Джерела одержання гетероциклічних сполук.

Гетероциклічні сполуки. Лікарські речовини, похідні 5-членних гетероциклів

Синтез, методи аналізу, особливості зберігання, фармакологічна дія.

Похідні фурану: фурацилін, фуразолідон, фурадонін.

Похідні піролу: пірацетам (ноотропіл), полівінілпіролідон та його препарати.

Похідні піразолу. Значення досліджень у групі піразолону для отримання лікарських речовин направленої дії: антипірин, анальгін, бутадіон. Методи синтезу похідних піразолону і піразолідиндіону. Спільні та окремі методи аналізу. Вимоги до якості зберігання.

Похідні імідазолу: клофелін, метронідазол, мерказоліл. Особливості якісного і кількісного аналізу. Застосування у медицині.

Література: Безуглий П. О. “Фармацевтична хімія” Вінниця, 2006 р.

                  Сенов П. Л. “Фармацевтическая химия” Москва, 1978 г.

                   Беликов В. Г. “Учебное пособие по фармацевтической

                   химии” Москва, 1979г.

                   Арзамасцев А.П. “Фармацевтическая химия”, Москва, 2004 г.

                   ДФУ, Харків, 2001 р., 2004 р., 2008 р.  

                   М. Туркевич “Фармацевтична хімія”, Вінниця, 2003 р.

Гетероциклічні сполуки

Гетероциклічними сполуками називають органічні речовини, що містять цикли, до складу яких, окрім атомів карбону, входять один або декілька атомів інших елементів – гетероатомів. Найчастіше гетероатомами є нітроген, оксиген та сульфур. Гетероциклічні сполуки широко розповсюджені в природі, на їх долю припадає біля половини природних речовин, в тому числі ті, що мають високу біологічну активність (алкалоїди, ферменти, вітаміни, антибіотики). Багато з них або самі використовуються як лікарські засоби, або є моделями для створення нових лікарських засобів. На цей час переважна кількість лікарських засобів мають гетероциклічну будову. Вперше гетероциклічну сполуку виділив шведський аптекар Шееле в 1776 році. Він одержав у кристалічному стані уретану кислоту. У 1867 році Буєр запропонував структурні формули для гетероциклічних сполук у вигляді циклів з гетероатомами інших, як вуглець, елементів.

Джерела одержання гетероциклічних сполук.

1.Продукти рослинного і тваринного походження (алкалоїди, вітаміни, антибіотики, інш.).

2.Продукти переробки кам’яновугільної смоли (піридин, хінолін, індол, ізохінолін, інш.).

3.Засобом синтезу з аліфатичних, ароматичних сполук шляхом введення радикалів.

На основі гетероциклічних систем зроблено багато сучасних ЛЗ. Одержання багатьох з них стало можливим завдяки вивченню біологічної активності гетероциклічних природних сполук. В свою чергу, вивчення їх синтетичних аналогів служить основою для подальшого розвитку синтезу нових ліків. В останній час досить широко застосовується програма комп’ютерного моделювання ЛЗ.

  Всі гетероциклічні сполуки можна поділити на 2 групи: ненасичені (що мають як би ароматичний характер) та повністю гідровані (насичені). По хімічній будові гетероциклічні сполуки різноманітністю. Вони розрізняються числом атомів у циклі, природою гетеро атомів в циклі. Найбільшою міцністю відрізняються 5- та 6-членні гетеро цикли, які складають структурну основу більшості природних і синтетичних препаратів. Класифікують гетеро цикли на 5,6,7-членні, та по числу гетеро атомів на групи:

                                        5-ти членні гетероцикли

1. З 1 гетероатомом:

Фуран   тетрагідрофуран      тіофен      тетрагідротіофен        пірол             піролідин

2. З декількома гетеро атомами:

піразол                 імідазол                1,3-тіазол            тіазолідин 

1,3-оксазол       1,3,4-тіадіазол              1,2,4-тіадіазол         1,2,3,4-тетразол

Ти членні гетероцикли

1. З одним гетеро атомом:

 a-піран              g-піран      тетрагідропіран   піридин           піперидин

2. З декількома гетеро атомами:

піридазин         піримідин        піразин            піперазин  1,3,5-триазин     

   тіазин                   оксазин                   морфолін

Конденсовані гетероциклічні системи