Географічна характеристика конгресно-виставкового туризму.

На першому місці – Європа. Туристичні потоки складають 50% від загальної кількості туристів. Більшість ділового туризму приходиться на країни західної Європи. В західній Європі існує наступна структура ділового туризму:

· 33% - класичні ділові поїздки;

· 10% – конференції;

· 1% - інтенсив тури.

Постачальником ділових туристів є: Німеччина (5 млн. німців щорічно подорожують з ділової метою, Великобританія. Країни, що приймають туристів: Німеччина, Великобританія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Бельгія.

Серед виставок найбільш популярні: спортивні, автомобільні, туристичні, товари повсякденного вжитку. Переважно виставки проходять весною (лютий – березень) і восени. Переважають національні виставки. Лідерами виставкового туризму є Німеччина, Великобританія. Центри: Берлін, Мюнхен, Гамбург, Ганновер.

Інтенсив туризм в Європі відносно молодий. Лідери: Німеччина, Великобританія. Німеччина – безумовний лідер ділового туризму. Центри – Берлін, Мюнхен, Ганновер (найбільший виставковий центр). В середньому діловий туризм включає дві ночівлі. Безумовним лідером серед центрів ділового туризму є Лондон.

На другому місці у світі є Північна Америка, 80% тур потоків цього континенту приходиться на США.

Структура ділового туризму в США. Половина поїздки мешканців США в США.

· 10% - в Канаду;

· 8% - в Мексику;

· 7% - в Карибський басейн;

· 10% - в Європу.

В’їздні потоки становлять 25 - 30% від загальних ділових турів і спрямовані на схід, південь США. Найпопулярніші штати: Каліфорнія, Іллінойз, Флорида. Міста: Нью-Йорк, Вашингтон, Філадельфія, Чікаго, Детройт, Атланта, Новий Орлеан, Лос-Анжелес, Лас-Вегас.

Третє місце займає Азійсько-Тихоокеанський макрорайон. Приймає 15% туристів. За думкою експертів ЮНВТО до 2020 р. він дожене Північну Америку. Лідери: Сінгапур, Гонконг (Сян-Ган), Японія. Домінують туристи з Азії.

Діловий туризм в Україні:

1. Київ.

2. Донецьк.

3. Дніпропетровськ.

4. Харків.

Підходи до визначення релігійного туризму. Експерти ЮНВТО вважають, що поїздки до святих земель можуть відноситися до туризму. Інші вчені вважають, що паломництво з’явилося набагато раніше, ніж туризм і не може бути його частиною.

Паломництво входить в коло інтересів богословів, філософів, релігіознавців, антропологів, етнографів і т.д.

Є різні тлумачення слова «паломництво». В різних релігіях існують свої термін «паломник», є термін «прочанин» і «богомолець». У католиків поняття: «пілігрим», у мусульман: «хадж», «умра», в індуїзмі: «тіртха-ятра».

Паломництво передбачає виконання добровільних обов’язків по подоланню життєвих труднощів. Паломництво дуже тісно пов’язано з культом.

Існують 11 макрорайонів паломництва:

1. Православні країни.

2. Європа за виключенням православної (переважає протестантизм, католицизм у різних формах).

3. Північна Америка – переважно християнство.

4. Північна Африка – іслам.

5. Латинська Америка – християнство та традиційні вірування.

6. Східна і Західна Африка – іслам і традиційні вірування.

7. Західна Азія – іслам, християнство, іудаїзм.

8. Південна Азія - буддизм, іслам, християнство, індуїзм

9. Південно-Східна Азія – буддизм, іслам, християнство, індуїзм

10. 10 Східна Азія - буддизм. Християнство, ситнтоїзм та ламаїзм у Тибеті)

11. Середня Азія – іслам.

Релігійний туризм підрозділяється на два основні різновиди:

 - паломницький туризм;

- релігійний туризм ексурсійно-пізнавальної спрямованості.

У паломницькому туризмі виділяється духовно паломницький туризм.

Паломницький туризм - це сукупність поїздок представників різних конфесій з паломницькими цілями. Паломництво - прагнення віруючих людей поклонитися святим місцям.

Серед причин для здійснення паломництва можна виділити наступні:

 - бажання зцілитися від щиросердечних і фізичних недуг;

- помолиться за рідних і близьких;

- знайти благодать;

- виконати богоугодну роботу;

- відмолити гріхи;

- висловити подяку за блага послані понад;

- виявити відданість вірі;

- прагнення до подвижництва в ім'я віри;

- знайти сенс життя.

Паломництво припускає певне відношення людини до дійсності. Ідея паломництва має на увазі дії в умовах особливих труднощів, добровільно взяті на себе зобов'язання бути в цих умовах. Це символізує готовність людини пожертвувати минущими матеріальними цінностями в ім'я вічних духовних. В індуїзмі, православ'ї й католицизмі одержали розвиток піші паломництва. Люди відправляються в паломництва, коли їм недостатньо ритуальних дій у місцях звичайного середовища проживання.

