Як законодавство охороняє працю жінок і неповнолітніх?

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі охорони здоров'я.

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду. Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з нагляду за охороною праці.

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

Які державні та громадські органи здійснюють в Україні нагляд та громадський контроль за охороною праці?

Державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють:

-спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці;

-спеціально уповноважений державний орган з питань радіаційної безпеки;

-спеціально уповноважений державний орган з питань пожежної безпеки;

-спеціально уповноважений державний орган з питань гігієни праці.

 Органи державного нагляду за охороною праці не залежать від будь-яких господарських органів, суб'єктів підприємництва, об'єднань громадян, політичних формувань, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, їм не підзвітні і не підконтрольні.

Діяльність органів державного нагляду за охороною праці регулюється цим Законом, законами України "Про використання ядерної енергії і радіаційну безпеку", "Про пожежну безпеку", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", іншими нормативно-правовими актами та положеннями про ці органи, що затверджуються Президентом України або Кабінетом Міністрів України.

Назвіть основні принципи держаної політики в галузі охорони праці.

Державна політика в галузі охорони праці базується на  принципах:        

пріоритету життя і здоров'я працівників, повної  відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і  здорових умов праці;        

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення  суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та  продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та  нешкідливих умов праці;        

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі  загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання  та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики,  досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;        

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди  особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та  професійних захворювань;        

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх  підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від  форм власності та видів діяльності;        

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з  урахуванням його здоров'я та психологічного стану;        

використання економічних методів управління охороною праці,  участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці,  залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі,  отримання яких не суперечить законодавству;        

інформування населення, проведення навчання, професійної  підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони  праці;        

забезпечення координації діяльності органів державної влади,  установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми  охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також  співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та  працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами  під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та  державному рівнях;        

використання світового досвіду організації роботи щодо  поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного  співробітництва.