Загальні вимоги до змісту і основних структурних розділів наукових робіт

ЗМІСТ

ВСТУП

Курсові та дипломні роботи освітньо-кваліфікаційних рівнів спеціаліста, магістра представляють собою кваліфікаційні наукові роботи, які виконуються студентами індивідуально під час навчання в університеті. Вони містять обґрунтовані теоретичні або практичні висновки, наукові положення, які виносяться автором для публічного захисту.

Мета курсової роботи полягає в ознайомленні з методами, які були напрацьовані іншими дослідниками в певній галузі, у систематизації, закріпленні та розширенні теоретичних знань.

Дипломна робота освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста передбачає постановку проблеми, яка не одержала достатнього висвітлення у науковій літературі; розробку методів перевірки правильності отриманих результатів; систематизацію понятійного апарату дослідження; самостійні висновки та рекомендації щодо використання запропонованих результатів дослідження у науці та практиці.

Магістерська робота повинна містити принципово новий матеріал, або узагальнення раніше відомих положень з інших наукових позицій або у новому аспекті; загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, правомірність використання яких всебічно обґрунтовується у кожному конкретному випадку їх використання. Необхідно наводити вагомі й переконливі докази на користь обраної концепції, всебічно аналізувати і обґрунтовано критикувати протилежні їй точки зору.

Завдання курсових і дипломних робіт:

- закріпити і поглибити знання, отримані студентами у процесі навчання;

- залучити студентів до самостійної роботи з фаховою літературою;

- сформулювати навички пошуку необхідних джерел і матеріалів;

- отримати студентами досвід, чітко, послідовно і грамотно письмово викладати теоретичні положення;

- розвинути вміння аналізувати, узагальнювати і робити висновки.

Оформлення курсових і дипломних робіт відповідно до Державного стандарту України є важливим етапом узгодження формальної сторони та змісту наукового дослідження.

Наукову інформацію в освітньо-кваліфікаційних роботах різного рівня потрібно викладати у найповнішому вигляді, обов’язково розкриваючи хід та результати дослідження з детальним описом методики дослідження. Повнота наукової інформації повинна відбиватися у деталізованому фактичному матеріалі з обґрунтуваннями, гіпотезами, теоретичними узагальненнями.

При оформленні слід враховувати особливості наукового стилю мови, для якого характерною є об’єктивність дослідження. Необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати наукових досліджень, уникати загальних слів, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва курсової або дипломної роботи має бути якомога стислою та відповідати обраній спеціальності та меті наукового дослідження. Іноді для більшої конкретизації до назви освітньо-кваліфікаційної роботи можна включити невеликий (4-6 слів) підзаголовок.

Загальні вимоги до змісту і основних структурних розділів наукових робіт

1.1 Структура наукових робіт

Курсові, дипломні, магістерські роботи (далі КДМР) складаються зі вступної та основної частин.

Вступна частина повинна мати такі структурні елементи: титульний лист; зміст; перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів, якщо у ньому є потреба.

Основна частина містить такі структурні одиниці: вступ; основний текст роботи, який складається з двох чи більше розділів; загальні висновки; список використаних джерел; додатки.

Структурні елементи “титульний лист”, “зміст”, “вступ”, “основний текст”, “загальні висновки”, “список використаних джерел” є обов’язковими.

Обов’язковою вимогою при подачі дипломної та магістерської робіт до захисту є наявність Резюме, яке є останньою сторінкою роботи, не нумерується та не вказується у змісті. В ньому подається стислий огляд наукової роботи, а в кінці – через рядок після тексту резюме розташовують ключові слова (до десяти), подані великими літерами.

1.1.1 Вимоги до структурних елементів

вступної частини роботи

Титульний лист є першою сторінкою будь-якої студентської наукової роботи і становить основне джерело бібліографічної інформації, необхідної для обробки та пошуку документа.

Титульний лист обов’язково повинен мати такі відомості про виконану роботу:

а) назва міністерства і навчального закладу;

б) гриф допущення до захисту (для магістерської та дипломної спеціаліста);

в) повна назва документа;

г)       підписи відповідальних осіб, включаючи керівника роботи;

д) рік виконання курсової роботи;

(Приклад оформлення титульних листів наведено у додатках А-В).

