Економічна теорія вивчає закони раціонального ведення господарства і поведінку господарюючих суб’єктів на різних рівнях і в різні історичні епохи.

Із призначення економічної теорії випливає, що вона вивчає економічні закони на різних рівнях.

В мікроекономіці за основу аналізу береться найменша господарююча одиниця – окрема фірма, підприємство, індивід тощо.

Мезоекономіка вивчає закони і поведінку окремих підсистем національної економіці або галузей народного господарства (агропромисловий комплекс, регіональна економіка тощо).

У макроекономіці досліджується економіка країни у цілому. Об’єктами її вивчення є дохід і багатство суспільства, темпи і чинники економічного зростання, боротьба з інфляцією, безробіттям тощо.

Економічна теорія виконує наступні функції:

Пізнавальна: полягає у всебічному вивченні форми економічних явищ і їхньої внутрішньої сутності, що дозволяє відкрити закони, за якими розвивається національна економіка. Досліджуючи економічні процеси, вдається визначити спонукальні причини і напрямки поведінки економічних агентів.

Методологічна: економічна теорія є теоретичною базою конкретних наук, що здійснюють економічний аналіз з позиції того чи іншого фактора. Вона розробляє загальні методологічні принципи, створює понятійний, категоріальний апарат економічної науки в цілому.

Прогностична: полягає у розробці наукових основ передбачених перспектив науково-технічного і соціально-економічного розвитку на доступне для огляду майбутнє. Прогнозні розробки дозволяють врахувати тенденції, що складаються, і знайти адекватні методи і засоби для їх реалізації.

Практична: призначена для наукового обґрунтування цілей і заходів економічної політики держави, виявлення принципів і методів раціонального ведення національного господарства. Ця політика покликана задовольняти корінні інтереси і насущні потреби членів суспільства.

Ідеологічна: економічна освіта формує не тільки професійний кругозір людини, але і залучає ії до системи загальнолюдських цінностей, без прийняття яких неможливо досягти подальшого прогресу цивілізації. Ідеологія – це  означена система переваг і цінностей, якими керуються люди. Економічна ідеологія формує соціальні пріоритети у сфері господарської діяльності людини.

Економічна теорія є інструментом для вивчення економічної дійсності. ЇЇ основні положення, концепції використовуються державою для розробки і здійснення економічної політики.

Економічна політика являє собою комплекс заходів держави в області суспільного виробництва, а також розподілу, обміну і споживання благ. Економічна політика покликана враховувати інтереси суспільства, усіх соціальних груп населення, і спрямована на зміцнення національної економіки.

3

При пізнанні економічних явищ і процесів у економічної теорії використовується діалектико-матеріалістичний підхід. У його основі – первинність матерії при визнанні значення свідомості. Діалектичний підхід означає: а) явища розглядаються не в статиці, а у шляху від виникнення до вмирання; б) розвиток розглядається від простого до складного, від нижчого до вищого; в) при дослідженні відбувається перехід від конкретного до абстрактного і знову до конкретного; г) у якості головної рушійної сили розвитку розглядаються протиріччя, та шляхи їх розв’язання.

Економічна теорія використовує широкий спектр методів наукового пізнання.

Метод(від грец. Мethodas – шлях пізнання, шлях до чогось) – означає засіб пізнання як певну сукупність або систему прийомів і операцій для мисленого відтворення предмету, що вивчається.

Економічний метод – це підхід до вивчення господарської практики.

Методи підрозділяються на загальнонаукові і часткові.

Метод наукової абстракції (лат. «аbstractіo» – відволікання) – означає відмову від поверхневих, несуттєвих сторін явища з метою розкриття його внутрішніх, суттєвих, сталих і загальних зв’язків, дійсної тенденції руху.

Аналіз – це уявне розчленування явища, що досліджується, на складові частини і вивчення кожної з цих частин окремо. Синтез – формулювання узагальнень, законів на основі аналізу. Аналіз може проводитися на різних рівнях: макро – на рівні всієї економіки в цілому чи її великих агрегатах; мезо – на рівні середніх величин; мікро – на рівні окремих одиниць (фірми, домогосподарства).

Широко використовуються методи індукції і дедукції. За допомогою індукції (наведення) забезпечується перехід від вивчення одиничних фактів до загальних положень і висновків. Дедукція (виведення) уможливлює перехід від найбільш загальних висновків до часткових.

Історичний метод – досліджує господарські явища і процеси в тій послідовності, у якій вони виникали у реальній дійсності, розвивалися і змінювалися одні іншими. Історичний метод показує, що в природі і суспільстві розвиток йде від простого до складного. Означає, що у всій сукупності економічних явищ і процесів необхідно виділити в першу чергу найбільш прості явища, що виникають раніше інших і є основою виникнення більш складних.

Логічний метод – досліджує ті співвідношення, закони зв’язку і взаємодії сторін об’єкта, що досліджується, які існують у його розвинутому стані.

Методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, історичного і логічного знаходяться у діалектичній єдності.

Економічним явищам і процесам присутня якісна і кількісна визначеність. Тому економічна теорія використовує математичні і статистичні прийоми і засоби дослідження, що дозволяють виявити кількісну сторону процесів і явищ господарського життя, їх перехід у нову якість.

Метод економіко-математичного моделювання дозволяє у формалізованій формі визначити причини змін економічних явищ, закономірності цих змін, їх наслідки, можливості і витрати впливу на хід змін, а також робить реальним прогнозування економічних процесів. За допомогою цього методу створюються економічні моделі.

Економічна модель – це формалізований опис економічного процесу чи явища, структура якого визначається його об’єктивними властивостями і суб’єктивним цільовим характером дослідження.

Функціональний аналіз – дозволяє розкрити взаємозв’язок між різними економічними явищами і процесами.

Функції – це змінні величини, що залежать від інших змінних величин.

При аналізі економічних проблем використовують позитивний і нормативний аналіз.

Позитивний аналіз дає можливість побачити економічні явища і процеси такими, які вони є насправді, що було чи що може бути (відповідь на питання: що є, що може бути). Позитивні твердження не обов’язково повинні бути вірними, але будь-яка суперечка щодо позитивного твердження можна вирішити перевіркою фактів.

Нормативний аналіз заснований на дослідженні того, що і як повинно бути (що повинно бути?). Нормативне твердження найчастіше виводиться з позитивного, але об’єктивні факти не можуть довести його істинність чи хибність. При нормативному аналізі виносяться оцінки – справедливо чи несправедливо, погано чи добре, припустиме чи неприпустимо.

При вивченні економічного життя людей, їх груп і всього суспільства можливі і необхідні економічні експерименти, хоч далеко не завжди можна передбачити всі ймовірні їх результати.

Економічний експеримент – це штучне відтворення економічного явища чи процесу з метою його вивчення в найбільш сприятливих умовах і подальшому практичному застосуванні.

Свідоме масове економічне експериментування на мікрорівні пов’язано з діяльністю Р.Оуэна, П. Прудона, Ф. Тейлора, Г. Форда і Э. Мейо, на макрорівні – з іменами Дж. Кейнса і М. Фрідмена. Експерименти на макрорівні проводилися й у СРСР.