Сутність, відношення і зв'язки в нотації Чена

Сутність являє собою множину екземплярів реальних або абстрактних об'єктів (людей, подій, станів, ідей, предметів і т. ін.), що мають спільні атрибути або характеристики. Будь-який об'єкт системи може бути представлений лише однією сутністю, що повинна бути унікально ідентифікована. При цьому ім'я сутності повинно відображати тип або клас об'єкту, а не його конкретний екземпляр (наприклад, КНИГА, а не назва конкретної книги).

Відношення в самому загальному вигляді являє собою зв'язок між двома і більшою кількістю сутностей. Найменування відношення здійснюється за допомогою граматичного звороту дієслова (МАЄ, ВИЗНАЧАЄ, МОЖЕ ВОЛОДІТИ і т. ін.)

Рис.1. Позначення в ERD (нотація Чена).

Незалежна сутність являє незалежні дані, що завжди наявні в системі. При цьому відношення з іншими сутностями можуть як існувати, так і бути відсутні. В свою чергу, залежна сутність являє дані, що залежать від інших сутностей в системі. Тому вона повинна завжди мати відношення з іншими сутністю. Асоційована сутність представляє дані, що асоціюються з відношеннями між двома і більш сутностями.

Необмежене (обов'язкове) відношення являє собою безумовне відношення, тобто, відношення, що завжди існує до того часу, доки існують стосовні до справи сутності. Обмежене (необов'язкове) відношення являє собою умовне відношення між сутностями. Істотно-обмежене відношення використовується коли відповідні сутності взаємно незалежні в системі.

Для ідентифікації вимог, в відповідності до яких сутності утворюють відношення, використовуються зв'язки. Кожен зв'язок з'єднує сутність та відношення і може бути направленим тільки від відношення до сутності.

Значення зв'язку характеризує його тип та, як правило, наступної множини: {"0 або 1", "0 або більше", "1", "1 або більше", "р : q" (діапазон)}.

Пара значень зв'язків, що належать до одного й того ж відношення, визначає тип цього відношення. Практика показала, що для більшості застосувань достатньо використати наступні типи відношень:

1). 1*1 (один-до-одного). Відношення даного типу використовуються, як правило, на верхніх рівнях ієрархії моделі даних, а на нижніх рівнях зустрічаються порівняно рідко.

2). 1*п (один-до-багатьох). Відношення даного типу використовується найбільш часто.

3). n*m (багато-до-багатьох). Відношення даного типу звичайно використовуються на ранніх етапах проектування з метою прояснення ситуації. В подальшому кожне з таких відношень повинно бути перетворене в комбінацію відношень типів 1 та 2 (можливо, з доданням допоміжних асоціативних сутностей та введенням нових відношень).

На рис. 2 наведена діаграма "сутність-зв'язок", що демонструє відношення між об' єктами на прикладі банкомату.

Рис.2. Діаграма “сутність-зв’язок”

Згідно до цієї діаграми кожен БАНК МАЄ один або більш РАХУНКІВ В БАНКУ. Крім того, кожен КЛІЄНТ МОЖЕ ВОЛОЛ1ТИ (водночас) однією або більше КРЕДИТНОЮ.

КАРТКОЮ КАРТКОЮ і одним або більш БАНКІВСЬКИМ РАХУНКОМ, кожен з яких ВИЗНАЧАЄ рівно одну КРЕДИТНУ КАРТКУ (відзначимо, що у клієнта може і не бути ані рахунку, ані кредитної карти). Кожна КРЕДИТНА КАРТА МАЄ лише один залежний від неї ПАРОЛЬ КАРТКИ, а кожен КЛІЄНТ ЗНАЄ (але може і забути) ПАРОЛЬ КАРТКИ.

Діаграми атрибутів

Кожна сутність володіє однім або декількома атрибутами, що однозначно ідентифікують кожен примірник (екземпляр) сутності. При цьому будь-який атрибут може бути визначений як ключовий.

Деталізація сутності здійснюється з використанням діаграм атрибутів, що розкривають асоційовані з сутністю атрибути. Діаграма атрибутів складається з сутності, що деталізується, відповідних атрибутів і доменів, області значень, що описують атрибути. На діаграмі кожен атрибут представляється в вигляді зв'язку між сутністю і відповідним доменом, що є графічним представленням множини можливих значень атрибуту. Всі атрибутні зв'язки мають значення на своєму закінченні. Для ідентифікації ключового атрибуту використовується підкреслювання імені атрибуту (рис. 3).

