Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

ТРУДОВЕ ПРАВО

Поняття, предмет трудового права в Україні

Предметом правового регулювання такої галузі права, як трудове є, насамперед, трудові відносини, тобто суспільні відносини, що виникають у процесі застосування людиною своїх здібностей у виконанні певної трудової функції. Предметом правового регулювання норм трудового права є також відносини, що тісно пов'язані з трудовими. Трудове право - окрема галузь права України, яка регулює відносини, що виникають у процесі реалізації особою права на працю. Трудове право являє собою внутрішньо єдину, цілісну систему загальнообов’язкових правил поведінки, що регулюють трудові, а також деякі інші, тісно зв'язані з трудовими, відносини найманих працівників.

ДжерелатрудовогоправаУкраїни.

Трудове право є стабільною, давно сформованою галуззю права зі своєю величезною нормативною базою, яка й визначає основне джерело трудового права – нормативно-правові акти. До них відносять Конституцію України, Закони України "Про зайнятість населення", "Про колективні договори і угоди", "Про охорону праці", "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", Кодекс законів про працю, "Про відпустки", "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати", "Про порядок вирішення колективних трудових спорів(конфлікті)" та інші, постанови ВРУ, Укази й розпорядження Президента України, Постанови й розпорядження КМУ, інструкції, правила, положення, накази міністерств, державних комітетів, відомств, міжгалузеві, міжнародні й тарифні угоди. Особливим джерелом трудового права є міжнародні договори, ратифіковані ВРУ. Ратифіковано близько 50 конвенцій спеціалізованого органу ООН з питань праці - Міжнародної організації праці. У трудових колективах також здійснюється нормотворча робота - прийняття локальних норм, до яких можна віднести Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про преміювання, колективні договори, накази тощо.

Поняття та порядок укладення колективного договору

Колективний договір як договір, тобто локальний нормативний акт, що регулює виробничі, трудові й соціально-економічні відносини на підприємстві, в установах, організаціях. Колективна угода являє собою нормативний акт, який регулює такі самі відносини, що й колективний договір, але на державному, регіональному та галузевому рівнях. Колективна угода має декілька видів: генеральна угода, галузева, регіональна. Порядок укладання колективних договорів (угод) визначається Законом України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. та КЗпП. Сторонами генеральної угоди виступають: професійні спілки, які об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди; власники чи уповноважені ними органи, які об'єдналися для ведення колективних переговорів та укладення генеральної угоди, на чиїх підприємствах зайнято більшість найманих працівників держави. Сторонами угоди на галузевому рівні є власники, об'єднання власників чи уповноважені ними органи і профспілки, об'єднання профспілок або інших представницьких організацій трудящих, які мають відповідні повноваження, достатні для ведення переговорів, укладення угоди та реалізації її норм на більшості підприємств, що входять у сферу їхніх дій. Угода на регіональному рівні укладається між місцевими органами державної влади або регіональними об'єднаннями підприємців, якщо вони мають відповідні повноваження, і об'єднаннями профспілок чи іншими органами, якщо їх уповноважили трудові колективи.

Поняття та порядок укладення трудового договору

Трудовий договір як угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка наймає працівників, зобов'язується виплачувати працівникові заробітну платню і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Укладати трудовий договір працівник може на одному або водночас на декількох підприємствах, в установах, організаціях. Стороною трудових правовідносин є передовсім фізичні особи. Іншою стороною виступає власник підприємства, установи, організації, уповноважений ним орган чи фізична особа. Права та обов'язки сторін поділяються на: безпосередні, що визначаються сторонами; похідні, що передбачені законодавством, котрі своєю чергою поділяються на необхідні умови, та додаткові умови.

Випробуванняприприйняттінароботу

Однією з додаткових умов трудового договору є визначення строку випробування під час прийняття на роботу. Строк випробування не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках - шести місяців(державні службовці, керівники). Для робітників - один місяць. Окремим категоріям працівників строк випробування не встановлюється: які не досягли 18 річного віку; молоді спеціалісти, що закінчили вищі навчальні заклади і в установленому порядку направлені на роботу; осіб, переведених з іншого місця роботи та інших категорій працівників.

Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника

Законодавством передбачено обов'язкове письмове попередження працівником власника про звільнення за два тижні до припинення трудових відносин. Коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, запропонований працівником. Для деякої категорії працівників законодавством уведено обмеження щодо припинення трудового договору в певний період за власним бажанням: молоді спеціалісти протягом терміну, визначеного в направленні на роботу або за договором, а також для осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі. Розірвання молодим спеціалістом угоди до закінчення трьох років після її укладення можливе з поважних причин: установлення інвалідності 1 або 2 групи; установлення інвалідності 1 або 2 групи у дружини(чоловіка) випускника, одного з батьків(осіб які їх заступають) випускника; якщо молодий спеціаліст - вагітна жінка; мати чи батько, які мають дитину у віці до трьох років; одинока мати чи батько, які мають дитину до 14 років або дитину-інваліда; проходження чоловіком(дружиною) військової служби; вступу до вищих навчальних закладів 3 - 4 рівнів акредитації. Строкові трудові договори не можуть бути розірвані за ініціативою працівника. Строковий трудовий договір з ініціативи працівника може бути розірвано достроково в разі хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником чи уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу

Трудовий договір може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише на загальних або спеціальних підставах. Загальні: зміни в організації в-ва чи праці; виявлення невідповідності працівника займаній посаді; систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків; прогулу без поважних причин; нез'явлення на роботу протягом більш як 4 місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності; поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного оп'яніння; вчинення за місцем роботи розкрадання. Спеціальні підстави: одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівником підприємства, заступника, головного бухгалтера; скоєння винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності; вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку; якщо працівника визнано таким, що не витримував випробування; коли працівника зараховано з порушенням спеціальних правил прийняття на роботу. Державна служба припиняється у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов'язаних з проходженням державної служби вимог; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців які обіймають посади 1-ї або 2-ї категорії; виявлення чи виникнення обставин, які перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття присяги або її порушення; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів. Для звільнення працівника з ініціативи власника в більшості випадків профспілкового комітету чи органу, уповноваженого репрезентувати інтереси трудового колективу. Винятком з цього правила є звільнення: у зв'язку ліквідації підприємства, установи, організації; працівника через незадовільний результат випробування; із суміщуваної роботи у зв'язку з прийняттям на роботу іншого працівника, який не є сумісником; у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу; працівника який не є членом професійної спілки; з підприємства, установи, організації де немає профспілкової організації; керівника підприємства, установи, організації, його заступників, головного бухгалтера, його заступників, а також службових осіб митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, службових осіб державної контрольно-ревізійної служби та органів державного контролю за цінами; працівника, який вчинив за місцем роботи розкрадання.