Мета та завдання вогневої підготовки

Маріупольський професійний ліцей

Будівництва

УРОК -

проведення заняття з предмету

«Захист Вітчизни»

Підготував:

викладач захисту Вітчизни

Майор Семенов С.С.

Розділ : Вогнева підготовка

Тема уроку: Введення

Мета:

— ознайомити учнів з загальними термінами;

— формувати в учнів уміння та навички отримані в ході занять .

— виховувати у учнів повагу та взаєморозуміння під час виконання вправ на уроці

Місце проведення:ділянка місцевості.

Час: 40 хв.

Навчально-методичне забезпечення:

Навчальні питання:

Обов'язки солдата в бою

Форма проведення: практичне заняття.

Методи проведення:показ, тренування.

Тип уроку:формування умінь та навичок.

Структура уроку:

I. Організаційний етап................................................ 2 хв.

II. Тренування особового складу.................................. 2 хв.

III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності……4 хв.

IV. Вивчення нового матеріалу..................................... 25 хв.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів…….3 хв.

VI. Підбиття підсумків уроку....................................... 2 хв.

VII. Домашнє завдання.................................................... 2 хв.

Хід уроку:

I. Організаційний етап

1. Шикування особового складу.

2. Привітання та доповідь викладачу.

3. Перевірка готовності до заняття.

II. Тренування особового складу

  стройова стійка.

ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності

1. Опитування особового складу (узагальнення знань, отриманих на минулому занятті).

2. Фронтальна бесіда з елементами розповіді.

3. Оголошення теми та навчально-виховної мети заняття.

IV. Вивчення нового матеріалу

Вступ. Поняття про вогонь. Засоби вогню: вогнепальна та інші види стрілецької зброї. Вогнева підготовка — предмет, складова час­тина бойової підготовки військ

Мета та завдання вогневої підготовки

Влучний і дієвий вогонь під час бою в по­єднанні з майстерним маневром є однією з основних умов успішного виконання підрозділами бойових завдань. Дієвість вогню залежить від уміння воїнів зразково володіти зброєю і за­стосовувати її під час бою. Для цього необхідно знати матеріальну частину зброї, тримати її в постійній бойовій готовності і вести з неї влучну стрільбу. Відомості про будову стрі­лецької зброї і володіння нею, догляд та її зберігання, а також прийоми і правила стріль­би є в спеціальних настановах із стрілецької справи, окремо з кожного виду стрілецької зброї. Основні дані з балістики і теорії стріль­би викладено в посібнику «Основи і правила стрільби зі стрілецької зброї».

Вогнева підготовка проводиться в нерозрив­ному зв'язку з тактичною підготовкою і вдосконалюється на тактичних заняттях і навчаннях із бойової стрільби.

Юнаки повинні знати: призначення, бойові якості та загальну будову автомата Калаш­никова і ручних осколкових гранат; правила ведення вогню по цілях нерухомих і цілях, що з'являються.

Юнаки повинні вміти: чистити і змащувати автомат, готувати його до стрільби; виконувати прийоми і правила стрільби з автомата; вимірювати відстань до цілей за допомогою кутових величин і елементів зброї.

Юнаки повинні виконувати: вправи стрільб з малокаліберної гвинтівки, метання ручних осколкових гранат, початкову вправу стрільби з автомата та встановлені програмою нормативи.

За час навчання юнаки мають виховати в собі почуття гордості за вітчизняну зброю, впевненість в її надійності, усвідомити необхідність майстерного володіння зброєю.

2.Історія розвитку стрілецької зброї

Важливим етапом, революційною подією в розвитку зброї та збройної боротьби стало застосування пороху як метального засобу і ви­найдення вогнепальної зброї.

Офіційною датою появи вогнепальної зброї, принаймні серед європейських народів, вважа­ється XIV століття. На Русі вперше про неї згадує «Софійський временник» у 1382 р. під час оборони Москви від татар і «Галицький часопис» у 1389 р.

Тоді ж з'явилися рушниці з ґнотовим зам­ком: на Заході — аркебузи, на Русі — ручні пищалі (див. рис. 86).

Рис. 86. Пищаль XVI ст.

У XIV столітті стрілецькою зброєю були гармати, зменшені настільки, що можна було стріляти з руки. їх називали ручницями або гаківницями: знизу виступав гак (див. рис. 85).

Рис. 85. Суцільнометалева ручна бомбарда-гаківниця початку XV ст.

На початку XVI ст. в арміях європейських держав стали використовувати досконаліші ґнотові рушниці-мушкети (див. рис. 97). У Росії мушкети були на озброєнні у стрільців (див. рис. 88). Велике значення для розвитку стрі­лецької зброї мав перехід від ґнотових та кре­меневих до колісцевих замків.

Рис. 87. Європейські мушкети XVI-XVII ст. (застосовувалися в Росії)

Рис. 88. Стрілець. Для опори використовувався бердиш

Ця гладкоствольна дульнозарядна зброя проіснувала до XIX ст.
Перші зразки нарізної зброї були створені ще у XVI ст., але через складність виготовлення на озброєння вони потрапили тільки у 60-х ро­ках XIX ст. Винахід у першій половині XIX ст. ударного замка і капсуля як засобу запалення метального заряду, паперового (у 60-х роках — металевого) унітарного патрона, удосконалення замків і створення затворів дали змогу під час Мілютінської військової реформи переозброїти армію нарізними казеннозарядними карабінами і гвинтівками (гвинтівка Мусіна)(див. рис. 89).

Рис. 89. Гвинтівка Мосіна. 1891-1930 pp

Важливим етапом у розвитку стрілецької зброї було створення автоматичної зброї (див. рис. 90). Вона з'явилася наприкінці XIX ст. Першість у серійному виготовленні та практич­ному застосуванні належить Росії. У 1913 р. В. Г. Федоров запропонував свій автомат, яким була озброєна рота 189-го Ізмаїльського полку під час Першої світової війни.

Рис. 90. Автомат Федорова. 1916 р

Бурхливий розвиток автоматичної зброї відбувся в роки Другої світової війни. Було створено велику кількість пістолетів-кулеметів, автоматів. Найбільше розповсюдження мав пістолет-кулемет ІПпагіна (див. рис. 91).

Рис. 91. Пістолет-кулемет Шпагіна

У післявоєнний період на озброєння армії надійшли високонадійні, невеликих габаритів зразки легкої автоматичної зброї: самозаряд­ний карабін Симонова (СКС), ручний кулемет Дегтярьова, снайперська гвинтівка Драгунова (див. рис. 92), автомат Калашникова АК-47.

Рис. 92. Снайперська гвинтівка Драгунова. 1963 p.

На початку 50-х років розпочалась ера автомата Калашникова {див. рис. 93, 94) — найкращого зразка стрілецької зброї XX ст., модифікації якого є на озброєнні багатьох армій світу, в тому числі й Збройних сил України.

Рис. 93. Загальний вигляд 5,45 мм автомата Калашникова АК-74 з приєднаним штик-ножем

Рис. 94. Загальний вигляд 5,45 мм автомата Калашникова АК-74 з нічним прицілом
3. Перспективи розвитку стрілецької зброї в Україні

Україна володіє значним інтелектуальним і виробничим потенціалом. Продукція україн­ського ВПК (військово-промислового комплексу) від ракетоносіїв (балістична ракета «Дніпро») і танків Т-84 до пістолетів визнається інозем­ними фахівцями однією з кращих у світі.

За останні роки було створено автомат «Сорока», який не має віддачі, пістолет-кулемет «Гоблін-1», який на відстані 50м пробиває 4,5мм броні. Відомий «Узі» просто не в змозі конкурувати з нашим «Гобліном».

Після «Гобліна» з'явився «Трансформер», який поєднав досягнення в характеристиках попередників і мав уже зовсім інший дизайн. Зразок у складеному вигляді становить «це­глину» розмірами приблизно 35 х 10 см і при­водиться в бойову готовність рівно за 1 с.

В останніх зразках пістолетів-кулеметів утілено в життя ще одне досягнення: з одного ствола зброї можна зробити 10000 пострілів. Це набагато переважає зарубіжні зразки.

В Україні створено декілька нових зразків пістолетів: КБ-С-1 (його називають ще «Вієм»), «Гном» — службовий револьвер та ін. Усі вони мають стволи, для яких 10000 пострі­лів не межа, та ємність магазинів 16-20 набоїв.
Багато зроблено для розвитку протитан­кової зброї. У новому гранатометі використано новий підхід, і хоча тепер калібр гранатомета всього 24 мм (проти 40 мм гранатометів старого покоління), він успішно пробиває броню будь- якого танка. Початкова швидкість гранати вдвічі більша, ніж у кумулятивної гранати для РПГ-7. При цьому вага гранати — 100г (ПГ-7В важить, як відомо, 2,2 кг).

Новий автомат, який прийде на зміну ав­томатам Калашникова, матиме тільки рухо­мі системи, усе штамповане, його абсолютно не треба буде чистити — пісок українській зброї не завада. Його ствол абсолютно не на­гріватиметься. Віддача відсутня, адже імпульс сили віддачі спрямований від стрілка.
Снайперська гвинтівка буде довжиною лише 80 см — це вдвічі менше за наявну СГД-1. На відстані 1200 м можна буде без зусиль влучи­ти в голову противника, її вбивча сила в 7 разів більша, ніж у СГД-1; вона може на відстані 50м пробити 4,5мм броні.

Наприкінці 1997 р. Державний науково - дослідний центр артилерійсько - стрілецького озброєння завершив розробку та випробування чотирьох револьверів — «Сотник» (калібр 9 мм), «Осаул» (5,45 мм), «Пані» (5,6 мм) та мислив­ського гладкоствольного револьвера 16-го калібру. Усі револьвери мають компактні лазерні приціли.

Уже створено новий пістолет українського зразка — «Форт». Порівняно з розмірами ПМ його ствол буде на 4 см довший.

Українські технології в галузі розробки та виробництва стрілецької зброї привертають увагу як на Заході, так і на Сході.