Рис.3. Діаграми атрибутів сутності КРЕДИТНА КАРТКА

Катетеризація сутностей

Сутність може бути поділена та представлена у вигляді двох або більше сутностей-категорій, кожна з яких має загальні атрибути і/або відношення, що визначаються один раз на верхньому рівні та успадковуються на нижньому. Сутності-категорії можуть мати і свої власні атрибути і/або відношення, а також, в свою чергу, можуть бути піддані декомпозиції своїми сутностями-категоріями на наступному рівні. Сутність, що розщеплюється на категорії, отримала назву загальної сутності (відзначимо, що на проміжних рівнях декомпозиції одна й та ж сутність може бути як загальною сутністю, так і сутністю-категорією).Для демонстрації декомпозиції сутності на категорії "використовуються діаграми катетеризації. Така діаграма містить загальну сутність, дві і більше сутностей-категорій та спеціальний вузол-дискримінатор, що описує засоби декомпозиції сутності.

Рис.4. Діаграма катетеризації.

Існують 4 можливих типи дискримінатора (рис. 5):

Рис. 5. Основні типи дискримінаторів.

1). Повне і обов'язкове входження Е/М (exclusive/mandatory) — сутність повинна належати до однієї і лише однієї з категорій. Для прикладу на рис. 26 це означає, що РОЗРОБНИКОМ є АНАЛІТИК, або ІНТЕГРАТОР, або ПРОГРАМІСТ.

Хід роботи

1. Описати сутності, атрибути та їх відношення з іншими об'єктами.

2. Визначити зв'язки, які діють в системі, дати їх типізацію та характер цих зв'язків.

3. Визначити сутності, дати їх деталізацію з допомогою діаграм атрибутів.

4. Побудувати діаграму "сутність-зв'язок" (ERD) для свого варіанту завдання.

Зміст звіту

1. Короткі теоретичні відомості.

2. Описати сутності, атрибути, їх відношення як у системі так з іншими об'єктами.

3. Охарактеризувати типи зв'язків, визначити ключові сутності, побудувати діаграму атрибутів.

4. Побудувати діаграму "сутність-зв'язок" для вибраного прикладу.

5. Висновки.

Лабораторна робота №4

Побудова діаграм переходів станів—STD

(State Transition Diagrams)

Мета лабораторної роботи: полягає у практичному засвоєнні основних принципів побудови діаграм переходів станів — STD (State Transition Diagrams).

Теоретичні відомості

Специфікації управління призначені для моделювання та документування аспектів систем, що залежать від часу або реакції на подію. Вони дозволяють здійснювати декомпозицію керуючих процесів і описують відношення між вхідними і вихідними керуючими потоками на керуючому процесі-предку. З цією метою звичайно використовуються діаграми переходів станів (State Tradition Diagrams — STD).

За допомогою STD можна моделювати майбутнє функціонування системи на ґрунті її попереднього та поточного функціонування. Система, що моделюється, в будь-який заданий момент часу знаходиться точно в одному з скінченої множини станів. З перебігом часу вона може змінити свій стан, при цьому переходи між станами повинні бути точно визначені.

STDскладається з наступних об'єктів:

Станможе розглядатися як умова тривалості для системи. Знаходячись в певному стані, ми маємо достатньо інформації про колишню історію системи, щоб визначити черговий стан в залежності від поточних вхідних подій. Ім'я стану повинно відбивати реальну ситуацію, в якій знаходиться система, наприклад, НАГРІВАННЯ, ОХОЛОДЖЕННЯ таін.

Початковий стан — вузол STD, що є стартовою точкою для початкового системного переходу. STD має лише один початковий стан, відповідний до стану системи після її інсталяції, але перед початком реальної обробки, а також будь-яке (скінчене) число завершальних станів.

Перехід визначає переміщення системи, що моделюється, з одного стану в інший. При цьому ім'я переходу ідентифікує подію, що є причиною переходу і керована ним. Ця подія звичайно складається з керуючого потоку (сигналу), що виникає як в зовнішньому світі, так і всередині системи що моделюється, при виконанні деякої умови (наприклад, ЛІЧИЛЬНИК=10 або КНОПКА НАТИСНУТА). Слід відзначити, що не всі події викликають переходи з окремих станів в інші. З іншого боку, одна і та ж подія не завжди викликає перехід в той же самий стан.

Таким чином, умова являє собою подію (або події), що викликають перехід і ідентифікується ім'ям переходу. Якщо в умові бере участь вхідний керуючий потік керуючого процесу-предка, то ім'я потоку повинно бути в лапках, наприклад, "ПАРОЛЬ"=100, де ПАРОЛЬ - вхідний потік.

Окрім умови, з переходом може пов'язуватися дія або ряд дій, що виконуються, коли перехід має місце. Дія це операція, що може мати місце при виконанні переходу. Якщо дія необхідна для вибору вихідного керуючого потоку, то ім'я цього потоку повинно бути взятим в лапки, наприклад:

"ВВЕДЕНА KAPTA"=TRUE, де ВВЕДЕНА КАРТА — вихідний потік.

Крім того, для специфікації А-, Т- , E/D потоків (типи керуючих потоків) ім'я або процесу , що перемикається або запускається, також повинно бути в лапках, наприклад:

А: "ОТРИМАТИ ПАРОЛЬ" — активувати процес ОТРИМАТИ ПАРОЛЬ.

Фактично умова є деяка зовнішня або внутрішня подія, яку система здатна виявити і на яку вона повинна відреагувати певним чином, змінюючи свій стан. При зміні стану система звичайно виконує одну або більше дій (формує висновок, видає повідомлення на термінал, виконує обчислення). Таким чином, дія являє собою відгук в зовнішнє оточення, або обчислення, результати якого запам'ятовуються в системі (звичайно в сховищах даних на DFD), для того, щоб забезпечити реакцію на деякі події, що плануються в майбутньому.

На STD стани представляються вузлами, а переходи — дугами (рис. 1). Умови (по-іншому називаються стимулюючими подіями) ідентифікуються ім'ям переходу і викликають його виконання. Дії або відгуки на події прив'язуються до переходів і записуються під відповідною умовою. Початковий стан на діаграмі повинен мати вхідний перехід, що зображається потоком зі стартового вузла (стартовий вузол зображений на рис. 1 у вигляді невеликого квадрату, що прив'язаний до вхідного стану).

Рис.1. Символи STD.

Рис.2. STD для прикладу банкомату.

Діаграма переходів станів для прикладу банкомату наведена на рис. 2. Вона містить два стани - ОЧІКУВАННЯ та ОПРАЦЮВАННЯ. Перехід зі стану ОЧІКУВАННЯ в стан ОПРАЦЮВАННЯ здійснюється за умови введення кредитної карти до банкомату (ВВЕДЕНА КРЕДИТНА КАРТА). При цьому виконується дія з запуску процесу (ОТРИМАТИ ПАРОЛЬ). Відзначимо, що для запуску використовується А-потік , який забезпечує неперервність процесу, тобто можливість повторного введення паролю. Перехід зі стану ОПРАЦЮВАННЯ до стану ОЧІКУВАННЯ здійснюється двома різноманітними способами. За умови трикратного введення невірного паролю кредитна карта видаляється з системи, при цьому вона переходить в режим очікування чергового клієнта. За умови КОРЕКТНИЙ ПАРОЛЬ виконуються дії з забезпечення необхідного сервісу і вилученню кредитної карти, а після цього перехід здійснюється перехід до режиму очікування чергового клієнта.

При побудові STD рекомендується виконувати наступні правила:

§ будувати STD на якомога більш високому рівні деталізації DFD;

§ будувати якомога більш прості STD;

§ по можливості деталізувати STD;

§ використати ті ж принципи іменування станів, подій та дій, що й при іменуванні процесів та потоків.

Застосовуються два способи побудови STD. Перший спосіб полягає в ідентифікації всіх можливих станів та подальшому дослідженні всіх сенсорних зв'язків (переходів) між ними. За іншим способом спочатку будується початковий стан, після цього наступні за ним і т. ін. Результатом цих способів є попередня STD, для якої після цього здійснюється контроль змістовності, що полягає в відповідях на наступні запитання:

1 Чи всі стани визначені і мають унікальне ім'я?

