Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Запропонуйте агротехніку ахіменеса
Догляд за ахіменесом полягає в підтриманні високої температури, забезпеченні гарного освітлення, періодичному помірному поливі та щорічному пересадженні. Оптимальна температура для ахіменесів 20-24°С. Усі види ахіменесів мають потребу в гарному освітленні, але не люблять прямого сонячного світла. Від інтенсивності освітлення значною мірою залежить забарвлення квіток. Ґрунт у горщику повинен бути завжди вологим. Сухість, утім, як і надмірне зволоження, небезпечні для рослини. Поливати її треба обережно, намагаючись, щоб вода не потрапила на листя, бо воно від цього втрачає свою декоративність. Для поливу потрібно брати теплу (не менше 20°С) воду, при поливанні холодною водою (нижче 12°С) на поверхні листя з’являються ясно-коричневі плями.Ахіменес розмножують бульбами, частинами кореневища, стеблевими черенками й насінням. Бульби й кореневища запасають після того, як рослина відцвіте. У рослини в цей період починає жовтіти й відмирати листя, і вона на короткий період переходить у стадію спокою. Рослину потрібно підготувати до цього періоду шляхом поступового зменшеняя поливів аж до повного їх припинення. Кореневища можна залишати в цьому ж посуді або перенести в пісок. При цьому їх зберігають у темному прохолодному місці всю зиму. Наприкінці лютого кореневища виймають і висаджують у земляну суміш такого складу: листяної землі - 2 частини, легкої дернової - 1частина й піску - 0,5 частини. При цьому частини кореневища заглиблюють на 0,5 см і зверху насипають невеликий, близько 1 см, шар землі. Після посадки горщики ставлять на підвіконня, де при рівномірному поливі й достатній температурі ( не менше 16°С) рослини швидко проростають. Дайте порівняльну ботаніко-біологічну характеристику гемантуса білоквіткового та гемантуса Катаріни. В чому особливості їх розмноження, агротехніки вирощування та використання? Гемантус - цибулинні рослини. Листя (2-6) довжиною 40 см, іноді більші, сидячі або з короткими черешками, м'ясисті або перетинкової-шкірясті. Квітки зібрані в парасольки, білі, червоні, оранжеві. Частина видів, які раніше відносили до роду Гемантус, виділені в самостійний рід Скадоксус (Scadoxus). Наприклад, гемантус Катаріни.
26) Запропонуйте агротехніку гібіскуса китайського та олеандра. Гібіскус китайський (H. rosa-sinensis) росте в Східній Азії і на островах Тихого океану; здавна традиційно культивується в кімнатній культурі. Гибискус китайський називають у народі "троянда китайська", а рослини з махровими квітками — "троянда", або "розанель". Великі вічнозелені, блискучі листи в гибискуса китайського бувають не тільки темно-зеленими, а й строкатими (з рожевими і білими розводами). Гибискус цінується за красу, невибагливість, швидкий ріст: кущ з роками стає великим, розкидистим з пишною кроною, і чудово підходить для оформлення просторих холів, фойє, зимових садів, офісів. Навесні молоді рослини необхідно щорічно пересаджувати в трохи більший горщик; перед пересадкою гілки гибискуса вкорочують (довгі — на дві третини, короткі — менше) для утворення великої кількості бічних пагонів квітучих та формування красивого куща або штамбового низькорослого деревця. Отримані під час обрізання живці можна укоренити. Для пересадки гибискуса готують поживний субстрат: перегнійна, дернова, торф'яна земля, пісок в пропорції (1:2:1:1) з додаванням шматочків деревного вугілля. Дорослі гібіскуси пересаджують рідше, тільки за необхідністю, але кожну весну бажано знімати верхній шар грунту і замінювати його на свіжу землю. Розмножують китайську троянду зеленими і напівздеревілими живцями протягом усього року, але найкраще для розмноження час — лютий, березень і серпень. Живці — пагони з 2-3 міжвузлями — легко вкорінюються в суміші торфу і піску або у воді, особливо в міні-теплиці; зацвітають уже через рік. Олеандр - великий вічнозелений чагарник з сімейства кутрових з вузькими темно-зеленими шкірястими листками і бурими стеблами, вкритими округлими чечевичками. Відомо багато садових форм олеандра, які розрізняються між собою забарвленням (від білої до червоної, жовтої) і махровістю зібраних в кисть яскравих великих квіток, інтенсивністю їх запаху. У природі цей чагарник росте біля води, утворюючи запашні квітучі зарості; поширений в районах з середземноморським кліматом - від Південної Європи та Північної Африки до Японії.
|
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-05-29; просмотров: 179. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |