МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

ВНЗ Кіровоградський кооперативний коледж економіки і права імені М.П. Сая

ВИРОБНИЧА ПРАКТИКА

студентки IV курсу групи ПВ_9/11-14/15-48

Гоян Валерії Вікторівни

м. Кропивницький – 2018 р.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЦЕНТРАЛЬНА СПІЛКА СПОЖИВЧИХ ТОВАРИСТВ УКРАЇНИ

ВНЗ Кіровоградський кооперативний коледж економіки і права імені М.П. Сая

ЗВІТ

з виробничої практики

студентки IV курсу групи ПВ_9/11-14/15-48

спеціальності 5.03040101 «Правознавство»

Гоян Валерії Вікторівни

Період проходження:

з «18» січня 2018 р. по «28» лютого 2018 р.

Місце практики: Кропивницький ВП ГУНП в Кіровоградській області

Керівник практики

від організації:         ________________          Мельник А.Ю.

                                  (підпис)                            

МП

Керівник практики

від навчального закладу: ________________             Переверзєв Д.М.

                                              (підпис)

м. Кропивницький – 2018 р.

ЗМІСТ

                                                    стор.

ВСТУП………………………………………………………………................3

РОЗДІЛ 1. Правова основа діяльності, порядок формування, завдання та структура органів внутрішніх справ....……….……………………………………4

РОЗДІЛ 2. Структура органу внутрішніх справ та функції його структурних підрозділів.……......................................................................………10

РОЗДІЛ 3. Організація роботи із заявами, повідомленнями та скаргами фізичних та юридичних осіб...................................................................................15

РОЗДІЛ 4. Організація роботи служби дільничних інспекторів поліції....22

РОЗДІЛ 5. Організація роботи слідчого підрозділу....................................22

РОЗДІЛ 6. Організація роботи державної міграційної служби .................22

РОЗДІЛ 7. Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей............................................................................................35

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ...…………………………………………...26

ДОДАТКИ…………………………………………………………………….32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……….................………………...…

ВСТУП

Практика - це завершальний етап мого практичного навчання. Тільки на практиці є можливість спробувати всі здібності та навички набуті мною під час навчального процесу. За час проходження практики я мала нагоду максимально реалізувати усі свої знання, які здобула навчаючись у коледжі.

Практику було пройдено в Кропивницькому ВП ГУНП в Кіровоградській області. Дана установа забезпечує захист життя, здоров'я, прав і свобод громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства. Також вона протидіє злочинності, забезпечує охорону громадського порядку, власності та громадську безпеку. В межах своєї компетенції керівництво діяльністю поліції здійснюють Президент України безпосередньо або через Міністра внутрішніх справ, керівники територіальних органів Міністерства внутрішніх справ і керівники підрозділів поліції. В першу чергу, приступивши до практики, були визначені права та обов'язки відділу правового забезпечення, адже саме він гарант законності та успішного розвитку установи.

Метою роботи є - здобуття вмінь та навичок в галузі права.

Основними завданнями є :

- ознайомитися з правовою основою діяльності, порядком формування, завданнями та структурою органів внутрішніх справ;

- охарактеризувати структуру органів внутрішніх справ;

- проаналізувати роботу служби дільничних інспекторів поліції;

- ознайомитися з умовами організації роботи із заявами, повідомленнями та скаргами фізичних та юридичних осіб;

- вивчити умови організації роботи слідчого підрозділу;

- охарактеризувати роботу державної міграційної служби;

- проаналізувати соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ та членів їх сімей.

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ОСНОВА ДІЯЛЬНОСТІ,ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ, ЗАВДАННЯ ТА СТРУКТУРА ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Опрацьовуючи даний розділ програми практики можна сказати наступне, що центральним органом виконавчої влади України, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України є Міністерство внутрішніх справ України (МВС України).

Міністерство внутрішніх справ України - це головний (провідний) орган у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

Правовою основою діяльності органів внутрішніх справ України є Конституція України, Закони України «Про Національну поліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про дорожній рух», Кримінальний процесуальний кодекс України, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, міжнародні правові акти, ратифіковані у встановленому законом порядку, які визначають компетенцію, порядок організації та основні напрямки діяльності, права та обов’язки органів внутрішніх справ України при виконанні покладених на них завдань.

До системи органів внутрішніх справ входять: Міністерство внутрішніх справ України, Національна поліція України, Державна прикордонна служба України, Державна служба України з надзвичайних ситуацій, Державна міграційна служба України, Національна гвардія України

Загальну структуру Міністерства внутрішніх справ України складають: апарат Міністерства внутрішніх справ України; керівництво, патронатна служба, Департамент організаційно-апаратної роботи, Департамент формування політики щодо підконтрольних Міністрові органів влади та моніторингу, Департамент аналітичної роботи та організації управління, Департамент інформаційних технологій, Департамент комунікації, Департамент юридичного забезпечення, Департамент внутрішнього аудиту, Департамент міжнародного співробітництва та європейської інтеграції, Департамент фінансово-облікової політики, Департамент персоналу, організації освітньої та наукової діяльності, Департамент з питань режиму та службової діяльності, Департамент державного майна та ресурсів, Управління у справах учасників антитерористичної операції, Управління запобігання корупції та проведення люстрації, Управління охорони здоров’я та реабілітації, Управління ліцензування, відділ мобілізаційної роботи та організації бронювання, відділ з реформування органів внутрішніх справ, Головний центр з надання сервісних послуг та центри з надання сервісних послуг як територіальні органи Міністерства внутрішніх справ; навчальні заклади та науково-дослідні установи; заклади охорони здоров'я, підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління Міністерства внутрішніх справ України.

