Номер в дужках відповідає порядковому номеру даного джерела в списку літератури курсової роботи.

За відсутності в першому і третьому розділах курсової роботи посилань на джерела літератури робота автоматично повертається на доопрацювання.

Систематизація і узагальнення зібраної цифрової інформації і її аналіз оформляється у вигляді різноманітних аналітичних таблиць, діаграм, графіків.

Написання курсової роботи

Письмовий виклад курсової роботи вимагає від студентів і курсантів значної зосередженості і уваги. Головне завдання при написанні тексту - проявити уміння юридично грамотно, логічно правильно висловлювати свої думки, орієнтуватися в умовах ринкових відносин.

Перш ніж приступити до написання тексту, слід уважно переглянути все свої робочі записи, зроблені при вивченні літературних, інформаційних, статистичних матеріалів, а також зібрану цифрову інформацію, підготовлені форми аналітичних таблиць, діаграми, графіки і ін., визначити правильність угрупування підібраних матеріалів по окремих розділах курсової роботи.

При оформленні виносок, посилань і т.п. необхідно керуватися відповідними стандартами оформлення такого роду робіт.

Мова написання курсової роботи може бути як український, так і російський. Якщо робота виконується українській мовою, то при використанні джерел на російському і інших мовах назви і цитати слід подавати на мові оригіналу (при необхідності з перекладом). У списку літератури такі джерела теж записуються на мові оригіналу.

Всі використані цифрові матеріали в теоретичному розділі курсової роботи (як у тексті, так і у виді таблиць) повинні мати посилання на першоджерело.

Теоретичні положення курсової роботи повинні бути сформульовані не тільки на підставі глибокого вивчення літературних джерел, але і шляхом їх критичного переосмислення, узагальнення практичного досвіду господарської діяльності суб'єктів ринкових відносин. Як правило, теоретичні положення курсової роботи направлені на з'ясування зв'язків досліджуваного питання з основними проблемами подальшого розвитку і удосконалення процесів, які вивчаються.

Текст слід висловлювати літературною мовою з обов'язковим використанням всіх необхідних юридичних і спеціальних вимог. Студентам і курсантам потрібно добиватися чіткості і ясності подачі тексту, конкретності висновків, стислості і виразності думок. Не допускається наявність в тексті курсової роботи скорочення слів, орфографічних і стилістичних помилок. Особливу увагу рекомендується звернути на правильність і юридичну письменність аналітичних таблиць, діаграм, графіків, малюнків і написів. Таблиці не повинні бути громіздкими, щоб читач міг легко сприймати значення розміщених в них даних. Небажано приводити таблиці у формі затвердженої статистичної звітності. Макети таблиць, діаграм, графіків розробляються студентами і курсантами самостійно, виходячи з мети найбільш наочного викладу цифрового матеріалу, який характеризує аналізовані явища і процеси.

Часто перед кожною таблицею роблять перехід до неї, тобто пропонують звернутися до її даних з метою підтвердження попередніх висновків, з'ясування певних тенденцій розвитку явища, поглиблення дослідження. Після кожної таблиці приводять основні висновки, які грунтуються на приведених в ній цифрових даних. Ці висновки повинні обов'язково починатися словами: «Як свідчать дані таблиці...», «Виходячи з даних таблиці...», «Аналіз даних таблиці...». При цьому студентам і курсантам необхідно висловлювати свій погляд, своя особиста думка з того або іншого питання.

Текст курсової роботи потрібно висловлювати послідовно, тому не рекомендується приводити поряд декілька таблиць, оскільки в цьому випадку може виникнути плутанина в описі власних міркувань, висновків і пропозицій з приведених в декількох таблицях підряд цифрових даних.

У курсовій роботі бажано широко використовувати секторні, стовпчикові та інші діаграми, а також лінійні графіки, картограми і ін., які виразніше і чітко відображають порівняльні характеристики, тенденції в розвитку і взаємозв'язках показників.

При написанні тексту слід забезпечити послідовний і чіткий виклад суті питань, які розглядаються. Матеріали, що приводяться в окремих частинах роботи, повинні бути логічно взаємозв'язаними, кожен наступний матеріал є продовженням попереднього, виходить з приведених в ньому положень, показників і т.п.

Треба пам'ятати, що послідовність викладу, сумірність окремих частин роботи, продуманість переходу від одного напряму дослідження до іншого, лаконічні і точні пропозиції можуть допомогти автору глибше розкрити тему, виділити головне, відтіняти деталі.

