Науково-технічний прогрес. Гонка озброєнь.

ТЕК БНАУ

Семінар на тему:

«Проблема війни та миру в світі. Військовий конфлікт на Донбасі.»

Виконали: Таран Н.О.

Мягкоход С.М.

Перевірив: Рисаченко Г.О.

Біла Церква 2018

Зміст

Вступ ………………………………………………….……….1

· Проблема війни і миру як глобальна проблема людства…..2

Ø Причини воєн……………………………………………...

Ø Мир. Пацифізм…………………………………………...3

Ø Науково-технічний процес. Гонка озброєнь…………...4

· Ядерна війна…………………………………………………...5

· Тероризм……………………………………………………….6

· Військовий конфлікт на Донбасі…………………………….7

Ø Війна на Донбасі як екологічна катастрофа……………9

Ø ‘‘Біотична інвазія’’……………………………………..10

Висновки ……………………………………………………..12

Джерела ……………………………………...………….……13

Вступ

Війна як спосіб вирішення міжнародних проблем, яка несе із собою масові руйнування і загибель величезної кількості людей та породжує прагнення до насильства і дух агресії, засуджувалася мислителями-гуманістами всіх історичних епох. Разом з тим, багато хто з них слідом за французьким соціалістом-утопістом Ш. Фур'є з гіркотою могли б констатувати, що війни - постійний супутник людства: "Війни, революції безупинно охоплюють усі пункти земної кулі; буревії, ледь відвернені, відроджуються зі свого попелу точно так само, як голови гідри множилися під ударами Геркулеса. Мир - лише проблиск, лише сновидіння на кілька митей".

Війна ставала усе більш болючою, множилися людські і матеріальні втрати. XX століття ввійшло в історію як епоха, що породила дві світові війни, у яких брали участь десятки країн і мільйони людей. Так, у Другу світову війну було втягнено більш 70 держав, а загальні втрати склали 55 млн. чоловік.

За одностайною оцінкою багатьох учених і політичних діячів, третя світова війна, якщо вона вибухне, стане трагічним фіналом всієї історії людської цивілізації.

1

Проблема війни і миру як глобальна проблема людства

Проблема війни і миру на нашій планеті сьогодні набуває актуальності, хоча зберігаються і традиційні проблеми, що існують століттями й десятиліттями. Геополітичні проблеми, або проблеми збереження миру на Землі, пов’язані з особливостями взаємодії країн на політичній карті світу. Ці проблеми спричиняють воєнні конфлікти, загрожують людству світовою війною. Військові арсенали країн світу представлені такою кількістю атомної, хімічної та біологічної зброї, що спроможна знищити саму планету. Щорічно людство створює нові види озброєння, засоби знищення людей і різноманітних будівель.

Систематично у світі виникають десятки зон нестабільності, де відбуваються збройні протистояння різних груп населення, народів або держав. Такі місця мають тенденцію до розростання й перетворення на цілі райони. Конфлікти в них тривають роками, а іноді й десятиліттями, залучаючи все більшу кількість країн і народів.

На сьогоднішній день до гострих, десятиліттями не вирішених геополітичних проблем належать протистояння євреїв і арабів на землях Палестини на Близькому Сході, воєнні дії в Сирії, Іраку, Афганістані, де громадянська війна з короткими перервами триває з 1978 р., Сомалі, Південному Судані, Ефіопії, конфлікт між мусульманами та індуїстами в індійському штаті Кашмір і, як наслідок, постійна військова напруга між двома ядерними державами Індією і Пакистаном, релігійний конфлікт між мусульманами та християнами на території Нігерії, військові операції Росії на Північному Кавказі, воєнні дії на Донбасі та окупація Росією українського Криму.

Лідером за кількістю, тривалістю та запеклістю військових протистоянь є Африка. За підрахунками фахівців за останні півстоліття на континенті під час збройних конфліктів загинуло понад 10 млн осіб і майже вдвічі більше стали біженцями. В окремих країнах через нестачу дорослого чоловічого населення в конфлікт втягують дітей віком від 12 років.

Причини воєн

Які ж основні причини воєн? Передусім вони коріняться в антагонізмі класів і держав, рас і націй, релігійних конфесій. Конфронтація двох різних суспільних систем: соціалістичної і капіталістичної постійно тримала людство на грані війни і знищення. Різко посилилося протистояння двох світових систем після другої світової війни у зв'язку з появою ракетно-ядерної зброї. В 1949 році США та їхні союзники створили воєнно-політичний блок НАТО, а європейські країни соціалістичного вибору сформували у 1955 році Організацію Варшавського Договору, яка проіснувала до 1990 року.

