципліну «Економічна теорія», що  входить до навчальних планів підготовки молодших спеціалістів усіх неекономічних спеціальностей. Їх вивчення має на меті:

- з’ясування суті фундаментальних засад економічного життя суспільств, економічної поведінки людини, законів та закономірностей функціонування ринкової економіки, сутності економічних процесів в Україні та завдань створення соціально орієнтованої економіки;

- розвиток у студентів економічного мислення;

- формування у молодих фахівців рис компетентностей, які забезпечують їх раціональну поведінку у сучасному суспільстві.

Відповідно до мети та змісту програми, основнимизавданняминавчального предмета «Економіка (Економічна теорія)» є набуття студентами знань про:

- базові економічні категорії і закони, які становлять загальну основу економічної діяльності людей (потреби, виробництво, виробничі ресурси, економічний вибір, власність, економічні системи), об'єктивні чинники економічної поведінки споживачів та виробників;

- економічні категорії і явища, які становлять фундаментальні поняття ринкової економіки: ринок, товарне виробництво, товар, закон вартості; гроші; ринкова ціна; ринок факторів виробництва, доходи суб’єктів економічного процесу; ринкова інфраструктура;

- економічну сутність підприємництва, організаційні форми підприємств, зміст та фінансування підприємницької діяльності, її економічні результати (підприємницький доход), функції менеджменту та маркетингу;

- загальні риси та зміст основних макроекономічних явищ: макроекономічну рівновагу та механізм її забезпечення; загальні макроекономічні показники; явища макроекономічної нестабільності, регулюючу роль держави;

- світову економіку, форми міжнародних економічних відносин (світову торгівлю, міжнародну валютну систему, міжнародне підприємництво тощо), міжнародні валютно-фінансові організації.

Програма вивчення предмета складається з п’яти розділів:

1. Загальні основи економічного розвитку

2. Основи ринкової економіки та ринкова інфраструктура

3. Підприємство та підприємництво

4. Національна економіка як ціле

5. Світова економіка

Засвоєння курсу «Економіки (Економічної теорії)» дозволить в подальшому краще розібратися в питаннях таких дисциплін, як «Економіка будівництва», «Економіка, організація і планування», «Економіка і планування виробництва», «Економіка підприємства», «Основи підприємництва», та інших.

ЗМІСТ АУДИТОРНИХ ЗАНЯТЬ

     Тема 11 Капітал. Витрати виробництва і прибуток

В результаті вивчення студенти повинні:

знати: сутність капіталу як економічної категорії; особливості кругообігу і обороту промислового капіталу; сутність амортизації;  сутність та класифікацію витрат виробництва, валового доходу, прибутку підприємства, норми прибутку

вміти: аналізувати капітал як економічну категорію товарного виробництва; надавати характеристику кругообігу і обороту промислового капіталу та амортизації; визначати сутність і класифікувати витрати виробництва; аналізувати сутність прибутку і різницю між поняттями «прибуток» і «дохід»

План:

11.1 Поняття капіталу. Первісне нагромадження капіталу.

11.2 Промисловий капітал і його рух.

11.3 Робоча сила як товар. Стадії підвищення продуктивності праці.

11.4 Механізм утворення додаткової вартості. Маса і норма додаткової вартості.

11.5 Види витрат і прибуток.

Рекомендована література:

[1,с.187-216]

[2,с.170-199; 232-259]

[3,с.202-219]

Поняття капіталу. Первісне нагромадження капіталу

Будь-який капітал (промисловий, торговий, позичковий тощо) починає свій обіг (економічний рух) із грошової форми, тобто як певна сума грошей. Проте обіг капіталу за змістом суттєво відрізняється від обігу товарів і грошей. В обігу товарів (Т) і грошей (Г), який виражається формулою Т—Г—Т', гроші — лише посередник в обміні одного товару на інший. Формула обігу товарів і грошей свідчить, що її крайні полюси — це кількісно рівні за величиною вартості товари, оскільки їх купівля-продаж здійснюється, як правило, за принципом еквівалентності, тобто за законом вартості.

На відміну від обігу товарів і грошей обіг капіталу починається і завершується грошима, що відображає формула Г— Т— Г´. Це загальна формула капіталу, оскільки будь-який капітал починає і завершує свій обіг у формі грошей.

