Вправа 2. Визначте неправильно утворені форми ступенів порівняння прикметників, виправте.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 9

Науковий стиль і його засоби в професійному спілкуванні

ПЛАН

1.Становлення і розвиток наукового стилю української мови.

2.Особливості наукового стилю, його підстилі й жанри.

3.Українська термінологія в професійному спілкуванні. Терміни, види термінів. Професіоналізми й номенклатурні назви.

4.Етапи термінотворчого процесу. Способи творення термінів.

5.Оформлювання результатів наукової діяльності.

· План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.

· Анотування і реферування наукових текстів.

· Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлювання покликань.

Література

1.Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови : [навч. посіб.] / Н. В. Ботвина. – К. : “АртЕк”, 1999. – 264 с.

2.Волкотруб Г. Практична стилістика української мови : Навчальний посібник / Г. Волкотруб. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. – С. 191–199.

3.Культура фахового мовлення : навч. посіб. / За ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги – ХХІ, 2005. – 572 с.

4.Мацько Л. І. Культура української фахової мови : [навчальний посібник] / Л.І. Мацько, Л.В. Кравець. – К. : ВЦ “Академія”, 2007. – С. 40–61.

5.Наконечна Г. В. Українська науково-технічна термінологія: історія і сьогодення : [монографія] / Г.В. Наконечна. - Л. : Кальварія, 1999. – 110 с.

6.Онуфрієнко Г. Науковий стиль української мови : [навч. посіб.] / Г. Онуфрієнко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.

7.Пентилюк М.І. Навчально- й науково-дослідна робота студентів-філологів (реферат, курсова, випускна робота з української мови й методики її навчання) : [навчально-методичний посібник для студентів] / М.І. Пентилюк, І.В. Гайдаєнко, Т.Г. Окуневич. – К. : Ленвіт, 2010. – 120 с.

8.Панько Т.І. Українське термінознавство : [підручник] / Т.І. Панько, І.М. Качан, Г. П. Мацюк. - Л. : Світ, 1994. – 216 с.

9.Семеног О. М. Культура української наукової мови : [навч. посіб.] / О.М. Семеног. – К. : Академія, 2010. – 260 с.

10.Українська мова за професійним спрямуванням : Практикум : навч. посіб. / [Т.В. Симоненко, Г.В. Чорновол, Н.П. Руденко]. – К. : ВЦ “Академія”, 2009. – 272 с.

11.Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням : підручник / С.В. Шевчук, І.В. Клименко. – К. : Алеута, 2010. – 696 с.

Контрольні питання

1.Визначте мету, функції, особливості наукового стилю.

Особливості наукового тексту ^ науковий текст обов'язково відображає ту чи іншу проблему, висуває гіпотези, орієнтує на нове знання, характеризуються доцільністю і раціональністю усіх положень, орієнтований на досягнення дослідницької мети та завдань;

У він має раціональний характер, складається із суджень, умовиводів, побудованих за правилами логіки науки і формальної логіки;

"/ широке використання понятійного, категоріального апарату науки;

/ текст не грунтується на образі, не активізує почуттєвий світ його читача, а орієнтований на сферу раціонального мислення;

^ його призначення не в тому, щоб змусити повірити, а в тому, щоб довести, обгрунтувати, аргументувати істину

o Він має вирізнятися стислістю і ясністю викладу, відповідати формулі "Думкам просторо, а словам тісно". Ця вимога передбачає запобігання повторів, багатослів'я, зайвих слів, канцеля-ризмів тощо.

Основне призначення — викладати наслідки досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтовувати гіпотези, доводити істинність теорій, класифікувати й систематизувати знання, роз'яснювати явища, активізуючи інтелект читача для їх усвідомлення.

. Його основна функція - інформативна (повідомлення, пояснення, з'ясування, обгрунтування, класифікація понять, систематизація знань, аргументований доказ); завдання - передавання інформації.

2.Охарактеризуйте основні стильові ознаки наукового стилю. Назвіть жанри, що репрезентують підстилі наукового стилю.

