Завдання 2. Прочитайте уривок з історичного документа. Знайдіть у ньому стильові ознаки, притаманні офіційно-діловому стилю сучасної української мови.

Практичне заняття № 10

Ділові папери як засіб писемної професійної комунікації.

Документація з кадрово-контрактних питань

ПЛАН

1.Документ як основний носій офіційно-ділового стилю.

2.Класифікація документів. Національний стандарт України.

3.Реквізити документа та основні вимоги до їх оформлення.

4.Вимоги до оформлення тексту документа.

5.Документація з кадрово-контрактних питань:

 - автобіографія;

 - резюме;

 - заява;

 - характеристика;

 - рекомендаційний лист;

 - трудовий договір;

 - контракт;

 - трудова угода.

6.Мовні особливості офіційно-ділового стилю (лексичний, морфологічний, синтаксичний рівні).

Список рекомендованої літератури

1. Глущик С. В. Сучасні ділові папери / С.В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. – К. : А.С.К., 1998. – 170 с.

2.Гриценко Т. Б. Українська мова та культура мовлення : навчальний посібник для вузів / Т. Б. Гриценко. – К. : Центр навчальної літератури, 2005. – 536 с.

3. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова : навчальний підручник для вузів / М. Г. Зубков. – Харків : Торсінг, 2005. – 447 с.

4. Культура фахового мовлення / за ред. Н. Д. Бабич. – Чернівці : Книги-ХХІ, 2005. – 496 с.

5. Мозговий В. І. Українська мова у професійному спілкуванні : Модульний курс : [навчальний посібник для вузів]. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К. : ЦУЛ, 2008. – 592 с.

6. Українська ділова і фахова мова : Практичний посібник на щодень : [навчальний посібник для вузів]  / за ред. М. Д. Гінзбурга. – К. : Інкос, Центр навчальної літератури, 2007. – 672 с.

7.Українська мова за професійним спрямуванням : практикум : навч. посіб. / Т. В. Симоненко, Г. В. Чорновол, Н. П. Руденко. – К. : ВЦ “Академія, 2009. – 272 с.

 8.Український правопис / НАН України: Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні, Ін-т укр. мови. – К. : Наукова думка, 2007. – 288 с.

Контрольні питання

1.Що таке документ?

Докуме́нт — базова теоретична конструкція, яка відноситься до всього, що може бути збережене або представлене, щоб служити як доказ для певної мети. Є засобом закріплення різними способами на відповідному матеріалі інформації про: факти, події, явища об'єктивної дійсності та розумову діяльність людини.

2.Які є види документів: 1) за найменуванням; 2) за походженням; 3) за місцем виникнення; 4) за призначенням; 5) за формою; 6) за напрямком; 7) за термінами виконання; 8) за ступенем гласності; 9) за стадіями створення.

За найменуванням: акт, протокол, інструкція, лист тощо.

2.За змістом і спеціалізацією:

— загальні;

— з адміністративних питань;

— з питань планування оперативної діяльності;

— з питань підготовки та розподілу кадрів;

— спеціалізовані з фінансово-розрахункових і комер­ційних питань, — постачально-збутові, зовнішньо­торговельні тощо.

3.За призначенням:

— щодо особового складу;

— організаційно-розпорядчі;

— кадрово-контрактові;

— довідково-інформаційні;

— господарсько-договірні;

— обліково-фінансові.

4.За походженням:

— службові (офіційні) — укладаються працівниками, які офіційно уповноважені це робити від імені уста­нови, організації для вирішення службових питань;

— особисті (приватні) — укладаються будь-якою осо­бою для вирішення індивідуальних, власних пи­тань.

5. За місцем укладення:

— внутрішні — мають чинність у межах установи, де їх укладено;

— зовнішні — виступають чинником або результатом спілкування з іншими установами, організаціями, особами.

6. За напрямком (спрямуванням):

— вхідні (надходять до установи, організації, під — вихідні (адресовані за межі установи).

7. За способом створення, структурними ознаками (формою) і ступенем стандартизації та регламентації:

— стандартні, типові — укладаються на трафаретних, бланкових паперах із захисними символами в суво­ро регламентованій послідовності (паспорт, свідоц­тво, атестат, диплом, військовий квиток тощо);

— нестандартні, нерегламентовані — в яких певна частина даних готується заздалегідь (типовий лист, довідка, перепустка, положення, інструкція тощо);

— індивідуальні — укладаються за загальними прин­ципами й формою, але автор довільно добирає та компонує мовні засоби залежно від конкретної си­туації (автобіографія, звіт, протокол, оголошення, запрошення тощо).

8. За ступенем складності:

—прості (односкладові) — відображають одне питан­ня, факт;

—складні — відображають два й більше питань, фактів.

9. За стадіями відтворення:

— оригінали;

— копії, витяги, дублікати.

10. За терміном виконання:

— звичайні безстрокові (нетермінові) — виконуються (опрацьовуються) в порядку загальної черги;

— термінові — укладаються за завчасно визначеним терміном виконання, а також телеграми, телефо­нограми тощо;

— дуже термінові — зі спеціальною позначкою термі­ну виконання.

За формою - стандартні (типові) й індивідуальні (нетипові). Стандартні документи мають однакову форму й заповнюються в певній послідовності й за однаковими правилами. Індивідуальні документи створюються в кожному конкретному випадку для вирішення проблем в окремих ситуаціях. їх друкують або пишуть від руки.

3.Охарактеризуйте за окресленими ознаками будь-який документ (у зошиті).

4.Коли роблять виписку з документа?

Виписка – у тих випадках, коли треба відтворити не весь документ, а лише частину його роблять виписку на відміну від оригіналу, копії і виписки не підписуються службовими особами, а тільки засвідчуються.

5.З яких елементів складається документ? Як ці елементи називаються?

Зміст – елемент апарату видання, що являє собою перелік творів, надрукованих у виданні, або прізвищ авторів і заголовків творів, а також заголовків розділів, що входять в склад твору, з вказанням сторінок, на яких починаються ці розділи чи твори.

Передмова – елемент апарату видання, який передує основному тексту, що вміщує пояснення тексту і містить пояснення мети, особливостей твору і ін. Може належати автору, видавництву, редактору, перекладачеві.

Текст – тематично взаємопов’язана послідовність висловлювань чи одна думка, що виражається за допомогою деякої системи знаків, а також письмова орієнтація висловлювань; основна частина літературного твору, що виражається у вигляді пов’язаних лексично, логічно, стилістично фраз, які передають його зміст.

Післямова – елемент апарату видання, розміщений після основного тексту, що вміщує необхідні пояснення, відомості про автора, його творах, розрахований на читача, що знайомий з його основним текстом.

Допоміжний покажчик – частина видання, що відтворює дані про текст в іншому аспекті ніж основний текст з посиланням на відповідні бібліографічні записи.

Додатки – довідкова чи документальна частина видання, розміщена вкінці (статті, документи, карти, схеми, таблиці та ін.).

В залежності від виду документа набір внутрішніх елементів і їх розміщення можуть змінюватись.

6.Що таке формуляр?

Сукупність реквізитів документа, розташованих у певній послідовності на аркуші паперу, зветься формуляром.

7.Назвіть основні реквізити документів за державним стандартом.

 1 - Державний герб та герб АРК;

2 - емблема об'єкта та суб'єкта;

3 - зображення нагород;

4 - код об'єкта чи суб'єкта за загальнодержавним класифікатором підприємств та організацій;

5 - код форми документа за загальнодержавним класи фікаторо управлінської документації;

6 - найменування міністерства або відомства;

7 - найменування об'єкта чи суб'єкта;

8 - найменування структурного підрозділу;

9 - індекс підприємства зв'язку, поштова та телеграфна адреса, номер телетайпу (абонентського телеграфу), факсу, телефону, номер рахунка в банку;

10 - назва виду документа;

11 - дата;

12 - індекс;

13 - посилання на індекс та дату вхідного документа;

14 - місце складання тавидання вхідного документа;

15 - гриф обмеження доступ до документа;

16 - адресат;

17 - гриф затвердження;

18 - резолюція;

19 - заголовок до тексту документа;

20 - відмітка про контроль;

21 - текст документа;

22 - відмітка про наявність додатків;

23 - підпис;

24 - гриф погодження;

25 - візи;

26 - печатка;

27 - відмітка про засвідчення копій;

28 - прізвище виконавця та номер його телефону;

29 - відмітка про виконання документа та направлення його до справи;

30 - відмітка про наявність документа в електронній формі;

31 - відмітка про надходження;

32 - запис про державну реєстрацію.

