Рекомендації щодо розкриття питань семінару

Заняття № 2

Тема: Історичний та логічний принципи наукового пізнання

План

1. Онтологічні основи історичного підходу в науці

2. Історичний метод і принцип історизму

3. Співвідношення історичного і логічного в процесі наукового пізнання

3.1. Співвідношення історичного і логічного в процесі пізнання об’єкту, що розвивається

3.2. Співвідношення історичного і логічного в процесі пізнання знання про об’єкт, що розвивається

Література

Основна:9, 11. Додаткова: 8, 17.

Рекомендації щодо розкриття питань семінару

1. Онтологічні основи історичного підходу в науці

Розкриваючи перше питання, студент повинен надати гносеологічне визначення підходу. Необхідно вказати, що підхід відбиває основний шлях вирішення поставленого дослідницького завдання.

Надалі потрібно пояснити, чому взагалі існує необхідність застосування історичного підходу в наукових дослідженнях.

Слід зазначити, що ця необхідність пов’язана перш за все з тим, що для значної частини наукових галузей для вирішення поставлених питань і визначення сутності об’єкту, що вивчається, є принципово важливим вивчення його історії. Без дослідження того, як даний об’єкт розвивався, не можливо виконання поставлених дослідницьких завдань.

Пізнаючи дійсність, дослідники зустрічаються з об’єктами, одні з яких розвиваються, інші – ні. В математиці, фізиці або хімії вивчаються об’єкти, властивості, явища, які на зараз залишаються такими ж, що і в минулому. Для цих наук не є принципово важливим, коли виникає те чи інше явище, наприклад, теплота. А її властивості і закономірності вивчаються саме такими, якими вони є в період дослідження.

Інша річ – біологічні та суспільні науки. Сучасний стан об’єктів (ландшафт, суспільство, кліматичний стан планети), що ними вивчається, не є тотожним минулому.

Характер об’єктів визначає особливості методів, що до них застосовуються. Там де предмети, що досліджуються, мало змінюються, де повторюються одні і ті ж самі явища, там не має історії об’єкту, і, значить, відпадає необхідність в історичному дослідженні. Там же, де предмети, що вивчаються, постійно змінюються, де результат розвитку всякий раз концентрує в собі нові якісні особливості, там наукове пізнання, якщо воно має метою глибоко проникнути в сутність явищ, повинно розглядати їх не тільки як даність, але і простежити історію їх становлення, тобто застосовувати історичний метод до їх пізнання.

В розкритті даного питання обов’язково необхідно зупинитися на характеристиці поняття «розвиток». Слід зазначити, що в оточуючій реальності постійно відбуваються зміни, однак не всі вони уявляють собою розвиток і створюють історію. Зміни в оточуючій реальності можуть бути охарактеризовані і як рух, і як розвиток. Необхідно зазначити приклади змін, які є розвитком, і які є рухом. Ознаками розвитку виступають спрямованість руху (цей рух відбувається в часі), зміна певних якісних станів реальності в результаті даного руху. Також ознакою розвитку є заперечення попереднього стану наступним.

Генетичний зв’язок подій, що виникають в процесі розвитку, дозволяє порівнювати їх минулі та сучасні форми, встановлювати чинникові обумовленості між ними. Два явища, що знаходяться на різних ступенях історичного розвитку, дослідник не може вважати тотожними. При їх вивченні він має займатися історією перетворення одного явища в інше.

Там, де немає розвитку, немає і історії, а, значить, відпадає і необхідність історичного підходу.

У підсумку, при висвітленні питання студент має розкрити сутність історичного підходу.

2. Історичний метод і принцип історизму

Розкриваючи друге питання, необхідно перш за все надати взагалі визначення принципу, і порівняти роль в науковому дослідженні принципу і підходу.

Слід зазначити, що принцип уявляє собою якусь основну ідею вирішення того чи іншого наукового завдання. Його зміст виражається в певних вимогах, що мають нормативно-регулятивний характер.

За своїм функціональним призначенням принцип – гносеологічно-методологічний засіб реалізації відповідного підходу. Підхід і принцип тісно пов’язані між собою. При цьому підхід є менш конкретним ніж принцип, він не містить в собі конкретного, нормативного регулювання.

При розкритті питання співвідношення принципу та підходу бажано звернутися до дискусії між Г. Подкоритовим та Н. Французовою.

Варто зупинитися на трактуванні Н. Французовою принципу історизму. Вона розглядає його як сукупність певних вимог до вивчення історичної реальності. Студент має розкрити ці вимоги. Для розкриття механізму історичного принципу необхідно проілюструвати його на власному прикладі.

Надалі у висвітленні питання необхідно надати визначення методу. Метод уявляє собою теоретично визначений засіб наукового пізнання, який як правило включає в себе певний алгоритм дій (процедур, операцій).

Необхідно розкрити співвідношення історичного принципу та історичного методу, розмежувати їх функції.

Наступною складовою відповіді є розкриття сутності історичного методу. Студент має проілюструвати на сформованому ним прикладі застосування методу в історичному дослідженні.

3. Співвідношення історичного і логічного в процесі наукового пізнання

При висвітленні даного питання, необхідно визначити, яку роль відграють історичний та логічний методи в дослідженні знання, що розвивається та об’єкту, що знаходиться в процесі розвитку.

