Президент України – глава Української держави

Главою держави сучасних країн є особа, яка формально або фактично займає вище місце в ієрархії державних інститутів і здійснює функцію політичного представництва країни як у внутрішній, так і у зовнішній політиці. У президентських республіках, наприклад, у США глава держави, як правило, очолює виконавчу владу, яка здійснюється ним як самостійно, так і за посередництва уряду (адміністрації президента) країни.

Світова практика знає численні спроби відмовитися від формального визнання посади одноособового глави держави і тлумачити цю важливу офіційну посаду як колегіальну, що найчастіше набирає форми регентської або федеральної ради. Водночас слід визнати, що в більшості сучасних країн функціонує інститут одноособового глави держави, яким виступає президент або монарх[37]. В Україні на певних етапах її політичного розвитку інститут глави держави уособлювали як висунуті на вершину політичної піраміди за посередництва механізмів військової демократії гетьмани (наприклад, Б. Хмельницький, К. Розумовський, І. Мазепа), так і обрані в межах цивільних процедур представницької або прямої демократії президенти (М. Грушевський, Л. Кравчук, Л. Кучма, В.Ющенко).

На сучасному етапі державотворення в Україні інститут Президента був введений у дію Законом УРСР «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР» від 5 липня 1991 р. Відповідно, до Конституції УРСР 1978 р. було додано главу 12-1 «Президент України». У статті 114-1 Конституції УРСР 1978 р. було записано, що Президент України є главою виконавчої влади в Україні. Згодом був прийнятий Закони України «Про Президента України», а ще пізніше – Закон України «Про вибори Президента України» від 5 березня 1999 р. (Законом України від 18 березня 2004 р. № 1630-IV цей закон було викладено в новій редакції). Крім того, 8 грудня 2004 р. було прийнято також Закон України „Про особливості застосування Закону України „Про вибори Президента України” при повторному голосуванні 26 грудня 2004 р.

Світова практика свідчить, що для стабільності конституційного ладу, узгодженого функціонування державного механізму, вищого представництва в міжнародних відносинах інститут глави держави є об'єктивно необхідним. Тому президент в сучасних республіках наділяється, як правило, широкими повноваженнями у сфері взаємовідносин із законодавчою, виконавчою та судовою владою, є своєрідним арбітром між ними, символом єдності держави, її офіційним представником. Глава держави забезпечує функціонування державних інституцій у режимі конструктивного співробітництва, спрямовує зусилля різних гілок влади на розв'язання актуальних проблем країни.

Саме в такому аспекті закріплені, зокрема, повноваження Президента України, який згідно з Конституцією України (ст. 102) є не тільки главою держави і виступає від її імені, а й гарантом державного суверенітету і територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Визнання Президента України главою держави має суттєве значення. Після політичної реформи 2004 р. Конституція виходить з того, що Президент не належить до виконавчої гілки державної влади. З іншого боку, повноваження Президента України сформульовані в оновленій Конституції таким чином, що це вимагає від нього політичної відповідальності за діяльність поданих ним на затвердження Верховною Радою України окремих членів Кабінету Міністрів, Голови Служби безпеки України, а також призначених ним голів місцевих державних адміністрацій.

Як свідчить світова практика, нормальному представництву держави у внутрішній політиці і міжнародних відносинах більше відповідає ситуація, коли президенту належить статус глави держави, а не просто вищої посадової особи або глави виконавчої влади. Треба врахувати й те, що важливим завданням президента будь-якої країни є забезпечення функціонування органів державної влади, держапарату в рамках певного стратегічного вектора, політичного курсу. Таким чином, президент в більшості випадків не може належати до якоїсь однієї владної структури.

Політична позиція президента часто нагадує роль політичного арбітра у взаєминах між окремими гілками та органами державної влади. Це особливо помітно в тих випадках, коли президент обирається на свій пост не парламентом, а всенародним голосуванням (Франція, Португалія, Болгарія, Польща). В цілому ж, визнання президента главою держави є традиційним у конституціях багатьох країн світу. Подібна характеристика президентів міститься, наприклад, у конституціях Росії, Казахстану, Республіки Молдова.

Правовий аналіз вітчизняного Основного Закону дає підстави для висновку про те, що Президент України займає особливе місце в системі органів державної влади і не належить виключно до жодної з гілок державної влади, про які йдеться у ст. 6 Конституції. Він отримує свої повноваження безпосередньо від народу, оскільки обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування терміном на п'ять років.

Водночас високий статус Президента України не означає відсутності його політичної та юридичної відповідальності перед народом. Його повноваження обмежені п'ятирічним терміном. Одна й та сама особа не може бути Президентом України більше ніж два строки підряд. Вибори Президента проводяться на альтернативній основі. У разі вчинення Президентом державної зради або іншого злочину він може бути усунений зі свого поста Верховною Радою України в порядку процедури імпічменту. Акти Президента можуть бути визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України.

Реалізуючи свою політичну волю, Президент України може вживати тільки закріплені за ним Конституцією і законами України повноваження, тобто діяти виключно в межах її приписів. В цьому сенсі на нього повною мірою розповсюджуються норми, передбачені статтями 19, 90, 106, 110-112 Основного Закону України. У тексті офіційної присяги Президента України є такі слова: «Зобов'язуюсь... додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

Президент України – гарант додержання Конституції України. Відповідно, він суттєво впливає на режим стабільності закріпленого в Україні конституційного ладу і законності, забезпечення прав людини і громадянина, утвердження конституціоналізму в цілому. Положення ст. 102 Конституції свідчать про те, що Президент України несе персональну відповідальність за узгоджену безперервну роботу механізмів захисту Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, за вжиття заходів щодо ефективного функціонування всіх владних державних структур у конституційному режимі.

Президент України вступає на пост не пізніше ніж через тридцять днів після офіційного оголошення результатів виборів, з моменту складення присяги народові на урочистому засіданні Верховної Ради України.

Приведення Президента України до присяги здійснює Голова Конституційного Суду України. Президент України складає присягу такого змісту: «Я, (ім'я та прізвище), волею народу обраний Президентом України, заступаючи на цей високий пост, урочисто присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюсь усіма своїми справами боронити суверенітет і незалежність України, дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, обстоювати права і свободи громадян, додержуватися Конституції України і законів України, виконувати свої обов'язки в інтересах усіх співвітчизників, підносити авторитет України у світі».

Президент України, обраний на позачергових виборах, складає присягу у п'ятиденний строк після офіційного оголошення результатів виборів. На час виконання своїх повноважень він користується правом недоторканності. В юридичному сенсі дане положення означає, що Президент України не несе на час виконання своїх повноважень кримінальної відповідальності, проти нього також не може бути порушена кримінальна справа.[38] За посягання на честь і гідність Президента України винні особи притягаються до відповідальності на підставі закону. Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки він не був усунений з поста в порядку імпічменту.

Президент України виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента України. Його повноваження припиняються достроково у разі: 1) відставки; 2) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я; 3) усунення з поста в порядку імпічменту; 4) смерті.

Відставка Президента України набуває чинності з моменту проголошення ним особисто заяви про відставку на засіданні Верховної Ради України. Неможливість виконання Президентом своїх повноважень за станом здоров'я має бути встановлена на засіданні парламенту України і підтверджена рішенням, прийнятим більшістю від її конституційного складу на підставі письмового подання Верховного Суду України – за зверненням Верховної Ради України, і медичного висновку.

На основі ст. 111 Конституції України, Президент України може бути усунений з поста Верховною Радою України в порядку імпічменту у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину. Питання про його усунення з поста ініціюється звичайною більшістю голосів від конституційного складу Верховної Ради України.

Для проведення розслідування парламент України створює спеціальну тимчасову слідчу комісію, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі. Висновки і пропозиції цієї комісії розглядаються на засіданні Верховної Ради, яка за наявності підстав не менш як двома третинами голосів від її конституційного складу приймає рішення про звинувачення Президента України.

Рішення про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту приймається парламентом України не менш як трьома четвертими голосів від її конституційного складу після перевірки справи Конституційним Судом України і отримання його висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про імпічмент та отримання висновку Верховного Суду України про те, що діяння, в яких звинувачується Президент України, містять ознаки державної зради або іншого злочину.

У разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до ст. 108-111 Конституції України виконання обов'язків Президента України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на Голову Верховної Ради України, який в період виконання ним обов'язків Президента України не може здійснювати повноваження, передбачені пунктами 2, 6-8, 10-13, 22, 24, 25, 27, 28 ст. 106 Конституції України. Це означає, що він не може звертатися з посланнями до народу, призначати всеукраїнський референдум щодо внесення змін до Конституції України або за народною ініціативою, припиняти повноваження Верховної Ради України, вносити до Верховної Ради подання про призначення Міністра оборони та Міністра закордонних справ України, призначати на посаду та звільняти з посади за згодою Верховної Ради України Генерального прокурора України, призначати на посади та звільняти з посад третину складу Конституційного Суду України, здійснювати помилування тощо.

Вибори Президента України

Основи виборів Президента України встановлюються Конституцією України, згідно з якою Президентом України може бути обраний громадянин України, який досяг 35 років, має право голосу, проживає в Україні протягом останніх 10 перед днем виборів років та володіє державною мовою. Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку (ст. 103 Конституції України). Організація і проведення виборів Президента України регулюється Конституцією України, Законом України «Про вибори Президента України» в редакції від 18 березня 2004 р., Законом України «Про Центральну виборчу комісію» та іншими.

Чергові вибори Президента України проводяться в останню неділю останнього місяця п'ятого року його повноважень. У разі дострокового припинення повноважень вибори Президента проводяться в період дев’яноста днів з дня припинення його повноважень.

Вибори президента будь-якої країни безпосередньо народом – це більш демократична практика, ніж вибори президента парламентом (ФРН) або колегією виборщиків (США). В сучасних умовах такі вибори передбачені конституціями Австрії, Фінляндії, Румунії, Словенії, Литви тощо. Проте ця відмінність не має принципового значення. Головним у даному разі є те, що шляхом загальних виборів Президент України одержує свій мандат безпосередньо від народу, а це дає йому можливість бути політично незалежною, автономною щодо інших гілок державної влади в Україні фігурою.  

Право висування кандидатів на пост Президента України належить громадянам України, які мають право голосу. Це право реалізується ними через політичні партії та їх виборчі блоки, а також шляхом самовисування у порядку, визначеному законом. Вибори Президента України призначаються Верховною Радою України (ст. 85 Конституції України). Згідно з частиною 5 ст. 103 Конституції України останні чергові вибори Президента України відбулися 26 грудня 2004 р. В результаті народного волевиявлення Президентом України був обраний В. Ющенко.

Вибори Президента України здійснюються на засадах: 1) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у виборчий процес; 2) політичного плюралізму та багатопартійності; 3) публічності та відкритості; 4) свободи передвиборної агітації; 5) рівності всіх кандидатів на пост Президента України; 6) рівних можливостей доступу кандидатів зо засобів масової інформації.

Вибори Президента України є загальними. Право обирати Президента мають громадяни України, яким на день виборів виповнилося 18 років. Вибори Президента України можуть бути черговими, позачерговими (достроковими) і повторними.

Вибори Президента України є рівними, тобто громадяни України беруть участь у виборах на рівних засадах і кожен виборець має один голос. Вибори є прямими, що означає, що Президент обирається безпосередньо народом. Голосування на виборах Президента України є таємним; контроль за волевиявленням виборців забороняється. Підготовка і проведення виборів Президента здійснюється прозорих і відкритих для громадськості процедур.

Вибори Президента України проводяться по єдиному загальнодержавному одномандатному виборчому округу, який включає в себе всю територію України. Територія цього округу поділяється на 225 територіальних виборчих округів. Рішення про їх утворення приймається Центральною виборчою комісією (далі – ЦВК) не пізніше як за 110 днів до дня виборів. Список територіальних округів із зазначенням їх номерів ЦВК публікує в офіційних засобах масової інформації.

Для проведення голосування і підрахунку голосів на виборах Президента України територія селищ, міст, районів у містах, що входять до складу територіального виборчого округу поділяється на виборчі дільниці. Виборчі дільниці можуть бути звичайними, спеціальними та закордонними. Звичайні виборчі дільниці утворюються з розрахунку на кількість виборців від 20 до 3000 осіб.