Ряд учених-суспільствознавців пояснюють причини воєн уродженою властивістю людини до насильства, інстинктом руйнування, агресивністю щодо подібних собі. Але хіба люди споконвіку не прагнули до добра, злагоди, солідарності? Конкретні прояви тих чи інших психологічних рис людей у кінцевому підсумку обумовлені реально існуючими економічними та соціально-політичними відносинами.

Світогляд війни і насилля тримається на поділі світу й людей на "наших" і "чужих", на "добрих" і "злих". Ці примітивні підходи, особливо коли вони "майстерно" поширюються засобами масової інформації, формують у суспільній свідомості "образ ворога", від якого до ескалації ворожості і війни - лише один крок. Процес "пошуку ворога" в тоталітарній державі як способу її існування майстерно показав Дж. Оруелл у відомому романі "1984".

Мир. Пацифізм

Люди світу прагнуть до миру. Будь-яка війна веде до загибелі людей, втрати найціннішого, що є в суспільстві, - людського життя. Всі ми сьогодні бачимо, до яких страхітливих наслідків і трагедій призводять війни - на Близькому Сході, в Афганістані, Нагірному Карабаху, Югославії, Чечні. . . Збереження миру є пріоритетним завданням усіх людей на планеті.

Не будьмо ідеалістами: сучасний світ і досі залишається вибухонебезпечним. Він несе в собі постійні суперечності й антагонізми, які призводять і до збройних конфліктів та воєн. Боротьба за мир у цих умовах означає не відмову від реалізації прав людини, інтересів країн, прав націй, етнічних і релігійних груп. Головне - це баланс прав і інтересів, чітке визначення їх змісту і меж. Не захистивши основних прав і свобод усіх людей та народів, важко розрахувати на стабільність і безпеку, відвернення воєн і конфліктів.

Антивоєнні тенденції в суспільній думці проявились у пацифістському русі (пацифізм - від латинського pacifious - миротворний). Перші пацифістські організації виникли у Великобританії і США ще на початку XX століття. Саме пацифісти вперше висунули вимогу загального роззброєння і розв'язання спірних питань між країнами шляхом переговорів.

3

Науково-технічний прогрес. Гонка озброєнь.

Сучасна науково-технічна революція призвела до якісних змін у засобах ведення війни: у 50-ті роки з'явилися ракетно-ядерна зброя, міжконтинентальні балістичні ракети, які здатні досягти будь-якої точки земної кулі. У цих умовах війна з матеріально-технічної точки зору стала безглуздою: її початок означав би знищення всього людства в цілому.

Хоч як це парадоксально, але до думки, що людство може вижити в умовах атомного протистояння, лише позбувшись війни як засобу вирішення міждержавних конфліктів, першими прийшли ті вчені, які своїм розумом і руками створили саму атомну зброю - А. Ейнштейн, Б. Рассел, Ф

Жоліо-Кюрі, А. Сахаров. У другій половині XX століття величезних масштабів набула гонка озброєнь. Гігантський маховик з випуску зброї працював набагато ефективніше, ніж інші галузі суспільного виробництва.

Гонка озброєнь - це неминучі величезні витрати інтелектуальних і фізичних сил людства, матеріальних і фінансових ресурсів, вона перешкоджає позитивному вирішенню найважливіших проблем людей, підвищенню рівня їх життя. Лише п'ятої частини загальноосвітніх воєнних витрат було б досить, аби до кінця століття повністю розв'язати проблему голоду на Землі.

У виграші від продовження гонки озброєнь залишається лише військово-промисловий (виробники зброї, генералітет, державна бюрократія, мілітаризована наука).

Людству стає все більш зрозумілим, що не в нарощуванні військового потенціалу слід шукати шляхи до міцного миру та загальної безпеки. Вихід - у політиці розумної військової достатності, довіри між країнами і народами, здорового глузду в міжнародних відносинах. Ось чому таке важливе значення має проведення конверсії суспільного виробництва, перехід від мілітаризації економіки до економіки роззброєння, переключення військового виробництва на випуск мирної продукції.

4

Ядерна війна

Я́дерна війна — війна, в якій основним засобом озброєння є ядерна зброя.

Доктрина ядерної війни була прийнята в США і СРСР після Другої світової війни.