 Які основні способи засвідчення документа?

Основні способи засвідчення документа - підписування, прикладання печатки, затвердження. Воно надає документу юридичної сили, підтверджує відповідальність певної особи за його зміст.

8.Яких правил слід дотримуватися, складаючи текст документа?

Текст викладати від третьої особи: Комісія ухвачила...; Інститут просить...; Ректорат клопочеться...

o Від першої особи пишуться заяви, автобіографії, доповідні й пояснювальні записки, накази.

o Не вживати образних виразів, емоційно забарвлених слів і синтаксичних конструкцій.

o Уживати стійкі (стандартизовані) сполучення типу: відповідно до, з огляду на, на підставі, згідно з, з метою, необхідний для, в порядку, залежно від. Повторювані в текстах мовні штампи треба видозмінювати, наприклад: відповідно до угоди - згідно з угодою - на виконання угоди, щодо органів виконавської влади -стосовно представників бізнесу.

o Використовувати синтаксичні конструкції типу: Доводимо до Вашого відома, що...; Нагадуємо Вам, що...; Підтверджуємо з вдячністю...; У порядку надання матеріальної допомоги...; У порядку обміну досвідом...; На підставі вказівки ...; Відповідно до попередньої домовленості...; Відповідно до Вашого прохання...

o Дієприслівникові звороти вживати на початку речення: Враховуючи...; Беручи до уваги...; Розглянувши. ..; Вважаючи...; Користуючись нагодою...

o Використовувати мовні засоби, що відповідають нормам літературної мови і зрозумілі для широкого кола читачів.

o Послуговуватися в текстах питомою українською лексикою, уникаючи слів іншомовного походження (синоніми-дублети): бігборд -стенд, екзитпол - опитування на виході, пресинг-тиск, провайдер-постачальник, тренінг-вишкіл, фан- уболівальник тощо.

o Уживати прямий порядок слів у реченнях (підмет передує присудкові, означення стоїть перед означуваними словами, додатки - після опорного слова, вставні слова - на початку речення).

o Називаючи виконавця дії, потрібно вживати двоскладне речення: Верховна Рада ухвалила законопроект; Ви не висловили пропозицій. Форми на -но, - то виражають результативну дію без зазначення її виконавця.

9. Наведіть приклади стійких (трафаретних) сполучень.

У мові ділових паперів є досить обмежений за своїм складом і обсягом набір усталених словосполучень, покликаних обслуговувати адміністративно-виробничі ситуації, де вони багато разів повторюються. Це словосполучення типу взяти до уваги, довести до відома, взяти за основу, залишити нерозв’язаним, взяти на себе забов’язання та ін.

10. Які правила оформлювання сторінок документа?

Організаційно-розпорядчі документи оформляють на папері формату А4 (294 х 210) та А5 (146 х 210). Для зручності з обох боків сторінки залишають вільні поля: ліве — 35 мм; праве — не менше 8 мм; верхнє — 20 мм; нижнє (для формату А4) — 19 мм; (для формату А5) — 16 мм.

На бланку друкується тільки перша сторінка документа, а наступні — на чистих аркушах паперу Якщо текст документа займає більше однієї сторінки, то на другу сторінку не можна переносити один підпис, на ній має бути не менше двох рядків тексту.

Нумерація сторінок. У документах, оформлених на двох і більше аркушах паперу, нумерація сторінок починається з другої.

Якщо текст документа друкується з одного боку аркуша, то номери проставляються посередині верхнього поля аркуша арабськими цифрами на відстані не менше 10 мм від краю. Слово «сторінка» не пишеться, а також біля цифр не ставляться ніякі позначення.

Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то непарні сторінки позначаються у правому верхньому кутку, а парні — у лівому верхньому кутку аркуша.

Рубрикація. Це членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої, а також використання заголовків, нумерації та ін. Рубрикація є зовнішнім вираженням композиційної будови ділового папера. Ступінь складності рубрикації залежить від обсягу, тематики, призначення документа. Найпростіша рубрикація — поділ на абзаци.

Абзац — це відступ управо у початковому рядку, яким починається виклад нової думки у документі, а також фрагмент тексту між двома такими відступами.

11. Яке значення мають документи у різних сферах діяльності суспільства?

Документ став потрібен для обліку худоби, грошей, інших цінностей, передачі розпоряджень правителя. Наявність або відсутність будь-якого документа може змінитися все життя людину. Ще великій ролі документ грає у життя суспільства, закріплюючи і відбиваючи законів порядок організації та управління державою, правил поведінки людей, порядок їхніх стосунків, прийняту мораль тощо. Отже, документ може виконувати багато функцій, мати різні призначення

Функція документа - це її громадська роль, соціальне призначення, мета, завдання.

Однією з найважливіших функцій будь-якого документа, безумовно, є функція закріплення, зйомки інформації. Саме він вирішальною мірою визначає створення документа. Людина в такий спосіб намагається «зупинити мить». У процесі реалізації цієї функції відбувається хіба що матеріалізація інформації, створює необхідні передумови до виконання документом інших функцій [8].

Інформаційна функція - це здатність документа задовольняти потреби товариства в інформації, тобто. служити джерелом інформації, знань. [9].

Здатність документа служити «зовнішньої пам'яттю» чоловіки й суспільства загалом, зберігати інформації і передавати його від одного покоління до іншого властивадокументам-памятникам (>артефактам), які мають особливої соціально-культурної та історичної цінністю (рукописна книга, рідкісні, особливо в цінні й унікальної змісту, формі або умовам побутування у зовнішній середовищі документи)

>Гедоническая функція - здатність документа служити засобом відпочинку, розваги, раціонального використання вільного часу (твори красного письменства, видання з мистецтву, кінофільми, компакт-диски, магнітні фонограми тощо.). [10]

Зародження, становлення та розвитку соціальної системи можливе лише допомогою інформаційних зв'язків, що найчастіше знаходять матеріальне собі втілення у документованої інформації. Документи містять найрізноманітнішу інформацію про що відбуваються у суспільстві процесах, тому соціальна інформація спочатку визначає соціальну природу, сутність будь-якого документа. Разом про те документ, будучи продуктом у суспільному розвиткові, це й сам надає певний впливом геть формування та характер громадських відносин, гальмує чи, навпаки, стимулює їхній розвиток. Тому вивчення будь-якого документа неможливо поза того ж соціального середовища, де цей документ з'явився де зараз його функціонує.

Комунікативна функція - це здатність документа бути інформативним способом передачі, обміну, комунікації, спілкування, наступності. [11]

Комунікативна функція призначена як на вирішення завдання трансляції інформацією соціальному просторі, але й в організацію, упорядкування й підтримки інформаційних зв'язків у суспільстві. Інакше висловлюючись, він відіграє і передавальну, та соціально цементуючу роль.

Збереження інформації перестав бути самоціллю. Річ у тім, що необхідною умовою існування людського суспільства є знання свого минулого, нагромадження інформації про життя попередніх поколінь із наступною її передачею у часі.Сохраненная документована інформація, опинившись у ретроспективної середовищі, надалі активізується переважно зусиллями історичної науки, що займається моделюванням минулого людського суспільства. У результаті відбувається реалізація функції історичного джерела, що є різновидом функції зберігання інформації та якої документи потенційно мають із часу появи. Ця функція пов'язана лише з ретроспективної середовищем побутування документів, тому належить до функцій вторинного порядку. [12]

Слід зазначити, що історичний джерело є складною інформаційної структурою. Він має, поруч із відкритими, ще й приховані верстви інформації. Згодом, у зв'язку з постійноизменяющимися умовами життя суспільства, зростаючими потребами людей, прихована інформація може актуалізуватися і більш виявлятися. До того ж постійно вдосконалюються та художні засоби вилучення ретроспективної інформації. Отже, функція документа як історичного джерела практично неможливо бути вичерпана.

Правова функція документа залежить від закріпленні правових і правовідносин у суспільстві. Цією функцією мають передусім документи, які, закріплюють або змінюють правові норми і правовідносини чи припиняють їхня цілющість, і навіть інші документи, здатні спричинити у себе певні юридичні наслідки. Сюди відносяться правові акти органів структурі державної влади; судові, прокурорські, нотаріальні і арбітражні акти; акти управління, манливі у себе певні юридичні наслідки; документи, якими договірні відносини, і навітьудостоверительние документи (паспорти, дипломи про утворення, посвідчення про відрядження тощо.). З іншого боку, правову функцію тимчасово можуть придбати й інших документів, наприклад, від використання як судовогодоказательства

12. Який склад реквізитів передбачено для документів з кадрових питань?