До основних завдань Міністерства внутрішніх справ України можна віднести наступні: вирішення питань щодо державного управління у сфері внутрішніх справ; забезпечення нормативно-правового регулювання діяльності органів внутрішніх справ; організація взаємодії та визначення пріоритетів діяльності органів внутрішніх справ; інформування та надання роз'яснень щодо реалізації державної політики у сфері внутрішніх справ; узагальнення практики застосування законодавства у сфері внутрішніх справ, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення та внесення їх у встановленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України; забезпечення здійснення соціального діалогу у сфері внутрішніх справ.

Визначити місце органів внутрішніх справ в системі правоохоронних органів України.

Визначити коло нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів внутрішніх справ України.

МВС України є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, ведення боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки, безпеки дорожнього руху, охорони та оборони особливо важливих державних об'єктів.

Діяльність органів внутрішніх справ регулюють наступні нормативно-правові документи :

Конституція України

Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII

Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI

Закон України «Про розвідувальні органи України»

Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»

Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

Закон України «Про Державну прикордонну службу України»

Закон України «Про державний кордон України»

Закон України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону»

Закон України «Про Національну Гвардію України»

Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»

Закон України «Про запобігання корупції»

Закон України «Про звернення громадян»

Положення про Національну поліцію від 28.10.2015 № 877

Положення про Державну міграційну службу України.

Отже, підводячи підсумок можна сказати наступне, що Міністерство внутрішніх справ України займає головне місце у системі центральних органів виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод громадян, регулюється великою нормативно-правовою базою, має доволі розгалужену структуру.

РОЗДІЛ 2. СТРУКТУРА ОРГАНУ ВНУТРІШНІХ СПРАВ ТА ФУНКЦІЇ ЙОГО СТРУКТУРНИХ ПІДРОЗДІЛІВ

Під час проходження практики було досліджено структуру Кропивницького ВП ГУНП в Кіровоградській області. А саме структура складається з слідчого управління, управління карного розшуку, управління протидії наркозлочинності, управління превентивної діяльності, управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування, управління кадрового забезпечення, управління інформаційно-аналітичної підтримки, управління логістики та матеріально-технічного забезпечення, управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку, відділ режиму та технічного захисту інформації, сектор документального забезпечення, сектор внутрішнього аудиту, сектор комунікації, відділ правового забезпечення, відділ боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, відділ зв’язку та телекомунікацій, вибухотехнічний відділ, тренінговий центр, кінологічний центр, рота поліції особливого призначення, рота патрульної служби поліції особливого призначення «Святослав».

Під час проходження практики в Кропивницькому ВП ГУНП в Кіровоградській області мною було досліджено функції слідчого відділу. Вони полягають в наступному:

1. Слідчий розглядав заяви і повідомлення про кримінальні правопорушення , дотримувався обліково-реєстраційної дисципліни, своєчасно та у повному обсязі вносив відомості про кримінальні правопорушення до ЄРДР.

2. Слідчий проводив всебічне, повне та неупереджене досудове розслідування кримінальних правопорушень, підслідних слідчим органів внутрішніх справ.

3. Уживав заходів з покращення якості досудового розслідування, дотримувався процесуальних строків розслідування кримінальних правопорушень, забезпечення прав і законних інтересів громадян.

4. займався організацією взаємодії при реалізації матеріалів оперативно-розшукової діяльності та досудовому розслідуванні кримінальних правопорушень з органами і підрозділами органів внутрішніх справ, що здійснюють оперативно-розшукову, експертну діяльність, та органами прокуратури.

5. Узагальнював та проводив аналіз роботи з відшкодування завданої кримінальними правопорушеннями шкоди, відновлення порушених прав і інтересів громадян, установ, підприємств та організацій, потерпілих від кримінальних правопорушень. Ужиття заходів щодо вдосконалення цієї діяльності.

6. Упровадження передових методів розслідування і використання технічних засобів при виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень.

7. Забезпечення контролю за дотриманням уповноваженими службовими особами встановленого строку при доставленні затриманої особи до слідчого. У разі наявності підстав для обґрунтованої підозри, що доставлення затриманої особи тривало довше, ніж це необхідно, проводить перевірку для вирішення питання про відповідальність винуватих у цьому осіб.

8. Забезпечення контролю за своєчасним та якісним виконанням оперативними підрозділами письмових доручень слідчих, наданих у кримінальних провадженнях. У разі допущених порушень уносить пропозиції начальнику територіального органу Міністерства внутрішніх справ України щодо проведення за такими фактами службових розслідувань та вжиття заходів реагування до винних службових осіб.

9. Облік виїзду слідчих на місця подій, проведення ними оглядів, у тому числі до внесення відомостей до ЄРДР, вилучення речей, документів, слідів кримінального правопорушення та їх своєчасне надіслання на експертне дослідження.