· ясність (зрозумілість) і предметність тлумачень,

· логічна послідовність і довідність викладу,

· узагальненість понять і явищ,

· об'єктивний аналіз,

· точність і лаконічність висловлювань,

· аргументація й переконливість тверджень,

· однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень,

· докладні висновки.

1. монографія;

2. журнальна стаття;

3. рецензія;

4. підручник (навчальний посібник);

5. лекція;

6. доповідь;

7. інформаційне повідомлення (про що відбулася конференції, симпозіумі, конгресі);

8. усний виступ (на конференції, симпозіумі і т.д.);

9. дисертація;

10. науковий звіт.

3.Які підстилі наукового стилю вам відомі?

· власне-науковий;

· науково-навчальний;

· науково-популярний

4.Розкрийте мовні і жанрові особливості наукового стилю.

 Лексика та фразеологія.Загальновживані слова, загально-наукова лексика й терміни визначають мовні особливості стилю творів, у яких ідеться про результати досліджень, досягнення науковців. Слова у таких текстах вживаються у своїх прямих значеннях, синонімів майже немає. Із зображальних засобів переважають порівняння. Вони допомагають скласти виразніше уявлення про предмет розповіді.

Найбільшу частину інформації викладено з застосуванням наукових і спеціальних термінів. Вживають також слова й усталені словосполучення, що допомагають послідовно, логічно пов'язати між собою окремі елементи наукового тексту:

o таким чином;

o однак;

o крім цього;

o з іншого боку;

o у свою чергу;

o у даному разі;

o по-перше (по-друге, по-третє тощо);

o описаний вище;

o наведені результати;

o на підставі отриманих даних;

o як показали дослідження.

Особливо необхідно виділити слова, які свідчать про ступінь вірогідності (дійсно, зрозуміло, вірогідно), об'єктивність наведеної інформації (думають, вважають, стверджують, здається, можливо). Ці мовні звороти нададуть висловлюванню відносності. А от абсолютні твердження вимагатимуть від автора найвищої відповідальності.

Морфологія. У науковому стилі розширені функції іменників і прикметників за рахунок дещо звуженого використання дієслова. Для всіх форм останнього, а також для іменника, характерні абстрактні, узагальнені значення.

5.Назвіть основні принципи укладання наукових текстів.

1. Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету і завдання,

гіпотези і методи дослідження.

2. Дослідна частина тексту описує дослідження і його результати.

3. Висновкова частина тексту регламентує висновки і рекомендації

для проведення подальших наукових досліджень.

Мистецтво наукового тексту полягає у тому, щоб не тільки рельєфно

відобразити окремі його складові, а й інтегрувати їх у цілісність.

Загальні вимоги до наукового тексту

• Текст має бути чітко структурованим, переділятися на розділи і

параграфи. Потрібно прагнути того, щоб кожен розділ був самостійним науковим дослідженням з певної складової загальної проблеми, щоб кожну складову було викладено в тексті, а текст був цілісним, а не фрагментарним.

• Крім членування тексту на розділи і параграфи, він має деталізований розподіл на значеннєві частини, абзаци і речення.

6.Як Ви розумієте поняття “термінологія” й “терміносистема?

Терміноло́гія — це: сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові. Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей) називають терміносистемами, або термінологічними системами. 

7.У чому полягає відмінність між термінами і професіоналізмами?

Суттєва різниця між термінами і професіоналізмами полягає в тому, що терміни ( це офіційні наукові назви поняття, а професіоналізми виникають як розмовні, неофіційні замінники термінів (платіжка ( платіжне доручення; вишка ( вища математика, пара ( дві

академічні години) або коли та чи інша професія, рід занять не має розвиненої термінології (наприклад, рибальство, гончарство і т. д.). Професіоналізми на відміну від термінів, як правило, емоційно забарвлені, є переосмисленими словами загального вжитку. Назвіть основні ознаки термінів.

8.Розкрийте основні етапи термінотворення в сучасній українській літературній мові?

