Фактори ослаблення позиції Фабрик думки Великобританії

Тема 3. Особливості розвитку та діяльності Фабрик думки Великобританії

Незалежні, неприбуткові фабрики думки існують у Великобританії більш 100 років. Їх розвиток більш-менш відображає історичні закономірності загальної еволюції Фабрик думок, і дуже чітко – зміну балансу між державною та ліберально-ринковою орієнтацією. Не випадково, наприклад, консервативна революція серед Фабрик думки відбулася у Великобританії в 70-і роки як реакція на пануючі позиції кейнсіанства у державному секторі. Еволюція Фабрик думки тут також іде по лінії завоювання авторитету серед широкої громадськості, на противагу апаратно-державній політиці. У той же час, специфічна риса політичної культури цієї країни полягає в більш сильній і ґрунтовній ролі саме державного апарату; останній майже повністю зумів відгородити центральні органи влади від несанкціонованого проникнення нових ідей і програм. Фабрики думки Великобританії стикаються з більш жорсткими, у порівнянні зі США, фінансовими і політико-ідеологічними умовами функціонування. У цьому контексті слід відзначити значніший та ґрунтовніший вплив політичних віянь у Великобританії. Незаангажованість Фабрик думки у США більш-менш витримується в рамках загальної демократичної, ліберальної і ринкової культури, оскільки між головними ідеологічними течіями країни немає ідеологічної прірви; у Великобританії відстань між партіями і течіями проявляється набагато чіткіше і глибше.

До 70-х років Фабрики думки у Великобританії відрізнялися своєю глибокою академічністю і незаангажованістю.

Деякі з них відкидали будь-яку ідеологічну мотивацію своєї діяльності, наполягаючи на прагматичності і практичності пропонованих політичних рекомендацій. Серед них – The Policy Studies Institute і National Institute for Social and Economic Research (NIESR). Вони віддавали перевагу незалежному, раціональному підходу до політичної діяльності.

Такі інститути зовнішньої політики, як The Royal Institute for International Affairs (RIIA), The International Institute of Strategic Studies і The Federal Trust, керувалися у своїй діяльності ідеалістичним бажанням покінчити з війною і сприяти міжнародному співробітництву. У той же час, вони також намагалися виробити імідж незалежних академічних дослідницьких інститутів.

Найстарша Фабрика думки Великобританії (1884), The Fabian Society, намагалася поєднати Фабрики думки із соціалістичним рухом. А Інститут економічних справ (The Institute of Economic Affairs – IEA) відомий як одна з найстарших про-ринкових Фабрик думки у світі. Створений у 1955 році як антифабіанське співтовариство, він став відповіддю на домінування кейнсіанських поглядів в економічній і соціальній політиці.

У 70-і роки було створено щонайменше 30 незалежних інститутів. Велику увагу в своїй діяльності вони приділяли маркетингові своїх ідей і відстоюванню своїх підходів. По суті, це були адвокатські Фабрики думки. Зміцнюючи свої зв'язки з засобами масової інформації і створюючи власні мережі всередині об'єднань державних працівників, бізнесменів, політиків, профспілкових діячів та інших акторів політичної діяльності, вони пристосували свої продукти до недоліків та помилок практичних політиків і лідерів суспільної думки. Така стратегія стала поширеною в діяльності цих Фабрик думки. Замість того, щоб вести довгострокові академічні дослідження в стилі старих інститутів, вони стали переробляти і представляти існуючі дослідницькі продукти в коротких звітах і доповідях або в прес-коментарях. Найкраще їх характеризує вираження "підприємці від політики" (Policy entrepreneurs). Багато нових Фабрик думки стали активно використовувати впливові ідеології. Це, зокрема, Центр політичних досліджень (The Centre for Policy Studies – CPS) та Інститут досліджень публічної політики (The Institute for Public Policy Research – IPPR), що мали тісні зв'язки, відповідно, з консервативною і лейбористською партіями.

Найвідомішими інститутами у 80-і роки стали Фабрики думки "нового правого" руху – The IEA, The CPS, The Adam Smith Institute (ASI), а також більш дрібні організації, такі як The David Hume Institute і The Social Affairs Unit.

До середини 90-х з'явилася невелика група Фабрик думки, таких, як Інститут права на працю (The Institute of Employment Rights), що займалися відновленням ідеологічного дисбалансу, що виник в результаті появи "нових правих". Так само IPPR був заснований ключовими фігурами академічного, ділового і профспілкового руху для подолання інтелектуального панування правих. Іноді їх називають Pink Tank (рожевими центрами, на відміну від мозкових центрів), оскільки вони мали більш слабкі зв'язки із соціалістичною політикою всупереч їх відношенню до лейбористської партії. Demos, Фабрика думки соціальної спрямованості, створена в 1993 році, займає більш радикальну позицію в цьому відношенні; вона визначила більш довгострокові рамки для політичного аналізу.

Фонд соціального ринку (The Social Market Foundation) визнає як ліві, так і праві позиції, виступаючи з комунітарними (соціетарними) поглядами в поєднанні з ідеологією економіки соціального ринку.

Колишній консервативний міністр Джон Редвуд створив власну Фабрику думки – The Conservative 2000 Foundation, – що визначила своїм безпосереднім завданням вплив на спосіб мислення консервативної партії. Ця організація входить у міжнародну мережу Фабрик думки правового напрямку.

Багато нових Фабрик думки мають специфічну, спеціалізовану орієнтацію. Серед таких напрямків:

• захист навколишнього середовища – The International Institute for Environment and Development, The Institute for European Environmental Policy, Earth Resources Research;
• соціальна орієнтація– The Centre for Policy on Ageing, The Family Policy Studies Centre;
• питання соціальних і етнічних меншостей – The Arab Research Centre;
• ділові інтереси – Public Finance Foundation, The Foundation for Manufacturing and Industry.

Фактори ослаблення позиції Фабрик думки Великобританії

Так чи інакше, більшість Фабрик думки у Великобританії намагаються бути незалежними від корпоративних та інших специфічних інтересів. Як правило, вони створюються як благодійні організації і прагнуть диверсифікувати джерела свого фінансування з метою збереження інтелектуальної цілісності.

Однак, хоча незалежних Фабрик думки було створено чимало, їхній вплив залишався мінімальним. Головними причинами такої ситуації є:

1. Позиція політичних чиновників. Деякі інститути намагалися підняти питання про формування, впровадження і легітимність державної політики. В цьому випадку вони надавали риторичну зброю для опозиційних формувань. Інші ж намагалися впливати на політичний процес, розвиваючи нові політичні можливості, пропонуючи раціональніші рішення і висвітлюючи можливі "підвідні камені" складних політичних процесів. Громадські та державні політичні діячі Великобританії не завжди вітали обнародування слабких місць своїх програм. Вони часто розглядали Фабрики думки просто як аматорські організації. До того ж урядова культура й інституціональна структура Великобританії не дозволяє широко залучати незалежних експертів до розгляду питань державної політики. Державний апарат ревно захищає свою пануючу позицію основного джерела рекомендацій з публічної політики. Походження незалежних політичних аналізів, як правило, не розголошується. Політичні чиновники Великобританії не мають у своєму розпорядженні час для читання звітів і книг, що навіть виходять від найвідоміших Фабрик думки. Вони також не консультуються з провідними експертами специфічних галузей. А рекомендації деяких Фабрик думки ігноруються з ідеологічних мотивів. Отже, ступінь сприйняття Фабрик думки, їхня роль і позиції змінюються залежно від урядових та політичних кадрів.
2. Залежність від засобів масової інформації. Зі зростанням загальної чисельності Фабрик думки конкуренція в боротьбі за прихильність засобів масової інформації та політичних кіл зростає. Політична належність того або іншого інституту, таким чином, варіюється в залежності від того, наскільки успішно він вирішує ці питання.
3. Жорстка конкуренція серед різноманітних консультативних організацій. Численні консультативні організації конкурують між собою за прихильність прем'єр-міністра і міністрів. У боротьбі задіяні також консультативні органів всередині департаментів, кабінетів, політичних партій, парламентських комітетів і люди з інших зовнішніх джерел. Від цих різноманітних консультативних інститутів виходять повні протиріч рекомендації. У цьому морі хаотичних рекомендацій Фабрики думки борють за право бути почутими.
4. Фінансові мотиви. Роботу Фабрик думки у Великобританії серйозно обмежує проблема фінансування. Інститути не можуть обмежуватися членськими внесками, надходженнями від продажу своїх публікацій і платою за надані послуги, щоб покрити свої операційні витрати. Філантропічні джерела й урядові контракти стають критично важливими для їхнього виживання. В міру збільшення кількості Фабрик думки питання забезпечення фінансування стає усе більш проблематичним. Більше того, інститути вже не в змозі ані виплатити зарплату, що дорівнює оплаті в приватному секторі, ні забезпечити своїх працівників усіма привілеями соціального фонду суспільного сектора й університетів.
5. Глибина досліджень. В результаті, деякі Фабрики думки Великобританії не можуть забезпечити широкий обсяг власних досліджень і значні адміністративні витрати, необхідні для підтримки їх публічної діяльності. До того ж, коли дослідницький інститут переживає внутрішній розкол і часті зміни керівництва, він, як правило, не може ефективно брати участь у публічних дебатах.

Шляхи виходу

1. Частина Фабрик думки Великобританії прагне стати внутрішніми учасниками політичних дебатів в урядових колах. Таким чином, вони намагаються увійти до різноманітних політичних співтовариств та угруповань, використовуючи цей шлях у своїх стратегіях залучення уваги департаментів, агентств, міністрів або високопосадових державних осіб. Фабрики думки вступають у неформальні мережні зв'язки з цивільними що знаходяться на дійсній військовій службі, політиками, неурядовими організаціями, вченими, та іншими зацікавленими колами. Однак значна частина Фабрик думки залишається поза рамками урядових структур. Вони не підтримують тісних контактів у політичних і державних колах. Їх суспільний авторитет лежить за межами політичного істеблішменту або чисто партійної сфери.
2. Деякі інститути зосереджуються на висвітленні альтернативних варіантів політики, збагачуючи і розширюючи рамки суспільних дебатів.
3. Вплив і авторитет Фабрик думки також залежать від здатності втручатися в публічні дебати, поширювати свої позиції і концепції, стежити за діяльністю уряду, коментувати і критикувати політикові. Іншими словами, фабрики думки можуть процвітати, виходячи на "ринок ідей" ("ідейний ринок") незалежно від зацікавленості політиків у їхніх політичних рекомендаціях. Справді, хоч багато інститутів мають незначний вплив на політику і дотримуються непопулярних поглядів, вони вважають, що самою своєю присутністю і вираженням своїх підходів вносять розмаїтість у британську політичну культуру.
4. Деякі Фабрики думки побудовані на принципах членства. Їх організаційний успіх залежить від створення сильної членської бази, надання послуг індивідуальним і корпоративним членам в обмін на фінансову та іншу необхідну підтримаю.
5. Фабрики думки можуть виконувати важливі освітні функції. Вони активно просувають деякі освітні програми і курси, підвищують поінформованість громадськості.

Не існує єдиного виміру значимості Фабрик думки в суспільстві. Різні групи суспільства з різною політичною спрямованістю звертаються до них з різними потребами. Фабрики думки можуть завойовувати авторитет у зовсім різних сферах громадського життя: від культури й освіти до політики.

Вплив Фабрик думки на публічну політику важко виміряти. Але багато з них стали ефективними, активізуючи знання громадськості у сфері навколишнього середовища, соціальної політики, ліберальної політики й інших проблем. Уряд не є єдиним джерелом політичної новації. А британські уряди завжди мали потребу в консультаціях та інформації з широкого спектру суспільних проблем. Фабрики думки працюють у даному напрямку. В цілому, вони відіграють значну культурологічну роль, розширюючи сферу публічних дебатів, заохочуючи спілкування і взаємодію між державою і суспільством, акцентуючи на суспільних технологічних знаннях. Фабрики думки Великобританії досить схожі на аналогічні інститути в пострадянських країнах, і є яскравим прикладом протистояння корпоративно організованого інтелекту ідеєкратії держави.