10. Облік кримінальних проваджень про кримінальні правопорушення, відомості про які внесені слідчими до ЄРДР, а також переданих прокурором до слідчого відділу для проведення досудового розслідування.

11. Проведення чергових та позачергових інвентаризацій наявних у слідчому відділі кримінальних проваджень.

12. Обов’язкове планування розслідування в кожному кримінальному провадженні, а також поточне і календарне планування роботи кожним слідчим.

13. Облік затриманих слідчими осіб, які підозрюються в учиненні злочину, а також підозрюваних, яким обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою та домашнього арешту.

14. Облік речових доказів у кримінальних провадженнях, цінностей та іншого майна, тимчасово вилучених під час досудового розслідування; контроль за їх зберіганням та передачею.

15. Облік кримінальних правопорушень, додатково виявлених під час досудового розслідування, кримінальних правопорушень, які виявлені слідчими, а також за їх участі, у тому числі кримінальних правопорушень минулих років.

16. Складання до 28 числа кожного місяця і організацію виконання в повному обсязі графіків досудових розслідувань, у тому числі про кримінальні правопорушення минулих років.

17. Облік кримінальних проваджень, досудове розслідування в яких зупинене, та забезпечення контролю за прийняттям таких рішень слідчими.

18. Забезпечення контролю за об’єктивністю та своєчасністю внесення відомостей до ЄРДР про рух кримінальних проваджень і результати роботи слідчих.

19. Направлення повідомлень до слідчого управління (відділу) головного управління, управління МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на транспорті (далі - ГУМВС, УМВС) за фактами:

порушення встановлених КПК строків унесення відомостей до ЄРДР, неінформування прокурора про початок досудового розслідування;

звільнення осіб, затриманих за підозрою в учиненні злочину, з ізоляторів тимчасового тримання органів внутрішніх справ України безпосередньо слідчим або службовою особою, відповідальною за перебування затриманих, без подання слідчим клопотання прокурору про обрання запобіжного заходу;

скасування прокурором постанови слідчого про закриття кримінального провадження;

постановлення слідчим суддею ухвали про скасування рішень слідчого або якою зобов’язано слідчого припинити певну дію чи вчинити певну дію;

постановлення судом під час судового провадження ухвали про закриття кримінального провадження за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення;

ухвалення судом виправдувального вироку;

інших суттєвих порушень слідчими вимог кримінального процесуального законодавства.

20. Розгляд і вирішення відповідно до законодавства звернень громадян, запитів на інформацію органів державної влади і місцевого самоврядування, що надходять до територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України у зв’язку з провадженням досудового розслідування.

21. Систематизацію змін до кримінального та кримінального процесуального законодавства, яке застосовується при розслідуванні кримінальних правопорушень, шляхом формування бібліотеки і поповнення її літературою та офіційними виданнями, в яких публікуються зміни до чинного законодавства.

22. Дотримання службової дисципліни в діяльності слідчих, ужиття заходів щодо недопущення надзвичайних подій за участю особового складу, підвищення професійного рівня підлеглих.

На слідчий відділ не може бути покладено виконання функцій, не передбачених чинним законодавством України .

Функції управління карного розшуку регулюються Наказом від 11 червня 2015 року №687 "Про затвердження Положення про Департамент карного розшуку Міністерства внутрішніх справ України". Одними із них є :

1. попередження, припинення і розкриття загально кримінальних злочинів, виявлення осіб, що їх вчинили, а також здійснення необ­хідних оперативних заходів, спрямованих на попередження зло­чинності, розшуку осіб, що ухиляються від слідства і суду, зниклих безвісти та ідентифікації невпізнаних трупів;

2. організація і координація діяльності підрозділів карного розшуку територіальних підрозділів поліції, спрямовані на захист прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань. Аналіз, у межах компетенції, ефективності заходів, ужитих територіальними підрозділами поліції щодо попередження, виявлення і розкриття злочинів,припинення діяльності стійких суспільно небезпечних ОГ і ЗО, які впливають на криміногенну ситуацію в регіонах і в державі, викриття злочинної діяльності їх лідерів та кримінальних авторитетів, розкриття серійних, резонансних злочинів і вбивств "на замовлення", учинених стосовно народних депутатів України, державних службовців І-IV категорій, протидія злочинності на транспорті, а саме злочинним посяганнями на вантажі, запобіганні їм, захисті особистої власності та безпеки громадян на об’єктах водного, залізничного та повітряного транспорту України, розшуку обвинувачених, підсудних, осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісти зниклих громадян та встановлення осіб невпізнаних трупів.

3. Здійснення організаційно-методичного забезпечення діяльності підпорядкованих підрозділів з попередження, виявлення злочинів, насамперед тяжких та особливо тяжких, а також тих, що набули суспільного резонансу, учинених із застосуванням вогнепальної чи холодної зброї, вибухових речовин, групою осіб, серійного характеру, розшуку підозрюваних та обвинувачених, осіб, які зникли безвісти, та ідентифікації невпізнаних трупів.

4. Розроблення та вжиття заходів, спрямованих на вдосконалення форм і методів оперативно-розшукової діяльності підрозділів карного розшуку, за рішенням керівництва Національної поліції надання їм практичної допомоги в організації роботи з протидії злочинності, у вирішенні інших службових завдань.

5. Безпосередня робота з джерелами оперативної інформації та за оперативно-розшуковими справами. Аналіз ефективності використання негласного апарату, проведення оперативних розробок у боротьбі зі злочинністю, вивчення процесів, які відбуваються в злочинному середовищі, та вироблення на цій основі пропозицій керівництву Національної поліції з покращення оперативно-розшукової діяльності за зазначеними напрямами.

6. Вивчення та аналіз стану злочинності, чинників, що її обумовлюють, прогнозування криміногенної ситуації. Розроблення та внесення пропозицій керівництву Національної поліції щодо визначення пріоритетних напрямів діяльності підрозділів карного розшуку та ефективних засобів і методів виконання покладених на них завдань.

7. Здійснення поточного та перспективного планування оперативно-службової діяльності Департаменту, узагальнення позитивного досвіду у сфері протидії злочинності, розроблення методичних рекомендацій і посібників, їх упровадження в практичну діяльність підрозділів карного розшуку.

8. Участь у підготовці матеріалів на засідання колегій МВС і Національної поліції, оперативні наради керівництва МВС і Національної поліції з актуальних питань оперативно-службової діяльності поліції. Унесення пропозицій до планів та основних заходів Національної поліції.

Підрозділи боротьби з незаконним обігом наркотиків в межах своєї компетенції, наділяються наступними функціями:

1. приймають участь у розробленні та реалізації державної по­літики щодо протидії незаконному обігу наркотичних за­собів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів та зловживанню ними;

2. проводять моніторинг у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у державі з по­дальшим аналізом та прогнозуванням розвитку наркокриміногенної ситуації;

3. проводять оперативну роботу щодо протидії наркозлочинності;

4. попереджають та виявляють правопорушення на об'єктах легального обігу наркотиків;

5. збирають, аналізують та реалізовують оперативну інфор­мацію щодо ускладнення криміногенної обстановки у сфе­рі незаконного обігу наркотиків шляхом безпосереднього відпрацювання території населених пунктів, інших суб'єктів адміністративно-територіального устрою держави;

6. проводять оперативно-пошукові та інші заходи щодо виявлення наркоділків, які займаються виготовленням, перевезенням, збутом наркотиків, схилянням до вживання наркотиків, «відмиванням» коштів, здобутих від наркобізнесу, викриття та знешкодження каналів надходження наркотич­них засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Скласти перелік нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органу внутрішніх справ.

1. Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII

2. Положення про Національну поліцію від 28.10.2015 № 877

3. Закон України «Про розвідувальні органи України»

4.  Закон України «Про оперативно-розшукову діяльність»

5. Закон України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб»;

6. Конституція України

7. Наказ від 11 червня 2015 року №687 "Про затвердження Положення про Департамент карного розшуку Міністерства внутрішніх справ України". Одними із них

Таким чином, можна зробити висновок, що дані органи наділено дуже важливими функціями. Органи функціонують , щоб протидіяти злочинності.
РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ІЗ ЗАЯВАМИ, ПОВІДОМЛЕННЯМИ ТА СКАРГАМИ ФІЗИЧНИХ ТА ЮРИДИЧНИХ ОСІБ

До моєї бази практики кожного дня надходила велика кількість різних заяв, повідомлень та скарг як фізичних, так і юридичних осіб.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Під час проходження було проаналізовано вимоги до звернення.

Усні звернення громадян безпосередньо розглядаються, а порушені в них питання, по можливості, вирішуються посадовими особами апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС під час особистого прийому громадян, який проводиться згідно із затвердженим графіком.

Про результати розгляду звернення громадянинові повідомляється письмово або усно за його бажанням.

Письмові звернення громадян, оформлені належним чином і подані в установленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю, реєстрації та первинному розгляду з метою визначення їх належності до компетенції апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС та призначення за ними конкретного виконавця.

Первинний розгляд письмових звернень громадян проводиться керівниками апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС або їх заступниками відповідно до їх повноважень.

Після первинного розгляду звернень громадян керівництвом апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС працівник підрозділу документального забезпечення (секретаріату, канцелярії) (далі - підрозділ документального забезпечення):

вносить до журналу або електронно-реєстраційної картки персонального комп'ютера резолюцію керівництва та встановлені терміни виконання доручень за зверненнями громадян;

здійснює відправку звернень за належністю та відповідей - їх авторам;

забезпечує оперативне доведення звернень громадян до виконавців.

У разі якщо у зверненні, яке надійшло до МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС, міститься інформація про кримінальні правопорушення, що вчинені або готуються, таке звернення невідкладно надсилається за належністю до відповідного органу досудового розслідування для реєстрації, проведення досудового розслідування та прийняття рішення згідно з вимогами кримінального процесуального законодавства.

Звернення громадян, одержані структурним підрозділом апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС для виконання, в обов'язковому порядку обліковується в журналі обліку звернень цього ж структурного підрозділу.

Облік звернень громадян у структурному підрозділі та доведення їх до безпосереднього виконавця здійснюються в день їх надходження (під підпис у журналі обліку).

Звернення може бути подане як особисто окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Кожен громадянин може подати звернення також через уповноважену на це іншу особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства. Звернення в інтересах неповнолітніх і недієздатних осіб подається їх законними представниками.

Звернення в інтересах громадянина може бути подано іншою особою, трудовим колективом або організацією, яка здійснює правозахисну діяльність, якщо вони отримали від громадянина відповідні повноваження, оформлені відповідно до законодавства.

Перші керівники апарату МВС, закладів, установ, підприємств, що належать до сфери управління МВС особисто розглядають звернення і в першу чергу приймають Героїв України, Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни. Особлива увага приділяється розв'язанню проблем, порушених у зверненнях ветеранів війни та праці, інвалідів, непрацездатних осіб та тих, хто постраждав унаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, багатодітних сімей, одиноких матерів, інших осіб, які потребують соціального захисту та підтримки.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну чи поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або інші відомості про інші засоби зв’язку з ним.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається авторові з відповідними роз'ясненнями в термін не пізніш ніж через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених ч.1, ч. 2 статті 7 Закону України «Про звернення громадян». Копія такого звернення залишається у провадженні того органу чи установи, до яких звернувся громадянин.

Звернення громадян, що надійшли до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв’язку, мережі Інтернет, електронного зв’язку (електронні звернення), через контактні центри державної установи «Урядовий контактний центр» та телефонну «гарячу лінію» Національної поліції України, приймаються, попередньо розглядаються та централізовано реєструються службою діловодства органу (підрозділу) поліції в день їх надходження, а ті, що надійшли в неробочий день і час, - наступного після нього робочого дня в журналі реєстрації звернень громадян або на реєстраційно-контрольних картках (далі - РКК), придатних для обробки персональними комп’ютерами.

Звернення громадян, які надійшли під час особистого прийому, обліковуються в журналі обліку особистого прийому громадян (або на РКК. Журнальна форма реєстрації пропозицій, заяв і скарг та обліку особистого прийому громадян допускається в органах (підрозділах) поліції з річним обсягом надходження до 600 пропозицій, заяв та скарг і такою самою кількістю звернень громадян на особистому прийомі. Під час реєстрації на вільному від тексту місці першої сторінки звернення ставиться відповідний штамп реєстрації звернень громадян. Конверти зі зверненнями громадян, які надходять до органів (підрозділів) поліції з використанням засобів поштового зв’язку, розкривають працівники служби діловодства.

Конверти, що надійшли на адресу керівництва органів (підрозділів) поліції з позначкою «Особисто», надаються на розгляд керівництву без порушення їх цілісності.

Такі конверти відкриває особисто адресат або особа, яка надала адресату зазначений конверт, у його присутності, після чого з резолюцією конверти повертають до служби діловодства для подальшої їх реєстрації та передачі виконавцям.

1. Керівники органів (підрозділів) поліції та їх заступники під час розгляду звернень громадян вивчають суть порушених у них питань, у разі потреби вимагають у виконавців матеріали попередніх перевірок за цими зверненнями, направляють працівників органів (підрозділів) поліції на місця для перевірки викладених у зверненнях фактів та вживають інших заходів для об’єктивного вирішення порушених авторами звернень питань.

2. Безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з’ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України.

До розгляду скарг на дії чи бездіяльність поліцейських і до перевірки інформації про неналежне виконання покладених на них обов’язків відповідно до законодавства України можуть залучати представників громадськості.

3. Рішення, які приймаються за зверненнями, повинні бути мотивованими та ґрунтуватися на законодавстві України. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов’язана забезпечити своєчасне виконання прийнятого рішення відповідно до законодавства України, у разі визнання скарги обґрунтованою - негайно вжити заходів щодо поновлення порушених прав громадян.

4. Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів (підрозділів) поліції, має права, визначені статтею 18 Закону України «Про звернення громадян».

5. Звернення вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, ужито необхідних заходів і заявникам надано ґрунтовні та вичерпні відповіді.

6. Звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, що не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п’ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник органу або підрозділу поліції або його заступники встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляють особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п’яти днів. Якщо останній день терміну розгляду звернення припадає на вихідний, святковий день, останнім днем терміну вважається перший після нього робочий день.

7. Щодо кожного звернення не пізніше ніж у п’ятиденний термін повинно бути прийняте одне з таких рішень:

1) прийняти до розгляду;

2) передати на вирішення до підпорядкованого органу (підрозділу) поліції;

3) надіслати за належністю до іншого державного органу або посадовій особі, якщо питання, порушені у зверненні, не належать до компетенції поліції, про що одночасно необхідно повідомити автора звернення;

4) залишити без розгляду за наявності підстав, визначених статтею 8 Закону України «Про звернення громадян».

8. У разі доручення розгляду звернення, яке надійшло до центрального органу управління поліції, органам поліції, через які вона реалізовує свої повноваження на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць, термін розгляду такого звернення обчислюється з дня надходження його до органу поліції вищого рівня й закінчується днем надання відповіді тим органом поліції, який його розглядав по суті.

9. У разі надходження до органів (підрозділів) поліції звернень громадян із резолюцією керівництва Міністерства внутрішніх справ України термін їх розгляду обчислюється з дати реєстрації в Міністерстві внутрішніх справ України.

10. За зверненнями громадян, за якими неможливо своєчасно закінчити перевірку та прийняти в установлений термін рішення, виконавець не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення цього терміну письмово доповідає керівнику органу поліції або його заступнику та порушує питання щодо продовження терміну розгляду в межах, установлених законодавством про звернення громадян. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

Про продовження терміну розгляду автора звернення повідомляють письмово.

11. Звернення громадян, що надійшли з редакцій газет, журналів, радіо і телебачення, розглядаються органами та підрозділами поліції в терміни, передбачені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».

12. За результатами розгляду звернення громадянина виконавцем готується довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у зверненні, яка доповідається керівнику органу (підрозділу) поліції разом з проектом відповіді заявнику. Керівник органу (підрозділу) проставляє свій підпис на довідці про ознайомлення із вжитими заходами під час здійснення перевірки інформації, викладеної у зверненні, або вчиняє резолюцію (доручення) про необхідність ужиття додаткових заходів з метою об’єктивного, усебічного та повного розгляду звернення.

Керівники органів чи підрозділів поліції здійснюють безпосередній контроль за додержанням установленої законодавством і цим Порядком процедури розгляду звернень.

 У службі діловодства облік узятих на контроль письмових та усних звернень громадян ведеться в алфавітному порядку.

Підготувати та оформити відповіді на заяви, повідомлення та скарги, що надійшли до органу внутрішніх справ.

Жодних прямих вимог до змісту заяви в поліцію про вчинене правопорушення закон не містить. Більше того, особа маєте право взагалі повідомити про вчинений злочин усно (в такому випадку усна заява заноситься до протоколу або журналу).

Проте, для більшої обґрунтованості заяви та звуження можливостей правоохоронців відмовляти особам з посиланням на формальні невідповідності заяви, слід орієнтуватися на загальні правила складення заяв та перелік відомостей, які відповідно до Кримінального процесуального кодексу України вносяться до Реєстру.

Виходячи з цього, в заяві доцільно зазначати наступну інформацію:

1) назву органу, до якого подається заява;

2) прізвище, ім’я, по батькові (найменування, якщо це юридична особа) заявника;

3) адреса проживання (знаходження, якщо це юридична особа) та номер телефону заявника;

4) виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення злочину;

5) дату складення заяви та підпис.

Також у заяві до поліції можна вказати докази чи вказівки на те, як їх можна отримати (наприклад дані осіб, які можуть підтвердити обставини), якщо такі відомості відомі, а також статтю Кримінального кодексу України, якою передбачена відповідальність, - знову ж таки, якщо вона відома. Не зайвим може бути зазначення в заяві про те, що відомо про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

РОЗДІЛ 4. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СЛУЖБИ ДІЛЬНИЧИХ ІНСПЕКТОРІВ ПОЛІЦІЇ

Дільничний офіцер, крім загальної профілактичної роботи серед населення на території адміністративної дільниці, здійснює профілактичні заходи щодо осіб, схильних до вчинення правопорушень, та осіб, які перебувають на профілактичних обліках в органах внутрішніх справ, щодо попередження вчинення з їх боку злочинів та інших правопорушень з широким залученням до цієї роботи населення.

Дільничний офіцер ставить на профілактичний облік та у межах своєї компетенції проводить профілактичну роботу з особами таких категорій:

- звільненими з місць позбавлення волі, які відбували покарання за умисний злочин і в яких судимість не знято або не погашено у встановленому законом порядку;

- засудженими за вчинення злочинів, виконання вироку щодо яких не пов'язано із позбавленням волі;

- особами, яким було винесено офіційне застереження про неприпустимість учинення насильства в сім'ї;

- особами, які страждають на тяжкі психічні розлади і перебувають на спеціальному обліку в закладах охорони здоров'я.

Визначити коло нормативно-правових актів, що регламентують діяльність дільничних офіцерів поліції.

В своїй діяльності дільничні офіцери керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Загальною декларацією прав людини, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та Інструкцією з організації діяльності дільничних офіцерів поліції, затвердженої Наказом МВС від 28.07.2017 № 650.

Діяльність дільничних офіцерів в системі МВС здійснюється відповідно до принципів законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням, незалежності від діяльності політичних партій та інших громадських об'єднань.

Дільничний офіцер має право вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень поліції.

Перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що засвідчують їх особу, а також інші документи.

Виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу.

Викликати осіб, які систематично вчиняють порушення громадського порядку та інші правопорушення.

Складати протоколи про адміністративні правопорушення та накладати адміністративні стягнення на громадян, які вчинили адміністративні правопорушення. Проводити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законодавством заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

Входити безперешкодно в будь-який час доби:

- на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, у тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах;

- до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених судом обмежень.

Затримувати і доставляти до органів внутрішніх справ осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання.

Застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю в порядку, установленому законодавством.

Дільничний офіцер повинен постійно вивчати та аналізувати оперативну обстановку на адміністративній дільниці.

РОЗДІЛ 5. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ СЛІДЧОГО ПІДРОЗДІЛУ

Ознайомилась з процедурою, формами та процесуальним порядком здійснення досудового розслідування злочинів у формі досудового слідства та кримінальних проступків – у формі дізнання. Визначила, що досудове розслідування – це діяльність компетентних правоохоронних органів, що полягає у збиранні, дослідженні, оцінці, перевірці та використанні доказів з метою попередження, запобігання та розкриття злочинів, встановлення об’єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, та закінчується винесенням правозастосовного акту за її наслідками.

Досудове розслідування це стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків – у формі дізнання. Для досудового розслідування кримінальних проступків дозволяється виконувати всі слідчі (розшукові) дії, окрім негласних слідчих (розшукових) дій.

Слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Досудове розслідування повинно бути закінчено: 1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений, при цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати: 1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку; 2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Закінчення досудового розслідування кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України, з урахуванням певних особливостей. Слідчий, або ж сам прокурор зобов’язаний у найкоротший строк, але не пізніше двадцяти п’яти днів після повідомлення особі про підозру, подати на затвердження прокурору один із зазначених процесуальних документів: 1) проект рішення про закриття кримінального провадження; 2) проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 4) клопотання про продовження строку досудового розслідування.

Прокурор зобов’язаний до спливу тридцятиденного терміну після повідомлення особі про підозру здійснити одну із зазначених дій: 1) прийняти рішення про закриття кримінального провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 4) подати клопотання про продовження строку досудового розслідування.

Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Кримінальний процесуальний кодекс України розподіляє усі слідчі дії на гласні і негласні, але класифікувати їх можна і за іншими критеріями.

До гласних слідчих (розшукових) дій слід віднести:

- Допит – це слідча дія, спрямована на отримання у встановленому законом порядку показань від осіб (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого) про відомі їм обставини, що мають значення для справи. Допит не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому – понад вісім годин на день.

- Пред’явлення для впізнання особи, речей, трупа.

- Обшук – це слідча дія, яка проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб, що проводиться на підставі ухвали слідчого судді. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

- Огляд – слідча дія, яка проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. Слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей, документів, трупа, а також трупа пов’язаного з ексгумацією. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті. Ексгумація трупа здійснюється за постановою прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.

- Слідчий експеримент – це слідча дія, яка проводиться слідчим, прокурором з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

- Освідування особи – це слідча дія, що здійснюється слідчим, прокурором щодо освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу. Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря.

Негласні слідчі (розшукові) дії – це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України і проводяться у випадках, якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб.

До негласних слідчих (розшукових) дій слід віднести:

- Втручання у приватне спілкування – це доступ до змісту спілкування за умов, якщо учасники спілкування мають достатні підстави вважати, що спілкування є приватним. Різновидами втручання в приватне спілкування є: аудіо-, відеоконтроль особи; арешт, огляд і виїмка кореспонденції; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; зняття інформації з електронних інформаційних систем.

- Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи – це негласна слідча дія, що проводиться слідчим на підставі ухвали слідчого судді, шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою: 1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування; 2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів; 3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину; 4) виявлення осіб, які розшукуються; 5) встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.

- Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу – це негласна слідча (розшукова) дія, яка полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу систем зв’язку, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

- Спостереження за особою, річчю або місцем – це негласна слідча дія, яка здійснюється для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об’єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження, що проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

- Аудіо-, відеоконтроль місця – це негласна слідча дія, яка може здійснюватись під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження, що проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

- Контроль за вчиненням злочину – це негласна слідча дія, яка може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах як :контрольована поставка; контрольована та оперативна закупка; спеціальний слідчий експеримент; імітування обстановки злочину.

Прокурор зобов’язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну дій як: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Скласти перелік нормативно-правових актів, що регламентують діяльність слідчого підрозділу органу внутрішніх справ.

Ознайомитися з повноваженнями, правами, обов’язками та відповідальністю працівників слідчого підрозділу органу внутрішніх справ.

Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення; закони України «Про національну поліцію», «Про Службу безпеки України», «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про нотаріат», «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», «Про інформацію», «Про статус народного депутата України», «Про надзвичайний стан», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про державну службу».

Відповідно до ч. 3, 6 розділу Наказу № 570 від 06.07.2017 року при виконанні своїх службових обов’язків слідчий зобов’язаний:

1) під час досудового розслідування дотримуватися вимог Конституції України, КПК України та законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) забезпечувати повне, усебічне та неупереджене розслідування кримінальних правопорушень у межах установлених КПК України строків;

3) виконувати доручення та вказівки прокурора, які надаються в письмовій формі;

4) забезпечувати реалізацію в повному обсязі прав і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження;

5) не розголошувати відомості, що становлять державну чи іншу таємницю, що охороняється законом, інформацію про приватне (особисте і сімейне) життя особи та інші відомості, здобуті при розслідуванні кримінальних правопорушень;

6) не вчиняти будь-яких дій, що ганьблять звання слідчого і можуть викликати сумнів у його об’єктивності та неупередженості;

7) у разі наявності підстав, передбачених статтею 77 КПК України, заявляти самовідвід від участі в кримінальному провадженні в порядку, визначеному статтею 80 КПК України.