Реквізити заяви:

Адресат (назва установи або посада та ініціали керівника, на ім’я яких подається заява).

Адресант (назва установи або посада та ініціали (іноді адреса і паспортні дані) особи, яка звертається із заявою).

Назва виду документу.

Текст.

Підстава (додаток): перелік документів, доданих до заяви на підтвердження її правомірності.

Дата.

Підпис.

Реквізити наказу:

Назва виду документу.

Назва установи, що видає наказ, або назва посади керівника.

Місце видання.

Номер.

Індекс.

Дата.

Заголовок до тексту.

Текст, що складається з двох частин: констатувальної, де констатуються та аналізуються факти; розпорядчої, де подаються розпорядження, заохочення, стягнення.

Підпис керівника установи

Печатка

Реквізити особливого листка з обліку кадрів:

Назва виду документу.

Прізвище, ім’я, по-батькові; дата і місце народження.

Фотографія того, хто заповнює документ.

Відомості про наукові ступені, вчені звання.

Якими мовами володіє.

Трудова діяльність.

Державні нагороди.

Вітчизняні, зарубіжні та міжнародні наукові відзнаки.

Відомості про родину.

Паспортні дані.

Домашня адреса.

Особистий підпис.

Дата заповнення.

Реквізити розписки:

Назва виду документа;

Текст, що містить: прізвище, ім’я, по-батькові та посада особи, яка дає розписку і підтверджує отримання цінностей; прізвище, ім’я, по-батькові та посада особи, яка передала цінності; у чому конкретно дано розписку (вказуються точні найменування матеріальних цінностей, їх кількість і вартість – словами і цифрами); відомості про документ (паспорт, посвідчення), що засвідчує особу, яка отримує цінності; підстава передачі і отримання цінності;

Дата;

Підпис особи, яка отримала цінності;

Завірення підпису (у приватній розписці).

13.Які типи резюме існують?

Резюме - це документ, в якому подаються короткі відомості про навчання, трудову діяльність та професійні успіхи й досягнення особи, яка його складає.

хронологічне резюме;

функціональне резюме;

комбінованого типу.

14. Назвіть реквізити характеристики.

1. Назва документа.

2. Прізвище, ім’я, по батькові особи (повністю), на яку складається характеристика, у родовому відмінку.

3. Посада, науковий ступінь, учене звання (якщо є), місце роботи, навчання.

4. Рік народження (за необхідності — національність, домашня адреса, освіта).

5. Текст.

6. Дата укладання характеристики.

7. Підпис керівника установи (другим може бути під­пис керівника структурного підрозділу, інших по­садових осіб).

8. Печатка установи.

15. Хто має підписувати характеристику?

Підписується керівником установи або ж керівником установи й керів­ником структурного підрозділу та засвідчується гербовою чи круглою (що прирівнюється до гербової) печаткою.

16. Охарактеризуйте види заяв, назвіть відмінності.

Заява може бути:

— простою (викладається тільки прохання);

— мотивованою (вказується мотивація прохання);

— складною (заява містить додатки).

Особиста заява пишеться, як правило, від руки і в одному примірнику; службова заява пишеться з вико­ристанням технічних засобів і має відповідні реквізити (назва та адреса організації, вихідний номер тощо), мо­же адресуватися кільком посадовим особам чи організа­ціям.

17. Які відомості вказуються в автобіографії?

1. Прізвище, ім’я, по батькові (повністю, у називному відмінку).

2.Число, місяць, рік і місце народження.

3. Відомості про навчання (роки й місце, одержана освіта й спеціальність за дипломом тощо).

4. Відомості про трудову діяльність (коли, де, на якій посаді працював автор автобіографії, останнє місце роботи чи навчання, посада).

5. Відомості про громадську роботу, досягнення, за­охочення, захоплення.

6. Відомості про батьків (прізвище, ім’я, по батькові, дата народження, де й ким працюють, посада або останнє місце роботи).

7. Склад родини і стан сім’ї.

8. Паспортні дані, домашня адреса, номер телефону.

Практичні завдання

Завдання 1. Користуючись “Словником іншомовних слів”, розкрийте значення поданих термінів.

Абзац(період мовлення, тексту, що складається з одного чи кількох речень, пов'язаних між собою за змістом.), стандарт(нормативний документ, заснований на консенсусі, прийнятий визнаним органом, що встановлює для загального і неодноразового використання правила, настанови або характеристики щодо діяльності чи її результатів, та спрямований на досягнення оптимального ступеня впорядкованості в певній сфері), штамп(Відбиток штемпеля на документі.), реквізит(обов'язкові дані, які мають бути в кожному документі певного виду (наприклад, договорі, чеку, векселі) для визнання його дійсним (наприклад, назва документа, дата складання, сума, яка підлягає сплаті, назва платника, адреса тощо) , бланк(макет документа у вигляді паперового листа, що містить елементи фірмового стилю або інформацію постійного характеру (накладні, акти, листи і т. ін.); призначений для подальшого заповнення та внесення записів у відведені місця від руки або машинним способом.), копія(точний список, точне відтворення, повторення чого-небудь), гриф(печатка, штемпель із зразком підпису або будь-яким іншим рукописним текстом);, кліше(друкарська форма), резолюція(документ, що фіксує рішення, постанову.) , рубрикація(це поділ тексту на логічні складові частини, які графічно відокремлюються одна від одної)., індекс(число, букви або інша комбінація символів, що вказує місце елемента в сукупності або характеризує стан деякої системи (список, реєстр, покажчик)., формуляр(внутрішня структура реквізитів документа, зміст і стилістичні особливості тексту)..

Завдання 2. Прочитайте уривок з історичного документа. Знайдіть у ньому стильові ознаки, притаманні офіційно-діловому стилю сучасної української мови.

ДОГОВІР

МІЖ ТУРЕЦЬКИМ ЦІСАРЕМ І ВІЙСЬКОМ ЗАПОРІЗЬКИМ

ТА НАРОДОМ РУСЬКИМ ПРО ТОРГІВЛЮ НА ЧОРНОМУ МОРІ, ЯКИМ ВІН МАЄ БУТИ

1.

Цісар й. м. турецький дозволяє козацькому війську та його державі плавати по Чорному морю до всіх своїх портів і до портів чужоземних володарів і християнських держав, а також по всіх ріках та містах, з якими мають вести торгівлю; товари, що їх захочуть продавати, купувати і міняти; за своєю волею зупинятись у портах, в’їжджати в них, коли захочуть, без жодної затримки, перешкоди і труднощів.

2.

Для підтримки нової торгівлі Запорізького Війська та його держави цісар й. м. турецький звільняє їх купців від усяких мит, оплат і податків, а також їхні товари, які вони схочуть возити до його держави, на сто років (якщо не може бути на сто, то хоч на 50 або принаймні 30) чого всі уряди мають додержуватися: як пройде, дай Боже, сто років, мають бути обтяжені не більшими податками, як самі турки.

3.

Цісар й. м. турецький дозволяє козацькому війську встановлювати і купувати будинки під склади по містах і портах цісаря й. м. турецького, що знаходяться як над Чорним, так і над Білим морем, та їх купцям проживати з усякою вільністю, без будь-яких податків, до ста згаданих років (З проекту договору Запорізького Війська з Туреччиною про торгівлю).

1. Офіційно-діловий стиль ґрунтується на логічній основі. Найважливішим у ньому є послідовність і точність викладу фактів, документальність, об'єктивність оцінок, гранична чіткість, емоційно-експресивна нейтральність вислову.

2. Цей стиль відзначається суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур, відсутність діалектизмів, жаргонізмів, просторічних виразів, слів із суфіксами суб'єктивної оцінки тощо).

3. Діловий текст характеризується як рівнем стандартизації мови (вживання усталених словесних формул, значна частота повтору слів, зворотів, конструкцій), так і своєрідністю синтаксису (прямий порядок слів: підмет — перед присудком і якомога ближче до початку речення; означення — перед означуваним; додаток — після керувального слова; обставинні слова — якомога ближче до пояснюваного; вставні слова вживаються на початку речення тощо).

4. Високий ступінь одноманітності, стандарту форми, сувора регламентація розміщення та будови тексту.