Термін "паломництво", як думають філологи, походить від слова "пальма" - листки саме цього дерева привозили перші прочани християни, що побували у Святій землі під час свята "Вхід Господень у Єрусалим". Під час тріумфального входу Ісуса Христа в Єрусалим віруючі всипали його шлях галузями пальми. У Росії це свято одержало найменування "Вербна неділя". Традиції паломництва йдуть коріннями в глибоку стародавність. В Індії люди із древніх часів робили поїздки у святі місця, наповнені енергією того або іншого божества. У Древній Греції прочани з різних куточків країни приїжджали в Дельфи до віщунки Піфії, що жила в храмі, для одержання пророкувань. У Середні століття паломництво одержало широке поширення. Мандрівки пілігримів у Палестину почалися вже в ІІІ в. н.е.. При імператорі Костянтині були зведені храми в Єрусалимі, наприклад Храм Труни Господня. В XV в. для прочан з Європи були розроблені спеціальні маршрути, або "шляховики", від берегів Рони до ріки Йордан. Однак найперші путівники для прочан, або "итенирарии", були написані грецькою мовою у Візантії ще в VІІІ в. Найбільшою популярністю серед пілігримів користувалося ітенирарій "Коротке сказання про міста й країни від Антіохії до Єрусалима, а також Сирії, Фінікії й про святі місця Палестини", написаний византийцем Іоанном Фокою в XІІ в. Хрестові походи закріпили традицію паломництва у Святу землю. По даним ВТО, щорічно роблять паломництво більше 200 млн чоловік.

Види, функції та особливості паломництва.У науці звичайно виділяють кілька видів паломництва, що класифікуються за різними ознаками:

1) за числом учасників і сімейної приналежності - індивідуального, сімейні й групові паломництва;

2) за тривалістю - тривалі й короткочасні паломництва (раніше по російських православних канонах паломництвом уважалася поїздка тривалістю більше 10 днів);

3) за сезонністю - цілорічні паломництва, а також присвячені до релігійних свят;

4) за об'єктами відвідування - відвідування конфесіональних культових місць (церков, монастирів, храмів), а також природних культових місць (гір, озер, печер, джерел, гаїв);

5) за місцем розташування об'єкта паломництва - внутрішні (у межах державних кордонів) і закордонні паломницькі тури;

6) за обов'язковістю - добровільні й обов'язкові паломницькі тури (наприклад, в ісламі паломництво хадж є обов'язковим для кожного правовірного).

Прочани звичайно висувають набагато менше вимог до рівня і якості обслуговування, харчування, розміщення. Вони зупиняються на нічліг у келіях монастирів, на території ашрамів, у наметових городках (під час хаджу, наприклад), можуть ночувати в храмах на підлозі або навіть прямо на вулиці. Вибір їжі звичайно невеликий, і вона досить скромна. У християнських країнах під час постів їжа пісна, в Індії - вегетаріанська.

Духовно паломницький туризм має вузьку соціально психологічну базу й географічну спрямованість. Під духовно паломницьким туризмом розуміються поїздки туристів з Північної й Південної Америки, Європи й Росії в різні центри духовної практики в країнах Сходу, у першу чергу в Індію, Тибет, Китай, Непал, Японію. Духовно паломницький туризм тісно пов'язаний з лікувально-оздоровчимм туризмом. Наприклад, багато духовних центрів в Індії є центрами аюрведичного лікування. В Індії аюрведа - це комплексна наука лікування, омолодження організму й запобігання захворювань, які виникають як наслідок порушення гармонії між енергією людини й Всесвіту. Усілякі практики й наставляння, що даються в багатьох ашрамах, а також у Золотому Місті, часто виходять за рамки релігій або не мають безпосередньої (видимої) релігійного підґрунтя. Підкреслюється їхня універсальність для людей різних віросповідань, національностей, підлоги, віку й професії. Ціль таких практик - допомогти людині в рішенні його проблем, а також у його духовному й моральному самовдосконаленні, пізнанні своєї внутрішньої духовної природи.

Релігійний туризм ексурсійно-пізнавальної спрямованості припускає відвідування релігійних центрів, у яких туристи зможуть побачити релігійні об'єкти - діючі культові пам'ятники, музеї, відвідати богослужіння, взяти участь у хресних ходах, медитаціях й інших релігійних заходах. Цей вид туризму тісно взаємозалежний з науковим туризмом релігійної спрямованості. Учені відвідують центри існуючих релігій, країни й регіони з багатими релігійними традиціями. Такі поїздки нечисленні, але вони розширюють географію туристських поїздок. Учених цікавить релігійна спадщина - рукопису, різні культові предмети, архітектурні форми як сучасних, так і збіглих у минуле релігій і багато чого іншого. З направляються в центри існуючих релігій, країни й регіони з багатими релігійними традиціями. На Заході й у Росії є інтерес до країн Сходу - Китаю, Індії, Японії. Відвідуються місця зниклих релігій - Єгипет, Месопотамія, Греція, Італія й Центральна Америка.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ:

1. Питання для самостійного вивчення:

1. Географія центрів ділового туризму в Україні та світі.

2. Види, функції та особливості паломництва.

3. Релігійні та культові центри.

2. Зробіть огляд періодичної літератури за темами:

1. Перспективи розвитку ділового туризму в Україні.

2. Перспективи розвитку релігійного туризму в Україні.

3. Тести: