Явище деривації, надання кулі стійкості у польоті.

Під час польоту кулі сила опору повітря і сила тяжіння намагаються повернути кулю головною частиною назад. Тому під дією цих сил куля почне “перекидатися”, сила опору повітря зростатиме, відстань польоту кулі зменшуватиметься.

Для забезпечення правильного польоту кулі в повітрі (головною частиною вперед, назустріч потоку повітря, що набігає) її необхідно стабілізувати.

Стабілізація кулі в повітрі забезпечуєтьсянаданням кулі (снаряду) швидкого обертального руху вздовж своєї осі.

В сучасних зразках зброї надання кулі (снаряду) обертального руху надається гвинтовою нарізкою каналу ствола зброї (напрямок нарізки правий, кулі надається обертальний рух за годинниковою стрілкою). Стійкість кулі, що обертається, в польоті пояснюється властивістю гіроскопа - куля на зразок дзиґи, яка не падає, доки має достатню швидкість обертання.

Явище деривації.

Деривація- відхилення кулі, що обертається, від своєї траєкторії в бік обертання. Це - побічне явище стабілізації польоту кулі обертанням.

Траєкторія кулі за своєю формою не є прямою лінією, а наближена до параболи. Внаслідок одночасної дії на кулю обертального руху і опору повітря, що намагається перекинути кулю головною частиною назад, вісь кулі відхиляється від напрямку польоту в бік обертання. Відбувається це тому, що повітряний потік постійно намагається при підняти головну частину кулі. Тому куля починає займати найбільш вигідне з точки зору положення, так, щоб вісь обертання максимально співпадала з дотичною до траєкторії. Саме це і відхиляє кулю в бік обертання.

Напрямок цього відхилення (деривації) співпадає з напрямком обертання кулі. Оскільки нарізка в каналі ствола сучасної зброї права, то і куля обертається праворуч, відповідно і відхилення (деривація) кулі відбувається праворуч.

Причинами деривації є:

· Обертальний рух кулі. Чим вища його швидкість, тим більша деривація.

· Опір повітря. Чим він більший, тим більша деривація.

· Кривизна траєкторії. Чим менший кут кидання, тим більша деривація.

За відсутності хоча б однієї причини явища деривації не буде.

Прицілювання.

Прицілюваннячи наведенняценадання вісі каналу ствола зброї необхідного для стрільби положення в просторі.

Надання вісі каналу ствола необхідного положення в горизонтальній площині називається горизонтальним наведенням. Надання осі каналу ствола необхідного положення у вертикальній площині називається вертикальним наведенням.

Наведення здійснюється за допомогою прицільних пристосувань і механізмів наведення і виконуються в два етапи.

Спочатку на зброї за допомогою прицільних пристосувань будується схема кутів, що відповідає відстані до цілі і виправленням на різні умови стрільби. Потім за допомогою механізмів наведення сполучається побудована на зброї схема кутів зі схемою, визначеної на місцевості.

Якщо горизонтальне і вертикальне наведення здійснюється безпосередньо по цілі чи по допоміжній точці поблизу від цілі, то таке наведення називається прямим.

При стрільбі зі стрілецької зброї і гранатометів застосовується пряме наведення, яке здійснюється за допомогою однієї прицільної лінії.

Прицільна лініяце пряма лінія, що з’єднує середину прорізу прицілу з вершиною мушки.

Для здійснення наведення за допомогою відкритого прицілу необхідно попередньо шляхом переміщення цілика надати прицільній лінії таке положення, при якому між цією лінією і віссю каналу ствола утвориться у вертикальній площині кут прицілювання, що відповідає відстані до цілі, а горизонтальній площини – кут, дорівнює боковому виправленню, що залежить від швидкості бічного вітру, чи деривації швидкості бічного руху цілі. Потім шляхом направлення прицільної лінії в ціль додати осі каналу ствола необхідне положення в просторі.

У зброї, що має постійну положення цілика, необхідне положення осі каналу ствола у вертикальній площині надається шляхом вибору точки прицілювання, що відповідає відстані до цілі та напрямку прицільної лінії в цю точку. У зброї, що має нерухому в бічному напрямку проріз прицілу, необхідне положення осі каналу ствола в горизонтальній площині надається шляхом вибору точки прицілювання, що відповідає бічному направленню і напрямку в неї прицільної лінії.