УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ (ОБЛІГАЦІЇ)

Про досягнення мети слід зазначити у висновках дипломної роботи, про вирішення конкретних завдань засвід­чити висновками до відповідних розділів дослідження.

Якщо мета і завдання дослідження сформульовані неточ­но, це свідчить про недостатнє осмислення студентом голов­ного наукового результату, до якого він прагне. Крім того, фахівці (рецензенти) не зможуть оцінити рівень досягнення автором мети дипломної роботи.

Об 'єкт дослідження (виделяється полужирним шрифтом) дипломної роботи - це процес або явище, що створює проблемну ситуацію і обрані для вивчення. У разі, коли цю частину об'єктивної реальності обирають темою до­слідження, вона стає предметом дослідження.

Предметом дослідження (виделяється полужирним шрифтом) дипломної роботи є соціально-економічні закономірності функціонування та розвитку об'єкта, різноманітні його якості, властивості, це теоретичне відтворення об'єктивної дійсності, тих суттє­вих зв'язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню в даній дипломній роботі, є головними, визначальними для конкретного дослідження.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта.

Об'єкт і предмет як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка є предметом дослі­дження. Саме на нього і спрямована основна увага студента, саме предмет дослідження визначає тему дипломної роботи, яка зазначена на титульному аркуші як її назва.

Методи досліджень (виделяється полужирним шрифтом) — спосіб набуття достовірних наукових знань, умінь та практичних навичок у різних сферах діяльності. Доцільно використовувати: методи економічної теорії; економічного, упавлінського та математичного аналізу, методи теорії ймовірності, математичної статистики, моделювання, соціальних досліджень (опитування, анкетування) та інші..

Практична значущість(виделяється полужирним шрифтом)  повинна містити результати самостійно проведених досліджень, що можуть бути впроваджені в діяльність підприємств, установ, організацій.

Тема, об'єкт, предмет, мета і завдання, методи дослідження, практичне значення, результати дослідження дипломної роботи пере­бувають у нерозривному зв'язку, у своїй сукупності вони зумовлюють зміст положень, що виносяться студентом на захист, висновків і рекомендацій дипломної роботи.

Основна частина дипломної роботи складається з розділів (теоретичний, дослідницько-аналітичний, рекомендаційний) і підрозділів, які мають бути взаємопов'язані, а матеріал - викладеним послідовно і логічно із критичним аналізом теоретичних положень, статистичних даних, інформації різноманітного характеру.

У першому теоретичному розділі основної частини розглядаються теоретичні аспекти досліджуваної проблеми, аналітичний огляд літературних джерел з предмета дослідження, критично аналізуються різні погляди, здійснюється їх класифікація, обґрунтовуються основні фактори впливу на стан і розвиток досліджуваного об'єкта тощо. Теоретичне обґрунтування, суть, значення, класифікаційні характеристики, історія та тенденції розвитку предмета дослідження, методичні підходи повинні мати елементи полемічності, розкривати власну позицію щодо предмета дослідження, що створює передумови для проведення у наступному розділі власних прикладних досліджень.

Теоретична частина розробляється на засадах вивчення спеціальної літератури, нормативно-законодавчої документації, фiнансово-статистичної інформації, досвіду управління сучасними макро- і мікроекономічними вітчизняними і зарубіжними об'єктами.

В теоретичній частині розглядаються такі аспекти проблеми:

- категорії, характеристики, які відображають тему;

- показники;

- фактори;

- алгоритми;

- формули розрахунків і моделі;

- законодавчі акти, що стосуються даної проблеми;

- ступінь вивченості проблеми.

Свої теоретичні дослідження доцільно обґрунтовувати шляхом порівняння, порівнюючи динаміки розвитку об'єкту дослідження, здійснюючи узагальнення світового та вітчизняного досвіду, залучення наукових досягнень тощо.

Результатом теоретичної частини може бути певна теоретична модель (графічна, таблична, мовна, математична) пошуку механізмів розв'язання проблеми, поставленої в дипломній роботі. Ця модель може мати наскрізний характер, тобто виникає можливість використання її алгоритму для аналізу відповідної інформації в аналітичній частині, пошуків у дослідницькій частині та обґрунтування рекомендацій, пропозицій і висновків у проектній частині.

Виконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними літературними (а можливо й архівними) джерелами з теми дипломної роботи. З метою повного їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр та бібліотеки вищого навчального закладу, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники; висновки і посилання в підручниках, монографіях, словниках тощо; покажчики змісту річних комплектів спеціальних періодичних видань.

Під час джерелознавчих пошуків необхідно з’ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше і точніше визначити напрями та основні розділи свого дослідження. Для констатації та обґрунтування загальнотеоретичних висновків та тенденцій доцільно використовувати дані, опубліковані у відповідних енциклопедіях, монографіях, довідниках, зарубіжних виданнях та інших джерелах, у т.ч. з наукометричної бази Scopus.

Дослідження здійснюються за матеріалами, що відображають стан предмету та об'єкту проектування в динаміці за декілька попередніх років (кварталів, місяців) та його вплив на ефективність виробничої, маркетингової, інноваційної, інвестиційної, зовнішньоекономічної та інших видів діяльності.

Результатами досліджень можуть бути емпіричні, графічні та інші залежності, нормативні дані, моделі, схеми та структури, соціально-психологічні рішення, розроблені методики тощо. Результати досліджень мають бути використані у рекомендаційному розділі для обґрунтування конкретних пропозицій та рекомендацій. Дипломник повинен продемонструвати вміння проводити наукові дослідження, застосовувати сучасні економіко-математичні методи та інші методи наукового пізнання, надавати наукову характеристику новим явищам, а також використовувати нові знання для конкретних прикладних рішень. Обсягтеоретичної частини не повинен перевищувати 30-35 сторінок.

У другому дослідницько-аналітичному розділі студент, використо­вуючи фактичний матеріал і зібрану інформацію аналізує та розкриває зміст питань, що підлягають вивченню на прикладі конкретного підприємства, установи, організації.

Дослідження проблеми має здійснюватися на основі накопиченого і систематизованого матеріалу, групування та обробки даних, що дозволяє проводити кваліфікований аналіз, обґрунтовувати пропозиції у наступному розділі. Текст дипломної роботи слід підкріпити реальними документами підприємств, установ та організації, що наводяться у додатках.

Дослідницько-аналітичний розділ треба починати з загальної характеристики організації як об'єкта управління, його можна розробити за такими напрямами:

-   вид діяльності, що виконує організація: продукція, послуги, галузева приналежність, границі поширення (регіональна, національна, міждержавна);

- історія створення і розвитку об'єкта: час утворення, основні події розвитку (росту, об'єднання, розукрупнення, виділення в самостійний об'єкт, зміни організаційно-правової форми тощо);

-  масштаби діяльності, тобто характеристики обсягів виробництва, значення і ролі організації в галузі, регіоні, країні, в міжнародному поділі праці;

-    організаційно-правова форма і характер власності, законодавча основа функціонування; територіальне розміщення, що характеризується вказуванням території чи декількох територій, на яких розташовані підрозділи об'єкта;

-   учасний стан об'єкта, що дозволяє одержати повне уявлення про умови його функціонування, проблеми і наміри (чи завдання) з подальшого розвитку.

В дослідницько-аналітичному розділі аналізуються явища, котрі досліджуються в дипломній роботі. При цьому слід враховувати наступне:

- виробничо-економічний аналіз проблеми повинен здійснюватись з урахуванням факторів позитивної та негативної дії;

- одночасно з аналізом предмету дипломної роботи слід вивчати діяльність об'єкту, для якого обґрунтовуються проектні рішення;

- вихідними даними для аналізу є технічна, економічна, фінансова, адміністративна, організаційна та інші види документації підприємства, а також статистична інформація державних та недержавних установ;

- дослідницько-аналітичний розділ має бути закінченим висновками, де у стислій формі подаються результати аналізу і формулюються напрямки проектних розробок.

