Методика формування уміння читати прямі склади

На початковому етапі формуванняпершокласників уміння читати основною одиницею читання є склад у його найпростішому вияві, коли він складається з єдиного голосного звука та коли він становить злиття приголосного з голосним, на­приклад: о-ко, о-са, І-ра, ли-па, ма-ма, во-ни тощо. Злиття приголосного з голосним, крім того, що воно може становити окремий склад, є обов'язковою частиною всіх складів ускладненої структури, наприклад: рак, ліс, липка, ставок, листок. Тому оволодіння дитиною читанням прямого складу — злиття «пг», «п'г» є основою для того, щоб прочи­тати слово будь-якої графічної будови. Саме тому проблема навчити першокласників злито читати прямі склади була і залишається основною в методиці навчання грамоти.

Раніше в методиці основою читання прямого складу служив предметний малюнок, розміщений над словом. Читання складів ра-ма підказував дитині малюнок ра­ми. Відомий також прийом читання прямого складу по слідах звукового аналізу. Проаналізувавши на слух, скажімо, слово липа, вчитель пропонував прочитати його по складах. Недолік таких прийомів полягає в тому, що в обох випадках зазначений спосіб читання не може сфор­мувати в учня усвідомленої навички, потребує для цього тривалого часу.

Формування у першокласників уміння читати прямі склади має спиратися на спостереження за артикуляцій­ними особливостями звуків. Механізм утворення прямо­го складу з різними голосними дитина може легко усві­домити, якщо спостерігатиме за артикуляційними укла­дами складів ма, мо, му, ми без подання голосу. Діти по­мічають, що підготовка мовних органів, у даному випад­ку губ, до вимовляння різних складів здійснюється по-різному тому, що різниця в артикуляційному укладі губ залежить не від приголосного, який в усіх складах зали­шається одним і тим самим, а від голосного, що в кож­ному складі змінюється.

Відтворення прямого складу під час читання полягає в одночасній підготовці до вимовляння двох звуків, по­значених відомими дитині буквами. Наводимо фрагмент уроку по виробленню в учнів уміння читати прямі скла­ди, поданого на сторінках журналу «Початкова школа».

Закріплення вміння читати прямі склади і слова з ними здійснюється за допомогою різноманітних складо­вих таблиць (статичних і динамічних), складових абаків з рухомими смужками, на яких зображені літери, що потрапляють у «віконечко» для читання, тренажерів тощо.

Для полегшення синтетичної роботи дітей під час чи­тання слів складнішої структури, зокрема із збігом при­голосних, деякі злиття в таких словах виділяються в пев­ний спосіб (кольоровою крейдою або підкреслюються), на­приклад: ліс, сосна, смола, лісник.

Опрацювання звуків і букв на другому етапі букварного періоду

На другому етапі букварного періоду учні знайомляться з іншими способами позначення на письмі м’яких приголосних (буква­ми ь, я, ю, є); дізнаються про те, що буквою «ге» позначаються на письмі два різні зву­ки — [г] і [ґ]; що буква «йот» позначає на письмі м'який приголосний звук [й], який не має парного твердого; за­своюють звукове значення букви «ща» ([шч]);відпрацьо­вують літературну вимову і вміння позначати на письмі звуки (африкати) — [дж], [дж’], [дз], [дз']; знайомляться з роллю апострофа в українській графіці.

Таким чином, на другому етапі букварного періоду значно

ускладнюються завдання, пов'язані з формуван­ням у першокласників початкових відомостей про фоне­тичну і графічну системи рідної мови у їх взаємозв'язку. Разом з тим з'являються додаткові можливості вчити дітей розрізнювати звуки і букви, усвідомлювати спільне і відмінне у них.

Одним із найскладніших елементів української гра­фіки, з яким у доступній формі необхідно познайомите учнів на цьому етапі, є букви я, ю, є та їх подвійна графічна роль в українському письмі.

Лексичний і текстовий матеріал у сучасному буква­рі дібрано так, що спочатку діти знайомляться з тим, що буквами я, ю, є на письмі позначаються сполучення м'якого приголосного [й] з голосними [а], [у], [е],тобто злит­тя [йа], [йу], [йе].Після цього вони дізнаються про вживан­ня букв я, ю, є для позначення голосних звуків [а], [у], [е]і м'якості попередніх приголосних.

 На основі артикуляційно-слухових спостережень учні складають звукові моделі слів типу якір, диня, під якими позначають звуки або їх сполучення відповідними буквами.

На другому етапі букварного періоду більше уваги вчитель має приділяти формуванню в учнів орфоепічного читання відповідно до норм української літературної вимо­ви. Зокрема, продовжується робота над правильним ви­мовлянням у процесі читання дзвінких приголосних звуків, наприклад: [б], [б’], [г], [г’], [ж], [ж’], [дж], [дж'], [дз], [дз'] та інших у кінці слів та в середині перед наступним глухим, відпрацьовується правильне артикулювання зву­ка [ф].