 Сучасний період розвитку української термінології (90-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.).На сучасному етапі розвитку української лінгвістичної науки простежуємо зацікавлення термінознавством. Помітним є намагання науковців – фахівців у різних ділянках знань і мовознавців – унормовувати галузеві термінології.

Сучасні українські термінологи глибше, ніж їхні попередники, опрацьо­вують теорію термінології як підсистеми літературної мови, теорію терміна як мовного знака, формулюють вимоги, які слід ставити до окремого терміна та й до “ідеальної” (якщо така можлива) термінології. Для визначення основних принципів термінотворення українські термінологи спираються на досвід вітчизняних дослідників (науковців, які плідно працювали на початку ХХ ст. у Науковому товаристві імені Тараса Шевченка й Інституті української наукової мови) і досягнення європейської науки (Ш. Баллі, Е. Вюстера, Д. Лотте, О. Ре­форматського та ін.).

Сьогодні спостерігаємо надзвичайну термінографічну активність: якщо в 1990 р. видано 5 термінологічних словників, то з 1992 р. їх кількість становить не один десяток. Це словники різних типів – перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні, частотні, словники-тезауруси, словники нових термінів.

Виробити та узгодити засади термінотворення допомагають численні наукові семінари, конференції. Традиційними стали міжнародні наукові конференції “Українська термінологія і сучасність” (Київ, Інститут української мови НАН України), “Проблеми української науково-технічної термінології” (Національний університет “Львівська політехніка”).

Дуже потрібним напрямом термінознавства є стандартизація термінології, тобто вироблення термінів-еталонів, які б відповідали всім лінгвіс­тичним і логічним вимогам до термінів. Тому 1992 р. наказом Міносвіти та Держстандарту було створено Технічний комітет стандартизації науково-технічної термінології (на базі Львівського політехнічного інституту). Згодом до складу Комітету увійшли також Київський політехнічний інститут, Інститут української мови НАН України та Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики

9.У чому полягає сутність загальнонаукових термінів? міжгалузевих? вузькогалузевих (вузькоспеціальних)?

Загальнонаукові терміни– це слова, що набули значного поширення: найменування предметів, якостей, ознак, дій. Вони прості, доступні, не мають спеціального змісту: ідея, закон, документ, охорона.

Вузькоспеціальні терміни позначають поняття, що відображають специфіку конкретної галузі, напр. економічної: інвестиційні ресурси, комерційний банк» обіг коштів, прибуток-нетто, над компенсація тощо.

Міжгалузеві терміни- це терміни, які використовуються в кількох споріднених або й віддалених галузях. Наприклад, економічна наука має термінологію, спільну з іншими соціальними, природничими науками, наприклад: амортизація, екологічні витрати, технополіс, приватна власність.

10.Назвіть загальні вимоги до оформлення наукової роботи.

Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.

Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.

Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою. Захист роботи також проводиться на іноземній мові.

Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.

11.Яка структура тексту?

Робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).

Структура наукового тексту

1. Вступна частина, у якій окреслюють проблему, мету і завдання, гіпотези і методи дослідження.

2. Дослідна частина тексту описує дослідження і його результати.

3. Висновкова частина тексту регламентує висновки і рекомендації для проведення подальших наукових досліджень.

12.У чому полягає відмінність між тезами й конспектом тексту?

13.Сформулюйте загальні правила цитування та посилання на наукові джерела; правила оформлення списку використаних джерел.

Загальні вимоги до цитування такі:

а)текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз “так званий”;

б)цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в)кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

г)при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело;

Практичні завдання

Завдання 1.Підготуйте повідомлення на тему “Становлення й розвиток наукового стилю”.

Науковий стиль сучасної української літературної мови почав розвиватися з середини XIX ст., коли журнал “Основа” почав друкувати науково-популярні статті. Свого часу російський письменник М.Чернишевський писав: “Настане час, коли українською мовою видаватимуть не тільки ху­дожні твори, а всякі книги, серед них і учені трактати з усяких наук”.

