Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Трудовий договір укладається зазвичай у письмовій формі.
ТРУДОВЕ ПРАВО
1. ТРУДОВИЙ ДОГОВІР: ПОНЯТТЯ, ЗМІСТ І ВИДИ. Трудовий договір- це угода між працівником і власником установи, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Сторонами трудового договору є роботодавець і найманий працівник. Зміст трудового договору становлять умови, визначені угодою сторін: - місце роботи.Під місцем роботи розуміється певне підприємство, установа, організація, що розташовані в даній місцевості. - трудова функція працівника.Трудову функцію визначають через встановлення в трудовому договорі професії, спеціальності, кваліфікації для робітника і посади для службовця. - розмір оплати праці -домовленість про заробітну плату, яка визначається угодою сторін на підставі чинного законодавства і не може бути нижчою за розмір мінімальної заробітної плати. - час початку роботи. Трудові договори можуть бути безстроковими або строковими (укладатися на строк, визначений угодою сторін). Трудовий договір укладається зазвичай у письмовій формі. При укладанні трудового договору сторони можуть обумовити випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Термін випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, передбачених законодавством, за узгоджен ням з профкомом — шести місяців; для робітників — місяць. Види трудових договорів за різними критеріями. Ø залежно від терміну. · Трудовий договір на невизначений строк (безстроковий). Це звичайний трудовий договір між роботодавцем і найманим працівником. · Трудовий договір на певний строк - це строковий трудовий договір, може укладатися лише у випадках, встановлених у законодавстві, а також у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи, умов її виконання або інтересів працівника. · Особливим видом трудового договору є контракт. Під контрактом розуміють особливий вид трудового договору, який укладається у письмовій формі на строк, визначений угодою сторін, у якому права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. · Трудовий договір про тимчасову роботу укладають з працівниками, прийнятими на роботу до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутнього працівника — до чотирьох місяців. · Трудовий договір про сезонну роботу. Сезонними вважаються роботи, які з природних і кліматичних умов виконуються не весь рік, а впродовж певного періоду (сезону), але не більше ніж 6 місяців. З працівником, котрий виконує сезонні роботи, укладають трудовий договір. · Трудовий договір з працівником-іноземцем останнім часом набув поширення у зв'язку з активними міграційними процесами, діяльністю спільних підприємств. · Ще одним видом трудового договору є трудовий договір про сумісництво. Сумісництвом вважається виконання працівником, окрім основної роботи, іншої регулярно оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або на іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом. Від сумісництва потрібно відрізняти суміщення професій і посад, під яким розуміється форма організації праці, коли працівник (за його згодою), впродовж робочого дня або робочої зміни водночас з основною роботою, зумовленою трудовим договором, виконує додаткову за іншою професією або на іншій посаді на тому ж підприємстві, установі, організації, за що отримує відповідну оплату. Суміщення відрізняється від сумісництва тим, що робота, яка суміщається, виконується в межах одного трудового договору, в межах робочого часу, відведеного для цього, і на тому ж самому підприємстві, установі, організації.
1. ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ. Трудове законодавство передбачає наступні підстави припинення трудового договору: • Угода сторін. Будь-який трудовий договір може бути припинений за угодою обох сторін. При цьому ініціатива може вийти як від працівника, так і від роботодавця. День припинення роботи визначають сторони. Звільнення проводиться за п. 1 ст. 36 КЗпП України з відповідним записом у трудовій книжці. Анулювання домовленостей може мати місце лише за взаємної угоди про це роботодавця і працівника. • Відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв"язку зі зміною істотних умов праці (п. 6 ст. 36 КЗпП). • Підстави, передбачені контрактом (п. 8 ст. 36 КЗпП). Звільнення за цією підставою матиме місце, якщо у контракті сторонами буде передбачено додаткові підстави припинення трудового договору. Ст. 21 КЗпП дає сторонам змогу передбачити таке (наприклад, невиконання сторонами взятих на себе зобов'язань за контрактом та ін.). У такому випадку в наказі про звільнення не називається підстава конкретного контракту, а узагальнена підстава, сформульована у п. 8 ст. 36 КЗпП. • Припинення трудового договору за ініціативою працівника. Працівник має право розірвати будь-який трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. Для такого звільнення не вимагається жодних поважних причин, головним вважається бажання працівника. Після закінчення двох тижнів роботодавець видає наказ про звільнення, зобов'язаний провести розрахунок з працівником і видати йому трудову книжку. Якщо працівник після закінчення терміну попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не має права звільняти його згідно з поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошений інший працівник, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. • Переведення працівника з його згоди на інше підприємство,в установу, організацію або перехід на виборну посаду (п. 5 ст. 36 КЗпП). • Розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця. - Звільнення працівника у зв 'язку з змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією, банкрутством або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників (п. 1 ст. 40). - Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або спиту здоров 'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи (п. 2 ст. 40 КЗпП). -Систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. З ст. 40 КЗпП). - Прогул (у тому числі відсутність на роботі понад 3 год упродовж робочого дня) без поважних причин (п. 4 ст. 40 КЗпП). Прогулом визнається відсутність працівника без поважних причин на робочому місці понад 3 год сумарно протягом робочого дня, наприклад, у зв'язку з поміщенням у медвитверезник, самовільне використання без погодження з керівником днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору або терміну, який працівник