Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Класифікація суджень за обсягом суб'єкта і за якістю зв'язкиЛекція «Судження» План: Загальна характеристика судження. Його структура. Класифікація простих суджень. Основні види суджень. Терміни судження. Правила розподіленості термінів у простих судженнях. Відношення між судженнями. Логічний квадрат. Складні судження та їх види.
Загальна характеристика судження. Його структура Окремими поняттями люди не мислять. Поняття в думці логічно зв'язані в судження. Судження – це форма мислення (раціонального пізнання), в якій що-небудь стверджується або заперечується про існування предметів (речей, процесів тощо), про зв'язки між предметом і його властивостями, про відношення між предметами, тощо. Приклади суджень: «Київ більше за Маріуполь», «Усі берези є деревами», «Деякі числа не є парними». Судження виражаються у вигляді оповідних речень, що несуть певну інформацію. Питальні речення, як правило, не є судженнями, оскільки в них ніщо не стверджується і не заперечується, вони не істинні й не хибні. Приклади: «Як Вас звуть?» «І коли ти почнеш вчитися?». Окличні речення, частіше за все, теж не є судженнями: «Йди до школи!», «Не сиди на протязі!», «Передайте, будь ласка, сіль!». Проте наступні речення, мабуть, можна вважати судженнями: «Невже ти не знаєш, що Земля обертається навколо Сонця?», «Спробуй знайти чорну кішку в темній кімнаті, якщо її там немає!». Будь-яке судження є або істинним, або хибним. Якщо те, про що мовиться в судженні, відповідає дійсності, то судження є істинним, а якщо не відповідає – то є хибним. «Всі гриби є їстівними» – хибне судження.
Структура судження:  1) суб'єкт судження (S) – поняття про предмет судження; 2) предикат судження (P) – це те, що мовиться про суб'єкт судження (поняття про властивості й відношення суб'єкта); 3) зв'язка – те, що зв'язує S і P – слова «є», «не є» , «це», «не це», тощо; вона може бути пропущеною, але обов'язково матися на увазі; Квантор – покажчик на обсяг S – слова «всі», «деякі», «жоден», «тільки деякі» тощо. Теж може бути пропущений, але матися на увазі.
Логічну структуру судження можна виразити формулою: S є P або S не є P. Приклади: «Усі (квантор) підручники (S) є (зв'язка) книгами (P)» «Деякі (квантор) числа (S) не є (зв'язка) парними (P)». Слід пам'ятати, що і S, і P можуть бути виражені групою слів. Наприклад: «Кожний (квантор) з тих, хто сидить у цій аудиторії, (S) є (зв'язка) студентом нашого коледжу (P)». Цікаво, що поняття служать основою для утворення судження; підсумком судження також є поняття, тільки вже конкретизовані, уточнені, наповнені новим змістом.
Класифікація простих суджень
Судження розподіляються на прості й складні. Якщо до складу судження входять один суб'єкт і один предикат, то воно називається простим. Складні судження складаються з декількох простих. Прості судження класифікуються за Змістом предиката Якістю зв'язки Обсягом суб'єкта.
За змістом предикатасудження розподіляються на 1) атрибутивні судження 2) судження існування 3) судження із відношенням (або відношення).
Атрибутивні судженнядають знання про суттєві, невід'ємні властивості предмету або про його приналежність до певного класу предметів. Приклади: «Всі дерева мають кореневу систему», «Шопен не був драматургом». У судженнях існуваннястверджується або заперечується існування предметів у дійсності. Наприклад: «Існують арбітражні суди», «Вічних двигунів не буває». Судження із відношенням (судження відношення)виражають різні відношення між предметами або їхніми ознаками. Приклади: «А.Ф. Коні був сучасником Ф.М. Достоєвського», «Будь-який протон важче за електрон».
За якістю зв'язки (тобто «є», або «не є») судження розподіляються на ствердніта заперечні: «Багато підприємств є рентабельними» – ствердне, «Жоден карась не є хижою рибою» – заперечне.
За обсягом суб'єкта судження діляться на одиничні, часткові та загальні. В одиничних судженнях обсяг суб'єкта включає один предмет: «Київ – столиця України». Структура такого судження: «Це S є (не є) P». У частковому судженні обсяг суб'єкта включає частину предметів, що відносяться до даного класу. Виділяють означені та неозначені часткові судження. Приклади неозначених часткових суджень: «Деякі студенти – добросовісні», «Деякі гриби – їстівні», тобто структура їх – «Принаймні деякі S є (не є) P». Приклади означених часткових суджень: «Тільки деякі гриби є їстівними», «Тільки деякі злочини здійснюються з необережності», тобто їхня структура «Тільки деякі S є (не є) P». В означених часткових судженнях використовуються такі кванторні слова: більшість, меншість, багато хто, майже всі, тощо. Загальниминазиваються судження, в яких що-небудь стверджується або заперечується про кожний предмет даного класу: «Всі S є (не є) P», або «Жодне S не є P».
Основні види суджень Виділяють чотири основні види судження (див. таблицю 1): Загальноствердні, загальнозаперечні, частковоствердні, частковозаперечні судження. Загальноствердні судження – це судження, що є загальними за обсягом суб'єкта і ствердними за якістю зв'язки. Структура такого судження: Всі S є P. Символ – літера А(перша голосна латинського дієслова «affirmo» – «стверджую»). Приклади: «Усі карасі – риби», «Інтелектуальна власність охороняється законом», «Усі квадрати – рівносторонні прямокутники». (До речі, одиничне судження, наприклад, «Київ є столицею України» за такою класифікацією буде розглядатися як загальне: адже «весь» Київ є столицею.) Усудженнях виду А суб'єкт або підпорядкований предикату, або обидва поняття рівнозначні (див. схеми на таблиці 1). Оскільки суб'єкт і предикат є поняттями, і можуть розглядатися їхні обсяги, то відношення між цими обсягами можна зобразити за допомогою кіл Ейлера. Штрихування вказує на ту частину суб'єкта, про яку йдеться в судженні.
Загальнозаперечні судження – загальні за обсягом і заперечні за якістю зв'язки: «Жодне S не є P». Символ – літера Е, перша голосна латинського дієслова «nego» – «заперечую». Приклад судження: «Жоден лев не є травоїдною твариною». Бачимо повну несумісність суб'єкта і предиката. Обсяги їх повністю виключають один одного. Частковоствердні судження – часткові за обсягом суб'єкта і ствердні за якістю зв'язки: «Деякі S є P». Символ – літера I, друга голосна латинського дієслова «affirmo» – «стверджую». Приклади: 1) «Деякі студенти – спортсмени». Тут S і P – поняття, що перехрещуються, їх обсяги співпадають частково. 2) «Деякі злочини є посадовими»: предикат підпорядкований суб'єкту. Обсяг предиката повністю входить до обсягу суб'єкта, обсяг суб'єкта лише частково співпадає з обсягом предиката.
Частковозаперечні судження – часткові за обсягом суб'єкта і заперечні за якістю зв'язки: «Деякі S не є P». Символ – літера О, друга голосна латинського дієслова «nego» – «заперечую». Приклади: «Деякі студенти не є спортсменами» – частина обсягу суб'єкта входить до обсягу предиката, це перехресні поняття. «Деякі геометричні фігури не є трикутниками»: суб'єкт і предикат – у відношенні підпорядкування.
Таблиця 1 Класифікація суджень за обсягом суб'єкта і за якістю зв'язки
|