Перша серйозна спроба поставити питання про науковий стиль української мови в теоретичному плані належить П. Житецькому (1836-1911). Він накреслив перспективу його розвитку, брав активну участь у вироб­ленні норм українського правопису, написав глибокі наукові досліджен­ня з історії української мови, літератури, фольклору. Проте умов для практичної реалізації цього не було ще тривалий час.

Першою українською науковою установою справедливо вважають Наукове товариство імені Шевченка у Львові (1893); засноване у 1872 році як суто літературне, у 1893 році воно з суто літературного було перетворене на загальнонаукове.

Українське наукове товариство у Києві було засновано в 1907 р.

Ці наукові установи видавали “Записки”, а також спеціальні збірники секцій (філологічна, історико-філософська, математична, природничо-технічна, медична). З кінця XIX ст. більш-менш інтенсивно розгортається видання наукових праць, перед­усім науково-популярних, українською мовою переважно з гуманітар­них дисциплін (історія, література), менше з економіки, права, філо­софії; поодинокі наукові праці з географії, біології, геології, медици­ни; майже не видавалися з фізики, математики, хімії. Оцінюючи цей факт, відомий український мовознавець І.Верхратський 1910 року писав: “У нас літератури наукової руської немає”.

Від 90-х рр. XIX ст. науковий стиль української мови починає від­носно активно розвиватися. У його розвиток великий внесок зробили українські вчені М. Драгоманов, І. Франко, А. Кримський, В. Гнатюк, К. Михальчук та ін. Переважно це сфери гуманітарна та суспільна. У лексиці української наукової літератури кінця XIX – початку XX ст. вже помітно представлена загальнонаукова термінологія, напр.: аргу­мент, аспект, аксіома, гіпотеза, дедукція, дефініція, експеримент, елемент, класифікація, принцип, система, теорія, форма, формула та ін.

Закінчення процесу формування наукового стилю української мови в усіх його жанрових різновидах припадає на XX ст. Він досягає тако­го рівня розвитку, що дає змогу передати найскладніші здобутки люд­ської думки в будь-якій сфері наукових знань. В українській науковій мові виробилися власні принципи використання словесних і граматич­них засобів загальнонаціональної літературної мови, а також у ній представлені й індивідуальні манери письма відомих учених. Усе це є показником її стилістичної зрілості та багатства.

Наприкінці XX ст. з утвердженням незалежності України, з прийняттям Закону про мови, яким за українською мовою визнано її статус державної, почався процес оздоровлення науки, наукової термінології, збагачення фахових терміносистем відповідно до рівня сучасного розвитку наук питомо українськими термінами і терміносполученнями.

Завдання 2. Розкрийте значення таких понять: термін(слово або словосполучення, застосоване для позначення деякого поняття), професіоналізм(слова й мовленнєві звороти, характерні для мови людей певних професій), дефініція(роз'яснення чи витлумачення значення (сенсу) терміну чи поняття), кодифікація(це спосіб систематизації нормативних актів, здійснюється шляхом перероблення та зведення правових норм, що містяться в різних актах, у логічно узгоджений нормативно-правовий акт, який системно і вичерпно регулює певну сферу суспільних відносин, як правило, на галузевому рівні.), термінологія(Сукупність термінів, тобто слів або словосполучень, що висловлюють специфічні поняття з певної галузі науки, техніки чи мистецтва, а також сукупність усіх термінів, наявних у тій чи іншій мові.), терміносистема(Галузеві термінології (тобто сукупності термінів конкретних галузей)), план(програма роботи.), конспект(стислий писаний виклад змісту чого-небудь), тези(коротко сформульовані основні положення доповіді, лекції, статті тощо), компресія(стиснення), реферат(ороткий переказ змісту наукової роботи, книги або вчення, оформлене у вигляді письмової публічної доповіді;), виписки, покликання.

Завдання 3. З фахової літератури доберіть і запишіть (або зробіть копію) текст (4–5 речень). Визначте підстиль наукового тексту, відповідь обґрунтуйте. Випишіть п’ять термінів і схарактеризуйте їх за планом: 1) дефініція; 2) ступінь спеціалізації (загальнонауковий, міжгалузевий, вузькоспеціальний); походження (власний, запозичений (з якої мови)); 4) спосіб творення (для власне українських термінів).

.Власне науковий підстиль

РОЛЬ АМОРТИЗАЦІЙНОГО ФОНДУ У ВІДТВОРЮВАЛЬН ОМУ

ПРОЦЕСІ ПЕРЕХІДНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

Амортизаційні відрахунки та їх функції

Основний капітал, беручи участь у виробничому процесі, переносить на продукцію, що виготовляється, частину своєї вартості, що відповідає його зносу. Цей процес носить назву амортизації. Амортизація нараховується як на устаткування, що функціонує, так і на устаткування, яке не працює, якщо бездіяльність спричинена виробничими потребами (наприклад, налагодження і ремонт, або воно являє собою резерв чи запас, необхідний для нормального функціонування виробництва) чи технічними та організаційними причинами (простої у неробочі зміни, вихідні та святкові дні, сезонний характер роботи і ін.).

Перебування засобів виробництва у таких простоях К. Маркс називав «прихованим станом». Хоча засоби праці не зайняті в цей час виготовленням продукції, величина амортизації, яка переноситься на вартість продукту, визначається втратою в цей період споживної вартості.

Не нараховується амортизація по засобах праці, які переведені на консервацію. Не здійснюються також амортизаційні підрахунки із засобів праці, які…

Машина-технічний об'єкт, який складається із взаємопов'язаних функціональних частин, що використовує енергію для виконання покладених на нього функцій. Загальнонауковий, запозичений від дав.гр

Агрегат (рос. агрегат, англ. aggregate, unit, assembly, plant item; нім. Aggregat) — сукупність двох або більше різнотипних машин, апаратів, які діють спільно, наприклад, турбіни і компресора. Загальнонауковий, запозичений

Санація економічна — система заходів, які здійснюються для запобігання банкрутства і фінансового оздоровлення підприємств і банків за допомогою держави і крупних банків. Міжгалузевий, запозичений

Технопо́ліс (рос. технополис, англ. technopolis, нім. Technopolis f) — центр впровадження досягнень науки й техніки. Це, як правило, нове місто, в якому запроваджуються у виробництво нові розробки, а також проживає населення. Міжгалузевий, запозичений

Ретуш (фр. retouche) — виправлення зображень (малюнків, фотознімків тощо) за допомогою програмного забезпечення або промальовуванням їх олівцями чи фарбами, вискоблюванням окремих ділянок або хімічною обробкою. Вузькогалузевий

Завдання 4. Оформіть список використаної літератури (5 джерел: книжка одного автора, трьох авторів, стаття з періодичного видання, словник, електронне видання) за Вашим фахом (уявіть, що Ви є автором цих джерел) зразок оформлення див. http://yrobul.files.wordpress.com/2011/05/vak_pro_zminy_biblio_01-2008.pdf ).

Завдання 5. Серед запропонованих термінів виділіть ті, що належать до вашої фахової термінології, охарактеризуйте за видами і способом творення.. Визначте сферу використання інших термінів. Поясніть значення всіх термінів.

Субкультура, алгоритм, алогамія(запилення однієї квітки пилком іншої), волюнтаризм, люмпен(декласовані й деморалізовані верстви населення, що опинилися на «дні» суспільства й нездатні до самостійного організованого руху, хоча висувають завищені соціальні вимоги й претензії). , байт, б’єф, консенсус, валідність, дебітор(юридична чи фізична особа, яка має грошову або майнову заборгованість підприємству, організації чи установі.), деїзм, процедурне програмування, девальвація(офіційне зменшення золотого вмісту грошової одиниці чи зниження курсу національної валюти щодо золота, срібла, певної іноземної валюти.), пацифізм, інтеграл, аташе(нижчий дипломатичний ранг співробітників посольств, місій та апарату відомств закордонних справ, в тому числі і Міністерства закордонних справ України.) , референтна група, дефрагментація, комунізм, комюніке(офіційне повідомлення про хід і наслідки переговорів між державними і громадськими діячами, делегаціями у міжнародних відносинах.), архіватор, лізинг (підприємницька діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні лізингодавцем у виключне користування на визначений строк лізингоодержувачу майна), міграція, платформа, плюралізм, девіантна поведінка, моніторинг, інсталяція, нація, варез, субкультура, консенсус, гендер, прогресія, прострація, речник, тезаурус.

