Закономірності політології.

Закон —це необхідний, істотний, стійкий і повторюваний зв'язок між явищами.
Закономірність –це регулярна повторюваність вияву закону.

Поняття закону в соціальне-політичних науках означає загальне, стисло сформульоване теоретичне положення, яке визначає сутність соціальних і політичних явищ та об'єктивно існуючий між ними взаємозв'язок.

Є два протилежні погляди:

Марксистський

Позитивістський

Марксистивизнають наявність необхідних, стійких і повторюваних зв'язків, тобто законів у суспільних, в тому числі політичних, відносинах, які формулюються у суспільствознавстві, зокрема в теорії політики (“закон класової боротьби”, “закон визначальної ролі економічного базису (виробничих відносин) стосовно політичної надбудови”, “закон соціальної революції”, “закон зміни суспільно-економічних формацій”).

Позитивістивважають, що істинне (позитивне) знання можна здобути лише спеціальними (точними) науками. Істинним визнаються лише те знання, яке може бути підтверджене (верифіковане) в результаті його емпіричної перевірки. Оскільки знання про суспільство емпіричним шляхом перевірити, як правило, неможливо, воно не визнається істинним, а суспільствознавчі дисципліни не вважаються науками. Зазначена позиція позитивізму певною мірою зумовлена його негативною реакцією на марксистський економічний детермінізм, відповідно до якого все суспільне життя в кінцевому підсумку визначається розвитком продуктивних сил і виробничих відносин, що й зумовлює закономірний характер зміни суспільно-економічних формацій.
    Але не дивлячись на заперечення позитивістів,багато з них визнають закономірності, а деякі з них навіть сформулювали загальновідомі в політології закони (“залізний закон олігархічних тенденцій” Р. Міхельса, “закон циркуляції еліт” В. Парето, закони взаємодії виборчих і партійних систем М. Дюверже, закони бюрократизації С. Паркінсона, є закономірності функціонування державної влади, сформульовані наукою конституційного права - чим більше парламент усунутий від обрання президента, тим більша роль президента у здійсненні державного керівництва суспільством; чим далі процес формування верхніх палат парламентів віддалений від виборчого корпусу, тим менший обсяг їхньої компетенції; парламент завжди працює відповідно до законодавчої програми уряду.

Закономірності суспільного розвиткупроявляються лише як тенденції, що відображають необхідні та стійкі зв'язки між істотними сторонами явищ і процесів.

Структура політології

Сторія політичних учень

Теорія політики

Прикладна політологія

Історія політичних ученьдосліджує зародження, становлення і розвиток політичних поглядів, ідей, теорій тощо протягом усього періоду існування державне організованого суспільства. Основними етапами цієї історії є Стародавній світ, Середньовіччя, Відродження, Новий і Новітній час.

Теорія політикививчає політику як цілісний предмет і має свої внутрішні структурні елементи:

1.концепції політики і влади;

2.теорії політичної системи і процесів;

3.моделі політичної участі й лідерства;

Теорії формальних і неформальних інститутів політики — державознавство, партологія, концепції груп

інтересів, бюрократії та еліт;

5.теорії міжнародних відносин і зовнішньої політики.

Прикладна (практична) політологіябезпосередньо стосується процесів здійснення політики:

1.розробка політичних технологій;

2.прийняття політичних рішень;

3.проведення виборчих кампаній, політичної реклами;

4.врегулювання політичних конфліктів;

5.проведення політичних переговорів;

6.лобіювання;

7.політичні прогнозування, планування й консультування;

Методику розробки експертно-аналітичних матеріалів і політичних документів та ін.

Окрему галузь науки складає порівняльна, або компаративна (від лат. порівняльний) політологія, яка проводить порівняльні дослідження політичних явищ і процесів різних держав, регіонів та епох.
У структурі політології розрізняють також емпіричний і теоретичний рівні та аспекти знань і досліджень.

Основні категорії, методи і функції політології.

Категорії політології

Категорії –це загальні, фундаментальні поняття, які відображають найбільш істотні, закономірні зв'язки й відносини реальної дійсності та пізнання. Їхня специфіка полягає в тому, що вони розкривають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві. Це наступні категорії:

1.політична влада;

2.політична система суспільства (поєднує в собі решту категорій - політичні інститути -державу та її структурні елементи, політичні партії, групи інтересів, органи місцевого самоврядування);

3.політична культур і її складові (політична свідомість, політична поведінка, політичні цінності, політичні норми, політична соціалізація);

4.політичний процес (відносно однорідні серії політичних явиш, пов'язаних між собою причиновими або структурно-функціональними залежностями);

5.політичне явище (сукупність усіх чинників і явищ, пов'язаних із здійсненням політики).

Методи політологічних досліджень.

Метод —це сукупність прийомів та операцій практичного й теоретичного освоєння дійсності. Сукупність методів дослідження, що їх застосовують у політології, називається методологією.

1.існує багато різних класифікацій методів пізнання. Виокремлюють, наприклад, методи: експерименту,

2.методи обробки емпіричних даних,

3.методи побудови наукових теорій та їх перевірки.