Форма надання аналітичного матеріалу може бути довільною (словесна; графічна; таблична; у вигляді моделей, блок-схем тощо), але обов'язково повинна кореспондуватися з моделлю, відображеною в теоретичному розділі.

Дослідницько-аналітичний розділ містить аналітичний матеріал з двох напрямків:

а) загальна технічна, організаційна, фінансова, маркетингова, логістична, виробнича характеристики об'єкту дипломної роботи;

б) поглиблений аналіз проблеми у відповідності до теми дипломної роботи.

Перший напрямок аналізу має спільні риси для всіх тем і передбачає характеристику підприємства (установи, підрозділу), форми власності, продукції, її конкурентоспроможності, організаційної структури управління, механізмів фінансово-економічної, маркетингової, логістичної, зовнішньо-економічної госпо­дарської та інших видів діяльності, ресурсів, перспектив розвитку, інвестиційних та інноваційних проблем, організації обліку, фондових операцій тощо.

Зміст і структура другого напрямку визначаються темою і спрямовані на виявлення напрямів удосконалення об'єкту і предмету дипломної роботи. Обсяганалітичної частини не повинен перевищувати 35-45 сторінок.

Третій рекомендаційний розділ містить декілька взаємопов'язаних підрозділів, в яких поступово надано конкретні науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення управління та підвищення ефективності діяльності підприємств, установ, організацій.

У цьому розділі обґрунтовуються проектні розробки дипломника. Сюди входять також результати оцінки економічної ефективності проектних пропозицій, обумовлених темою роботи, які мають практичне значення.

Загальним для всіх тем є виконання наступних вимог:

- встановлення мети і цілей дипломної роботи з посиланням на теоретичну і аналітичну частини; обґрунтування проектних пропозицій (їх зміст, очікувані наслідки тощо); характеристика передумов практичного впровадження проектних пропозицій; розрахунок необхідних фінансових, матеріальних та інших ресурсів і економічної ефективності для кожної пропозиції; зведений розрахунок економічної ефективності;

- проектні розрахунки проводяться на альтернативних засадах, тобто окремі рішення, проектні пропозиції, фрагменти бізнес-плану тощо повинні розроблятись у декількох варіантах;

- зведені розрахунки економічних результатів роботи оформлюються згідно з вимогами методичних вказівок і виносяться на відповідні демонстраційні листи;

- рекомендації і пропозиції можуть мати вигляд організаційних, економічних, фінансових, інноваційних, технологічних та інших заходів, бізнес-плану (або його фрагменту), нормативного документу (положення, інструкції, моделі, методики), законодавчого акту, інвестиційного проекту тощо.

Рекомендаційний розділ може бути представленим у двох формах:

а) може представляти розробку однієї певної ідеї, яка за своєю сутністю буде комплексним заходом з удосконалення різних сторін діяльності об'єкту проектування (фінансової, економічної, виробничої, маркетингової, зовнішньоекономічної, організаційної, технологічної тощо).

б) зміст розділу буде відображати комплекс кількох заходів (двох і більше), пов'язаних між собою ідеєю вдосконалення предмету та об'єкту проектування. В цьому випадку окремий захід спрямовується на усунення конкретного недоліку в діяльності підприємства, а проектна сукупність заходів (двох і більше) буде сприяти досягненню цілей проектування.

Вибір форми представлення рекомендаційного розділу визначається темою роботи, результатами аналізу і досліджень, цілями проектування тощо.

Обов'язковою умовою якісного виконання рекомендаційного розділу є застосування економіко-математичних методів та моделей, сучасної комп'ютерної техніки, досягнень вітчизняних і зарубіжних підприємств, результатів наукових досліджень тощо. Обсягрекомендаційного розділу не повинен перевищувати 20-25 сторінок.

У висновках дипломної роботи рекомендується підвести підсумки проведеного дослідження, викласти основні практичні результати, що одержано, рекомендації щодо їх практичного використання.

Формулювання висновків повинно базуватися на матеріалах основної частини роботи відповідно до поставлених завдань. Для формулювання висновків та ґрунтовних пропозицій рекомендується апробація основних положень дослідження в реально діючих підприємствах професійної сфери діяльності. Обсяг висновків не повинен перевищувати 3-4 сторінки.

До списку використаних джерел слід включати джерела, на які у тексті є посилання, а також ті, які використано при викладі конкретних положень. Список складається із законодавчих актів, нормативних матеріалів, вітчизняної та зарубіжної наукової, навчально-методичної та спеціальної літератури, фахових видань, інформаційних ресурсів Інтернету та інших інформаційних джерел. Посилання на певну публікацію в тексті здійснюються шляхом приведення в дужках номеру літературного джерела у списку використаних джерел і конкретних сторінок (додаток И). Мінімальний перелік літературних джерел – 45 найменувань.

У додатках наводяться допоміжні матеріали: копії документів, витяги із законодавчо-нормативних документів, звіти, інструкції /положення/ правила, результати соціологічних та маркетингових досліджень, громіздкі таблиці, рисунки тощо.

Рекомендований обсяг дипломної роботи - 90-110 сторінок. До цього обсягу не включають список використаних джерел та додатки. Допускається відхилення в межах ± 10%.

4. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

4.1 Вимоги до оформлення основного тексту та використаних джерел

Оформлення дипломної роботи має відповідати загальним вимогам до наукових робіт згідно з державним стандартом ДСТУ 3008- 95 «Документація. Звіти у сфері науки та техніки. Структура і правила оформлення».

Текст дипломної роботи набирають на комп'ютері через 1,5 між­рядкові інтервали (29-30 рядків на сторінці), друкують за допомогою принтера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм); шрифт текстового редактора – Word Times New Roman, розмір 14 мм. Поля: зліва - 30 мм, справа - 10 мм, зверху і знизу - 20 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, щільність тексту - однаковою. Текст в абзацах належить вирівнювати по ширині. Перенесення частини слова в кінці рядка на наступний рядок забороняється. При розбивці рядків абзацу на сторінки забороняються висячі рядки.

В дипломній роботі мають бути чіткі, нерозпливчасті лінії, літери, цифри та інші знаки. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж усієї роботи.

Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися у процесі написання дипломної роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) однотипним, застосованим в роботі  шрифтом та розмірами літер і цифр. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці. Роздруковані на ЕОМ програмні документи повинні відповідати формату А4 (мають бути розрізаними) їх включають до загальної нумерації сторінок дипломної роботи і розміщують, як правило, в додатках.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви у звіті подають мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову роботи, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву.

Кожну структурну частину роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин роботи «АНОТАЦІЯ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до тексту по центру сторінки (без крапки).

Зміст має відповідати плану роботи. На сторінці зі змістом навпроти кожної складової дипломної роботи проставляються номери сторінок, які вказують на початок викладення матеріалу.

Якщо у роботі наводяться маловідомі скорочення, нові символи, позначення, то їх перелік надається перед вступом і вноситься до змісту як «Перелік умовних позначень». Перелік умовних позначень надається у вигляді окремого списку, який розміщують перед змістом, після завдання. Перелік слід друкувати у дві колонки, у лівій за абеткою наводять скорочення, у правій — детальне розшифрування.

Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, додатків, рисунків, таблиць подають арабськими цифрами без знака №.

Нумерація сторінок дипломної робота має бути наскрізною (включаючи ілюстрації) і проставлятися у правому верхньому куті аркуша без крапки. Першою сторінкою є титульний аркуш, який входить до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші, аркушах завдання та аркуші змісту номер сторінки не ставиться. Нумерація сторінок проставляється, починаючи зі «Вступу» .

На титульному аркуші зазначають повну назву міністерства/ відомства, вищого навчального закладу, випускової кафедри; тему роботи; дані про студента, наукового керівника та консультанта, місто та рік подання дипломної роботи до захисту. Скорочення у назвах міністерства/відомства, вищого навчального закладу та теми дипломної роботи не допускаються.

Текст основної частини дипломної роботи поділяють на розділи та підрозділи. Кожний розділ починають з нової сторінки.

Складові дипломної роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не нумерують.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», без крапки та з нового рядка друкують заголовок розділу великими літерами.

