Підприємство і власність Організаційні форми приватних підприємств

Ринкові економіки розвинутих країн демонструють велику різноманітність підприємств. Відмінності між ними спричинені не лише розмірами та сферами діяльності, а й тим, хто є власником майна. Різні форми власності передбачають неоднакове розпорядження капіталом (К1) з боку власників, різну участь в управлінні ним і різну відповідальність за зобов’язаннями підприємства, нарешті, неоднакову сплату податків (П16) державі. Знання цих особливостей має цілком практичну спрямованість. Воно може знадобитися кожному в його трудовій діяльності.

Вивчивши цю тему, ви дізнаєтеся:

• в яких формах може існувати власність;
• як можуть бути побудовані підприємства різних форм власності, тобто їхні організаційні форми (типи);
• які переваги та обмеження має кожна з форм;
• які форми власності та організаційні форми підприємств передбачені українським законодавством;
• що таке неприбуткові підприємства.

Підприємство (П9) і власність (В16).Підприємство, як відомо, є організаційною формою поєднання факторів виробництва. Вони можуть належати або одній особі, або колективу людей, або державі. Відповідно до цього виділяють три основні форми власності: індивідуальну (приватну), колективну (кооперативну), державну. В основу кожної з них покладене особливе привласненнязасобів виробництва та результатів виробничої діяльності.

Крім підприємств зазначених форм власності, у ринкових країнах можуть існувати підприємства, що належать іншим державам або міжнародним організаціям.

Згідно з Державним класифікатором форм власності законодавче закріплено п’ять основних форм власності: приватна, державна, колективна, власність інших держав, власність міжнародних організацій. У 2000 р. в Україні розподіл зайнятого населення за формами власності характеризувався такими даними:

Таблиця 11

Пояснення до таблиці:

У таблиці представлено розподіл зайнятого населення України за основними формами власності: державною, колективною, приватною.

Приблизно третина зайнятих (34,4%) працює в державному секторі. Це майже утричі менше, ніж було на початку 90-х років ХХ століття.

Співвідношення чисельності зайнятих на підприємствах різних форм власності істотно варіює за галузями економіки. Так, у сфері транспорту і зв’язку, житлово-комунального господарства та невиробничих видів побутового обслуговування, охорони здоров’я, фізичної культури, соціального забезпечення, освіти, культури, мистецтва, науки частка зайнятих в державному секторі висока – значно перевищує 2/3 загальної чисельності. В сільському та лісовому господарстві, навпаки, превалює приватна форма власності (54%). В інших сферах економічної діяльності, пов’язаних із самозайнятістю населення, приватна форма власності становить 100%.

В основі функціонування ринкової економіки лежить розвиток приватної власності. Свобода приватної власності, як вам відомо, становить головну умову підприємництва. Самого підприємця А. Сміт визначав як власника. В класичному вигляді приватна власність є власністю однієї особи. Проте в процесі своєї еволюції вона набуває інших форм. По-перше, це відбувається тоді, коли об’єднуються капітали двох чи більше осіб. По-друге, коли приватна власність формується багатьма співвласниками капіталу через випуск і розміщення акцій.

Кожному етапові розвитку приватної власності відповідають певні організаційні форми підприємств.Класична форма приватної власності представлена в ринковій економіці одиницями бізнесу, які називаються одноосібними володіннями(sole proprietorship). Це — перша організаційна форма підприємства за критерієм власності.

Якщо підприємство утворюється як об’єднання капіталів двох чи більше господарюючих суб’єктів, то організаційною формою власності є партнерство, або товариство(partnership).

Нарешті, якщо власниками фірми є численні власники (володарі) акцій, то маємо корпорацію (К12)— третю з основних організаційних форм підприємства в ринковому середовищі (corporation, public company).

У розвинутих країнах частка одноосібних компаній у загальній кількості одиниць бізнесу найбільша, проте їхня питома вага в загальному обігу невелика. Таке явище ілюструє схема, складена за даними американської економіки: