Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна та правова держава.

Про засади державної мовної політики

{Із змінами, внесеними згідно із Законом
№ 5475-VI від 06.11.2012}

Стаття 6. Державна мова України

1. Державною мовою України є українська мова.

2. Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.

3. Обов'язковість застосування державної мови чи сприяння її використанню у тій чи інший сфері суспільного життя не повинні тлумачитися як заперечення або применшення права на користування регіональними мовами або мовами меншин у відповідній сфері та на територіях поширення.

4. Норми української мови встановлюються у словниках української мови та українському правописі. Порядок затвердження словників української мови і довідників з українського правопису як загальнообов'язкових довідкових посібників при використанні української мови, а також порядок офіційного видання цих довідників визначаються Кабінетом Міністрів України. Держава сприяє використанню нормативної форми української мови в засобах масової інформації, інших публічних сферах.

5. Жодне положення цього Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання державної мови.

Стаття 1. Визначення термінів

1. Терміни, використані в цьому Законі, вживаються у такому значенні:

державна мова - закріплена законодавством мова, вживання якої обов'язкове в органах державного управління та діловодства, установах та організаціях, на підприємствах, у державних закладах освіти, науки, культури, у сферах зв'язку та інформатики тощо;

мовна група - група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну мову;

мовна меншина - група осіб, що проживає в Україні, яка має спільну рідну мову, що відрізняється від державної мови, та яка за своєю чисельністю менша, ніж решта населення держави;

регіональна мовна група - група осіб, що проживає у певному регіоні (населеному пункті), яка має спільну рідну мову;

регіон - окрема самоуправна адміністративно-територіальна одиниця, що може складатися з Автономної Республіки Крим, області, району, міста, селища, села;

регіональна мова або мова меншини - мова, яка традиційно використовується в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави, та/або відрізняється від офіційної мови (мов) цієї держави;

Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна та правова держава.

Конституція України встановила, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Суверенітет України поширюється на всю її територію.

Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, який здійснює владу як безпосередньо, так і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

У правознавстві розрізняють три види суверенітету: національний, державний та народний, причому всі види суверенітету пов'язані між собою.

Національний суверенітет — це повновладдя нації та її реальна можливість самостійно вирішувати власні питання, можливість реалізації своїх прав, у тому числі право утворювати національну державу.

Народний суверенітет — це повновладдя не окремої нації, а народу, його здатність до організації економічного, політичного та культурного буття, реальна участь народу в управлінні справами держави, визнання народу єдиним джерелом влади.

Державний суверенітет — це верховенство, самостійність та незалежність державної влади всередині країни та за ЇЇ межами. Розрізняють два види державного суверенітету: внутрішній і зовнішній.

Одним з важливих етапів становлення Української держави було прийняття Декларації про державний суверенітет України. Цей документ було прийнято 16 липня 1990 p., коли Україна ще знаходилася в складі СРСР, але на відміну від Конституції УРСР, суверенітет сучасної української держави не декларативний, а наповнений реальним змістом. Основним завданням Декларації було урочисто проголосити про намір українського народу створити незалежну суверенну державу.

В буквальному розумінні демократія означає "владу народу". Розрізняють три типи демократії: представницьку багатопартійну, представницьку однопартійну, пряму (або сумісне демократичне правління).

Пряма демократія означає, що рішення приймаються всіма, кого вони стосуються. Це "первинний" тип демократії, що виник в Давній Греції. Там громадяни, що складали меншу частину суспільства, регулярно збиралися разом, щоб розглянути політичні питання та прийняти важливі рішення. Але в сучасних великих і складних суспільствах правління всього народу є неможливим.

Представницька демократія означає, що рішення, що впливають на життя людей, приймаються не всіма членами суспільства, а людьми (представниками), спеціально вибраними для цієї мети.

Для демократичних держав характерними є наступні риси:

1. Народ є джерелом і носієм влади. Ст. 5 Конституції України повідомляє: "Носієм суверенітету та єдиним джерелом влади є народ. Народ здійснює владу безпосередньо та через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати та змінювати конституційний устрій в Україні належить виключно народу і не може бути узурпованим державою, її органами або посадовими особами".

2. Демократія передбачає наступне: "Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і направленість діяльності держави. Держава несе відповідальність перед людиною за свою діяльність. Затвердження та забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави" (ст. 3).

3. Демократія передбачає вираження волі більшості, але при врахуванні прав меншин. Воля більшості має відповідати гарантіям прав особистості, яка в свою чергу служить захисту прав меншин.

4. Демократія передбачає виборність органів держави в результаті конкурентних, вільних і чесних виборів (ст. 71).

5. Демократична держава гарантує свободу політичної діяльності, що не заборонена Конституцією та законами України. Лояльна опозиція має право виражати свої погляди та орієнтації (ст. 15).

6. Демократія передбачає законність як режим суспільно-політичного життя. Вимогами законності є перш за все відповідальність держави і громадян, а також наявність незалежної судової системи.

Розкриваючи зміст соціальної функції держави, слід вказати на ст. З Конституції України: "Людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю", крім того "держава забезпечує захист прав всіх суб'єктів, права власності та господарювання, соціальну направленість економіки" (ст. 13). Для вирішення поставлених соціальних завдань держава спирається на соціальне законодавство.

Правова держава — це така держава, в якій досягнуто пріоритет прав людини, яка зв'язана саме цим правом і підкоряється йому; де законодавча, виконавча і судова гілки влади закріплюють, гарантують і забезпечують права людини у повсякденній діяльності. До основних принципів правової держави належать:

• верховенство і панування правового закону в усіх сферах життя (ст. 8 Конституції України);

• постійне утвердження суверенітету народу як єдиного джерела державної влади (ст. 5);

• здійснення поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6);

• забезпечення прав, свобод, законних інтересів людини і громадянина, виконання ними своїх обов'язків перед іншими людьми, державою та громадянським суспільством;

• врегулювання взаємовідносин між особою та державою на засадах вседозволеності особі робити все те, що прямо не заборонено законом, а державним органам — тільки те, що прямо дозволено законом;

• взаємна відповідальність між особою та державою, відповідальність держави перед особою і громадянським суспільством за свою діяльність (ст. 19);

• ефективна організація контролю та нагляду за здійсненням законів і режиму законності.

Соціальна держава - це держава, що ґрунтується на розвиненому громадянському суспільстві, має збалансовану економіку і ефективну правову систему, та здатна, відповідно до принципу соціальної справедливості, забезпечити громадянам гідний рівень життя, гарантувати соціальну стабільність, соціальну безпеку і соціальну допомогу, громадянський мир і злагоду. Соціальною може бути тільки багата і раціональна (розумова) держава, держава стратегічного розрахунку.

Ознаки соціальної держави:

1) ґрунтується на розвиненому громадянському суспільстві, ефективній правовій системі;

2) передбачає стабільну збалансовану економічну основу - розвинене соціально орієнтоване ринкове господарство; розумна пропорція між виробничими і невиробничими секторами економіки;

3) має юридичну основу - цивілізоване соціальне законодавство, що відповідає принципу соціальної справедливості та динамічно реагує на зміни соціально-економічних процесів;

4) гарантує поєднання державної турботи про соціальну захищеність основних прав громадян відповідно до закону і соціальної активності самих громадян у сферах, ключових для їхнього особистого (навіть не приватного) життя;

5) гарантує соціальну безпеку громадян, котрі самостійно (завдяки своїй активності) забезпечують необхідний/достатній рівень матеріального добробуту для себе і членів своєї сім'ї, тобто створює "/мови для реалізації права на працю, професійне навчання, перекваліфікацію, рівні стартові можливості для молоді тощо;

6) надає соціальну допомогу громадянам (хоч би на рівні прожиткового мінімуму), які неспроможні нести відповідальність за свій добробут, тобто соціально вразливими верствами населення - старим, непрацездатним, хворим (на СНІД); безробітним з незалежних від них причин; малолітнім дітям, котрі не мають батьків та ін. Здійснення комплексних програм соціалізації щодо названих груп населення може перебороти їх відчуження від основної соціально забезпеченої частини суспільства;

7) проводить соціальну політику, спрямовану на зміцнення соціальної стабільності і злагоди в суспільстві, зведення до мінімуму надмірного майнового розшарування населення, формування "середнього класу" (розумне оподаткування доходів). Соціальна й економічна нерівність мають бути такими, щоб кожна людина могла розумно очікувати переваг для себе та мати відкритий доступ до посад, можливість змінити своє соціально-економічне становище.

Дане визначення соціальної держави та його ознак наведено у вузькому розумінні, виходячи з соціальної політики держави, спрямованої на забезпечення соціальної захищеності народу. По суті, соціальна держава висуває систему умов, при яких її діяльність на користь громадян є наслідком поступок з боку громадян владі. Існують й інші підходи до оцінки соціальної держави.

Класифікацію соціальних держав можна здійснити за різними критеріями.

За обсягом змісту: 1) "соціальна держава" - це держава, що спрямовує виконання своїх соціальних функцій на пом'якшення наслідків економічних криз, не торкаючись економічної основи функціонування суспільства; 2) "держава добробуту" - держава, що охоплює своєю увагою широкий спектр соціальних проблем, втручається в економіку суспільства заради соціальної безпеки громадян.

За моделями ринкової економіки: 1) "позитивна держава" (США), у якій найменший ступінь втручання держави в економіку і соціальне забезпечення орієнтовано на додержання індивідуалізму і захист корпоративних інтересів (соціальна політика держави виступає як засіб контролю); 2) "соціальна держава" ("держава соціальної безпеки" (Велика Британія), у якій забезпечується гарантований мінімальний рівень життя і рівність стартових можливостей (соціальна політика держави виступає як засіб забезпечення повної зайнятості); 3) "держава добробуту" (Нідерланди), у якій забезпечується мінімальний рівень життя І встановлюється максимальний рівень доходів, зменшується різниця в зарплаті, гарантується повна зайнятість (соціальна політика держави виступає як засіб забезпечення "рівності, кооперації і солідарності").

Усі моделі соціальних держав об'єднує ідея про пов'язаність економічного розвитку із соціальним вирівнюванням у тому сенсі, що економічний розвиток сприятиме соціальному вирівнюванню, а соціальне вирівнювання позитивно впливатиме на економічний розвиток.