Відомо, що історичний і логічний методи в дослідженнях виступають в органічному поєднанні. Історичний метод розкриває рух об’єкту в інтервалах часу «по вертикалі», логічний розкриває рух об’єкту здебільшого у просторі, розкриваючи його внутрішню суть. Студент має надати обґрунтовану точку зору, який з цих методів є пріоритетним в вирішенні визначених питань (або ж їх значення є рівноцінним).

 СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна:

1. Аверьянов А.Н. Системное познание мира. Методологические проблемы. – М., 1985. – 263 с.

2. Андреев И.Д. О методах научного познания. – М.: Наука, 1964. – 184с.

3. Барг М.А. Категории и методы исторической науки. – М.: Наука, 1972. – 342 с.

4. Добреньков В.И., Осипова Н.Г. Методология и методы научной работы / Учеб. Пособие. – М.: Книжный дом, 2009. – 276 с.

5. Данилевский И.Н. Источниковедение: Теория. История. Метод. Источники российской истории Учеб. Пособие. – М.: Российск. гос. гуманит. ун-т, 1998. – 702 с. // http://www.twirpx.com/file/285009/

6. Дорошенко Н.М. Методология истории: теоретические и философские основания. – СПб.: Изд-во Политехнического университета, 2007. – 375 с. // http://www.twirpx.com/file/261341/

7. Иванов В.В. Методология исторической науки. – М.: Высшая школа, 1985. – 168с.

8. Ковальченко И.Д. Методы исторического исследования. – М.: Наука, 1987. – 441 с. // http://books.tr200.ru/v.php?id=50241

9. Подкорытов Г. Историзм как метод научного познания. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1967. – 190 с.

10. Ракитов А.И. Историческое познание. – М.: Наука, 1982. – 197 с.

11. Французова Н.П. Исторический методвнаучном познании (вопросы методологии и логики исторического исследования). – М.: Мысль, 1972. – 303 с.

12. Санцевич А.В. Методика исторического исследования. – К.: Наук. думка, 1990. – 212 с.

13. Смоленский Н.И. Теория и методология истории. – М.: Издательский центр «Академия», 2008. – 272 с. // http://www.twirpx.com/file/132503/

14. Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ. – К.: МАУП, 2003. – 368 с. // http://www.refer.at.ua/Book/Surmin_TSSA.PDF

15. Яковенко Н. Вступ до історії. – К.: «Критика». 2007. – 376 с.

Додаткова:

1. Абрамов В.К. Математические методы в исторических исследованиях. – Саранск, 1988. – 92 с.

2. Батароев К.Б. Аналогии и модели в познании. – Новосибирск: Наука, 1981. – 320 с.

3. Гадамер Х.Г. Истина и метод: Основы филос.герменевтики: Пер. с нем./Общ. ред. и вступ. ст. Б. Н. Бессонова. – М.: Прогресс, 1988. – 704 с. // http://yanko.lib.ru/books/philosoph/gadamer-istina_i_metod=a.htm

4. Диалектика научного познания. Очерк диалектической логики. – М.: «Наука», – 1978. – 320 с.

5. Ельчанинов В.А. Методологические проблемы исторической науки. – Барнаул: Алтайский гос. ун-т, 1990. – 170 с.

6. Дружинин В.В., Конторов Д.С. Проблемы системологии (проблемы теории сложных систем). – М.: Советское радио. – 1976. – 296 с.

7. Зашкільняк Л.О. Вступ до методології історії. – Львів, Вид-тво ЛНУ ім. І. Я. Франка, 1999. –  228 с. // http://www.twirpx.com/file/28127/

8. Кочергин А.Н. Методы и формы научного познания. – М.: Мысль, 1990. – 182 с.

9. Крип’якевич Нарис методики історичних досліджень// Український історичний журнал. – 1967, – № 7.

10. Лихачев Д.С. Текстология. – М.: Наука, 2006. – 758 с.

11.  Пронштейн А.П. Методика исторического исследования. – Ростов, Изд-во Ростовского гос. ун-та, – 1976. – 480 с.

12. Садовский В.Н. Основания общей теории систем. – М.: Наука, 1974. – 342 с.

13.  Серов Н.К. Процессы и мера времени. Проблемы методологии структурно-диахронического исследования в современной науке. – Л.: Наука, 1974. – 191 с.

14. Системный анализ и системное познание. – М.: Наука, 1978. – 321 с.

15. Смоленский Н.И. Историческая действительность и историческое понятие //Вопросы историии. – 1979. – № 2.

16. Старченко А. Роль аналоги в познании. На материалах исторического и правового исследования. – М.: Наука, 1961. – 165 с.

17. Столяров В.И. Исторический метод познания в современной науке. – М.: Знание, 1973. – 64 с.

18. Сурмин Ю.П., Тулеков В.Н. Методология и методы социологических исследований. Учеб. пособие. – К. МАУП, 2000. – 304 с: ил.

19. Уемов А.И. Системный подход и общая теория систем. – М.: Мысль, 1978. – 272 с.

20. Юдин Э.Г. Системный подход и принцип деятельности. – М.: Наука, 1978. – 391 с.