Зміст представляє собою покажчик основних складових частин роботи, тому в ньому перераховуються всі ці елементи зі вказівкою на номер сторінки, з якою починається кожна складова роботи. Так в змісті повинні міститися: перелік скорочень, умовних позначень, символів, одиниць і термінів (якщо вони є); вступ; заголовки розділів і підрозділів (якщо вони є); висновки; список використаних джерел; додатки (якщо вони є).

(Приклад змісту наведено у додатку Г).

Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів становить собою додаткову складову роботи. Його розташовують після змісту, починаючи з нової сторінки, і в ньому наводять необхідні скорочення термінів, вживаних у всій роботі, а також символи, одиниці тощо.

Незалежно від цього при першій появі цих елементів у тексті роботи наводять їх розшифровку.

1.1.2 Вимоги до структурних елементів

основної частини роботи

Основна частина роботи починається зі вступу.

У вступі має бути:

- актуальність проблеми, яка зумовила вибір теми дослідження, коротко викладена історія питання (ступінь вивчення теми) за хронологічним або концептуальним принципом.

- об’єкт дослідження:...

- предмет дослідження:...

- мета дослідження: вивчити і науково обґрунтувати...

- гіпотеза дослідження……..

- завдання дослідження:

1) визначити ….

2) дослідити …

3) систематизувати …тощо.

- методи дослідження:…

- наукова новизна дослідження: полягає у тому ...

- практичне значення дослідження………..

(Приклад основних понять наведено у додатку Д).

Основний текст роботи складається з двох чи більше розділів, в яких розглядається та досліджується предмет, об’єкт та досягається основна мета роботи. Обов’язково після кожного розділу наводяться висновки до розділу.

Загальні висновки розміщуються безпосередньо після викладу основного тексту роботи та починаються з нової сторінки.

Загальні висновки повинні містити в собі синтез “наскрізних” висновків за розділами, оцінку повноти вирішення поставлених завдань.

Список використаних джерел вміщує розташовані за алфавітом джерела, якими користувалися при написанні роботи, з яких брали цитати та певні положення.

Додатки розміщують після основної частини наукової роботи та нумеруються за українським алфавітом.

У додатках вміщують матеріал, який:

- є необхідним для повноти роботи, але включення його до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про дослідження;

- не може бути розміщений в основній частині наукової роботи через великий обсяг або способи його відтворення.

У додатки можуть бути включені:

- додаткові ілюстрації або таблиці;

- матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, формули, розрахунки, опис комп’ютерних програм, розроблених у процесі виконання роботи та ін.). Кожен додаток повинен починатися з нового аркуша і мати заголовок, виконаний великими літерами. У правому верхньому кутку над заголовком великими літерами пишеться відповідно: ДОДАТОК А, ДОДАТОК Б тощо. Нумерація додатків виконується за алфавітом, не використовуютьсятакі літери українського алфавіту:Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

Студентська наукова робота виконується державною мовою або іноземною, що вивчається.

1.2 Вимоги щодо оформлення студентських робіт

При оформленні студентських курсових, дипломних і магістерських робіт слід обов’язково дотримуватися нижче викладених вимог щодо оформлення основного тексту роботи, ілюстрацій, таблиць, переліків, нумерації сторінок, введення посилань.

1.2.1. Вимоги до оформлення основного тексту роботи

КДМР оформляють на аркушах формату А4 (210 х 297 мм). За необхідності допускається використання аркушів формату АЗ (297 х 420 мм).

КДМР виконують машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу. Машинним способом КДМР виконують згідно з вимогами цього стандарту друкованих і графічних пристроїв ЕОМ. Допускається включення до КДМР сторінок, виконаних методом репрографії.

При машинописному виконанні КДМР друкують через півтора інтервали; при машинному ‑ з розрахунку не більш 40 рядків на сторінці за умов рівномірного її заповнення та висотою літер і цифр не менш, ніж 1,8 мм.

Допускається окремі частини КДМР (титульний лист, додаток) виконувати іншим способом, ніж основна частина.

Текст КДМР слід друкувати, дотримуючись таких параметрів сторінок: лівий берег – 30 мм, верхнi та  нижнi береги ‑ 20 мм, правий берег ‑ 15 мм.

Під час виконання КДМР необхідно дотримуватися рівномірної щільності, контрастності й чіткості тексту.

Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Виправлене повинно бути такого ж кольору, як і основний текст.

Скорочення слів і словосполучень у КДМР виконують відповідно до чинних стандартів “Бібліографічний запис. Бібліографічний опис” (ДСТУ 7.1:2006).