2 Чи всі стани досяжні?

3 Чи всі стани мають вихід?

4 Чи реагує система (для кожного стану) відповідним чином за всіх можливих умов (особливо на аномальні)?

5 Чи всі вхідні (вихідні) потоки керуючого процесу відображені в умовах (діях) на STD?

В ситуації, коли число станів та/або переходів велике, для проектування специфікацій управління можуть використовуватися таблиці та матриці переходів станів. Обидві ці нотації дозволяють зафіксувати ту ж саму інформацію, що й діаграми переходів станів, але в іншому форматі. В якості прикладу таблиці переходів станів наведена таблиця, що відповідає розглянутій діаграмі переходів станів (рис. 2). Перша колонка таблиці містить список всіх станів системи, що проектується, в другій колонці для кожного стану наведені всі умови, що викликають переходи до інших станів, а в третій колонці наведені дії, що реалізуються при цих переходах. Четверта колонка містить відповідні імена станів, в які здійснюється перехід з станів, що розглядаються, при виконанні певної умови.

Табл. 1. Матриця переходів станів.

Матриця переходів станів містить по вертикалі перелік станів системи, а по горизонталі — список умов. Кожен її елемент містить список дій, а також ім'я стану, в який здійснюється перехід. Використовується і інший варіант даної нотації: по вертикалі вказуються стани, з яких здійснюється перехід, а по горизонталі — стани, в які здійснюється перехід. При цьому кожен елемент матриці містить відповідні умови та дії, що забезпечують перехід з "вертикального" стану в "горизонтальний".

Перелік інформаційних систем, які будуть використані для побудови діаграм побудови переходів станів - STD.

1 Проект моделі організації інформаційної системи обслуговування пайовиків.

2 Функціональна модель діяльності з цінними паперами в комерційному банку.

3 Побудова моделі фірми, що займається реалізацією стоматологічного обладнання.

4 Побудова моделі організації, що займається організацією рекламної агенції.

5 Створення моделі функціонування туристичної фірми.

6 Обслуговування пацієнтів в лікарні.

7 Автотранспортне підприємство.

8 Обслуговування читачів в бібліотеці.

9 Організація роботи АТС.

10 Організація роботи з клієнтами в банку.

11 Диспетчеризація автотранспорту.

12 Організація міжнародних перевезень.

13  Складська діяльність підприємства.

14 Функціонування бухгалтерії.

15 Автотранспортні перевезення людей в межах міста "Пежо"

16 Медико-діагностичне тестування в лікарнях та медичних установах.

17 Обслуговування пацієнтів в лікарнях, поліклініках.

18 Зберігання, надходження розподіл товарів, що знаходяться на гуртових складах.

19 Збір даних про погоду на метеорологічних станціях.

20 Фірми, що займаються розробкою, реалізацією апаратного та програмного комп'ютерного забезпечення.

Хід роботи

1. Описати процеси, які залежать від часу у вибраних інформаційних системах.

2. Описати початкові стани, переходи зі станів в даних системах.

3. Сформувати матрицю переходів станів.

4. Побудувати діаграму переходів станів (STD) на прикладі вибраної інформаційної системи.

Зміст звіту

1. Короткі теоретичні відомості.

2. Дати опис початкових, кінцевих станів.

3. Побудувати матрицю переходів станів.

4. Побудувати діаграму переходів станів.

5. Висновки.

Лабораторна робота №5

Моделювання даних за допомогою метода Баркера

Мета лабораторної роботи: полягає у практичному засвоєнні моделювання даних за допомогою метода Баркера.

Моделювання даних

Case-метод Баркера

Мета моделювання даних полягає в забезпеченні розробника ІС концептуальною схемою бази даних у формі однієї моделі або декількох локальних моделей, які відносно легко можуть бути відображені в будь-яку систему баз даних.

Найбільш поширеним засобом моделювання даних є діаграми "сутність-зв’язок" (ERD) 3 їхньою допомогою визначаються важливі для предметної області об'єкти (сутності), їх властивості (атрибути) і відношення один з одним (зв'язки) ERD безпосередньо використовуються для проектування реляційних баз даних.

