Припинення запобіжних заходів

Запобіжні заходи припиняються у разі:
1) неподання заявником відповідної позовної заяви у строк, встановлений частиною третьою статті 43-3 цього Кодексу; Заява про вжиття запобіжних заходів повинна містити:1) найменування господарського суду, до якого подається заява;2) найменування заявника і особи, щодо якої просять вжити запобіжні заходи, їх поштові адреси; документи, що підтверджують за заявником-громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;3) вид і суть запобіжного заходу;4) обставини, якими заявник обгрунтовує необхідність вжиття запобіжних заходів;5) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви;6) підпис заявника або його представника, якщо заява подається представником.До заяви про вжиття запобіжних заходів додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених законом порядку і розмірі. Разом з заявою про вжиття запобіжних заходів подаються її копії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити запобіжні заходи.Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом п'яти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову.
2) відмови господарським судом у прийнятті позовної заяви з підстав, передбачених частиною першою статті 62 цього Кодексу;
3) невиконання позивачем вимог, передбачених статтею 63 цього Кодексу; Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

1) позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;

2) у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес;

3) у позовній заяві не вказано обставин, на яких грунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обгрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми;

4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;

5) порушено правила об'єднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору;

6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів;

9) до винесення ухвали про порушення провадження у справі від позивача надійшла заява про врегулювання спору;

Суддя повертає позовну заяву не пізніше трьох днів з дня її надходження, про що виносить ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

4) винесення господарським судом ухвали про скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів.

Поняття та роль привентивних заходів

Інститут запобіжних заходів має істотне значення для діяльності суб'єктів господарювання, оскільки дозволяє гарантувати виконання прийнятого судового рішення, а також захистити майнові інтереси особи, що клопоче про вжиття запобіжних заходів [6, C.17]. Разом з тим, незважаючи на позитивні цілі застосування, зазначений легальний механізм у той же час може бути використаний заявником для завдання збитків конкурентам у бізнесі. У зв'язку з чим, для уникнення зловживань правом, використання запобіжних заходів повинне носити суворо обґрунтований і чітко врегульований характер.
Стосовно запобіжних заходів велике значення має досконалість юридичної техніки, оскільки господарсько-процесуальне законодавство України активно розвивається, і за останнє десятиліття пройшло чималий шлях.
З огляду на все вищевикладене, цілком справедливою є увага до питань вжиття запобіжних заходів у господарському процесі з боку Вищого Господарського суду України, який у своєму Інформаційному листі від 20.04.2007р. «Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів» [7, С. 51] узагальнив практику нижчестоящих господарських судів у зазначеній сфері та розробив рекомендації, що стосуються тлумачення окремих положень розділу V-1 ГПК України та умов їхньої ефективної реалізації. ст. 431 ГПК України встановити перелік підстав вжиття господарським судом запобіжних заходів, при наявності яких господарський суд повинен обов'язково вжити запобіжні заходи, а саме:
1) ці заходи забезпечують майбутній позов про присудження майна;
2) наданими доказами підтверджуються обставини, що свідчать про наявність у заявника матеріально-правової вимоги, що підлягає запобіжному забезпеченню;
3) певний вид забезпечення відповідає, а також є пропорційним як характеру матеріально-правової вимоги, так і тим наслідкам, які викличе вжиття запобіжних заходів для іншої сторони;
4) певний вид забезпечення призводить до реалізації цілей забезпечення, поданих в подальшому позові;
5) у відповідній заяві викладені мотиви, що свідчать про те, що вжиття вказаного виду забезпечення призведе до реалізації цілей забезпечення;
6) із заявою про вжиття заходів із забезпечення майбутнього позову звертається майбутній позивач за цією вимогою і лише щодо осіб, обмеження прав або інтересів яких пов'язано з необхідністю такого забезпечення;
7) дотримані вимоги про підвідомчість та підсудність;
8) мотиви, викладені у відповідній заяві, свідчать про те, що звернення до певного компетентного господарського суду із відповідною заявою, якою дотримані вимоги про підсудність, слугує ефективності вжиття заходів із забезпечення майбутнього позову.