Для організації роботи по виборах Президента утворюються виборчі комісії: Центральна, територіальні (225), дільничні (понад 30 тисяч). Центральна виборча комісія (ЦВК) є державним органом, який утворюється відповідно до Конституції України та Закону України «Про Центральну виборчу комісію». Територіальні комісії утворюються не пізніш як за 80 днів до дня проведення виборів Президента України. До їх складу включаються всі внесені представники від кандидатів на пост Президента України. Голова, заступник голови та секретар територіальної виборчої комісії не можуть бути представниками одного й того ж кандидата. Це має суттєве значення для забезпечення режиму законності в процесі проведення виборів.

Дільничні виборчі комісії утворюються відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як за 35 днів до дня виборів. Повноваження територіальних та дільничних виборчих комісій починаються з дня, наступного після прийняття рішень про їх утворення і закінчуються через 15 днів після офіційного оприлюднення ЦВК повідомлення про результати виборів Президента.

Повноваження виборчих комісій різних рівнів визначаються їх завданнями і функціями. Зокрема, Центральна виборча комісія приймає обов'язкові для застосування виборчими комісіями роз'яснення з питань Закону «Про вибори Президента України», контролює використання призначених на проведення виборів коштів Державного бюджету України, проводить реєстрацію кандидатів на пост Президента України, вирішує питання використання засобів масової інформації для проведення передвиборної агітації, забезпечує виготовлення передвиборних плакатів кандидатів, здійснює контроль за надходженням та використанням коштів особистих виборчих фондів кандидатів, забезпечує централізоване виготовлення бюлетенів установленого зразка тощо.

Територіальна виборча комісія здійснює в межах відповідного територіального виборчого округу контроль за додержанням законодавства про вибори Президента України, утворює виборчі дільниці, встановлює їх нумерацію, спрямовує діяльність дільничних виборчих комісій, контролює складання списків виборців і подання їх для загального ознайомлення, реєструє офіційних спостерігачів від кандидатів та партій (блоків) у відповідному територіальному окрузі, встановлює підсумки голосування по округу тощо.

Дільнична виборча комісія перевіряє точність списку виборців на виборчій дільниці, організовує на виборчій дільниці голосування, проводить підрахунок голосів, поданих в день голосування на виборчій дільниці, розглядає в межах своїх повноважень звернення, заяви і скарги з питань підготовки виборів та організації голосування на дільниці та приймає по них рішення тощо.

Для проведення виборів Президента України виконавчими органами сільських, селищних, міських (де немає районних рад), районних у містах рад або органами, що відповідно до закону здійснюють їх повноваження, складаються загальні списки виборців по кожній виборчій дільниці, до яких включаються всі громадяни, які на день виборів досягли або досягнуть 18-річного віку.

Важливою стадією виборчого процесу є висування і реєстрація кандидатів у Президенти України. Право висувати кандидата на пост Президента України належить політичним партіям, які були зареєстровані в Міністерстві юстиції не пізніш як за один рік до дня виборів. Це право реалізується партією як безпосередньо, так і через об'єднання партій у виборчий блок. Кандидатом на пост Президента від партії або виборчого блоку партій може бути як член цієї партії, так і позапартійний громадянин. Висунення кандидата виборчим блоком партій здійснюється на міжпартійному з’'їзді (зборах, конференції). З’їзд має право висувати кандидата на пост Президента України при умові, що в ньому бере участь не менш як 200 делегатів.

Кандидат у Президенти може брати участь у виборах якщо його кандидатуру підтримає своїми підписами не менш як 500 тисяч громадян України, які мають право голосу, в тому числі не менш як по 20 тисяч громадян у кожному з двох третин регіонів (Автономна Республіка Крим, області, міста Київ та Севастополь) України. ЦВК у триденний строк з дня реєстрації кандидата приймає рішення про затвердження форми підписного листа для кожного кандидата.

Ніхто не має права примушувати виборця підтримати кандидата, платити коштами, товарами або послугами за підписи, а також перешкоджати йому у підтримці конкретних кандидатів. В одному підписному листі мають бути підписи мешканців лише одного населеного пункту. Забороняється організовувати збирання підписів на підприємствах, в установах і організаціях.

Якщо висування кандидата на пост Президента України здійснюється шляхом самовисування, то громадянин, який відповідно до Конституції може бути обраний Президентом України, повинен подати до ЦВК засвідчену в установленому порядку заяву про самовисунення кандидатом на пост Президента України.

