Ринок, суть, функції та умови формування.

Тема 7. Загальні основи ринку. Суб’єкти ринкової економіки.

1. Ринок, суть, функції та умови формування.

2. Інфраструктура ринку

3. Домогосподарства в системі економічного кругообігу.

4. Підприємство і підприємництво.

Ринок, суть, функції та умови формування.

Світовий досвід показує, що найефективнішою формою організації економічного життя суспільства є ринкова економіка. Ринок характеризується передусім тим, що продукт в його умовах створюється виробником не для власного споживання, а для споживання іншими через обмін.

Багатьма економістами ринок розглядається як фаза обміну процесу відтворення. Відтворення як безперервний процес повторення і відновлення виробництва включає в себе виробництво. Поділ, обмін і споживання. Із них чотирьох простих моментів відтворення ринок обмежується лише одним – обміном. В економічній літературі зустрічаються й інші визначення поняття ринку. Найбільш поширеними з них є такі:

· ринок – це інститут, або механізм, що зводить разом покупців і продавців;

· ринок означає групу людей, що вступають у тісні ділові відносини і укладають важливі угоди, щодо будь-якого товару;

· ринок – це відносини між людьми, що проявляються через обмін, який функціонує на ґрунті законів товарного виробництва і обігу.

Основними умовами виникнення і функціонування ринку є:

· суспільний поділ праці, завдяки якому відбувається спеціалізація виробників на виготовленні тих чи інших конкретних продуктів;

· економічна відособленість окремих виробників як власників, т.б. мається на увазі різноманітність форм власності, серед яких першість належить приватній власності;

· конкуренція товаровиробників, боротьба за покупця;

· достатня ємкість ринку (платоспроможний попит);

· вільний обмін товаром та послугами;

· розвинута грошово-кредитна система.

Об’єктами ринку називають фізичні, юридичні особи, які вступають в економічні відносини товарообміну та послуг в одних випадках як споживачі, інших я- як виробники. Суб’єктами є:

· індивідуальні товаровиробники, фірми, сім¢ї, держава, організації та т.п.

Суб’єктами ринку називаються специфічні групи товарів та послуг. Які мають сталий попит, які стабільно потрапляють на ринок і відрізняються по характеру , способу та цілям споживання. Об’єктами ринку є товари, послуги, технологія, інформація.

Ринок виконує такі функції:

· регулюючу – регулює виробництво товарів та послуг;

· розподільчу – встановлює необхідні відтворювальні пропорції, забезпечує збалансованість економіки;

· контролюючу – визначає суспільну значимість створеного продукту та витраченої на його виготовлення праці;

· стимулюючу – спонукає знижувати індивідуальні витрати праці. Використовуючи нову техніку;

· інформаційну – інформує про стан справ в господарчому житті.

Інакше кажучи ринок, який вступав в якості єдиного стихійного регулятора виробництва. Давно відійшов у минуле, і в розвинутих країнах заходу ринок є об’єктом свідомого державного регулювання.

Характерними рисами вільного т. б. не обмеженого монополіями та митними бар’єрами ринку є:

· вільна конкуренція між товаровиробниками та власниками ресурсів;

· вільний перелив капіталів між товаровиробниками та власниками ресурсів;

· вільний перелив капіталів між галузями і регіонами;

· реалізація товарів по цінам рівноваги, які виражають реальне співвідношення між попит і пропозицією.

Ринки поділяють:

· Ринок факторів виробництва;

· Ринок товарів та послуг;

Більш детально структуру ринку можна представити:

· Ринок споживчих товарів, послуг, житла, будівель та установ невиробничого призначення;

· Ринок засобів виробництва та виробничих видів діяльності;

· Ринок грошей, валюти, цінних паперів;

· Ринок праці, робочої сили, робочих місць;

· Ринок інформації , інтелектуального продукту, інновацій, “ноу-хау”, сучасних технологій.

В залежності від ринкового середовища ринки поділяють:

· ринок чистої конкуренції;

· монополістичний ринок;

· олігополістичний ринок;

· регульований ринок у відповідності з законодавством - легальний (офіційний-тіньовий).

Залежно від того, хто є покупцем товару, і з якою метою він купується розрізняють також споживчий ринок, ринки виробників, проміжних продавців, державних установ і міжнародний ринок.

Споживчий ринок – окремі особи і господарства, які купують товари для особистого споживання.

Ринок виробників – організації, що купують товари для використання їх у процесі виробництва.

Ринок проміжних продавців – організації, що купують товари для наступного перепродажу їх з прибутком для себе.

Ринок державних установ – державні організації, що купують товари або для наступного їх використання у сфері комунальних послуг, або для передачі цих товарів тим, кому вони потрібні.

Міжнародний ринок – покупці за межами країн, включаючи закордонних споживачів, виробників, проміжних продавців, держави і установи.

На конкурентному ринку товарів саме покупець визначає, що виробляти через систему цін. Щоб зрозуміти, як це відбувається, розглянемо механізм взаємодії попиту і пропозиції на ринку товарів та послуг.

Попит – це платоспроможна потреба людей, тобто потреба забезпечена грішми.

Величина попиту – це кількість товару чи послуги, яка буде придбана за певної ціни, за певний період часу.

Існує взаємозалежність між ринковою ціною товару і тією його кількістю, на яку пред’являється попит: чим менше ціна товару, тим більшим є обсяг попиту, і навпаки, чим вище ціна, тим менше знайдеться покупців на даний товар.

Ця зворотна залежність між ціною товару та обсягом попиту на нього називається законом попиту.

Якщо на абсцисі позначити кількість товару Q, який купується на ринку, а на ординаті – рух ціни Р, то вийде такий графік (мал.).

Залежність між ціною і обсягом попиту можна зобразити графічно.

Малюнок. Крива попиту

Крива D відображає зворотну залежність між ціною товару та обсягом попиту на нього.

Конфігурація кривої попиту та закономірності поведінки споживачів можна пояснити за допомогою двох ефектів:

- Ефекту доходу.

- Ефекту заміщення.

Ефект доходуполягає в тому, що зниження ціни товару робить людей реально багатшими, тобто на ту ж кількість грошей вони можуть купити більшу кількість цього товару. І навпаки, збільшення ціни знижує купівельну здатність споживачів.

Ефект заміщення полягає в тому, що товар, при зниженні ціни на нього дешевшає відносно інших товарів і купувати його стає економічно вигіднішим.

Закон попиту не діє в 3-х випадках:

· при ажіотажному попиті, який викликаний очікуваним підвищенням цін;

· для деяких рідкісних і дорогих товарів (золото, дорогоцінності, антикваріат та ін.), які є засобом поміщення грошей;

· при переключенні попиту на більш якісні і дорогі товари (наприклад, при переключенні попиту з маргарину на масло: зниження цін на маргарин не веде до збільшення попиту на нього).

Нецінові фактори попиту

Попит може змінюватися і під дією нецінових факторів, таких як:

· зміни в грошових доходах населення. Наприклад, ріст доходів збільшує попит на різні товари – меблі, побутову техніку, високоякісні продукти харчування – за всіх можливих цін на них;

· зміни в структурі населення. Наприклад, старіння населення, збільшення кількості пенсіонерів збільшує попит на ліки, медичне обслуговування;

· зміни цін на інші товари, особливо на товари – замінники (субститути). Наприклад, ріст цін на вершкове масло викличе підвищення попиту на маргарин;

· економічна політика уряду. Грошові допомоги, які виплачує держава збільшить попит на товари, які споживає ця група населення;

· зміна переваг споживачів під впливом реклами, моди та ін. Наприклад, збільшення попиту на спортивне взуття у 80-ті роки пов’язано з тим, що серед молоді стало модним носити це взуття щодня.

Малюнок. Зміщення кривої попиту

 Відрізняють зміну величини попиту – рух вздовж кривої попиту під дією зміни ціни і зміну самого попиту – зсув кривої під впливом нецінових факторів.

Наприклад, якщо середній доход покупців збільшується, то, за інших незмінних умов, крива попиту D₁ зміститься вправо вгору (мал.) і тому ж рівню ціни Р1 буде відповідати більший рівень попиту (крива D₂).