Відмежування справ, підвідомчих господарським судам, від справ, підвідомчих іншим судам.

Тема 2. Господарська юрисдикція (підвідомчість) і підсудність справ господарським судам

1. Поняття підвідомчості справ господарським судам та критерії, що її визначають.

2. Відмежування справ, підвідомчих господарським судам, від справ, підвідомчих іншим судам.

3. Поняття і види підсудності справ господарському суду.

4. Наслідки порушення правил підвідомчості й підсудності.

1. Поняття підвідомчості справ господарським судам та критерії, що її визначають.

Підвідомчість— це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

З огляду на приписи частини третьої статті 22 Закону України «Про судоустрій України», згідно з якими місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, та вимоги статей 1, 4-1, 12 ГПК господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 1 ГПК, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

В основу визначення підвідомчості покладено два критерії - суб'єктивний (суб'єктивний склад) і об'єктивний (предметний) (певний характер спірних матеріальних правовідносин).

Відповідно до першого критерію господарський суд вирішує всі господарські спори, що виникають між юридичними особами, а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності і ними, а у випадках, передбачених чинним законодавством, може вирішувати спори і розглядати справи за участю державних та інших органів, а також громадян, які не є суб'єктами підприєм­ницької діяльності. За об'єктивним критерієм - це коло справ, визначених ст. 12 ГПК України.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов (п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 24.10.2011 №10):

- участь у спорі суб'єкта господарювання;

- наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

- наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом;

- відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Таким чином, господарські суди на загальних підставах вирішують усі спори між суб'єктами господарської діяльності, а також спори, пов'язані з:

— утворенням суб'єктів господарювання, їх реорганізацією і ліквідацією, включаючи спори про визнання недійсними установчих документів, припинення діяльності юридичної особи, крім відповідних спорів за позовами суб'єктів владних повноважень;

— приватизацією державного та комунального майна (крім спорів про приватизацію державного житлового фонду), в тому числі спори про визнання недійсними відповідних актів органів міс­цевого самоврядування та органів приватизації;

— захистом права власності, в тому числі з визнанням цього пра­ва;

— з використанням у господарському обороті об'єктів інтелектуаль­ної власності, включаючи спори за позовами суб'єктів господарю­вання до органів державної влади про визнання недійсними актів про видачу документів, що посвідчують право інтелектуальної власності;

- вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктом публічно-правових відносин;

- у сфері містобудування, в тому числі за участю центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, містобудування та архітектури;

- стягнення простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету, включаючи плату за користування такими кредитами (позиками) та пеню;

- справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища;

- справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту.

Відмежування справ, підвідомчих господарським судам, від справ, підвідомчих іншим судам.

Актуальним на даний час є проблема розмежування юрисдикції між адміністративними й господарськими судами, між загальними й господарськими судами.

З питання розмежування юрисдикції загальних і господарських судів слід керуватись спільним листом Верховного Суду України і Вищого арбітражного суду України від 20 липня 1995 р. № 01-8/518а: “...Якщо в законодавчих актах підвідомчість визначена нечітко, слід виходити із суб'єктного складу учасників спору. Якщо сторонами є юридичні особи, спір підвідомчий арбітражним судам [зараз — господарським судам]. Якщо підвідомчість визначена альтернативно чи вказано про вирішення спору “в судовому порядку”, господарському суду слід виходити із суб'єктного складу учасників спору та характеру правовідносин” .

З набранням чинності 1 вересня 2005 року Кодексом адміністративного судочинства України справи про незаконність актів державних органів не підлягають розгляду в господарських судах. Чіткого розмежування господарської та адміністративної юрисдикції не існує. Тому в кожному конкретному випадку необхідно не тільки керуватися нормами двох кодексів, а й вирішувати це питання з ура­хуванням судової практики вищих судових органів. Підвідомчість спорів господарським судам необхідно визначати як з указаних у ст. 12 ГПК критеріїв, так і з урахуванням численних вказівок та роз'яснень в актах вищих судових органів.

Одним із основних правил, які дозволяють відмежувати підвідомчість справ господарському суду від підвідомчості справ адміністративному суду, є наступне (п. 1 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2. - 2005): справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.

У пп. 16, 17 постанови Пленуму ВГСУ “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам” від 24.10.2011 №10   зазначається наступне: до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у спорах:

а) про оскарження нормативно-правових актів, ухвалених суб'єктом владних повноважень, яким останній зобов'язує суб'єкта господарювання вчинити певні дії, утриматись від вчинення певних дій або нести відповідальність;

б) про оскарження суб'єктом господарювання дій (бездіяльності) органу державної влади, органу місцевого самоврядування, іншого суб'єкта владних повноважень, їхньої посадової чи службової особи, що випливають з наданих їм владних управлінських функцій, якщо ці дії (бездіяльність) не пов'язані з відносинами, у сфері господарювання;

в) між суб'єктами владних повноважень з приводу їхньої компетенції у сфері управління;

г) з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;

д) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Інші справи за участю господарюючих суб'єктів та суб'єктів владних повноважень не мають ознак справ адміністративної юрисдикції і повинні розглядатися господарськими судами на загальних підставах.

Не підлягають розглядові в господарських судах справи у спорах, пов'язаних із здійсненням владних повноважень:

- Фондом соціального захисту інвалідів та його відділенням у зв'язку із застосуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні";

- Пенсійним фондом України та його органами у прийнятті рішень про стягнення простроченої заборгованості із страхових внесків до названого Фонду;

- виконавчими дирекціями Фондів соціального страхування, їх робочими органами у відносинах, пов'язаних із здійсненням керівництва та управління окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, проведенням збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, забезпеченням фінансування виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням та здійсненням інших функцій згідно з затвердженими статутами;

- Державною інспекцією з контролю за цінами та її територіальними органами у прийнятті рішень про застосування санкцій за порушення державної дисципліни цін.

Водночас господарськими судами розглядаються на загальних підставах справи зі спорів за участю названих органів, якщо такі спори виникають з цивільних чи господарських правовідносин, в яких ці органи виступають на рівних засадах з іншими учасниками відповідних відносин (наприклад, у зв'язку з виконанням цивільно-правових чи господарсько-правових договорів, відшкодування матеріальної або моральної шкоди тощо).