Дії, що дезорганізують роботу виправних установ (ст. 392).

З об'єктивної сторони цей злочин може виражатися принаймні в одній з таких дій: 1) тероризування засуджених; 2) напад на адміністрацію і 3) організація з цією метою організованої групи або активна участь у такій групі. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї із зазначених дій.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, пов'язаний з метою дезорганізувати зазначеними діями нормальну роботу виправної установи.

Суб'єкт цього злочину — особа, яка відбуває покарання у місцях позбавлення або обмеження волі.

Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти (ст. 393).

Закон встановлює відповідальність за втечу з місця позбавлення волі або з-під варти, вчинену особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту чи перебуває в попередньому ув'язненні.

З об'єктивної сторони цей злочин виражається у втечі, тобто незаконному залишенні місця, де особа відбуває покарання у виді позбавлення волі або арешту або місця, де особа перебуває в попередньому ув'язненні, або з-під варти. Незаконним вважається самовільне залишення місця відбування покарання або попереднього ув'язнення або втеча з-під варти, на підставі дозволу, отриманого незаконним шляхом (наприклад, підкуп конвою).

З суб'єктивної сторони втеча — це злочин, що вчиняється лише з прямим умислом.

Суб'єктом втечі можуть бути особи, які досягли 16-річного віку та: 1) відбувають покарання у виді позбавлення волі; 2) відбувають покарання у виді арешту; 3) підозрювані або обвинувачувані, які взяті під варту в якості запобіжного заходу.

Втеча із спеціалізованого лікувального закладу (ст. 394).

З об'єктивної сторони цей злочин полягає у втечі із спеціалізованого закладу (психіатричного чи іншого медичного), а також по дорозі до нього. Поняття втечі за своїми ознаками таке саме, як і у ст. 393.

Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел.

Суб'єкт цього злочину — особа, щодо якої судом застосовані примусові заходи медичного характеру або примусове лікування.

Поняття, система і види злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини).

Родовим об’єктом військових злочинів є встановлений порядок несення або проходження військової служби, під яким розуміють врегульовані правовими нормами суспільні відносини, що виникають та існують при проходженні служби різними категоріями військовослужбовців у процесі їх службової і бойової діяльності. Цей порядок заснований на Конституції України, окремих законах, військових статутах, положеннях військової присяги, наказах Міністра оборони України.

Конкретні військові злочини посягають на окремі сфери цього порядку, що є безпосередніми об’єктами цих злочинів.

Об’єктивна сторона – полягає у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що порушує встановлений порядок несення або проходження військової служби. Такі діяння можуть бути вчинені шляхом дії:

- Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків

- Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника

- Стаття 432. Мародерство (Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених)

А також дії та бездіяльності:

- Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин

- Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння

- Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості

Деякі склади військових злочинів містять як необхідну або кваліфікуючу ознак вказівку на настання тяжких наслідків (Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до них. Стаття 421. Порушення статутних правил внутрішньої служби): зрив виконання бойового завдання, загибель людей, заподіяння тілесних ушкоджень, знищення або пошкодження цінного воєнного майна, послаблення боєздатності підрозділу тощо.

Ряд військових злочинів характеризується такими ознаками як вчинення діяння в умовах воєнного стану, в бойовій обстановці, під час бою в районі бойових дій. Ці ознаки свідчать про підвищену суспільну небезпеку діяння.

Суб’єктивна сторона – характеризується або умисною виною:

· Стаття 402. Непокора

· Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов'язків

· Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості

Або виною необережною:

- Стаття 403. Невиконання наказу

- Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна

Деякі військові злочини можуть вчинятися як умисно, так і необережно:

· Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання

· Стаття 419. Порушення статутних правил несення прикордонної служби

· Стаття 420. Порушення статутних правил несення бойового чергування

Суб'єкти:

- військовослужбовці Збройних Сил Укр.;

- військовослужбовці Служби безпеки Укр.,

- прикордонних військ Укр.,

- внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ Укр.;

- військовослужбовці військових формувань, утворених відповідно до законів Укр.;

- особи, щодо яких є спеціальна вказівка в законодавстві Укр.;

- військовозобов'язані під час проходження ними навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів.

Суб'єктами ряду військових злочинів можуть бути військовополонені ворожої армії, військовослужбовці Укр. під час перебування в полоні ворога.

Не вважаються суб'єктами військових злочинів співробітники органів внутрішніх справ, робітники та службовці військових частин і установ, учні суворовських та нахімовських училищ.

Підлягають відповідальності за статтями про військові злочини (з посиланням на ст. 27) будь-які особи, які є співучасниками (організаторами, підбурювачами, пособниками) цих злочинів.

Відповідно до безпосереднього об'єкту можуть бути виділені такі групи військових злочинів:

1) проти порядку підлеглості і військової честі (статті 402—406);

2) проти порядку проходження військової служби (статті 407—409);

3) проти порядку користування військовим майном і його зберігання (статті 410—414);

4) проти порядку експлуатації військової техніки (статті 415—417);

5) проти порядку несення бойового чергування та інших спеціальних служб (статті 418—421);

6) проти встановленого порядку збереження військової таємниці (ст. 422);

7) військові службові злочини (статті 423—426);

8) проти порядку несення служби на полі бою і в районі воєнних дій (статті 427—433);

9) злочини, відповідальність за які передбачена міжнародними конвенціями (статті 434—435).

Злочини проти порядку підлеглості і військової честі

Непокора (ст. 402).

Непокора — це відкрита відмова виконати наказ начальника, а також інше умисне невиконання наказу.

Об’єкт – порядок виконання наказів начальника (командира).

Об'єктивна сторона - цей злочин вчиняється шляхом відкритої відмови виконати наказ начальника (непокора) або іншого умисного невиконання наказу.

Суб'єктивна сторона непокори полягає в прямому умислі.

Суб'єкт цього злочину — військовослужбовець, за службовим положенням або військовим званням постійно або тимчасово підлеглий начальнику, який віддав наказ, під час проходження ними зборів.

Кваліфікуючими ознаками непокори є вчинення її групою осіб, тобто двома або більше військовослужбовцями, які діють як співвиконавці, або спричинення тяжких наслідків (ч. 2), а також вчинення в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці (ч. 3).