зобов'язаний відпрацювати за державним направленням після закінчення вищого навчального закладу. - Нез 'явлення на роботу понад чотири місяці підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не враховуючи відпустки за вагітністю і пологами, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (п. 5 ст. 40 КЗпП). - Поновлення на роботі працівника, котрий раніше виконував цю роботу (п. 6 ст. 40 КЗпП). Випадком, коли роботодавець може розірвати трудовий договір з працівником, є поновлення на роботі попереднього працівника, який раніше виконував цю роботу. Звільнення за цією підставою допускається, коли органи, що розглядають трудові спори, поновлюють на роботі працівника, незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу. - Поява на роботі в нетверезому стані, в стані наркотичного або токсичного сп 'яніння (п. 7 ст. 40 КЗпП). дає роботодавцю право на його звільнення працівника, якщо такий стан підтверджений певними доказами: медичним висновком. • Розірвання трудового договору за ініціативою третіх осіб. Трудовий договір може бути припинений на вимогу третіх осіб, які не є стороною трудового договору (суди, військкомати, профспілкові органи). Це відбувається у випадках: - набуття законної сили вироком суду, яким працівник засуджений (крім випадків умовного засудження і відстрочення виконання вироку) до покарання, що виключає можливість продовження даної роботи (п. 7 ст. 36 КЗпП). - скерування працівника за постановою суду до лікувальнотрудового профілакторію (ст. 37 КЗпП). Підставою для звільнення в цьому випадку є постанова суду про скерування алкоголіків, а також наркоманів до лікувально-трудового профілакторію; - призов або вступ працівника на військову службу чи альтернативну (невійськову) службу (п. З ст. 36 КЗпП). - розірвання трудового договору на вимогу профспілкового або іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (ст. 45 КЗпП), якщо керівник порушує законодавство про працю, колективні договори й угоди і законодавство пропрофспілки.
2. РОБОЧИЙ ЧАС: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ. Робочий час - це встановлений законодавством або на його основі відрізок календарного часу, впродовж якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи й умов трудового договору повинен виконувати трудові обов'язки. Розрізняють: · нормальний - тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 год на тиждень, Норма робочого часу - це встановлена законом, колективним або трудовим договором для працівника тривалість його робочого часу за певний календарний період - день, тиждень, місяць. Робочий день - тривалість робочого часу в годинах і хвилинах упродовж доби (8 год. при п’ятиденному тижні) Робочий тиждень - тривалість робочого часу впродовж календарного тижня. (п'ятиденний з двома вихідними і шестиденний -з одним)
· скорочений - для осіб, робота яких пов'язана зі шкідливими умовами праці та для неповнолітніх працівників з метою охорони їх здоров'я, встановлено скорочену тривалість робочого часу - від 24 до 36 год на тиждень.
· неповний робочий час. При встановленні неповного робочого дня або неповного робочого тижня відповідно зменшується обсяг трудових обов'язків та заробітної плати працівника, яка виплачується йому пропорційно відпрацьованому часу, а при відрядній оплаті — за фактичним відробітком. · Особливий вид робочого часу - надурочні роботи - роботи, які проводяться понад норму робочого часу, встановлену законодавством або локальними правовими актами. Працівники допускаються до надурочних робіт за попередньою згодою профкому у випадках, передбачених ст. 62 КЗпП. Заборонено залучати до надурочних робіт: вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; осіб, молодших від 18 років; працівників, котрі навчаються в загальноосвітніх школах і професійно-технічних училищах без відриву від виробництва, в дні занять. Надурочна робота компенсується подвійною оплатою. Законодавством встановлено, що надурочні роботи не можуть проводитись понад 4 години протягом двох днів підряд і не більше 120 годин на рік.
3. ЧАС ВІДПОЧИНКУ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ. Під часом відпочинку розуміється визначений законом або на його підставі час, упродовж якого працівник вільний від виконання трудових обов'язків і має право використовувати його на власний розсуд. Види часу відпочинку: · перерви впродовж робочого дня (зміни). Перерва для відпочинку і харчування надається тривалістю не більше 2-х годин. Така перерва повинна надаватись через 4 год після початку роботи. Перерви для відпочинку і харчування не включаються у робочий час і не оплачуються. · щоденний відпочинок (міжзмінна перерва). · вихідні дні (щотижневий відпочинок). · святкові та неробочі дні; Законодавством України про працю передбачені такі святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня - Різдво Христове; 8 березня - Міжнародний жіночий день; 1 і 2 травня - День міжнародної солідарності трудящих; 9 травня -День Перемоги; 28 червня - День Конституції України; 24 серпня - День незалежності України. Робота також не проводиться і в дні великих релігійних свят. Такі дні називаються «неробочими». · щорічні відпустки. Відпустка - час відпочинку, який обчислюється в календарних днях і надається працівникам зі збереженням місця роботи і заробітної плати за відпрацьований робочий рік. Закон України «Про відпустки» передбачає такі її види: 1. Щорічні відпустки: -Основна- не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, що відлічується від дня укладання трудового договору. Святкові та неробочі дні (ст. 73 КЗпП) не враховуються при визначенні тривалості відпусток. -додаткова за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці; -додаткова за особливий характер праці; -інші додаткові, передбачені законодавством. 2. Додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (на час складання сесії). 3. Творча відпустка (для написання дипломної роботи). 4. Соціальні відпустки: у зв'язку з вагітністю та пологами; для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; додаткова для працівників, які мають дітей. 5. Відпустки без збереження заробітної плати (14 днів протягом року). Щорічні відпустки за перший рік надаються, як правило, через 6 місяців безперервної роботи на підприємстві.
|
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-05-30; просмотров: 134. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |