Гарантії здійснення виборчого права.

Однією з гарантій реального здійснення вільного волевиявлення установлена законом юридична відповідальність за порушення виборчого законодавства, причому в кожному з базових виборчих законів містяться загальні статті, якими запроваджується інститут відповідальності за порушення виборчого законодавства, а свою юридичну регламентацію цей інститут отримує відповідно в чинному адміністративному, кримінальному, кримінально-процесуальному, цивільно-процесуальному законодавстві.

Наприклад: У судовому порядку можна оскаржувати дії кандидатів на посади (ПУ, депутатів), їх представників, дії або бездіяльність членів дільничних комісій, засобів масової інформації тощо.

Види правових статусів осіб.

Види правового статусу особи:

•Загальний (конституційний) статус-юридично закріплене становище особи в державі та суспільстві, можливість мати, володіти, користуватись і розпоряджатись економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах КУ та інших законів

•Індивідуальний статус громадянина (освіта, вік, стать)- статус особи як індивідуума, який становить персоніфіковані права і обов'язки в їх конкретних, природних і набутих здібностях і особливостях (стать, вік, родинний стан, стан здоров'я, релігійні переконання тощо), відрізняється рухливістю: змінюється відповідно до тих змін, що відбуваються в житті людини

•Спеціальний (родовий) статус певних категорій громадян (професійні навички)- статус особи як представника тієї чи іншої соціальної групи, відокремленої за певним юридико-значущим началом (родом діяльності, віком та ін.), який наділений відповідно до законів та інших нормативних актів спеціальними, додатковими, правами і обов'язками, обумовлений особливостями становища особи і потребами її функціональної спеціальної активності (студент, пенсіонер, військовослужбовець, посадова особа та ін.)

•Статус осіб, що працюють чи мешкають в різних екстремальних умовах (полярна станція ім.. Вернадського, Миротворчий контингент)

•Статус іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, біженців-це сукупність прав, свобод і обов’язків особи, якими особу наділяє держава, і з якою у держави немає правового зв’язку, такого як громадянство.

•Статус громадян, що перебувають за кордоном-це сукупність прав, свобод і обов’язків громадян певної держави, які знаходяться за її межами і ці права, свободи і обов’язки визначаються законодавством держави громадянства, держави перебування і міжнародними договорами.

•Статус юридичної особи-це сукупність прав і обов’язків організації, утвореної в законодавчо закріпленому порядку.

•Галузеві статуси-це сукупність прав, свобод і обов’язків особи, які регулюються нормами певної галузі права

•Професійні і посадові статуси (органи державної влади)

Гуманістична спрямованість основ правового статусу

Гуманістична спрямованість основ правового статусу особи найбільш чітко відбивається в конституційному положенні про те, що людина є найвищою соціальною цінністю. Історія виникнення і розвитку прав і свобод людини свідчить, що джерелом рівноправності і гуманізму є природна сутність людини. Історичний зміст гуманізму полягає в боротьбі за справедливе, засноване на рівноправності суспільства. Соціальна справедливість — головна риса гуманізму. Гуманізм як основоположний принцип державного і суспільного ладу лежить в основі конституційно-правового статусу людини і громадянина. Положення ст. З КУ визначають гуманістичну спрямованість конституційного регулювання суспільних відносин, демократичний вектор розвитку національної правової системи. Ідеї гуманізму мають юридичне вираження в чинній КУ, в поточному законодавстві.

Гуманістична спрямованість конституційно-правового статусу людини і громадянина проявляється також у наданні пільг окремим категоріям осіб. Виходячи з гуманістичних принципів, КУ і поточне законодавство передбачають систему пільг і переваг для тих, хто нужденний, потребує захисту (діти, жінки, хворі, інваліди тощо).

Поняття, принципи і зміст правового статусу особи.

Правовий статус особи-це сукупність прав,свобод і обов’язків,якими наділяється суб’єкт правовідносин, та гарантії їх здійснення.

Принципи правового статусу— це головні засади, які визначають суть правового статусу і закріплюють його найважливіші ознаки.

Основні принципи конституційно-правового статусу:

•Закріплення в національному праві прав і свобод, встановлених нормами міжнародного права (ст..9,55)

•Рівність прав і свобод осіб: за статтю, статусом, між чоловіком і жінкою, рівність перед законом (ст..24,ч2 ст3)

•Принцип невідчужуваності та непорушності основних природних прав і свобод людини (ст. 21)

•Гарантованості прав та свобод (ст. 3,22,24)

•Гуманістична спрямованість основ правового статусу (ст. 3, ч2 ст 28)

•Загальнодоступність прав і свобод (ст. 49,71)

•Заборона незаконного обмеження конституційних прав і свобод громадян України (ст. 22,23,64)

•Єдності прав і обов’язків людини і громадянина (ст. 23,66)

•Поєднання індивідуальних інтересів особи з інтересами інших осіб, держави і суспільства (ст. 23,64)

Конституційно-правовий статус особи, його структура

Конституційно-правовий статус особи-юридично закріплене становище особи в державі та суспільстві, можливість мати, володіти, користуватись і розпоряджатись економічними, політичними, культурними та іншими соціальними цінностями, благами; користуватися свободою дій і поведінки в межах КУ та інших законів

Структура правового статусу особи:

•Громадянство – це структурний елемент правового статусу особи, який розкриває головний зміст зв’язку людини і держави, взаємовідносин громадянина з державою та суспільством.

•Правосуб’єктність— це можливість чи здатність особи бути суб'єктом права з усіма відповідними наслідками.

•Принципи правового статусу— це головні засади, які визначають суть правового статусу і закріплюють його найважливіші ознаки.

•Конституційні права та свободи- це встановлені державою,закріплені в її КУ певні можливості,які дозволяються кожному громадянину обирати вид своєї поведінки, користуватися економічними,соціально-політичними свободами та соціальними благами як в особистих,так і в суспільних інтересів.

•Конституційні обов’язки-це міра належної поведінки людини, яка закріплена в КУ, і якої людина повинна дотримуватись

•Гарантії прав і свобод- система норм принципів,умов і вимог,які забезпечують у сукупності додержання прав і свобод і законних інтересів особи

Співвідношення конституційних прав та конституційних свобод.

Покоління прав людини.

Покоління прав людини-це така послідовність, в якій виникали різні групи прав людини.

1)Права першого покоління(17-18 ст)-ліберальна концепція (право на життя, свободу та особисту недоторканість, гідність, справедливий суд)

2)Права другого покоління(початок 20 ст.)-позитивні права (право на працю,належні умови праці, освіту)

3)Права третього покоління(формується після Другої світової війни)-колективні права (право на безпечне для життя і здоров’я довкілля, на соціальний і еко­номічний розвиток, на міжнародне спілкування, на мир)

4)Права четвертого покоління(21 ст)- права клонів (право на зміну статі, трансплантацію органів, клонування, використання віртуальної реальності, одностатеві шлюби, евтаназію)