Структурні елементи ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ, СИМВОЛІВ, ОДИНИЦЬ, СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ, ВСТУП, ВИСНОВКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ не нумерують, а їх назви слугують заголовками структурних елементів та друкуються великими літерами, вирівнювання по центру.

Розділи, підрозділи, пункти і підпункти повинні мати заголовки. Заголовки структурних елементів тексту і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами напівжирним шрифтом без крапок в кінці, не підкреслювати.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів тексту слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслювати, без крапки в кінці.

Абзаци й відступи повинні бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати 1 см.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Перенесення слів у заголовку розділу не допускається.

Відстань між заголовками і подальшим чи попереднім текстом (за винятком заголовка пункту) має бути два інтервали.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Не допускається розміщення назв розділів, підрозділів, а також пунктів і підпунктів в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Оформлення тексту, ілюстрацій і таблиць та їх виконання повинно відповідати вимогам стандарту з урахуванням можливостей комп’ютерної техніки.

Сторінки ДКР слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту наукового дослідження. Номер сторінки проставляють у правому верхньому кутку сторінки без крапки в кінці.

Титульний лист включають до загальної нумерації сторінок КДМР. Текст змісту також включають до загальної нумерації сторінок. Номери сторінок на них не проставляють.

Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок. Номери сторінок на них не проставляють.

1.2.2 Нумерація розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти КДМР слід нумерувати арабськими цифрами.

Розділи КДМР повинні мати порядкову нумерацію в межах викладу тексту і позначатися арабськими цифрами без крапки, наприклад, 1,2,3 і т.д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою.

Після номеру підрозділу крапку не ставлять, наприклад, 1.1, 1.2 і т.д. Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять, наприклад 1.1.1, 1.1.2 тощо.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту, або пункт складається з одного підпункту, його не нумерують

1.2.3 Ілюстрації

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати в КДМР безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у КДМР.

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у КДМР, мають відповідати вимогам стандартів “Єдиної системи конструкторської документації”.

Фотознімки розміром менше за формат А4 мають бути наклеєні на аркуш білого паперу формату А4.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. У разі необхідності під ілюстрацію розміщують пояснювальні дані.

Ілюстрація позначається словом “Рисунок”, що разом із назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 2.1 –Дифрактограма”.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках.

Номер ілюстрації складається з номеру розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад: Рисунок 2.1 - це перший рисунок другого розділу.

Якщо у ДКР вміщено тільки одну ілюстрацію, її нумерують згідно з вимогами.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на наступні сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці.

Ілюстрації, за необхідності, можуть бути зазначені в змісті із зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони вміщені.

1.2.4 Посилання у науковій роботі

Перелік джерел, на які є посилання в основній частині роботи, наводять у кінці тексту, починаючи з нової сторінки. Його розміщують в алфавітному порядку і складають відповідно до чинних стандартів (див. Додаток Е, Додаток З).

Посилання в тексті роботи робляться в квадратних дужках, наприклад, [7, с. 45], що означає, що цитату взято з 45 сторінки сьомого джерела списку використаних джерел.

Бібліографічні описи посилань у переліку наводять відповідно до чинних стандартів “Бібліографічний запис. Бібліографічний опис” (ДСТУ 7.1:2006).

1.2.5 Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, оформляють у вигляді таблиць відповідно до Табл. 4.1.

Табл.4.1

Вимоги до різних робіт

Горизонтальні та вертикальні лінії, які розмежовують рядки таблиці, а також лінії зліва, справа і знизу, що обмежують таблицю, можна не проводити, якщо їх відсутність не ускладнює користування таблицею.

Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці.

На всі таблиці має бути посилання в тексті КДМР.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу і номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 3.1 ‑ перша таблиця третього розділу.

Якщо у тексті одна таблиця, її нумерують згідно з вимогами.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, розміщуючи одну частину під другою, або поруч, або переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її шапку і боковик.

Поділяючи таблиці на частини, допускається її шапку або боковик заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово “Таблиця __” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці ___” із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки ‑ з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

Таблиці, у разі необхідності, можуть бути зазначені у змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

1.2.6 Переліки

Переліки, у разі потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліками ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи ‑ дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри здужкою (другий рівень деталізації).

Приклад:

а) утворення слів шляхом введення афіксів:

1) префіксів;

2) суфіксів.