Недостатньо чітка композиція і бідна, невиразна мова викладу завжди утрудняють сприйняття тексту, обідняють зміст роботи.

Оформлення курсової роботи

Загальні положення

Важливе значення має зовнішнє оформлення роботи.

Курсову роботу пишуть власноручно чорнилом (пастою) темного кольору з одного боку листа формату А4 (210х297 мм), не більше 30 рядків на сторінці.

За допомогою комп'ютера роботу виконують в текстовому редакторі Word, на листах формату А4 (210х297 мм), орієнтація книжкова, шрифт Times New Roman звичайний, кегль 14 пт, інтервал між рядками полуторний.

Шрифт друку повинен бути чітким, з однаковою щільністю тексту і контрастністю.

Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом (пастою) тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути максимально наближеною до щільності основного тексту.

Скорочення слів в курсовій роботі, окрім загальноприйнятих, не допускаються.

Введення, кожен розділ, висновки і пропозиції починаються з нової сторінки і мають відповідні заголовки.

Сторінки тексту слід нумерувати арабськими цифрами, дотримуючи крізну нумерацію по всій курсовій роботі. Номер сторінки проставляють в правому верхньому кутку без крапки в кінці. На титульному листі, на другій сторінці (де вказані автори і рецензенти) і на змісті номер не ставиться, але ці сторінки враховуються при нумерації.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в роботі, виправляти стиранням, закрашенням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці правильного тексту (графіка) машинописним способом або чорним чорнилом, пастою або тушшю, рукописним способом.

Пошкодження листів роботи, помарки і сліди не повністю видаленого колишнього тексту (графіка) не допускаються.

Оформлення титульного листа представлене в додатку 1.

Розміщення тексту на сторінці

На листі формату А4 необхідно залишати поля: зверху, знизу - 20 мм, справа - 15 мм, зліва - 30 мм. Абзаци в тексті починаються з відступом 1,25 см, або 5 символів (додаток 2).

Оформлення змісту роботи

Курсанти і студенти після вибору теми курсової роботи складають і погоджують з керівником план роботи. Після того, як робота виконана і оформлена для передачі на перевірку, робиться зміст. Воно складається у всіх випадках, коли об'єм роботи перевищує 10 сторінок (написаних власноручно).

Зміст включає назву всіх розділів і підрозділів, а також номер сторінки, на якій розміщується початок розділу або підрозділу.

Назви структурних розділів

Текст курсової роботи розділяють на розділи і підрозділи, які повинні мати змістовні назви.

Заголовки структурних розділів роботи: «Зміст», «Введення», «Розділ», «Висновки і пропозиції», «Список літератури», «Додатки» - друкують прописними буквами, без лапок, не підкреслюючи, темним чорнилом, крапку в кінці заголовка не ставлять. Вирівнювання абзацу - посередині.

Заголовки підрозділів необхідно починати з абзаца (1,25 см, або 5 символів) і писати звичайним шрифтом з прописної букви, без крапки в кінці.

Перенесення слів в заголовку не допускаються.

Кожен розділ роботи починають з нової сторінки.

Підрозділи з нової сторінки не починають, а розміщують на тій же самій сторінці.

Відстань між заголовком і текстом (попереднім і наступним) повинна бути у межах 1,5 см, або два комп'ютерні полуторні інтервали (додаток 3).

Не слід розміщувати найменування підрозділу в нижній частині сторінки, якщо після цього написаний тільки один рядок тексту. В даному випадку назва підрозділу переноситься на наступну сторінку.

Розділи повинні мати послідовні порядкові номери в межах всієї роботи, позначені арабськими цифрами з крапкою. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Розділи і підрозділи можуть складатися з одного або декількох пунктів, розділених крапками, наприклад:

1. - перший розділ

1.1. - перший підрозділ першого розділу.

У тексті можуть бути переліки. В цьому випадку перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс або букву з дужкою (перший рівень деталізації), для подальшої деталізації переліку необхідно використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Наприклад:

- текст з рядкової букви;

а) текст з рядкової букви;

1) текст з рядкової букви.

Кожен пункт, підпункт при переліку записують з абзаца.

Найменування розділів і підрозділів повинні бути короткими. Найменування розділів записують у вигляді заголовків (симетрично тексту) прописними буквами.

Найменування підрозділів записують у вигляді заголовків (з абзаца) з першою прописною буквою, а інші - рядковими.

Перенесення слів в заголовках не допускаються. Якщо заголовок складається з двох пропозицій, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовками і текстом - один пропуск, між заголовками розділу і підрозділу - один пропуск, між текстом підрозділів і назвою нового підрозділу - три пропуски.

