Зовнішньоекономічний договір

Відповідно до ст. 1 Закону «Про ЗЕД», зовнішньоекономічний договір (контракт) - це матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Ознаками такого договору, що дозволяють виділити його в окрему групи господарських договорів, є:

- особливий суб'єктний склад: сторонами в договорі є вітчиз­
няний суб'єкт ЗЕД та іноземний контрагент;

- особливості змісту договору: права та обов'язки його сторін
щодо здійснюваної ними ЗЕД (зовнішньоекономічних операцій);
обов'язковість врахування типових платіжних умов та типових
захисних застережень (передбачається постановою Кабінету Міні­
стрів України і Національного банку України від 21.06.1995 р.
№ 444 «Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних догово­
рів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовніш­
ньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розра­
хунки в іноземній валюті»); при укладенні договорів на реалі­
зацію товарів (купівлі-продажу, поставки) враховувати Правила
ІНКОТЕРМС відповідно до ст. 265 ГК та Указу Президента Украї­
ни від 04.04.1994 р. № 567 «Про застосування Міжнародних пра-
зил інтерпретації комерційних термінів»;

- спеціальні вимоги щодо права, яке застосовується: 1) при
зазначенні змісту договору (права та обов'язки сторін договору
зюначаються правом країни, обраної сторонами при його укла-

533

денні або в результаті подальшого погодження; якщо сторони не погодили це питання, то їх права та обов'язки визначаються пра­вом місця укладання договору, яке визначається законами України (зокрема ст. 6 Закону «Про ЗЕД»); 2) при прийманні виконання (застосовується право країни, обраної сторонами; якщо такого по­годження не було - береться до уваги право місця проведення та­кого приймання);

- спеціальні вимоги щодо форми договору: як загальне правило -
письмова форма, якщо інше не встановлено законом чи чинним
міжнародним договором, згоду на обов'язковість якого надано
Верховною Радою України; форма зовнішньоекономічного догово­
ру/контракту (в т. ч. модифікація письмової форми) визначається
правом місця його укладення (місце укладення договору/контракту
визначається відповідно до законів України); форма договорів щодо
нерухомого майна, розташованого на території України, визнача­
ється законами України; вимоги щодо форми зовнішньоекономічно­
го договору визначаються ГК (ст. 382), Законом «Про ЗЕД» (ст. 6),
Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрак­
тів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань єв­
ропейської інтеграції від 06.09.2000 р. № 201;

- обов 'язковість державної реєстрації визначених законом
видів зовнішньоекономічних договорів/контрактів, що здійсню­
ється відповідно до встановленого порядку (ст. 383 ГК України;
постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 р. № 155
«Про затвердження Порядку реєстрації зовнішньоекономічних
контрактів (договорів) на здійснення експортних операцій з мета­
лоломом»; Наказ Міністерства економіки України від 29.06.2000 р.
№ 136 «Про порядок реєстрації та обліку зовнішньоекономічних
договорів (контрактів)»; Положення про порядок реєстрації дого­
ворів, які передбачають виконання резидентами боргових зобо­
в'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кре­
дитами, позиками в іноземній валюті: Затверджено постановою
Правління Національного банку України від 22.12.1999 р. № 602);

- особливості порядку розгляду договірних спорів: визначення за
згодою сторін з відповідною фіксацією у договорі юрисдикційного
органу (державні суди України чи конкретний міжнародний третей­
ський суд/арбітраж, створений на території України чи іншої країни).

Враховуючи положення ст. 4 Закону «Про ЗЕД», зовнішньо­економічні договори можна поділити на кілька видів залежно від

предмета договору:

- на експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили;

534

- щодо надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності
України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в
тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, кон­
сультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, бро­
керських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових,
аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і ви­
ключно не заборонені законами України; надання вищезазначених
послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам
зовнішньоекономічної діяльності України;

- кооперації (наукової, науково-технічної, науково-виробни­
чої, виробничої, навчальної та ін.) з іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності; навчання та підготовка спеціалістів на комер­
ційній основі;

- здійснення міжнародних фінансових операцій та операцій з
цінними паперами у випадках, передбачених законами України;

- щодо кредитних та розрахункових операцій між суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності; створення суб'єктами зовнішньоекономічної
діяльності банківських, кредитних та страхових установ за межами
України; створення іноземними суб'єктами господарської діяльно­
сті зазначених установ на території України у випадках, передба­
чених законами України;

- про спільну підприємницьку діяльність між суб'єктами зовніш­
ньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарської
діяльності, що включає створення спільних підприємств різних видів
і форм, проведення спільних господарських операцій та спільне во­
лодіння майном як на території України, так і за її межами;

- про підприємницьку діяльність на території України, пов'я­
зану з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау, торговельних марок та
інших нематеріальних об'єктів власності з боку іноземних суб'єк­
тів господарської діяльності; аналогічна діяльність суб'єктів зов­
нішньоекономічної діяльності за межами України;

- про організацію та здійснення діяльності в галузі проведення
виставок, аукціонів, торгів, конференцій, симпозіумів, семінарів та
інших подібних заходів, що здійснюються на комерційній основі,
за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності; організація
та здійснення оптової, консигнаційної та роздрібної торгівлі на
території України за іноземну валюту у передбачених законами
України випадках;

- про товарообмінні (бартерні) операції та інша діяльність, по­
будована на формах зустрічної торгівлі між суб'єктами зовніш-

535

ньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами господарсь­кої діяльності;

- про орендні, в тому числі лізингові, операції між суб'єктами
зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб'єктами госпо­
дарської діяльності;

- щодо здійснення операцій по придбанню, продажу та обміну
валюти на валютних аукціонах, валютних біржах та на міжбанків-
ському валютному ринку;

- щодо здійснення посередницьких операцій, при здійсненні
яких право власності на товар не переходить до посередника (на
підставі комісійних, агентських договорів, договорів доручення та

інших);

- інші види зовнішньоекономічної діяльності, не заборонені
прямо і у виключній формі законами України.

Регулювання окремих видів зовнішньоекономічних договорів здійснюється в спеціальному порядку. Це стосується таких договорів:

- про здійснення товарообмінних (бартерних) операцій (регу­
лювання відносин, що складаються при цьому, здійснюється Зако­
ном від 23.12.1998 р. «Про регулювання товарообмінних (бартер­
них) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності», поста­
новою Кабінету Міністрів України від 29.04.1999 р. № 756 «Про
деякі питання регулювання товарообмінних (бартерних) операцій
у галузі зовнішньоекономічної діяльності»);

- про операції з давальницькою сировиною (Закон України від
04.10.2001 р. «Про операції з давальницькою сировиною у зовніш­
ньоекономічних відносинах»);

- комісії та консигнації (постанова Кабінету Міністрів Украї­
ни від 30.03.2002 р. № 445 «Про затвердження порядку віднесення
операцій резидентів при здійсненні ними зовнішньоекономічної
діяльності до договорів виробничої кооперації, консигнації, ком­
плексного будівництва, оперативного та фінансового лізингу, по­
ставки складних технічних виробів і товарів спеціального призна­
чення та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов
Кабінету Міністрів України».

Контрольні запитання

1. Розкрийте поняття зовнішньоекономічної діяльності.

2. Чим відрізняються поняття «зовнішньоекономічна діяльність» і «зовнішньо­
економічна операція»?

3. За допомогою яких нормативно-правових актів забезпечується правове ре­
гулювання зовнішньоекономічної діяльності?

536

4. За якими критеріями і на які види можна класифікувати зовнішньоекономіч­
ну діяльність?

5. У яких формах може здійснюватися зовнішньоекономічна діяльність?

6. Які обмеження встановлені законом щодо певних видів зовнішньоекономіч­
ної діяльності? Яка мета таких обмежень?

7. Які категорії осіб можуть бути суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності?

8. У чому полягає особливість правового статусу суб'єкта зовнішньоекономіч­
ної діяльності?

9. Назвіть характерні риси правового режиму зовнішньоекономічної діяльності.

10. З якою метою здійснюється державне регулювання зовнішньоекономічної
діяльності?

11. Які органи здійснюють державне регулювання зовнішньоекономічної дія­
льності?

12. На яких принципах здійснюється державне регулювання зовнішньоеко­
номічної діяльності?

13. В яких випадках можуть запроваджуватися дискримінаційні заходи щодо
певних категорій суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності?

14. За якими критеріями класифікують зовнішньоекономічні договори?

15. У чому полягає специфіка зовнішньоекономічного договору?

16. В якій формі укладається зовнішньоекономічний договір?

17. Які вимоги ставляться до змісту зовнішньоекономічного договору?

18. В якому порядку розглядаються спори, що виникають у процесі виконання
зовнішньоекономічних договорів (контрактів)?

| Тема 29. | Правовий режим

Іноземного інвестування

1. Законодавство про режим іноземного інвестувння в Україні.

2. Поняття та види іноземних інвестицій.

3. Об'єкти та суб'єкти іноземного інвестування.

4. Форми здійснення іноземних інвестицій:

4.1. Корпоративна форма іноземного інвестування.

4.2. Договірна форма іноземного інвестування.

1. Законодавство про режим іноземного інвестувння

в Україні

Зусилля Української держави інтегруватися у світове това­риство відбувається в умовах реформування відносин власності і структурної перебудови економіки всередині країни. Велике значення для стимулювання розвитку ринкових відносин в цих

537

умовах має залучення і оптимальне використання інвестицій, у т. ч. іноземних.

Іноземне інвестування має незаперечні переваги перед будь-якими видами економічної допомоги. Вони зазвичай є додатковим джерелом інвестування вітчизняного виробництва, його модерні­зації, розробки та запровадження новітніх технологій. При цьому не зростає зовнішній борг країни (як при звичайний видах інозем­ної допомоги), навпаки - іноземне інвестування сприяє отриманню коштів для його погашення. Крім того, завдяки виробничій та нау­ково-технічній кооперації забезпечується інтеграція вітчизняної економіки у світову.

Потреба української економіки в іноземних інвестиціях набага­то більша, ніж їх фактичне вкладення. Причина - в малопривабли-вому для іноземних інвесторів інвестиційному кліматі, однією з основних складових якого є нестабільний, далекий від оптималь-ності та стабільності правовий режим іноземного інвестування в Україні (про це свідчать численні зміни в законодавстві, зокрема, в системі гарантій для іноземних інвесторів).

Національне законодавство, що визначає правовий режим іно­земного інвестування, базується на загальних нормативних актах господарського законодавства, в т. ч. відповідних положеннях Кон­ституції України (щодо забезпечення державою соціальної орієнта­ції економіки України і гарантування захисту прав усіх суб'єктів, вт. ч. права власності - ч. 4 ст. 13, права приватної власності -ст. 41, права громадян на підприємницьку діяльність - ст. 42 та ін.).

Спеціальне правове регулювання забезпечується низкою нор­мативно-правових актів (або спеціальних положень загальних ак­тів господарського законодавства), серед яких:

Кодекси:

Господарський кодекс України, в якому глава 38 (статті 390-400) присвячена регулюванню відносин, пов'язаних з іноземними інвестиціями; крім того, ч. 2 ст. 63 та статті 116 і 117 визначають поняття та основні риси таких видів підприємств, як підприємство з іноземними інвестиціями та іноземне підприємство;

Митний кодекс України від 12.12.1992 p., що визначає порядок обкладення митом валютних та майнових цінностей, які ввозяться в Україну, в т. ч. товари, що ввозяться іноземним інвестором для реалізації або власного споживання;

• Закони України:

від 10 вересня 1991 року «Про захист іноземних інвестицій на Україні» - вперше закріпив такі гарантії захисту прав іноземних

538

інвесторів, як: а) заборона державним органам застосовувати при­мусове вилучення іноземних інвестицій (крім випадків стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій, що може здійснюватися за рішен­ням Кабінету Міністрів України і за умови адекватної та ефективної компенсації іноземному інвесторові втрат від такого заходу); б) га­рантування іноземним інвесторам перерахування за кордон отрима­них ними на законних підставах прибутків та інших сум (в націона­льній валюті України або іноземній валюті);

від 19.03.1996 р. «Про режим іноземного інвестування» (далі -Закон), що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України (це третій з моменту набуття Україною неза­лежності нормативний акт, що регулює пов'язані з іноземним інвес­туванням питання; першим нормативним актом такого характеру був Закон України від 18.09.1991 р. «Про іноземні інвестиції»¹, дію якого було призупинено Декретом Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 р. «Про режим іноземного інвестування»², що діяв до набуття чинності однойменним Законом від 19.03.1996 p.);

від 16.04.1991 р. «Про зовнішньоекономічну діяльність», який визначає іноземне інвестування як різновид зовнішньоекономічної діяльності і визначає особливості, принципи та форми здійснення останньої;

від 04.02.1994 р. «Про правовий статус іноземців», що визначає особливості правового становища іноземних громадян в Україні, в т. ч. іноземних інвесторів - фізичних осіб;

від 15.09.1995 р. «Про операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах», що визначає особливості здійснення таких операцій на території України;

від 24.02.1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж» (передбачає можливість використання такого суду для розв'язання спорів за участю іноземного інвестора у разі наявності в договорі, укладеного між учасниками іноземного інвестування, відповідного арбітражного застереження);

від 16.07.1999 р. «Про концесії» та від 14.12.1999 р. «Про кон­цесії на будівництво автомобільних доріг», які регулюють конце­сійні відносини - одну з основних договірних форм іноземного інвестування;

від 14.08.1999 р. «Про угоди про розподіл продукції», що регу­лює цей вид договірних відносин;

І Див.: Відомості Верховної Ради України- 1992.- № 26- Ст. 357. ■ Див.: Відомості Верховної Ради України.- 1993- № 28- Ст. 302.

539

від 16.07.2000 р. «Про усунення дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з використанням майна та коштів вітчизняного походження»: скасував пільги для іноземних інвесторів з питань оподаткування, в результаті чого виникла колізія відповідних положень цього Закону та Закону «Про режим іноземного інвестування», яка була розв'язана Кон­ституційним судом України на користь першого з названих зако­нів (Рішення Конституційного суду України від 29.01.2002 р. у справі 1-17/2002 - справа про оподаткування підприємств з інозем­ними інвестиціями).

• Декрети Уряду:

Декрет Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», який передбачає необхідність дачі галузевим міністерством (відом­ством) згоди Фонду державного майна України на створення спі­льних підприємств (за участю іноземного інвестора) будь-яких ор­ганізаційно-правових форм, до статутного фонду яких передається майно, що є державною власністю;

Декрет Кабінету Міністрів України від 18.12.1992 р. «Про дер­жавне мито», що встановлює ставки державного мита;

Декрет Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. «Про впо­рядкування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, ство­рених за участю державних підприємств», що забороняє держав­ним підприємствам створювати та брати участь у підприємниць­ких структурах і передбачає, що правонаступниками державних підприємств стосовно суб'єктів підприємницької діяльності зі змі­шаною формою власності (в т. ч. спільних підприємств за участю іноземних інвесторів) є державні органи приватизації;

Декрет Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про сис­тему валютного регулювання і валютного контролю»;

• Укази Президента України:

від 11.04.1997 р. № 323 «Про консультативну раду з питань іноземних інвестицій в Україні»;

від 07.07.1998 р. «Про деякі питання іноземного інвестування»;

від 07.07.2003 р. № 580/2003 «Про додаткові заходи щодо залу­чення іноземних інвестицій в економіку України» та ін.;

• Постанови Кабінету Міністрів України:

Положення про порядок державної реєстрації іноземних інвес­тицій», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 07.08.1996 р. №928;

від 07.08.1996 р. № 937 «Про порядок видачі, обліку і погашення

540

векселів, виданих під час ввезення в Україну майна як внеску інозем­ного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, а також за договорами (контрактами) про спільну інвестиційну діяльність, та сплати ввізного мита у разі відчуження цього майна»;

від 05.09.1996 р. № 1061 «Про затвердження Порядку визна­чення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями»;

від 30.01.1997 р. № 112 «Про затвердження Положення про по­рядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну ін­вестиційну діяльність за участю іноземного інвестора»;

від 12.12.2002 р. № 1864 «Про затвердження Порядку визна­чення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України»;

від 12.12.2002 р. № 1865 «Про порядок ведення спеціальної митної статистики»;

• Відомчі нормативно-правові акти:

Положення про валютний контроль: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 р. № 49;

Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іно­земних валют: Затверджено постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. № 496;

наказ Міністерства Фінансів України від 19.01.2004 № 17 «Про затвердження Положення про порядок здійснення іноземних інве­стицій шляхом набуття у власність нерезидентами облігацій внут­рішніх державних позик»

та ін.

Міжнародні договори:

А) двосторонні угоди, ратифіковані Верховною Радою Украї­ни, вт. ч.:

між Урядом України та Урядом Республіки Польща про за­охочення здійснення та взаємний захист інвестицій від 12 січня

1993 р.;

між Урядом України та Урядом Республіки Казахстан про за­охочення здійснення та взаємний захист інвестицій від 24 жовтня

1994 р.;

між Україною та Федеративною Республікою Німеччина про за­охочення здійснення та взаємний захист інвестицій від 04.03.1994 p.;

між Урядом України та Урядом Італійської Республіки про сприяння та захист інвестицій від 02.05.1995 р. та ін.

Б) з міжнародними організаціями, в т. ч. Угода про партнерство

541

та співробітництво між Україною Європейськими Співтоварист­вами та їх державами-членами, ратифікована Законом України від 10.11.1994 р.;

В) універсальні договори (конвенції), в т. ч. Вашингтонська конвенція 1965 р. «Про порядок розгляду інвестиційних спорів між державами та іноземними особами».