Нотація ERD була уперше введена П. Ченом (Chen) і отримала подальший розвиток у роботах Баркера [8]. Метод Баркера буде викладатися на прикладі моделювання діяльності компанії по торгівлі автомобілями. Нижче приведені витримки з інтерв'ю, проведеного з персоналом компанії.

Головний менеджер: один з основних обов'язків ─ утримання автомобільного майна. Він повинен знати, скільки заплачено за машини і які накладні витрати. Володіючи цією інформацією, він може встановити нижню ціну, за якою міг би продати даний примірник. Крім того, він відповідає за продавців і йому потрібно знати, хто що продає і скільки машин продав кожний із них.

Продавець: йому потрібно знати, яку ціну встановлювати і яка нижня ціна, за якою можна здійснити операцію Крім того, йому потрібна основна інформація про машини: рік випуску марка, модель і т.п.

Адміністратор: його задача зводиться до впорядкування контрактів, для чого потрібна інформація про покупця, автомашину і продавця, оскільки саме контракти приносять продавцям винагороди за продукцію.

Перший крок моделювання - витяг інформації з інтерв'ю і виділення сутностей.

Сутність (Entity) ─реальний або уявний об'єкт, що має суттєве значення для аналізованої предметної області, інформація про який підлягає збереженню (рис. 1).

Рис. 1. Графічне зображення сутності.

Кожна сутність повинна мати унікальний ідентифікатор. Кожний екземпляр сутності повинний однозначно ідентифікуватися і відрізнятися від всіх інших екземплярів даного типу сутності. Кожна сутність повинна мати деякі властивості:

• кожна сутність повинна мати унікальне ім'я, і до того ж самого імені повинна завжди застосовуватися та сама інтерпретація Та сама інтерпретація не може застосовуватися до різноманітних імен, якщо тільки вони не є псевдонімами;

• сутність володіє одним або декількома атрибутами, котрі або належать сутності, або унаслідуються через зв'язок;

• сутність володіє одним або декількома атрибутами, які однозначно ідентифікують кожний екземпляр сутності;

• кожна сутність може мати будь-яку кількість зв'язків з іншими сутностями моделі,

Звертаючись до приведених вище витримкам з інтерв'ю, очевидно, що сутності, які можуть бути ідентифіковані з головним менеджером - це автомашини і продавці. Продавцю потрібні автомашини і пов'язані з їх продажем дані. Для адміністратора важливі покупці, автомашини, продавці і контракти. Виходячи з цього, виділяються 4 сутності (автомашина, продавець, покупець, контракт), що зображаються на діаграмі в такий спосіб (рис. 2)

Рис. 2. Наступним кроком е моделювання.

Зв'язок (Relationship) це проіменована асоціація між двома сутностями, значима для аналізованої предметної області. Зв'язок — це асоціація між сутностями, при якому, як правило, колений екземпляр однієї сутності, що називається батьківською сутністю, асоційований із довільною (у тому числі нульовою) кількістю екземплярів другої сутності, яка називається сутністю-нащадком, а кожний екземпляр сутності-нащадка асоційований у точності з одним екземпляром сутності-батька. Таким чином, екземпляр сутності-нащадка може існувати тільки при існуванні сутності батька.

Зв'язку може даватися ім'я, що виражається граматичним оборотом дієслова і яке розміщується біля лінії зв'язку. Ім'я кожного зв'язку між двома даними сутностями повинно бути унікальним, але імена зв'язків у моделі не зобов'язані бути унікальними. Ім'я зв'язку завжди формується з погляду батька, так що речення може бути утворене з'єднанням імені сутності-батька, імені зв'язку, вираження ступеня й імені сутності-нащадка.

Наприклад, зв'язок продавця з контрактом може бути виражений в такий спосіб

• продавець може одержати винагороду за 1 або більше контрактів;

• контракт повинний бути ініційований рівно одним продавцем.

Ступінь зв'язку й обов'язковість і графічно зображають у такий спосіб (рис. 3).

Рис. 3

Таким чином, 2 речення, що описують зв'язок продавця з контрактом, графічно будуть виражені в такий спосіб (рис. 4).

Рис. 4

Описавши також зв'язки інших сутностей, отримаємо наступну схему (рис. 5).

Рис. 5

Останнім кроком моделювання є ідентифікація атрибутів.

Атрибут - будь-яка характеристика сутності, значима для аналізованої предметної області і призначена для кваліфікації, ідентифікації, класифікації, кількісної характеристики або вираження стану сутності. Атрибут представляє тип характеристик або властивостей, асоційованих із множиною реальних або абстрактних об'єктів (людей, місць, подій, станів, ідей, пар предметів і т. д.). Екземпляр атрибута - це визначена характеристика окремого елемента множини. Екземпляр атрибута визначається типом характеристики і її значенням, що називається значенням атрибута. У ER- моделі атрибути асоціюються з конкретними сутностями. Таким чином, екземпляр сутності повинен мати єдине визначене значення для асоційованого атрибута.

Атрибут може бути або обов'язковим, або необов'язковим (рис. 6). Обов'язковість означає, що атрибут не може приймати невизначених значень (null values). Атрибут може бути або описовим (тобто звичайним дескриптором сутності), або входити до складу унікального ідентифікатора (первинного ключа).

Унікальний ідентифікатор - це атрибут або сукупність атрибутів і/або зв'язків, призначений для унікальної ідентифікації кожного екземпляра даного тип) сутності. У випадку повної ідентифікації кожний екземпляр даного типу сутності цілком ідентифікується своїми власними ключовими атрибутами, у протилежному випадку в його ідентифікації беруть участь також атрибути іншої сутності-батька(рис. 7).

Рис. 6

Рис. 7

Кожний атрибут ідентифікується унікальним ім'ям, яке виражається граматичним оборотом іменника, що описує характеристику, яка представляється атрибутом. Атрибути зображаються у вигляді списку імен всередині блока асоційованої сутності, причому кожний атрибут займає окремий рядок. Атрибути, що визначають первинний ключ, розміщаються нагорі списку і виділяються знаком "#".

Кожна сутність повинна володіти хоча б одним можливим ключем. Можливий ключ сутності -це один або декілька атрибутів, чиї значення однозначно визначають кожний екземпляр сутності. При існуванні декількох можливих ключів один із них позначається в якості первинного ключа, а інші - як альтернативні ключі.

З урахуванням наявної інформації доповнимо побудовану раніше діаграму (рис.8). Крім перерахованих основних конструкцій модель даних може містити ряд додаткових.

Підтипи і супертипи: одна сутність є узагальнюючим поняттям для групи подібних сутностей (рис. 9).

Зв'язки, що виключають один одного: кожний екземпляр сутності бере участь тільки в одному зв'язку з групи зв'язків, що взаємно виключають один одного (рис.10).

Кожній сутності присвоюється унікальне ім'я і номер, що розділяються косою рисою "/" і розміщуються над блоком.

Рис. 8

Рис. 9. Підтипи і супертипи.

Рис. 10. Зв’язки, що виключаються.

Рекурсивний зв'язок: сутність може бути зв'язана сама із собою (рис. 11).

Непересувні зв'язки (non-transfеrrablе): екземпляр сутності не може бути перенесений з одного екземпляра зв'язку в інший (рис. 12).

Рис. 11. Рекурсивний зв’язок.

Рис. 12. Нерекурсивний зв’язок.

Методологія IDEF1

Метод IDEF1, розроблений Т. Рeм (Т. Ramey), також заснований на підході П.Чена і дозволяє побудувати модель даних, еквівалентну реляційній моделі в третій нормальній формі. В даний час на основі удосконалювання методології IDEF1 створена її нова версія - методологія 1DEF1X. 1DEF1Х розроблена з урахуванням таких вимог, як простота вивчення і можливість автоматизації. 1DEF1X- діаграми використовуються рядом поширених CASE- засобів (зокрема, ERwin, Design/ IDEF).

Сутність у методології 1DEF1X є незалежною від ідентифікаторів або просто незалежною, якщо кожний екземпляр сутності може бути однозначно ідентифікований без визначення його відношень з іншими сутностями. Сутність називається залежною від ідентифікаторів або просто залежною, якщо однозначна ідентифікація екземпляру сутності залежить від його відношення до іншої сутності (рис. 13)

Рис. 13

Зв'язок може додатково визначатися за допомогою указання ступеня або потужності (кількості екземплярів сутності-нащадка, яке може існувати для кожного екземпляра суті гості-батька). У 1DEF1X можуть бути виражені наступні потужності зв'язків:

• кожний екземпляр сутності-батька може мати нуль, один або більше пов'язаних із ним екземплярів сутності-нащадка;

• кожний екземпляр сутності-батька повинні мати не менше одного пов'язаного з ним екземпляра сутності-нащадка,

• кожний екземпляр сутності-батька повинний мати не більше одного пов'язаного з ним екземпляра сутності-нащадка;

• кожний екземпляр сутності-батька пов'язаний із деяким фіксованим числом екземплярів сутності-нащадка.