РОЗДІЛ 6. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ СЛУЖБИ

Державна міграційна служба України (ДМС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України, що входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

Центральний апарат ДМС України складається з 12 самостійних структурних підрозділів. ДМС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи: головні управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, та територіальні підрозділи: управління, відділи (сектори) міграційної служби в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

Основними завданнями є: внесення пропозицій щодо формування державної політики у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів.

ДМС України відповідно до покладених на неї завдань: проводить аналіз міграційної ситуації в Україні, проблем біженців та інших категорій мігрантів, розробляє поточні та довгострокові прогнози із зазначених питань; здійснює у межах компетенції провадження з питань прийняття/припинення громадянства України та подає відповідні документи на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства, а також забезпечує виконання рішень Президента України з питань громадянства; здійснює оформлення і видачу громадянам України, які постійно проживають в Україні, документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство, затримує видачу та вилучає ці документи у передбачених законодавством випадках; здійснює ідентифікацію громадян України, які втратили документи, що посвідчують особу; виконує функції замовника з розроблення зразків, виготовлення та постачання бланків паспортних та інших документів, що посвідчують особу; здійснює інші правозастосовчі і правоохоронні повноваження на основі і на виконання Конституції та законів України.

Паспортна система – це сукупність правових норм, визначаючих видачу паспортів, засвідчуючих особистість громадян України, їх прописку, виписку і реєстрацію з метою обліку населення, впорядкування переміщення його по території країни, реалізацію конституційних прав та виконання обов’язків громадян, сприяючих охороні громадського порядку та державної безпеки.

Документами, що підтверджують громадянство України та посвідчують особу власника є паспорт громадянина України та свідоцтво про народження. Документами, що посвідчують особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка або члена екіпажу, проїзний документ дитини, посвідчення особи на повернення в Україну. Паспорт громадянина України може бути видано громадянинові України після досягнення ним 14-річного віку у формі картки, або після досягнення ним 16-річного віку у формі книжечки.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Колишнім іноземним громадянам та особам без громадянства, прийнятим в українське громадянство, паспорти видаються по місцю їх проживання. У випадках зміни громадянином прізвища, імені або по батькові (наприклад, при шлюбі), при виявленні невідповідності записів, неможливості подальшого використання паспорта (відклеювання фотокартки, пошкодження) проводиться обмін паспортів.

Паспорт для виїзду за кордон – це документ, що посвідчує особу громадянина України під час перетинання ним державного кордону України та перебування за кордоном, який оформляється: громадянам України, що досягли 18-річного віку і постійно проживають в Україні, – за їх особистим зверненням або зверненням законних представників таких громадян щодо одержання паспорта до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, за місцем проживання. У виняткових випадках (за наявності вимог держави, до якої здійснюється виїзд, чи міжнародної організації, якщо виїзд пов’язаний з участю у заходах, які здійснюються такою організацією, а також у разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини – громадянина України) паспорт може бути оформлено до досягнення громадянином 18-річного віку; громадянам України, що постійно проживають, перебувають у довгостроковому відрядженні, на навчанні, стажуванні, працюють за контрактом або перебувають на лікуванні за кордоном і досягли 16-річного віку, – за їх особистим клопотанням про одержання паспорта або клопотанням їх законних представників, поданим до закордонних дипломатичних установ України. Громадяни України, які постійно проживають за кордоном, можуть подати клопотання про одержання паспорта також до Міністерства закордонних справ України. Оформлення паспорта громадянам України, які не досягли 16-річного віку, провадиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або їх законних представників у разі потреби в самостійному виїзді таких осіб за кордон; особам, що проживають за кордоном і в установленому законодавством порядку набули громадянства України, – дипломатичними представництвами чи консульськими установами України за кордоном.

Заяви громадян України або їх законних представників про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини розглядаються протягом не більше трьох місяців з дня подання документів, а якщо поїздка пов’язана з терміновим лікуванням від’їжджаючого, від’їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживає за кордоном, – протягом трьох робочих днів. У разі виїзду на постійне проживання за кордон усиновленої іноземцями дитини – громадянина України для неї оформляється паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Термін його оформлення – до десяти робочих днів.

Для оформлення закордонного паспорта/проїзного документа дитини заявник подає до управлінь (відділів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС, УМВС України за місцем проживання (при перебуванні заявника не за місцем проживання – до підрозділів Міжрегіонального Центру з видачі та оформлення закордонних паспортів) такі документи: паспорт громадянина України; свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років); довідку податкового органу про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера і офіційно повідомили про це відповідні державні органи; квитанцію про сплату державного мита або документ, що підтверджує повне чи часткове звільнення від його сплати, дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (для оформлення проїзного документа дитини).

Крім того, особи віком від 18 до 25 років, які підлягають призову на строкову військову службу, разом із заявою про оформлення паспорта подають довідку відповідного військового комісаріату щодо можливості виїзду з України. Форма довідки затверджується Міноборони.

Визначити коло нормативно-правових актів, що регламентують діяльність державної міграційної служби.

Ознайомитися з повноваженнями, правами, обов’язками та відповідальністю працівників державної міграційної служби.

ДМС у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.