Завдання 6.З наукового часопису доберіть статтю вашого фаху. Визначте в ній такі структурні елементи: постановка проблеми, її зв’язок з науковим і практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій; визначення раніше не вивчених частин загальної проблеми; формулювання мети статті (постановка завдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням наукових результатів; висновки та перспективи подальших наукових розвідок. Випишіть мовні конструкції, властиві тому чи іншому структурному елементу. Доберіть статтю, яка не відповідає зазначеним вимогам (обґрунтуйте).

Завдання 7. Правильно оформлено бібліографічний опис джерела в рядку (правила оформлення див. на http://yrobul.files.wordpress.com/2011/05/vak_pro_zminy_biblio_01-2008.pdf).

1.а) Ганжуров Ю. Парламентська риторика: досвід комунікативної структуризації / Юрій Ганжуров // Людина і політика. – 2004. – № 5(35). – С. 127–133.

б) Ганжуров Ю. Парламентська риторика: досвід комунікативної структуризації // Людина і політика. – 2004 – № 5(35). – с. 127–133.

в) Ганжуров Ю. Парламентська риторика: досвід комунікативної структуризації / Юрій Ганжуров // Людина і політика – № 5(35). – 2004. – С. 127–133.

г) Ганжуров Юрій. Парламентська риторика: досвід комунікативної структуризації // Людина і політика. – 2004. – № 5(35). – с. 127-133.

2. а) Нагорна Л.П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики / Л.П. Нагорна. – Київ, Світогляд, 2005. – 315 С.

б) Нагорна Л.П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики. – К., Світогляд, 2005. – 315 с.

в) Нагорна Л.П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики. – К.: “Світогляд”, 2005. – 315 с.

г) Нагорна Л.П. Політична мова і мовна політика: діапазон можливостей політичної лінгвістики / Л.П. Нагорна. – К. : Світогляд, 2005. – 315 с.

3.а) Мелешко О. Політична реклама як жанр політичного дискурсу. / Олександр Мелешко // Сучасна політика. – 2010. – № 11. – 28 с.

б) Мелешко О. Політична реклама як жанр політичного дискурсу / Олександр Мелешко // Сучасна політика – 2010 – № 11. – С. 24–28.

в) Мелешко О. Політична реклама як жанр політичного дискурсу. // Сучасна політика. – 2010. – № 11. – с. 24-28.

г) Мелешко О. Політична реклама як жанр політичного дискурсу / Олександр Мелешко // Сучасна політика. – 2010. – № 11. – С. 24–28.

***

Вправа 1. Утворіть, якщо можливо, форми вищого й найвищого ступенів по­рівняння від наведених прикметників. Обґрунтуйте неможливість утворення ступенів порівняння від деяких прикметників.

Веселий, Іллин, глибокий, поганий, обґрунтований, дорогий, тяжкий, поганий, товстий, високий, білуватий, дерев’яний, респек­табельний, широченний, прекрасний, сучасний, нездійсненний, міцний, дужий, салатовий, синій, легковажний, сіро-синій, буланий, лисий, босий, вишневий, преважкий, гарний, качиний, український.

Вправа 2. Визначте неправильно утворені форми ступенів порівняння прикметників, виправте.

 Старший, поганіший, старіший, архіважливіший, менш мокріший, більш віддалений, найбільш здібніший, вузьчий, щонайдальший, найтовстіший, кращий, багатіший, багатший, менший, маліший, більш відданий, менш досвідчений, якнайдорожчий, блищий, найменш грамотний.