Інтервал між заголовком і подальшим чи попереднім текстом пропускається одна строка.

Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті (додаток И). Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. Наприкінці номера підрозділу крапка не ставиться. Наприклад: «2.3» (третій підрозділ другого розділу), за якою у тому ж рядку зазначають заголовок підрозділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Наприкінці заголовка крапки не ставлять. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою.

Після номера підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т.д.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номеру підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.

Оформлення посилань на інформаційні джерела. Під час роботи з різними джерелами науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст у дипломній роботі, оскільки найменше скорочення може спотворити зміст, викладений автором. Посилання в тексті на джерела наводять у квадратних дужках із зазначенням джерела та сторінки. Перша цифра у квадратних дужках відповідає номеру джерела у списку використаних джерел, друга - номеру сторінки (наприклад, [32, с. 85]).

Наприкінці дипломної роботи наводиться список використаних джерел. До цього списку включаються публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. Всі джерела вказуються мовою видання.

Під час складання списку використаних джерел необхідно дотримуватися національного стандарту ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

4.2 Вимоги до оформлення допоміжних матеріалів

Допоміжними матеріалами є: ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки), формули, таблиці, додатки.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації через крапку. Наприклад, Рис. 1.2. - другий рисунок першого розділу. Номер, назва ілюстрації та пояснювальні підписи розмішують послідовно під ілюстрацією, відокремлених крапкою. Назва і номер ілюстрації ценрується на срочці (рядку) по горизонталі, без абзацного виступу.

Ілюстрації слід наводити безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрацію, розміри якої дорівнює або більше сторінки формату А4, рекомендується розмішувати у додатках.

Іілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки), формули і таблиці в дипломній роботі, якщо вони не власні, обовязково наводяться з атрибуцією джерел. Наприклад, [6, с.73] (Додатки И, К, Л, М).

Розміщувати ілюстрації, формули і таблиці на початку і в кінці підрозділу не рекомендується.

Інтервал між ілюстраціями, формулами, таблицями і подальшим чи попереднім текстом виделяється пропуском однієї строки.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. При цьому по тексту слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад «... у табл. 2.1». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації скорочено пишуть слово «дивись», наприклад «див. табл. 3.2».

Таблиці нумерують арабськими цифрами наскрізною нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 — перша таблиця другого розділу.

Назву таблиці друкують жирним шрифтом малими літерами (крім першої великої) і розміщують над таблицею, починаючи від лівого поля без абзацного відступу. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці (додаток М).

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під одною, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і боковик.

Таблиця  2.1   ________________________________________________

           номер              назва таблиці

Слово «Таблиця ___» вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть праворуч: «Продовження таблиці _» з зазначенням номера таблиці (додатки Е, Н).

Примітки вміщують у дипломній роботі за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Примітки розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються. Одну примітку не нумерують. Слово «Примітка» друкують з великої літери з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять крапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки.

Приклад

Примітка. ________________________________________________________

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Приклад

Примітки:

1.___________________________________________________

2.____________________________________________________

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками. Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою. Нумерація виносок - окрема для кожної сторінки. Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення. Текст виноски вміщують під таблицею або в кінці сторінки й відокремлюють від таблиці або тексту лінією довжиною 30-40 мм, проведеною в лівій частині сторінки. Текст виноски починають з абзацного відступу і друкують з міжрядковим інтервалом 1.0.

Приклад

Цитата в тексті: «Він базується на використанні інтуїтивного прогнозування за методом Дельфи¹⁾».

Відповідне подання виноски:

¹⁾ У стародавньому місті Дельфи жреці змагались у пророкуванні майбутнього. Метод, який названо ім'ям цього міста, спочатку використовувався для "прорікання" часу настання події, що прогнозувалася. Він не допускає прямих контактів між експертами.