В заяві про самовисунення має бути підтверджена згода кандидата на оприлюднення його біографічних відомостей, а також декларації про майно та доходи. У заяві про самовисунення кандидат у Президенти зобов’язується передати протягом місяця після офіційного оприлюднення результатів виборів в управління іншій особі належні йому підприємства та корпоративні права і припинити діяльність чи скласти представницький мандат, які вважаються за законом несумісними з постом Президента України.

Всі кандидати на пост Президента вносять на спеціальний банківський рахунок ЦВК грошову заставу у розмірі 500 тисяч гривень.

Важливою стадією виборчого процесу є проведення передвиборної агітації. За законом агітація починається наступного дня після реєстрації кандидата на пост Президента ЦВК і закінчується о 24 годині останньої п’ятниці перед днем виборів. Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими засобами, що не суперечать Конституції і законам України. Встановлено, що громадяни України мають право вільно і всебічно обговорювати передвиборні програми кандидатів, їх політичні, ділові та особисті якості, вести агітацію за або проти кандидатів на зборах, мітингах, у дискусіях, пресі, на радіо і телебаченні. За рахунок коштів, що виділяються з Державного бюджету України на проведення виборчої кампанії ЦВК забезпечує виготовлення передвиборних плакатів кандидатів. Їх виготовляють з розрахунку – по 5 плакатів кожного з кандидатів на одну виборчу комісію.

Кандидатам у Президенти України надається право безоплатного користування державними засобами масової інформації шляхом надання їм рівноцінного і однакового за обсягом часу мовлення на загальнодержавному рівні, а також в межах окремих регіонів. Вони мають право на безоплатне розміщення текстів своїх передвиборних програм обсягом до 12 тисяч друкованих знаків в газетах «Голос України» та «Урядовий кур'єр».

Забороняється брати участь у передвиборній агітації особам, які не є громадянами України, а також органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, їх посадовим і службовим особам. Участь у передвиборній агітації забороняється також членам виборчих комісій під час виконання ними своїх службових обов’язків. Фінансування передвиборної агітації здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а також коштів виборчих фондів кандидатів на пост Президента України.

Законодавство встановлює гарантії діяльності кандидатів на пост Президента України. Кожен з них має право мати у кожному з територіальних округів по одній довіреній особі, а також п'ять довірених осіб на території загальнодержавного виборчого округу.

Голосування проводиться в день виборів або в день повторного голосування з 8-ї до 20-ї години. На закордонних виборчих дільницях голосування проводиться за місцевим часом тієї країни, я якій були утворені дільниці. Про час і місце голосування дільнична виборча комісія сповіщає виборців не пізніш як за 7 днів до дня виборів. Голосування проводиться в спеціально відведених приміщеннях. Кожен виборець голосує особисто. Голосування за інших осіб не допускається. Виборчі бюлетені видаються виборцям членами дільничної виборчої комісії на підставі списку виборців за умови пред'явлення документа, що засвідчує його особу. У бюлетені для голосування виборець робить позначку «плюс» (+) або іншу, що засвідчує його волевиявлення, у квадраті проти прізвища кандидата, за якого він голосує.

Підрахунок голосів на виборчій дільниці здійснюється виключно членами дільничної виборчої комісії в тому ж приміщенні, де відбувалося голосування. Під час підрахунку голосів ніхто не має права робити позначок або записів на бюлетенях для голосування. У новому виборчому законі дуже детально виписана процедура підрахунку голосів. На підставі протоколів дільничних виборчих комісій територіальна виборча комісія на своєму засіданні підраховує результати виборів по округу. В свою чергу, ЦВК на підставі протоколів територіальних виборчих комісій про підсумки голосування в межах відповідних округів не пізніш як на десятий день з дня виборів встановлює результати голосування по виборах Президента України, про що складається протокол.

Обраним Президентом України вважається кандидат, який одержав на виборах більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. При повторному голосуванні обраним Президентом України вважається кандидат, який за підсумками повторного голосування одержав більшу, ніж інший кандидат, кількість голосів виборців, які взяли участь у голосуванні. У разі, коли повторне голосування проводилося лише по одній кандидатурі, кандидат вважається обраним Президентом України, якщо він одержав більше половини голосів виборців, які взяли участь у голосуванні.