Текст курсової роботи повинен бути коротким, чітким і не допускати різних тлумачень.

Найменування, що приводяться в тексті роботи і на ілюстраціях, повинні бути однаковими.

При викладі обов'язкових вимог в тексті слід використовувати слова «повинен», «необхідно» і похідні від них.

У роботі повинні застосовуватися економічні і науково-технічні терміни, позначення, визначення, встановлені відповідними стандартами, а за відсутності таких - загальноприйняті в науковій, економічній і науково-технічній літературі.

У тексті роботи не допускається:

- застосовувати для одного і того ж поняття різні наукові, економічні і науково-технічні терміни, близькі по сенсу (синоніми) і іноземні слова і терміни за наявності рівнозначних слів і термінів в мові, на якій виконується курсова робота;

- застосовувати скорочення слів, окрім встановлених орфографією і пунктуацією мови, на якій написана робота, а також відповідними державними стандартами;

- вживати знаки без цифр, наприклад:=, %, №, <, >;

- застосовувати індекси стандартів (ГОСТ, ДСТУ, СТСЭВ і ін.) без реєстраційного номера.

Умовні буквені позначення величин, а також умовні графічні позначення повинні відповідати встановленим державним стандартам.

У тексті роботи перед позначенням параметра дають його пояснення, наприклад: «Розрахунковий річний економічний ефект (Эг)».

У тексті числа з розмірністю слід писати цифрами, а без розмірності - словами, наприклад:«собівартість - не більше 1,5 тис. грн.», «собівартість зменшилася в два рази».

Одиниці вимірювання фізичної величини одного і того ж параметра в межах всієї роботи повинні бути постійні.

Якщо приводиться ряд числових значень, які виражені в одній і тій же одиниці фізичної величини, то її потрібно вказати після останнього числового значення, наприклад: 2,5; 2,75; 3,0 тис. грн.

У математичних завісимостях як символи слід застосовувати позначення, встановлені державним стандартом. Значення символів і числових коефіцієнтів, що входять в математичну залежність, повинні бути приведені безпосередньо під формулою.

Значення кожного символу дають з нового рядка в тій послідовності, в якій вони приведені в математичній залежності.

Перший рядок розшифровки символів необхідно починати із слова «де» без коми або двокрапки після нього.

Всі математичні залежності, якщо їх більше за одну, нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер математичної залежності складається з номера розділу і її порядкового номера, розділених крапкою. Номер указують з правого боку листа на рівні математичної залежності в круглих дужках, наприклад:

П = З + Е Ч ДО                             (2.1)

де П - приведені витрати, грн.;

З - собівартість робіт, грн.;

Е - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень;

До - одноразові капітальні вкладення, грн.

Посилання в тексті на номер формули дають в дужках, наприклад: «...в математичної залежності (2.1)». Допускається нумерація математичних завісимостей в межах всієї роботи.

У примітках до тексту і таблиць курсової роботи указують тільки довідкові і пояснюючі дані. Якщо є одна примітка, то його не нумерують, після слова «Примітка» ставлять крапку і з прописної букви в тому ж рядку дають текст примітки. Якщо приміток декілька, то після слова «Примітка» ставлять двокрапку. Примітки нумерують арабською цифрою з крапкою, наприклад:

Примітка:       

1.

2.

3.

Цифровий матеріал оформляють в основному у вигляді таблиці.

Слово «таблиця» пишеться в правій частині листа з прописної букви перед її назвою без знаку «№». В кінці номера таблиці крапка не ставиться (Таблиця 1). Перед словом «Таблиця 2» ставиться пропуск, після назви таблиці і самої таблиці теж ставлять пропуск.

Наприклад:

«Загальне відхилення фактичного прибутку від прибутку, одержаного в попередньому році, повинне дорівнювати сумі відхилень за рахунок зміни 4-х чинників: собівартості, ціни, об'єму і структури реалізованої продукції.

                           Вплив чотирьох чинників на суму прибутку

Розрахунки показують, що в звітному році збиток від реалізації продукції, робіт і послуг склав 379,6 тис. грн., тому результат погіршав на 396,80 тис. грн. в порівнянні з рівнем 2002 р.»

 По сенсу таблиці діляться на аналітичні і неаналітичні.

Аналітичні таблиці є результатом обробки і аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робляться узагальнення і висновки: «Таблиця 1.3 дає можливість зробити висновок, що...», «З таблиці 1.3 видно, що...», «Дані таблиці 1.3 свідчать о...».

У неаналітичних таблицях переважно узагальнюють необроблені статистичні дані (динаміку показників), необхідні лише для представлення інформації або констатації певного стану речей.

Таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці, якщо її неможливо розташувати відразу після посилання.

Посилання на таблицю може мати вигляд: «...в табл. 1.2...» і (див. табл. 1.2); «...согласно даних табл. 1.2...». Таблиці розміщують так, щоб заголовок знаходився паралельно тексту або з лівого краю сторінки.

Таблиці нумерують послідовно у межах розділу, арабськими цифрами. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (таблиця друга першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

У правому верхньому кутку над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця 1.2» з вказівкою її номера.

Кожна таблиця повинна мати короткий змістовний заголовок, який розміщується над нею. Назва пишеться звичайним шрифтом, в кінці назви крапку не ставлять.

Кожна таблиця складається з головки, рядків і граф, які нумерують арабськими цифрами.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. Але це допускається лише тоді, коли на сторінці залишаються написаними не менше двох рядків після головки таблиці. Але якщо вміщається тільки один рядок, то в даному випадку переносимо всю таблицю на наступну сторінку.

Таблиці обов'язково повинні мати заголовок (найменування), який слід виконувати рядковими буквами з першою прописною. Заголовок таблиці повинен бути коротким і повністю відображати її зміст.

	Подзаголовок	Заголовки граф
Головка
Строки
		Графы (колонки)

Заголовок граф таблиці починають з прописних букв, а підзаголовки з рядкових, якщо вони складають одну пропозицію із заголовком.

Підзаголовки, якщо вони мають самостійне значення, пишуть з прописної букви.

Діагональне ділення головки таблиці не допускається. Висота рядків таблиці не більше 8 мм.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат листа, таблицю ділять на частини, переносять на інші листи. При перенесенні частини таблиці на інший лист заголовок і номер таблиці поміщають тільки над першою частиною, а на інших листах пишуть: «Продовження таблиці 1».

Для полегшення посилань в тексті допускається нумерація граф, наприклад:

Якщо цифрові дані в графах таблиці виражені в різних одиницях фізичних величин, то їх указують в заголовках кожної графи.

Якщо всі параметри, розміщені в таблиці, мають одну і ту ж розмірність, скорочене позначення її поміщають над таблицею.

Числові значення в одній графі повинні мати, як правило, однакова кількість десяткових знаків з додаванням, при необхідності, нулів. Інтервали значень величин в роботі записують із словами «від» і «до» або ставлять тире: від 5 до 30 млн. грн., або 5 - 30 млн. грн.

                                                                                                                                                                                      Розміри в мм

Межі розділів указують від менших до великих.

Кількість ілюстрацій повинна бути достатньою для пояснення висловлюваного тексту курсової роботи.

Ілюстрації можуть бути розташовані як по тексту роботи (якомога ближче до відповідних частин тексту), так і в кінці його, або дані в додатках з обов'язковим посиланням на них.

Всі ілюстрації, якщо їх більше за одну, нумерують в межах розділу арабськими цифрами. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, розділених крапкою, наприклад: малюнок 1.2, малюнок 1.3.

При посиланнях на ілюстрації слід писати «...у відповідності з мал. 1» при крізній нумерації і «...у відповідності з мал. 1.2» при нумерації в межах розділу, а з наявністю назви після пояснюючих даних - «Рис. 1.2. Структура апарату управління».

Наприклад:

«Нижче приведена схема журнально-ордерної форми обліку.

Ріс.1 Журнально-ордерна форма обліку

Посилання в тексті роботи на джерела слід указувати порядковим номером за списком літературних джерел, виділених двома квадратними дужками, наприклад «...в роботі [6]».

Додатки оформляють як продовження тексту курсової роботи на подальших її листах, які нумеруються.

Кожен додаток повинен починатися з нового листа (сторінки) з вказівкою в правому верхньому кутку слова «Додаток» і в обгрунтованих випадках мати заголовок, який записують симетрично тексту з прописної букви. За наявності в роботі більше одного додатку їх позначають прописними буквами російського або українського алфавіту (залежно від того, на якій мові пишеться робота), наприклад:Додаток А, Додаток Би і т.д.

Текст кожного додатку, при необхідності, розділяють на розділи, підрозділи і пункти, що нумеруються окремо по кожному додатку.

Ілюстрації і таблиці в додатках нумерують в межах кожного додатку.