На першому етапі розглядалася можливість лише загальної ядерної війни, для якої характерно необмежене, масоване і сконцентроване за часом застосування усіх видів ядерної зброї як по військовим, так і по цивільним цілям. Перевагу в такому конфлікті мала б сторона, що перша нанесе масований ядерний удар по території супротивника з метою знищення його ядерних сил.

Однак така атака могла не принести

бажаного ефекту, що створювало велику

ймовірність нанесення відповідного удару                  Ядерний вибух у Хіросімі, Японія

 по великих містах і промислових центрах. Крім того, виділення величезної кількості енергії в результаті вибухів, а також викиди сажі і попелу через пожежі (так звана «ядерна зима» або «ядерна ніч»), і радіоактивне зараження мали би катастрофічні наслідки для життя на всій Землі. Прямо чи побічно в таку «третю світову війну» були б втягнені більшість країн світу. Існувала імовірність того, що розв'язання такої війни привело б до загибелі людської цивілізації, глобальної екологічної катастрофи.

В другій половині 1950-х була висунута концепція обмеженої ядерної війни. Пізніше, у 1970-х, такий конфлікт став розглядатися як збройна боротьба з застосуванням різних видів зброї, включаючи тактичну й оперативно-тактичну ядерну зброю, використання якої обмежується районами застосування ядерних засобів. Ядерна зброя в цьому випадку застосовується для ураження найважливіших військових і військово-економічних об'єктів супротивника. Проте, навіть обмежений ядерний конфлікт містить небезпеку радіоактивного зараження великих територій і переростання в загальний конфлікт за участю декількох держав, що володіють ядерною зброєю.

Народ України, зазнавши згубних наслідків Чорнобильської ядерної катастрофи, усвідомлює свою високу відповідальність перед народами світу за те, щоб ядерна війна не почалася з української землі.

Постанова Верховної Ради України від 18.11.1993 р. № 3624-XII «Про ратифікацію Договору між Союзом Радянських Соціалістичних Республік і Сполученими Штатами Америки про скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь, підписаного у Москві 31 липня 1991 року, і Протоколу до нього, підписаного у Лісабоні від імені України 23 травня 1992 року»

5

Тероризм

Ось уже кілька десятків років, як боротьба з тероризмом є однією із серйозних і поки, на жаль, недозволених проблем міжнародного співтовариства. Основою того, що ми маємо зараз у сфері тероризму, можуть служити факти хоча б останніх ста років і особливо факти терору стосовно перших осіб найбільших держав.

Усього за останні 100 років було убито більш 60 перших осіб держав. Усі вбивства носили яскраво виражений політичний характер, здійснювалися методом терору.

Зараз розвиток тероризму входить у нову фазу, фазу терору проти народів і держав.

У наш час дуже багато держав відчувають небезпеку терору і часто несуть відчутні людські і матеріальні втрати. Криваві акти терористів у США, Россії. Японії й інших країнах красномовно підтверджують це.

Тероризм швидкими темпами активізується і набуває міжнародного характеру. Розгул міжнародного тероризму висуває перед міжнародним співтовариством гостру необхідність рішуче покінчити з цим явищем. Одним з дієвих засобів боротьби з міжнародним тероризмом є сучасне міжнародне право, що відповідно до вимог Статуту ООН покликане забезпечити безпеку життєдіяльності міжнародного співтовариства.

Важливою рушійною силою у сфері розвитку міжнародно-правової боротьби з тероризмом являє собою розвиток і зміцнення міжнародного співробітництва.

У загальному плані міжнародний тероризм можна охарактеризувати як сукупність суспільно небезпечних у міжнародному масштабі діянь, які спричинили трагічні наслідки (загибель людей, руйнування і знищення матеріальних і інших цінностей).

Загальний аналіз заходів, вжитих ООН по боротьбі з тероризмом свідчать про рішучість міжнародного співтовариства покінчити з ним явищем, однак проблема поки не вирішена і необхідність її вирішення досить актуальна.

Важливе місце в загальній системі боротьби з міжнародним тероризмом займає боротьба з одним з його частих проявів - морським тероризмом.

Коротко визначення поняття "морський тероризм" можна охарактеризувати як сукупність суспільно-небезпечних діянь, вчинюваних у водах Світового океану, які викликають важкі наслідки і являють собою істотну загрозу дії загальновизнаного принципу "свобода відкритого моря".

Тероризм, і в тому числі морський тероризм, - явище останніх десятків років, і вже зараз ставлять світ на грань війни, війни, у стані якої перебувають і США і Росія. Саме так заявили президенти цих держав.

6