Правила подання ілюстрацій (рисунків)

⇐ ПредыдущаяСтр 4 из 11Следующая ⇒

Усі графічні матеріали (ескізи, діаграми, графіки, схеми, рисунки, креслення, фотознімки тощо) повинні мати однаковий напис “Рисунок”.

Рисунки треба розміщувати в документі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше або на наступній сторінці. На всі рисунки мають бути посилання в тексті.

Рисунки треба нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, крім додатків. Номер рисунку складається з номера розділу і порядкового номера рисунка в цьому розділі, які сполучають крапкою (наприклад, “Рисунок 3.2”).

Дозволяється наскрізна нумерація рисунків, за винятком додатків. Рисунки кожного додатку мають окрему нумерацію, що складається з літери позначення додатка та порядкового номера рисунка в цьому додатку, сполучених крапкою (наприклад,“Рисунок А.3”).

Рисунки можуть мати назву, яка повинна відображати його зміст, бути конкретною і стислою. Назву рисунка записують з першої великої літери і розташовують під ним по центру сторінки.

3.3 Правила побудови та оформлення таблиць

Цифровий матеріал, як правило, подається в табличній формі. Таблиці використовують для кращого унаочнення та зручності порівняння показників. Цифрові дані треба оформлювати як таблицю, що звичайно повинно мати форму, наведену на рис. 3.1.

Таблиця _________ – _______________

^{номер                       назва таблиці}

Головка

Заголовки колонок

Підзаголовки колонок

Рядки

Боковик

(колонка для заголовків рядків)

Колонки

Рисунок 3.1 – Приклад оформлення таблиці

Усі таблиці слід нумерувати. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в цьому розділі, знак “№” перед цифрою не ставиться (наприклад, “Таблиця 1.3” – третя таблиця першого розділу). Після номера таблиці крапка не ставиться.

На кожну таблицю має бути посилання в тексті із зазначенням її номера. Таблиці, крім таблиць додатків, треба нумерувати в межах розділу арабськими цифрами, починаючи з цифри “1”. У такому разі номер таблиці складають з номера розділу та порядкового номера таблиці в цьому розділі, які сполучають крапкою (додаток К).

Таблиці кожного додатка нумерують окремо. Номери складають з літери – познаки додатка та порядкового номера таблиці в додатку, які сполучають крапкою. Дозволяється нумерувати таблиці наскрізно, крім додатків.

Назва таблиці повинна відображати зміст таблиці, бути конкретною і стислою. Якщо з тексту можна зрозуміти зміст таблиці, дозволено не давати їй назву. Назву таблиці пишуть великої літери і розташовують над таблицею (починаючи над верхнім лівим кутом). Якщо частину таблиці перенесено на іншу або ту саму сторінку, назву подають тільки над першою частиною таблиці, над іншими її частинами подають тільки номер таблиці з таким написом:

“Продовження таблиці ______” – на тій самій сторінці чи на                   ^{номер таблиці} подальших сторінках;

“Кінець таблиці _________” – на тій самій сторінці чи на останній

^{номер таблиці} сторінці, де розміщено таблицю.

Заголовки колонок та рядків таблиці треба писати з великої літери, підзаголовки колонок - з малої літери, якщо вони становлять одне речення із заголовком колонки, або з великої літери, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовка чи підзаголовка крапку не ставлять. Переважна форма іменників у заголовках – однина. Заголовки колонок та текст рядків таблиці сцентровують чи зміщують ліворуч на нульову позицію, зважаючи на специфіку таблиці. Дозволяється, у разі необхідності, використовувати в таблиці комп’ютерний шрифт Тімеs Nеw Rомаn 10 або 12. Міжрядковий інтервал також можна зменшувати з 1,5 до 1. У таблицях не допускаються абзацні відступи.

Розділяти заголовки та підзаголовки боковика і колонок діагональними лініями заборонено. Горизонтальні й вертикальні лінії, що розмежовують рядки таблиці, дозволено не наводити, якщо це не ускладнює користування таблицею. Головку таблиці обов’язково відокремлюють лінією від решти таблиці. Висота рядків таблиць повинна бути не менше 8 мм. Заголовки колонок записують здебільшого паралельно рядкам таблиць. За потреби можна розташовувати заголовки колонок перпендикулярно до рядків.

Таблицю залежно від її розміру подають відразу після тексту, де на неї посилаються, або якнайближче до першого посилання (на черговій сторінці), а за потреби - у додатку. Дозволено розташовувати таблицю вздовж довгого боку аркуша. Якщо розміри таблиці перевищують розміри аркуша, таблицю можна поділити на частини, які розташовують одну під одною, повторюючи в кожній частині таблиці її головку і (або) боковик.

Якщо текст, який повторюється у графі таблиці і складається з одного слова, то його можна замінити лапками; якщо текст повторюється і складається з двох чи більше слів, то при першому повторенні його замінюють на слова “Те ж”, а далі – лапками. Замість цифр, марок, знаків, букв, математичних чи хімічних символів лапки не допускаються. Якщо цифрові дані у якомусь рядку таблиці не наводяться, то у ньому ставиться прочерк.

3.4 Подання формул

Формули створюються за допомогою редактора формул і розташовуються безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині рядка. Вище і нижче кожної формули має бути залишено один вільний рядок.

Формули слід нумерувати порядковою нумерацією у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули, відокремлених крапкою, наприклад, “формула (1.3)” – третя формула першого розділу. Номер формули слід зазначати у круглих дужках на рівні формули в крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Пояснення значення кожного символу слід давати з нового рядка. Перший рядок починають з абзацу словом “де” без двокрапки, наприклад:

                                                                        (2.4)

де К_м – коефіцієнт монотонності праці;

Т_пр – час, витрачений на повторювані рухи;

Т_з – загальний час тривалості операції (роботи).

Переносити формули на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак на початку наступного рядка. Коли переносять формулу на знаку операції множення, використовують знак “´”.

Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

3.5 Оформлення посилань та цитат

У процесі підготовки курсової роботи, для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору, слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

б) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело.

Посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей з цитованого документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати зміст, мову тексту тощо. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них є матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке посилаються.

На запозичену з літературних і статистичних джерел інформацію (формули, таблиці, схеми, графіки, узагальнення, висновки тощо) обов’язково слід робити посилання: або внизу цієї самої сторінки, або у тексті, наводячи у квадратних дужках порядковий номер джерела у списку використаної літератури та номери сторінок, з яких узято інформацію, наприклад [23, с. 153].

Оформлення додатків

У додатки виносяться громіздкі таблиці, схеми, діаграми, форми документів, ксерокопії статистичних звітів про господарську діяльність організацій тощо.

Додатки оформлюються як продовження курсової роботи на наступних сторінках у порядку появи посилань у тексті роботи. Слово “Додаток” пишеться по центру малими літерами з першої великої напівжирним шрифтом. Додаток мусить мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки (по центру).

Текст кожного додатка, за необхідності, може бути поділений на розділи і підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка.

Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, “Додаток А”, “Додаток Б” і т. д. Якщо у роботі є лише один додаток, він позначається як “Додаток А”.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумеруються у межах кожного додатка, наприклад: “Рисунок Д. 1.2” – другий рисунок першого розділу додатка Д; “формула (А. 1)” – перша формула додатка А.

Джерела, які цитуються тільки в додатках, мають розглядатися незалежно від тих, які цитуються в основній частині роботи, і мають бути перелічені наприкінці кожного додатка в переліку посилань.

3.7 Оформлення списку використаних джерел

До списку використаної літератури слід включати тільки ті джерела, на які є посилання у тексті. Джерела можна розміщувати в списку одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найзручніший для користування); в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків; у хронологічному порядку.

Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати із таких міждержавних і державних стандартів: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 “Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання (ГОСТ 7.1–2003, ІDТ)”, ДСТУ 3582–97 “Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12–93 “СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”, ГОСТ 7.11–78 “СИБИД. Сокращение слов и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании” (додаток Л).

Посилання в тексті документа на праці (твори), які є в бібліографічному записі, зазначають порядковим номером за переліком посилань у квадратних дужках безпосередньо після його згадування в тексті (після цитати з нього), за необхідності вказують сторінку (“… у роботах [1–7]…”; [18, т. 1, с. 753]; [20, с. 15]).

Бібліографічний запис будь-якого джерела (об’єкта посилання) включають у перелік посилань тільки один раз. Кожне джерело має свій порядковий номер, а весь список – єдину наскрізну нумерацію. При розміщенні за абеткою джерела і літературу слід розташовувати за прізвищами перших авторів або назвами робіт. Літературу іноземними мовами розміщують теж за абеткою, але після повного списку вітчизняних видань.

РОЗДІЛ 4

⇐ Предыдущая 1 2 345 6 7 8 9 10 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2018-05-29; просмотров: 239.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...