Крайні полюси загальної формули капіталу якісно однорідні — це гроші, тобто власник грошей купує товари з метою їх подальшого продажу та одержання знову грошей.

Отже, гроші перетворюються на капітал лише тоді, коли вони повертаються до їх власника з приростом. Тому точніша загальна формула обігу капіталу с такою: Г—Т—Г+г,де гозначає приріст початково авансованої суми грошей. Цей приріст - додаткова вартість. В утворенні додаткової вартості полягає одне з трьох сутнісних визначень капіталу.

Капітал— самозростаюча вартість, або вартість, що приносить додаткову вартість.

Власник грошей, який одержує додаткову вартість, є капіталістом.

Механізм самозростання вартості допомагає зрозуміти, що гроші перетворюються на капітал тільки на основі і в межах відносин найманого працівника і капіталіста. Поза цими відносинами гроші не є капіталом. З цього випливає, що капітал — це не гроші і не речі самі по собі. Вони стають капіталом, коли охоплюються специфічно капіталістичними відносинами, тобто використовуються як засоби купівлі та використання робочої сили найманих працівників, як засоби виробництва додаткової вартості та її присвоєння капіталістами. Капіталіст частину уречевленої чужої праці (праці найманого працівника), що постійно присвоюється ним без еквівалента, знову і знову обмінює у формі заробітної плати на більшу кількість живої чужої праці. Тому власність для капіталіста є правом присвоювати чужу неоплачену працю або її продукт, а для робітника — неможливістю присвоювати весь власний продукт.

У процесі виробництва додаткової вартості окремі складові капіталу відіграють різну роль. Так, у вартість товарів, що виробляються, входить уся вартість сировини, допоміжних матеріалів, електроенергії, а також та чистина вартості виробничого приміщення, машин, інших знарядь праці, яка дорівнює мірі їх споживання (зношування). Величина вартості цих елементів капіталу у процесі виробництва не змінюється: скільки вони коштують, стільки вартості й переноситься на товар, що виробляється. Тому та частина авансованого капіталу, яка функціонує у формі виробничих будівель, машин, устаткування, сировини, електроенергії тощо і не змінює величину своєї вартості у процесі виробництва, є постійним капіталом.Позначають його літерою С. Складається з капіталу основного (Сос) – який повертає свою вартість протягом багатьох виробничих циклів (земля, промислові будинки, устаткування тощо) і оборотного (Соб) – який повертає свою вартість за один виробничий цикл (сировина, матеріали, електроенергія тощо).

А та частина капіталу, яка авансується на купівлю робочої сичи, змінює свою величину: куплена робоча сила, перетворюючись у процесі виробництва на живу працю, створює вартість більшої величини, ніж має сама. Тому частина капіталу, яка витрачається на придбання робочої сили та змінює свою величину у процесі виробництва, є змінним капіталом.Змінний капітал позначають літероюV.

Позначивши додаткову вартість буквою m одержують формулу структури вартості виробленого товару (11.1.1)

W = С + V + m                                        (11.1.1)

де W — вартість товару.

Поділ капіталу на постійний і змінний засвідчує, що єдиним джерелом додаткової вартості є змінний капітал.

Капіталістична власність виникає в процесі так званого первісного нагромадження капіталу— історичного процесу створення умов для виникнення капіталістичних виробничих відносин.

Капіталістична власність виростає з простого товарного виробництва, перетворює його на капіталістичне, тобто на виробництво товарів на основі найманої праці. Як капітал не може існувати без найманої праці, так наймана праця не може існувати без капіталу. Тому основні умови первісного нагромадження капіталу:

1) юридична свобода потенційних робітників (ліквідація кріпацтва);

2) зосередження грошей і засобів виробництва в руках не багатьох осіб - капіталістів
(підприємців);

3) позбавлення більшості працівників засобів виробництва, в результаті чого вони
змушені продавати свою робочу силу, вона перетворюється на товар.

За юридичним змістом капіталістична власністьзводиться до належності капіталістам засобів виробництва і грошей, а найманим працівникам своєї робочої сили, а також до їх права володіти, розпоряджатися і використовувати ці об'єкти власності. Економічний зміст капіталістичної власностістановлять відносини між капіталістами і найманими працівниками, в межах і завдяки яким гроші як найрозвинутіша форма вартості перетворюються на капітал, тобто відбувається самозростання вартості — виробництво найманими працівниками додаткової вартості та присвоєння її капіталістами.