Якщо екземпляр сутності-нащадка однозначно визначається своїм зв'язком із сутністю-батьком, то зв'язок називається ідентифікуючим, у протилежному випадку — неідентифікуючим.

Зв'язок зображається лінією, що проведена між сутністю-батьком і сутністю-нащадком із крапкою на кінці лінії в сутності-нащадка. Потужність зв'язку позначається як показано на рисунку 14 (потужність по замовчуванню — N).

Рис. 14. Потужність зв’язку.

Ідентифікуючий зв'язок між сутністю-батьком і сутністю-нащадком зображається суцільною лінією (рис. 15). Сутність-нащадок у ідентифікуючому зв'язку є залежною від ідентифікатора сутністю. Сутність-батько у ідентифікуючому зв'язку може бути як незалежною, так і залежною від ідентифікатора сутністю (це визначається її зв'язками з іншими сутностями).

Рис. 15. Ідентифікуючий зв’язок.

Пунктирна лінія зображає неідентифікуючий зв'язок (рис. 16). Сутність-нащадок у неідентифікуючому зв'язку буде незалежної від ідентифікатора, якщо вона не являється також нащадком деякого ідентифікуючого зв'язку.

Рис. 16. Неідентифікуючий зв’язок.

Атрибути зображають у вигляді списку імен всередині блока сутності. Атрибути, що визначають первинний ключ, розміщаються нагорі списку і відокремлюються Від інших атрибутів горизонтальною рисою (рис. 17).

Рис. 17. Атрибути і первинні ключі.

Сутності можуть мати також зовнішні ключі (Foreign Key), котрі можуть використовуватися у якості частини або цілого первинного ключа або неключового атрибуту. Зовнішній ключ зображається за допомогою розміщення в середині блока сутності імен атрибутів, після яких слідують букви FK у дужках (рис. 18).

Рис. 18. Приклади зовнішніх ключів.

Перелік інформаційних систем, які будуть використані для моделювання даних за допомогою метода Баркера.

1 Проект моделі організації інформаційної системи обслуговування пайовиків.

2 Функціональна модель діяльності з цінними паперами в комерційному банку.

3 Побудова моделі фірми, що займається реалізацією стоматологічного обладнання.

4 Побудова моделі організації, що займається організацією рекламної агенції.

5 Створення моделі функціонування туристичної фірми.

6 Обслуговування пацієнтів в лікарні.

7 Автотранспортне підприємство.

8 Обслуговування читачів в бібліотеці.

9 Організація роботи АТС.

10 Організація роботи з клієнтами в банку.

11 Диспетчеризація автотранспорту.

12 Організація міжнародних перевезень.

13 Складська діяльність підприємства.

14 Функціонування бухгалтерії.

15 Автотранспортні перевезення людей в межах міста "Пежо"

16 Медико-діагностичне тестування в лікарнях та медичних установах.

17 Обслуговування пацієнтів в лікарнях, поліклініках.

18 Зберігання, надходження розподіл товарів, що знаходяться на гуртових складах.

19 Збір даних про погоду на метеорологічних станціях.

20 Фірми, що займаються розробкою, реалізацією апаратного та програмного комп'ютерного забезпечення.

Хід роботи

1. Описати процеси, які залежать від часу у вибраних інформаційних системах.

2. Описати початкові стани, переходи зі станів в даних системах.

3. Сформувати матрицю переходів станів.

4. Побудувати діаграму за допомогою метода Баркера на прикладі вибраної інформаційної системи.

Зміст звіту

1. Короткі теоретичні відомості.

2. Дати опис початкових, кінцевих станів.

3. Побудувати матрицю переходів станів.

4. Побудувати діаграму переходів станів.

5. Висновки.

Лабораторна робота №6