Формули нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу та порядкового номера формули в розділі, відокремлених крапкою. Номер формули зазначають на рівні формули у круглих дужках у крайньому правовому положенні, наприклад: (2.1) (перша формула другого розділу). Посилання на формули надають порядковим номером формули в дужках, наприклад: «... у формулі (2.1)». Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів формули наводять під нею в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта записують з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Кожна формула відокремлюється від тексту одним вільним рядком.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу та числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки. Доцільно використання таблиць з прозорими лініями для оформлення формул.

Приклад

Відомо, що

де М1, M2 - математичне очікування;

d1, d2 - середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження [23].

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак «х». Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Приклад

f1(х, у) = S1 і S1 <= S1max,                                 (1.1)

f2(х, у) = S2 і S2 <= S2max.                               (1.2)

Допускається використання редактора матиматичних формул ms equastion 3.0 для відображення формул.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділений двома квадратними дужками, наприклад, «... у роботах [1-7] ...» (додатки И, К, Л, М). Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

Приклад

Цитата в тексті: "... у загальному обсязі робочого часу частка інформаційної роботи перевищує 70% [6]¹⁾".

Відповідний опис у переліку посилань:

6. Чечетов М. Про деякі аспекти підвищення професіоналізму в державній службі / М. Чечетов, Л. Ожелевський, О. Зінченко // Вісн. держ. служби України. – 2004. – № 2. – С. 37 – 43. 

Відповідне подання виноски:

¹⁾ [6] Чечетов М. Про деякі аспекти підвищення професіоналізму в державній службі / М. Чечетов, Л. Ожелевський, О. Зінченко // Вісн. держ. служби України. – 2004. – № 2. – С. 37 – 43. 

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери. При посиланнях слід писати: «... у розділі 4 ...», «.. дивись 2.1 ...», «... за 3.3.4 ...», «... відповідно до 2.3.4.1 ...», «... на рис. 1.3 ...», або «... на рисунку 1.3 ...», «... у таблиці 3.2 ...», «... (див. 3.2) ...», «... за формулою (3.1) ...», «... у рівняннях (1.23) - (1.25) ...», «... у додатку Б ...».

Додатки оформлюються як продовження дипломної роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний додаток друкується з нової сторінки.

З правого боку рядка малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток » (але без знака №) і велика літера, що позначає додаток. Наприклад: «Додаток Б». Додатки позначаються великими літерами української абетки, за винятком Ґ, Є, І, ї, И, О, Ч, Ь. Наприклад, Додаток А.

Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Текст кожного додатка, може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. Якщо зміст додатка не вміщується на одну сторінку, то на наступній сторінці у верхньому правому куті зазначається «Продовження додатку...».

Якщо в дипломній роботі як додаток використовується документ, що має самостійне значення і оформлюється згідно з вимогами до документу даного виду, його копію вміщують у роботі без змін в оригіналі. Перед копією документу вміщують аркуш, на якому посередині друкують слово «Додаток ___» і його назву (за наявності), праворуч у верхньому куті аркуша проставляють порядковий номер сторінки. Сторінки копії документу нумерують, продовжуючи наскрізну нумерацію сторінок роботи (не займаючи власної нумерації сторінок документа).

5  ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ

5.1 Підготовка дипломної роботи до захисту та його організація

Державна атестація спеціаліста передбачає захист дипломної роботи, яка є підсумком навчання за спеціальністю.

До захисту дипломної роботи допускаються студенти, які успішно та повною мірою виконали навчальний план.

Теми дипломних робіт закріплюються за студентами до початку перед­дипломної практики, що дає можливість заздалегідь скласти план збору вихідних даних, підібрати необхідну літературу та інші інформативні матеріали, ознайомитись з досягненнями світового і вітчизняного досвіду, узагальнити власні придбання за роки навчання, особливо в тому випадку, коли студент активно займався науково-дослідною роботою.

Важливим підготовчим етапом роботи над дипломною роботою є переддипломна практика, під час якої студенти повинні фактично виконати теоретичний і в певних межах дослідницько-аналітичний розділи. Отже, у процесі переддипломної практики необхідно не тільки зібрати вихідні дані у відповідності до програми практики, а й підібрати літературу, нормативно-довідникові і статистичні матеріали, проаналізувати весь матеріал, акумулювати результати особистих спостережень і консультації керівників практики від підприємства.

Керівники дипломних робіт підбираються кафедрою, призначаються консультанти (у разі потреби) з економіко-математичних питань, технічних рішень, охорони праці, пожежної профілактики тощо. Керівник регулює процес виконання студентом усіх розділів дипломної роботи, контролює строки завершення окремих етапів, визначає доцільність та обсяги конкретних рішень, обґрунтувань, розробок тощо. Завершена і підписана студентом дипломна робота узгоджується з кон­сультантом (у разі потреби) і подається науковому керівникові для перевірки у строки, визначені у завданні на виконання дипломної роботи.

Науковий керівник надає відгук про дипломну роботу (додаток П), в якому визначаються: актуальність дослідження; ефективність використаної методології; рівень застосування здобутих у процесі навчання теоретичних знань та підготовки до виконання наукових досліджень; вміння самостійно вирішувати наукові та практичні задачі; вміння логічно, послідовно, аргументовано викладати матеріал і робити висновки; перспективність запропонованих рекомендацій та ступінь обґрунтованість висновків; недоліки роботи (за наявності), після чого передає на попередній захист.

Попередній захист дипломної роботи студент проходить на випусковій кафедрі. Дипломна робота надається членам комісії з попереднього захисту за 3 дні до дати його проходження. При виявленні недоробок, плагіату, невиконання завдання, роботу може бути повернено на доопрацювання. В окремих випадках рішення про допуск дипломника до захисту може виносити рішення засідання кафедри, на яке запрошується керівник дипломної роботи. Рішення оформляється протоколом, один примірник якого подається до деканата.

Після успішного попереднього захисту дипломна робота надсилається на рецензію (додаток Р), переплітається та здається на кафедру за 5 днів до захисту на засіданні державної екзаменаційної комісії (ДЕК). Студенти, дипломні роботи яких на попередньому захисті були оцінені позитивно, допускаються до захисту на засідані ДЕК.

Студенти, котрі у встановлений термін не представили дипломні роботи або одержали рішення про їх невідповідність установленим вимогам, до захисту не допускаються.

Захист відбувається у обладнаних аудиторіях або лабораторіях ОРІДУ. Графік роботи ДЕК оголошується дипломникам не пізніше ніж за місяць до захисту дипломних робіт.

Тривалість одного засідання ДЕК не повинна перевищувати шести (6) академічних годин на день. Тривалість захисту однієї дипломної роботи до тридцяти (30) хвилин.

Захист дипломної роботи відбувається прилюдно на засідані державної екзаменаційної комісії, склад якої затверджується у встановленому порядку. Студент готує для виступу доповідь та ілюстративний матеріал до неї. Під час прилюдного захисту студент доповідає і демонструє основні положення результатів дослідження, відповідає на запитання членів державної екзаменаційної комісії та інших присутніх фахівців на захисті. В кінці обговорюється рецензія, відгук наукового керівника, акти про впровадження і заслуховується позиція дипломника.

5.2 Загальні критерії оцінювання дипломної роботи

    Автор дипломної роботи має продемонструвати: вміння логічно та аргументовано викладати матеріал, коректно використовувати статистичні, математичні та інші методи, проводити власні дослідження; володіння навичками узагальнення, формулювання висновків; вміння працювати з інформаційними джерелами, ініціювати та обгрунтовувати іноваційні підходи до вирішення прблеми, що досліджується.

    Критеріями оцінювання дипломної роботи є: чіткість, повнота та послідовність розкриття кожного питанняплану і теми роботи в цілому; науковість стилю викладання; відсутність орфографічних с синтаксичних помилок; правильне оформлення роботи відповідно до стандартів.

    Дипломна робота, в якій розкрито тему, прореферовано необхідні літературні джерела, проаналізовано відповідні інформаційні та статистичні бази даних, проведено дослідження, сформульовано висновки без необхідного їх обгрунтування допускається до захисту, але не може бути оцінена вище ніж «задовільно».

    Робота , в якій зроблено власне оцінювання використаних літературних джерел, самостійно проаналізовано підібраний матеріал, звітні дані підриємства/організації, на базі якого досліджувалася тема, проведено-комплексні дослідження, зроблено висновки та сформульовано пропозиції, але вони не є достатньо аргументованими, може бути оцінена на «добре».

    Робота , в якій зроблено власне оцінювання різних літературних джерел, використано сучасні методи дослідження, побудовано формалізовану модель проблеми, проведено комплексне дослідження, розрахунки і наїх основі – аргументовано висновки та обгрунтовано пропозиції, а результати дослідження мають практичне значення і рекомендоване до впровадження може бути оцінена на «відмінно».

    Результати захисту дипломних робіт оцінюються з використанням Європейської кредитно-трансферної системи (ЄКТС) (за шкалою «А», «В», «С», «D», «Е», «FX», «F»); національної системи («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно»); власної системи інституту (за 100-бальною шкалою): комплексної системи оцінювання.

Після захисту ДЕК на закритому засіданні обговорює результати і, враховуючи отримані відгуки, рецензії, акти про впровадження, дані про успішність тощо, більшістю голосів виносить рішення щодоо цінки захисту і виконання дипломної роботи, присвоєння кваліфікації, видачу дипломів. Під час цього засідання члени ДЕК підписують протоколи засідання.

У тих випадках, коли ДЕК приймає, рішення про те, що студент не захистив дипломну роботу, тобто отримав незадовільну оцінку, відповідна інформація зазначається у протоколі засідання ДЕК.

Студент, який отримав незадовільну оцінку при захисті дипломної роботи, або не з'явився на захист, відраховується з інституту з видачею академічної довідки встановленого зразку. Такі студенти, мають право на повторний захист у наступний період роботи ДЕК. Дозвіл на повторний захист цієї ж дипломної роботи з доопрацюванням або роботи за  новою темою дає ДЕК.

6 перелік документів до дек

Перед захистом дипломних робіт секретар ДЕК повинен отримати такі матеріали та документи:

- виконану дипломну роботу з усіма необхідними підписами на титульному листі (додаток А), завданні (додаток Б) та графічних матеріалах;

- письмовий відгук керівника (додаток П), в якому розкриваються:

1) вміння дипломника самостійно працювати з літературними джерелами;

2) ступінь творчої активності дипломника, наявність та вміння порівнювати, аналізувати варіанти рішень, вибирати оптимальні;

3) рівень теоретичної і практичної підготовки дипломника, наявність менеджерських навичок;

4) актуальність роботи та можливість її впровадження у виробництво;

5) можливість дипломника самостійно працювати за спеціальністю;

6) висновок про допуск до відкритого захисту і мотивована оцінка роботи;

- письмову рецензію на дипломну роботу, в якій рецензент оцінює розроблені рішення, грамотність, якість і логічність викладання, оформлення і повноту виконання завдання;

- акт впровадження (за наявністю).

У рецензії рецензент дає загальну оцінку, відзначає негативні і позитивні боки роботи, оригінальні та вдалі рішення, проставляє оцінку (додаток Р). Негативна рецензія не є підставою для відхилення роботи.

В ДЕК можуть поступати додаткові матеріали, які характеризують наукову і практичну цінність виконаної дипломної роботи:

- публікації з теми роботи;

- документи, що вказують на практичне застосування роботи;

- макети, зразки матеріалів, виробів, отримані дипломником у процесі проектування.                           

Додаток А

Національна академія державного управління

при Президентові України

Одеський регіональний інститут державного управління

                                                                                           ЗАТВЕРДЖУЮ

                                                                                    Завідувач кафедри

менеджменту організацій

________________________________

(науковий ступінь, вчене звання)   (прізвище, ініціали)             

______________________

                                                                                                                                     (підпис)

                                                                                                                                “______” ___________________ 20_ р.

ДИПЛОМНА РОБОТА

УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ (ОБЛІГАЦІЇ)

Спеціальність  7.03060101 – Менеджмент організацій і адміністрування

Виконав(ЛА)

Студент(ка) групи МОіА-51(МоіАз-71) ______________ Іванов В.В.