Техніка безпеки при виконанні монтажних робіт

Технологічний процес монтажу утилькотла на монтажних плитах

Обґрунтування способу монтажу котлоагрегату

Технологія монтажу утилізаційних котлів залежить від виду кріплення та їх габаритів. Котлоагрегат звичайно має кріплення у двох площинах, що ускладнює координацію фундаментів [26]. Фундаменти горизонтального кріплення являють собою окремі прямокутні площадки і рідше кільцеві поверхні типу фланців, які рівнобіжні до основної площини судна. Вертикальне кріплення включає опорні площадки фундаменту, розташовані перпендикулярно до основного кріплення. Котел встановлюють на перехідних частинах фундаменту за допомогою компенсуючих прокладок. Котел необхідно досить точно базувати, тому що в противному випадку положення газовипускного трубопроводу головного двигуна прийдеться визначати по місцеві.

При монтажі утилізаційного котла необхідно: забезпечити вертикальність з відхиленням не більш 1 мм/м; погодити розташування його з випускним патрубком головного двигуна; витримати відстань від котла до корпусних конструкцій не менш 10 мм.

За допомогою домкратів вивіряють та регулюють положення котла на судновому фундаменті щодо базових площин, причому ставлять котел із завищенням на 30-50 мм, тому що знизу перехідні частини мають припуск для підрізування під зварювання. Перед установкою котлоагрегату, опорні поверхні суднового фундаменту не обробляють, а лише зачищають. Після вивірки положення, роблять розмітку під підрізування припуску на вертикальних стінках перехідних частин фундаменту. Припуск обрізають (газовим різанням), котел опускають і остаточно приварюють перехідні частини до суднового фундаменту. Перед зварюванням перевіряють зазор між крайкою перехідної частини та судновим фундаментом, що не повинний

перевищувати 2 мм. Для утримання перехідної частини при зварюванні у визначеному положені застосовують розпірні домкрати, що після завершення зварювання видаляють.

Тому що вертикальні стінки перехідної частини мають невелику товщину (5-8 мм), крайки під зварювання не обробляють. Котел встановлюють у задане положення відповідно до координат настановного креслення, що визначають положення котла щодо діаметральної площини судна, поперечному чи перебиранню теоретичного шпангоута, а по висоті - від опорної площини і по ухилі в ніс.

Цілком змонтований на судні котел у зборі з арматурою піддають гідравлічному іспиту на щільність. Перед іспитом необхідно переконатися, що в труби не потрапили які-небудь предмети. Для перевірки котел повинний бути розконсервований і очищений.

4.1.1 Загальні технічні положення

Однієї зі складових частин монтажу суднового устаткування є монтаж утилізаційного котла. Технологічний процес монтажу котла на судні включає наступні операції: підготовку опорних поверхонь фундаментів і інших монтажних баз перед установкою котла, його транспортування і навантаження на судновий фундамент, визначення положення котла на фундаменті і кріплення котла на ньому, гідравлічні іспити, парову пробу, здачу котла ОТК.

Удосконалювання технологічного процесу монтажу, а, отже, і скорочення тривалості і трудомісткості монтажних робіт на судах забезпечуються постачанням котлів на судно в стані найбільшої цехової готовності і застосуванням агрегатних методів монтажу. Монтаж котлів включає не тільки установку, але і ряд операцій по остаточній зборці їхній на судні. Утилізаційні котли звичайно надходять на судно в зібраному виді. Їхнє закріплення на судновому фундаменті є більш простою операцією, чим монтаж головних котлів. Розвиток організації і технології виробництва в суднобудуванні обумовлюється вимогами підвищення продуктивності праці, удосконалювання технологічного процесу, а також скорочення тривалості і трудомісткості монтажних робіт. На судні виконуються роботи, що неможливо виконувати в цеху: підготовка і перевірка котлових фундаментів, транспортування й установка котла, регулювання його положення на фундаменті, кріплення до фундаменту.

Основні вимоги до котлів, що поставляється на монтаж, зводяться до наступного: повна комплектність постачання; наявність документів, що засвідчують проміжні приймання при зборці й іспитах у цеху; наявність рисок на зовнішніх крайках перехідних чи частин перехідної рами, що відповідають подовжній і поперечній осьових котельних опор, а на барабанах - центральних рисок; фіксація положення рухливих опор у їхніх теплових зазорах; належний стан і консервація всіх деталей, арматури, приєднувальних елементів, приводів і кріплення; маркірування і клейма ОТК на всіх деталях і вузлах, що надходять окремо від котла.

Вибір способу монтажу утилізаційного котла

Існує кілька способів монтажу парогенераторів:

- кріплення котлів на монтажних плитах, що приганяються по місцю;

- кріплення котлів за допомогою перехідних рам;

- кріплення котлів на перехідних частинах фундаменту.

Перший метод застосовується при недостатній висоті приміщення, для котлів з недостатньо твердим каркасом, а також при неповному насиченні котла. Але слюсарна робота зв'язана з виконанням великої кількості вимірів, а в окремих випадках підняття котла на домкратах або його вивантаження. Цей метод нетехнологічний і його застосовують як виключення.

Другий метод застосовується при монтажі великогабаритних котлів. Верхні опорні поверхні рами обробляються на верстаті в цеху і цілком монтують на ній котел аж до цегельної кладки, ізоляції й обшивання. Після зборки котел ставлять на платформу і поставляють на судно. Після вивірки положення котла і виготовлення прокладок перехідну раму кріплять до фундаменту за допомогою болтів і зварюванням.

Метод дозволяє підвищити готовність котла в цеху, підвищує твердість котла при транспортуванні, скорочується цикл монтажу.

При кріпленні на перехідних частинах фундаменту (третій метод) котел збирають у цеху разом з перехідними частинами на спеціальному складальному стенді,  а потім транспортують і вантажать на судно спочатку на дерев'яні клітки, а потім на розпірні домкрати.

Аналізуючи приведені методи монтажу котлів і внаслідок невеликих габаритів і достатньої твердості утилізаційного котла, вважається доцільним застосування способу кріплення його на перехідних частинах фундаменту. Прийнятий метод монтажу відрізняється достатньою технологічністю, тому що основна частина трудомістких приганяльних операцій у вузлах кріплення виконується в цеху, спрощується і скорочується процес монтажу котла в порівнянні з монтажем на монтажних плитах, що приганяються вручну, так само поліпшуються умови праці працюючих.

Техніка безпеки при виконанні монтажних робіт

При організації і проведенні складальних і монтажних робіт, регламентованих дійсним технічним процесом, повинні виконуватись наступні вимоги «Правил техніки безпеки і виробничої санітарії для суднобудівних і судноремонтних робіт» ОСТ 5.0241-78

 До виконання робіт з монтажу допускаються робітники не молодше 18 років, що пройшли навчання по відповідним професіях і ознайомлені з правилами техніки безпеки, що пройшли медичний огляд.

Усі робітники повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям, індивідуальними засобами захисту відповідно до діючих «Норм видачі робітникам та службовцям спецодягу і запобіжних пристосувань».

Робочі місця і фундаменти повинні бути підготовлені до прийому механізмів, очищені від сторонніх предметів. Поверхні настилу в районі виконання монтажних робіт повинні бути чистими без пролитих мастильних матеріалів.

При обробці металоабразивними інструментами робітники повинні користатися захисними окулярами і респіраторами типу «Лепесток» В-2К.

 Навантаження механізмів, вузлів, а так само технологічного устаткування повинна вироблятися відповідно до типових схем навантаження, зазначеними в робочій конструкторській документації.

 Ділянки, де відбувається навантаження котла, повинні бути освітлені відповідно до вимог СНиП 11-4-79 «Природне і штучне висвітлення Норми проектування» і ОСТ 5.0308-80.

 Переносні світильники повинні мати напругу не більш 12 В и повинні бути захищені запобіжними кожухами.

Стропування і вантаження котла на судно виконується особами, що мають право на проведення цих робіт, заміна їхніми працівниками інших спеціальностей заборонена.

 У місцях розконсервації і знежирення деталей із застосуванням
 палива не допускається робити роботи, зв'язані з застосуванням
 відкритого вогню і іскроутворення.

 Вентиляція в районі монтажу повинна задовольняти вимогам ОСТ 5.53.

 Всі обличчя, що працюють при монтажі котла, повинні бути постачені захисними касками.

 Величини шкідливих факторів технологічного процесу монтажу утилізаційного котла не повинні перевищувати гранично припустимі величини, зазначені у вимозі ОСТ 5.0281-79. До небезпечних шкідливих факторів варто віднести:

- травмування при навантаженні котла на судно й установки його;

- отруєння при консервації і розконсервації котлів летучими інгібіторами;

- поразка електричним струмом;

- поразка очей променями від електрозварювання.

Перед виконанням монтажу котла повинні бути перевірені протипожежний інвентар і засоби пожежегасіння відповідно до вимог. Технологічна карта монтажу утилізаційного котла на перехідних частинах представлена в п. 4.4.